№ 66 (22184) четвер 27 серпня 2020 року

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

Незалежній Україні вже 29 років. Але насправді значно, значно більше.

Наша країна не постала «нізвідки». Ми пам’ятаємо про боротьбу українських повстанців, дисидентів і політв’язнів за часів СРСР. Про нестримне прагнення до свободи та всі спроби відновлення незалежності. Про «криваві землі», на які нашу країну перетворили режими нацист-ського та комуністичного тоталітаризму. Пам’ятаємо про незалежність 1917—1921 років, без якої не було би сьогоднішньої України. Пам’ятаємо про зусилля кирило-мефодіївців у середині ХІХ століття, про повстання Мазепи, про державність Війська Запорозького XVII—XVIII століть. Про Велике Князівство Литовське, про Київську Русь.

Якийсь час основною політичною темою, обговорюваною в російських засобах масової пропаганди, була Україна. В українських засобах масової інформації такою темою зараз є Білорусь. Легко обговорювати щось на відстані, висувати різні версії і прогнози, підміняючи власні проблеми словесною боротьбою за чужу демократію і свободу.

Рука об руку
з Євросоюзом

З порівнянням мирного повстання в Білорусі та українського Майдану 2013—2014 років наші аналітики начебто розібралися. Вирішили — не схожі. Як за формою, так і за змістом. А що залишилося незрозумілим, цими днями в іспанській газеті «Ель Паїс» прояснив Верховний представник Євросоюзу у закордонних справах Жозе Боррель. В Україні, на його думку, між європейським шляхом розвитку і зв’язком з Росією виникло протиріччя. Тут було геополі-тичне протистояння, яке закінчилося стріляниною, насильством і втратою українських територій. Білоруси ж просто вимагають режиму громадянських свобод і прав.

Урочистості з нагоди 29-ї річниці незалежності України в Одеській національній науковій бібліотеці розпочалися з низки яскравих подій, серед них — презентація книжково-ілюстративної виставки «Україно! Ти для мене диво!..» та відкриття виставки живопису заслуженої художниці України Наталі Лози «Краса рідного краю».

20 серпня у великому читальному залі було велелюдно, хоча і з дотриманням карантинних вимог. Тут — одесити та гості міста, зокрема колоритна компанія знаних наших митців та їхніх колег із Запоріжжя, які прибули на пленер.

(Продовження. Початок у номері за 20 серпня)

Шостий міжнародний фестиваль Odessa Classics, що завершився цими днями, був дуже різнобарвним за емоціями, які його наповнювали.

19 і 20 cерпня. За роялем — Себастіан Кнауер

— Ці два концерти для мене — наче прем’єра, ніби мені знову 14 років і я вперше на великій сцені… Я, чесно, хвилююся після такої великої перерви, — зізнався музикант і навіть попросив глядачів зробити спільне фото про цю важливу подію — повернення на сцену після тривалої перерви…

Перший концерт — це дві хоральні прелюдії Баха, Мендельсон і Шуберт. Усе відбувалося мовби на одному подиху. Слухачі дедалі глибше поринали в атмосферу любові й ніжності, яку створював у залі німецький піаніст. Музика ставала динамічнішою, і виступ завершився «Експромтами» Шуберта, після яких — шквал аплодисментів.

Інженери з ECOFACTOR розробили прототип першого українського електромобіля для людей з особливими потребами

Ідея телеведучої Вікторії Кіосе, одеситки за походженням, у руках команди одеських інженерів ECOFACTOR перетворилася на готовий до серійного виробництва прототип першого електромобіля для людей з інвалідністю — USEC, Ukrainian Social Electric Car.

ECOFACTOR — компанія, яка розвиває електромобільну інфраструктуру по всій Україні та у світі. Нинішній проєкт також розрахований на всю країну і передбачає доступ до мобільності 200 тисяч українців на візках. У планах — каршеринг (оренда) електромобілів для людей на візках та пошук інвестицій для серійного виробництва.

Як уже повідомляли «ЧН», 23 серпня в Одеській області стартував проєкт фільмопоказів просто неба «Кіно під зорями», присвячений 29-й річниці Незалежності України.

Організатори — ГО «Культпросвіт» — підготували різноманітний репертуар українських фільмів: «Мої думки тихі», «Додому», «Скажене весілля», «Дзідзьо перший раз», «Сторожова застава», «Викрадена принцеса» та інші.

23 серпня о четвертій ранку були завершені ремонтні роботи на правому проїзді мосту через Хаджибейський лиман, розташованому на дорозі М-05 Київ — Одеса, а відтак відкритий рух трьома впорядкованими смугами.

— Рух відремонтованими смугами мосту відкрито з випередженням графіка, — розповів голова Одеської ОДА Максим Куций. — Вдячний будівельникам за швидкий темп! Після свят вони перейдуть до ремонту лівої сторони мосту. Наразі там уже розпочали роботи з розширення проїзду. Як відомо, міст через Хаджибейський лиман був довгобудом, на якому давно поставили хрест. Перші роботи розпочали ще наприкінці 2000-х, але майже одразу заморозили й довгі роки тут не було жодного будівельника. Роботи відновилися лише у 2019-у, а активна фаза капітального ремонту розпочалася цьогоріч, коли об’єкт потрапив до переліку президентської програми «Велике будівництво».

Україна обговорює терористів і намагається відпочити, попри COVID-19, кризовий сценарій продовжує розвиватися своєю чергою. З наближенням чергової точки біфуркації дедалі чіткіше промальовуються деталі та дедалі гостріше постає запитання «що робити?», на яке поки що ніхто не запропонував виразної та конструктивної відповіді.

Тим часом саме в такій точці подальша траєкторія найбільш чутлива до відносно невеликих зусиль і навіть випадкових факторів, тому той, хто чітко знає, чого він хоче, може багато чого змінити навіть без надзусиль. Але для цього потрібно дуже добре та тверезо, без пропагандистських кліше, уявляти собі об’є-ктивні процеси, їхній взаємозв’язок і динаміку, інакше результат, імовірно, виявиться протилежним від бажаного. Спробуємо, як і сім років тому, розібратися в анатомії майбутньої кризи.

Україна впритул наближається до свого 30-річчя. Ми ще, безумовно, не можемо вважатися зрілою державою, але все ж не є і щойно утвореною спільнотою без традицій, історії, успіхів і прорахунків. Що має бути критерієм оцінювання? Випуск вугілля чи ковбаси? Обсяг ВВП? Кількість банків? Рівень інфляції?

На моє переконання, єдиним критерієм може бути життя населення: держава лише тоді є успішною, а її економіка ефективною, коли люди живуть довго, мають можливості вчитися і розвиватися, коли умови життя відповідають існуючим стандартам. Є безліч різних показників, що так чи інакше відображають психологічний клімат у суспільстві, але починати все ж таки треба з демографії.

Президент Зеленський руками своєї монобільшості узаконює корупційні «договорняки», — заява партії «Батьківщина»

На позачерговому засіданні Верховної Ради України 25 серпня у першому читанні керована президентом Володимиром Зеленським монобільшість ухвалила черговий відверто лобістський законопроєкт, яким відкривається безмежне поле для корупційних зловживань і неконтрольованого збільшення державного боргу України.

Йдеться про законопроєкт №3659 «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який під тиском президента з третьої спроби проголосували «слуги народу».

Десь у другій половині липня (час біжить швидко, дата загубилася в повсякденних клопотах) до редакції «ЧН» зателефонував читач із Рені, аби поділитися власним досвідом боротьби за державність української мови.

Літній чоловік схвильовано, але з відчутною ноткою радості в голосі повідомив: «Я навіть не сподівався, але мою відповідь на відвертий випад проти української мови опублікували у нашій «районці». Приємно, що в «Ренийском вестнике» надали мені слово, а відтак мої земляки змогли прочитати й альтернативну думку щодо мовного питання в Україні — нашій державі. А я твердо стою на тому, що в Україні державною мовою має бути саме українська».

Уже за місяць світ побачить двотомне видання кінорежисера, сценариста, письменника та громадського активіста Олега Сенцова, до якого увійде щоденник «Хроніка одного голодування» та збірка малої прози «4 з половиною кроки», написаних під час ув’язнення в російській колонії.

145 днів — саме стільки тривало голодування Олега, оголошене ним з вимогою звільнення всіх українських політв’язнів, які перебували на території Росії. Ця книга — про па морочення голови та шум у вухах, життя та смерть, сни про море та родину, а ще — неприхована правда про систему російських в’язниць: умови утримання, шокуючі порядки та персонал, який щодня приміряє на себе нові ролі.

Очевидно, що умови карантину дедалі настійніше спонукають людей творчих професій посилювати свою присутність в Інтернеті. Знайомство у цьому світовому інформаційному просторі і, як наслідок, спілкування онлайн стає звичним явищем. Нижче пропонуємо інтерв’ю з українською оперною співачкою та громадською активісткою Інною САВЧЕНКО (Лінц, Австрія).

28—29 серпня у столиці Верхньої Австрії — Лінці — відбудуться два концерти камерної музики за участі нашої співвітчизниці — оперної співачки, лауреатки престижних міжнародних конкурсів та фестивалів, доцента Академії Реймана, однієї з лідерок україн-ської культурної спільноти Австрії пані Інни Савченко. У програмі — твори відомих світових та європейських композиторів IX—XXI століть, українські пісні. Основний меседж проєкту — краса і різноманітність музичних традицій різних європейських країн та просування україн-ської спадщини в контексті європейських культур. У період, коли йшла інтенсивна підготовка до цих концертів, співачка все ж вилучала крупинки часу на спілкування в онлайн-режимі.

Справжній талант має магнетизм, тож «обличчям до обличчя» з унікальним голосом і цікавою особистістю… Моя чарівна співрозмовниця, вокалістка високого класу, володарка тембрально багатого, глибокого в низьких тонах, але й легкого в колоратурі ліричного mezzo-soprano, що дозволяє мати різноманітний репертуар — від барокової музики до оперних партій та сучасних композицій. Здобуттю професійної освіти, артистичному становленню пані Інна зобов’язана українському мелосу і школі класичного bel canto Італії, нині ж вона живе і працює в Австрії. З огляду на різні обставини її мало знають в Україні, з якою мисткиня родинно й духовно тісно пов’язана.