Нові райони: 15 відповідей на поширені запитання

Для чого Україну заново ділити на райони? З попереднім поділом було щось не так?

Коротко: так, попередній поділ на райони був застарілим і непропорційним.

Детальніше: нинішні райони сформували ще в минулому столітті, коли територія сучасної України була частиною Радянського Союзу. Відтоді в районах багато що змінилося: кількість жителів, економічна спрямованість, співвідношення між сільським і міським населенням тощо. Однак самі райони залишилися незмінними.

Один із наслідків — в Україні з’явилися непропорційні райони. У найменшому, Поліському, живе близько 6 тисяч жителів, у найбільшому, Харківському — близько 180 тисяч. І, як пояснює Іван Лукеря, проблема не з верхньою позначкою, а з нижньою.

По-перше, держслужбовці в малих районах не достатньо завантажені, по-друге, настільки мала кількість населення не дозволяє об’єктивно «поміряти» економіку району. За європейськими мірками, для об’єктивної оцінки в районі має жити щонайменше 150 тисяч людей.

Ще один наслідок застарілого районування — поділ на райони не відповідає політичним завданням держави. За часів СРСР у Західній Україні «дрібнили» райони, аби утворити якомога більше партійних осередків і легше керувати людьми та територіями.

Нині тенденція інша: найбільше районів утворюють у тимчасово окупованому Криму (10) і частково окупованих Донецькій, Луганській областях (по 8) — щоб збільшити присутність влади на цих територіях після деокупації.

Ще одна причина нового районування — дублювання повноважень районних органів і органів самоврядування новостворених громад на одній території.

Так стається, коли на всій території району утворена лише одна громада — до нового поділу таких районів було 76 із 490.

Покажемо це на прикладі освіти. Раніше школи у маленьких селах утримував район — платив за комунальні послуги, отримував від держави освітню субвенцію, виплачував учителям зарплати. Тепер кожна спроможна громада самостійно отримує субвенцію та виплачує зарплати вчителям — тобто вже не потребує опіки району.

У неспроможних громадах питанням освіти продовжують займатися райони. З 1 січня 2021 року всі школи в Україні мають перейти у власність громад.

Як ділили райони?

Коротко: за «методичкою« Мінрегіону, в основу якої ліг стандарт Європейського Союзу. Наочно це виглядало так: облдержадміністрації та експерти запропонували своє бачення нових районів, яке згодом пройшло кілька кіл обговорень, зокрема з депутатами. У спірних моментах до обговорення залучали місцеве самоврядування.

Детальніше: серед критеріїв утворення району — розташування у межах однієї області, охоплення «як правило» щонайменше 150 тисяч жителів, компактність і нерозривність території.

Центр району обирали в такій послідовності: найперше — міста-обласні центри, далі — міста з населенням щонайменше 50 тисяч.

До районів, як правило, зараховували громади, розташовані в 60-кілометровій зоні доступності від районного центру. Якщо громада була рівновіддаленою від двох або більше райцентрів, її включали до того району, чий райцентр був ближчим до адмінцентру громади.

Що зміниться з перерозподілом районів для пересічної людини?

Коротко: практично нічого, запевняє Віталій Безгін.

Детальніше: фінансові зміни, про які всі говорять у контексті нових районів, стосуються переважно громад. Проте пов’язані вони не стільки з районуванням, скільки з реформою адмінтерустрою загалом.

Громади на своїй території зберуть 60% податку на доходи фізосіб, 100% податку на нерухомість, 100% земельного податку тощо, а також пряму осві-тню субвенцію (кошти на зар-плату вчителям).

«Ми приходимо до того, що громади отримують більше грошей і повноважень. З районів усе це «вимивається» — райони залишаються більше для державної координації», — пояснює Віталій Безгін.

Навіщо залишаються райони? Громад і областей недостатньо?

Коротко: винятково для того, щоб держава могла ефективно керувати територіями.

Детальніше: щоб уряду було легше організовувати роботу різних структур на місцях — судів, податкової, соцзахисту, пенсійного фонду, поліції тощо. Район — це адміністративно-територіальна одиниця для уряду, а не для громадян. Для громадян — громади.

«У нас є певна радянська спадщина — люди звикли їздити в районні центри, там є «Білий дім», адміністрація, пам’ятник Леніну і взагалі районний центр — це центр життя. Ні, вже не так! У нас фактично кожен центр громади став районним центром у колишньому розумінні, де має бути культура, ЦНАП тощо», — пояснює Іван Лукеря.

Чи можна обійтися без районів? Ініціатори та прихильники нового районування запевняють: не можна. У такій великій державі, як Україна, недостатньо лише громад і областей — має бути проміжний, районний рівень управління (чим він буде займатися — нижче).

Райони записані в Конституції і закріплені в концепції 2014 року, відповідно до якої в Україні відбувається реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади.

Що тепер робитимуть районні ради та районні держадміністрації?

Коротко: райради продовжать ухвалювати рішення, а РДА — їх реалізовувати. Утім, завдань стане трохи менше, адже частину повноважень — освіту, утримання ЦНАПів та іншого комунального майна — перебирають на себе громади.

За районними органами частково залишається медицина, освіта, соцзахист і логістика.

Детальніше: ключове у роботі РДА після 1 січня 2021 року — це соціальний захист, державні програми та координація різних органів на кшталт ДСНС, поліції, лісгоспів.

«Хто реагуватиме на паводок у Рахові чи Вижниці, у гірських районах Чернівецької та Закарпатської областей? Найперше — рука держави, уряду, РДА. Україна — не Естонія, Україна достатньо велика територія, щоб просто мати область. Область усе не буде бачити, з усім не впорається», — пояснює Іван Лукеря.

Райради стануть «підтримувальною подушкою» для тих закладів, які громади не зможуть взяти собі на утримання. Це частина районних лікарень, позашкільні навчальні заклади, дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячі будинки, будинки для людей похилого віку.

Ключове, що втрачає район після передачі повноважень на громади, — це гроші, а саме 60% податку на дохід фізичних осіб, які проживають у межах району. Замість району вони йтимуть одразу в громади.

Районний бюджет тепер здебільшого поповнюватиметься за рахунок комунальних під-приємств, які залишилися на його балансі, та дотацій з державного бюджету.

На думку Івана Лукері та Віталія Безгіна, районні ради з часом варто ліквідувати.

Але ж були чутки, що громади, навпаки, втратять 60% податку на дохід жителів після нового районування?

Коротко: були, але це неправда.

Детальніше: і депутати, і міністри запевняють: 60% податку на дохід залишиться на рівні громад. Чому залишаться? Бо з 2015 року їх отримують міста обласного значення та вже створені громади.

Що буде зі школами, лікарнями, будинками культури в ліквідованих районах?

Коротко: поки що це не визначено, оскільки відповідний законопроєкт ще не ухвалений. Як пояснює Іван Лукеря, йдеться про автоматичну передачу майна. Тобто більшість об’єктів просто змінять юридичний статус — перейдуть від району до громади, на території якої вони фізично розташовані.

Детальніше: райони разом з громадами мають вирішити, які саме об’єкти вони забирають у свою власність. Майно, на яке не буде попиту, наприклад, спортивна школа або велика районна лікарня, може залишитися району або перейти на рівень області.

Старенькій бабусі тепер доведеться їхати за довідкою в ЦНАП у новий райцентр, який ген як далеко?

Коротко: не зовсім. Якщо в громаді, у якій проживає старенька бабуся, нема свого ЦНАПу (а таких в Україні 767 з понад тисячі), вона піде у територіально найближчий. Він може бути як у ген далекому райцентрі, так і десь значно ближче.

Якщо бабуся жила в райцентрі, який перестане бути райцентром, їй точно не доведеться їхати в новий. ЦНАП фізично залишиться стояти на місці, однак може змінити своє підпорядкування. Хіба в громаді два ЦНАПи — власне громади та району — тоді один, можливо, доведеться ліквідувати.

Детальніше: покращити ситуацію з ЦНАПами може законопроєкт, який уже пройшов перше читання. Він, зокрема, зобов’язує органи місцевого самоврядування утворювати ЦНАПи та розміщувати у громадах, які не мають ЦНАПів, їхні віддалені територіальні підрозділи.

«Протягом двох років у нас будуть ЦНАПи у кожній громаді тотально», — переконує Віталій Безгін.

Що буде з районними судами, відділеннями прокуратури, пенсійного фонду?

Коротко: поки що вони працюватимуть у звичному форматі, але згодом їм доведеться підлаштуватися під новий територіальний устрій, пояснює Іван Лукеря.

Детальніше: рішення щодо відкриття/закриття конкретних структур ухвалюватиме Офіс генпрокурора та профільні міністерства.

«Наприклад, Верховинський район Івано-Франківської області є в новому районуванні, але прокуратури там нема. Прокуратура є в Косові (зараз центр іншого району. — «УП»). У Верховинському районі не треба створювати ще одну прокуратуру, офіс прокурора так і залишиться в Косові — і цього буде достатньо. Він обслуговуватиме і Верховину, і Косів», — пояснює Іван Лукеря.

Щодо пенсійного фонду, то ситуація дещо інша: управління ПФУ буде в райцентрі, але його структурні підрозділи працюватимуть у громадах.

Як нове районування пов’язане з місцевими виборами 25 жовтня?

Коротко: місцеві вибори 25 жовтня відбудуться за новим районуванням.

Детальніше: в Україні обиратимуть голів понад тисячі громад, депутатів до відповідних сільських, селищних і міських рад, депутатів понад ста районних рад, депутатів 22 обласних рад (у Луганській і Донецькій областях не обиратимуть).

Навіщо ми змінюємо райони в Криму, якщо його не контролюємо? Що ми хочемо цим сказати жителям окупованих територій?

Коротко: бо Крим — це територія України.

Детальніше: над районуванням Криму працювала група, до якої увійшли переселенці з півострова та представники кримських татар. Територію Криму поки що розмежували лише за районами, поділ на громади має відбутися після деокупації.

«Районування — це про державну владу. Якби ми в цій постанові не згадували Крим, як би ми виглядали політично й геополітично? Тобто ухвалюємо постанову про нове районування, у якій нема Криму? І Росія це одразу використовує, що ми відмовилися від нашої території? Я це кажу як кримчанин у принципі», — коментує Віталій Безгін.

Коли фізично розпочнеться перерозподіл районів?

Коротко: після перших місцевих виборів 25 жовтня.

Детальніше: райради втрачають свої повноваження наступного дня після виборів — тобто 26 жовтня. РДА працюватимуть до кінця 2020 року, бо на них розписані бюджетні кошти.

Перехідний період до нового районування триватиме півроку — з 1 січня по 1 липня 2021-го.

Тобто 25 жовтня реформа децентралізації завершиться?

Коротко: ні. Це завершення реформи адмінтерустрою, яка є частиною реформи децентралізації.

Детальніше: попереду, за словами Віталія Безгіна, ще багато законодавчих змін — до Конституції, до закону щодо місцевих державних адміністрацій, ЦНАПів, Бюджетного кодексу тощо.

Кому вигідне нове районування України?

Коротко: усім, запевняє Віталій Безгін.

«Це дозволить підпорядкувати державне управління, збільшить надходження в громади, дозволить людям якісніше отримувати послуги і розпоряджатися своїм. Простіше сказати, кому не вигідно — місцевим політичним елітам, князькам і феодалам, які втрачають вплив. Зараз певна кількість районів функціонують як типове феодальне князівство, де є чи то підприємець, чи то латифундист, чи місцевий політик, які фактично використовують територію як свою вотчину, тому тепер вони провокують певні конфлікти, бо розуміють, що втрачають контроль», — каже депутат.

Чи потрібно змінювати паспорти жителям ліквідованих районів?

Коротко: ні.

Ольга КИРИЛЕНКО.