№ 52 (22170) субота 4 липня 2020 року

Хотів почати огляд з подій світового масштабу, поговорити про перспективи, про майбутні і минулі вибори, про те, коли почнеться пом’якшення карантину, про те, зрештою, що буде далі. Але загальні міркування доведеться відкласти. Треба реагувати на політичний землетрус в Україні.

Закидаємо всіх грошима

Новиною номер один тижня, що минає, стала заява про звільнення за власним бажанням, яку подав у середу, 1 липня, на ім’я президента Зеленського голова Національного банку України Яків Васильович Смо-лій (на знімку). Процедурно ця заява ні до чого не зобов’язує. Главу НБУ призначає і звільняє Верховна Рада. Передбачувану відставку спочатку обговорить Комітет ВР з питань податкової та фінансової політики, потім пропозицію комітету винесуть для голосування у сесійний зал.

Як уже повідомляли «ЧН», 1 липня відбулася позачергова сесія Одеської обласної ради, яку провів її голова Сергій Паращенко. На засіданні був присутній й очільник облдерж-адміністрації Максим Куций.

Стало відомо, що в обласній раді створено нову депутатську групу «Ініціативи громад» (досить символі-чно, бо ж голосу наших громад, як і їх ініціатив, практично не чують сьогодні у столиці, відтак, сподіватимемося, діяльність цієї депутатської групи зуміє зламати ситуацію і повернути нам на користь). Отож нині в обласній раді діють 16 депутатських груп, а також шість фракцій (семеро обранців залишаються поза-фракційними).

Євгенія Іванівна Яковенко народилася ще за часів Росі-йської імперії, працювала за радянської влади і вже близько трьох десятиліть доля подарувала їй щастя жити у своїй суверенній, незалежній країні, ім’я якій Україна.

2 липня голова Лиманської райдерж-адміністрації Василь Приймак, заступник голови райради Тетяна Лось, голова Доброславської селищної ради Людмила Прокопечко, голова селищної ветеранської організації Микола Вторенко, інші представники влади і громадськості привітали Євгенію Іванівну, найстаршу мешканку району, з 105-річчям. Звісно, гості завітали до ювілярки з квітами і цінними подарунками.

Володимир Балух — один з найвідоміших українських політв’язнів, кримчанин і, як він сам себе називає, український націоналіст. Останній статус він підтверджував не раз.
У грудні 2013 року, під час Революції Гідності, на столичному Майдані почепив на високу жердину на своєму тракторі червоно-чорний прапор. А на початку окупації вирішив «потролити» своїх односельчан жовто-блакитним — вивісив його на своєму будинку разом з табличкою «вулиця Героїв Небесної Сотні». Щоправда, замість обурених односельців прийшли обурені правоохоронці.
Окупанти засудили його за непокору опер-працівникам, нібито зберігання боєприпасів і вибухових речовин та побиття начальника ізолятора. Проти несправедливого вироку Балух голодував понад 200 днів. З ув’язнення — писав листи. На якому етапі справи зараз — не знає.
7 вересня 2019-го повернувся в Україну в межах великого обміну. І вже десять місяців живе в країні, якою керує президент Володимир Зеленський.
Ми зустрічаємося з ним спекотного червневого дня біля Київського апеляційного суду на Солом’янській, де захист Сергія Стерненка оскаржував його домашній арешт. На Балуху – біла футболка з написом «Вимкни російське», а в руках — люлька. Він багато говорить про розчарування владою Зеленського, називає главу ОПУ Андрія Єрмака «спецоперацією Кремля», радіє за побратимів-політв’язнів, які збираються в політику, і розчулюється, коли говорить про Крим, любов і маму.
Про все це – в інтерв’ю Володимира Балуха «Українській правді» (www.pravda.com.ua).

Зазвичай переповнений Одеський національний театр опери та балету зустрічав небагатьох глядачів, що прийшли на концерт до Дня Конституції України і з нагоди завершення 210-го театрального сезону. Впродовж трьох місяців він стояв зачинений, і лише нещодавно в обмеженому режимі тут почалися репетиції, щоб гідно прозвучав завершальний акорд сезону.

— Це перший невеличкий крочок, аби традиційно відсвяткувати фінал сезону. Це традиція, прописана століттями в театрі. Дуже хотілося б зробити таку зарубку на майбутнє — щоб люди повернулися з відпустки і ми почали працювати, — ділиться очікуваннями генеральна директорка Опери, заслужений працівник культури України Надія Бабіч.

Незвичний формат. У залі — лише півтори сотні глядачів у масках чи респі-раторах, які сидять далеко один від одного. На сцені — оркестр у камерному складі під керівництвом головного диригента театру В’ячеслава Чернухо-Волича і диригента, заслуженого артиста України Ігоря Чернецького, а також провідні солісти. Усі артисти вже скучили за виступами, усі хотіли б взяти участь у концерті — і хор, і балет, але на сцені — лише 11 солістів.

— Кожен з нас переживає цей час по-своєму, і в кожного з нас відбулася переоцінка цінностей, — звертається зі сцени до глядачів Надія Бабіч. — Ми зрозуміли святість життя, в якому жили ще зовсім недавно. Ми шукаємо нові можливості, щоб театр знову був зі своїм глядачем.

Учені з Гренландського інституту природних ресурсів, досліджуючи глибоководні зони західної частини цього найбільшого у світі острова, побачили там «сад» з м’яких коралів і губок, повідомляє https://nv.ua.

Спостереження проводилося за допомогою саморобного роботизованого «батискафа-санок», який складався зі звичайної екшн-камери, залізної рами, кількох лазерних далекомірів та інших приладів.

У своїй повсякденній роботі працівники регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», що займає майже 14 тисяч гектарів і розкинувся на землях Лиманського та Березівського районів, найперше спираються на закон «Про природно-заповідний фонд України». А цим законом на них покладені такі відповідальні завдання, як регулювання господарської, рекреаційної та інших видів діяльності задля збереження природних ландшафтів, водних об’єктів, рослинного і тваринного світу, пам’яток історії та культури, поширення природоохоронних знань серед населення, а заодно створення сприятливих умов для організованого туризму й відпочинку.

Державні «Тилігульського» за участі добровільних помічників, на закріплених за ними ділянках регулярно проводять рейди-перевірки, природоохоронні та просвітницькі акції. От і нинішнього року вже здійснили сотню таких рейдів і виявили більше десятка випадків серйозних порушень природоохоронного законодавства, матеріали щодо яких передали до суду. Контролюють також дотримання природоохоронних вимог і на дачних масивах та в садових товариствах, що межують із заповідною територією. Ну і, звісно, постійно проводять бесіди з місцевим населенням і тим, хто відпочиває на території парку, щоб поводилися культурно, не завдавали шкоди довкіллю.

(Про спільне між окупацією Росією Галичини у 1914 році та Донбасу й Криму в 2014-у)

Відзначаючи напад гітлерівської Німеччина на СРСР 22 червня 1941-го, ми якось забули ще одну важливу дату: 22 червня сповнилося рівно 105 років з дня звільнення Львова від російських царських військ. Це сталося у 1915-у.

Ця подія є важливою для усвідомлення незаперечного факту: Російська імперія абсолютно не змінюється за своєю суттю. Те, що відбувалося в 1914—1915 роках у Галичині, потім, рівно через століття, повторилося на Донбасі. Книга «Московська окупація Галичини 1914—1917 рр. у спогадах сучасників» (Львів, «Апріорі», 2018) оприлюднює багато фактів.

Використовуючи кілька різних програм моделювання, команда астрономів розрахувала, яким має бути гало темної матерії Чумацького Шляху.

Минулого року на основі даних з космічного телескопа Gaia учені зробили висновок, що діаметр галактичного диска становить близько 260 000 світлових років. Однак, як відомо, існує ще один компонент галактики — гало темної матерії, яке оточує диск. Гало — швидше, гіпотетичний компонент, оскільки безпосередньо спостерігати його не можна (бо ж воно складається з темної матерії). Наявність гало астрономи визначають за його впливом на рух зірок і газу в галактиках.

Дослідники із США та Австралії виявили скам’янілості еволюційного попередника сучасних тварин і людей, повідомляє Reuters.

Червоподібну знахідку назвали IK ikaria wariootia. Істота, яка досягала в довжину 6,5 мм, мешкала на морському дні 555 мільйонів років тому й харчувалася органічними рештками.