№ 27-28 (22145-22146) четвер-субота 9-11 квітня 2020 року

Однак через відсутність відповідних контрольних механізмів проблему біологічної зброї цією конвенцією не вирішено. Адже низка країн, у т.ч. провідних, приєдналася до угоди з іміджевих міркувань, себто формально, одночасно не припиняючи розробки бойових біологічних речовин та зберігаючи можливості їх застосування.

Крім того, з’явилася інша проблема — нові інфекційні хвороби внаслідок мутації вірусів, зумовленої екологічними змінами. А швидкому та широкому поширенню епідемій у світі сприяють глобальні транспортні комунікації. Так фактично одночасно виникає «природна біологічна зброя» із засобами її доставки.

Сьогодні природні вірусні інфекції людство не може контролювати повністю, але окремі держави використовують їх у своїх геополітичних цілях. Наприклад, Китай, ймовірно, під час процесу нейтралізації коронавірусу пробує вирішувати накопичені проблеми національної економіки, а також запобігти очевидним діям керівництва США та Росії, які також прагнуть зміцнити власні позиції під виглядом боротьби з епідемією. Подібну практику поки що не можна назвати поширеною. Хоча, залежно від того, як надалі погіршуватиметься стан світової економіки і, відповідно, загострюватимуться суперечності між державами, така практика може стати масштабнішою, а її форми — урізноманітнитися.

Зараз точиться багато дискусій стосовно закриття чи незакриття церков на час карантину та участі чи неучасті у пасхальних урочистостях.

І питання це актуальне не лише для православних, адже у квітні — ціла низка релігійних свят різних конфесій. Так, 2 квітня розпочалося індуїстське свято Рамнавамі, коли в священні для індуїстів місця (Айодхья в штаті Уттар-Прадеш, Бхадрачалам в Андхра-Прадеш і Рамешварам у Тамілнаді) для участі в релігійних процесіях з’їжджаються мільйони людей; 8 квітня — початок святкування Песаха, головного іудейського свята в пам’ять про вихід євреїв з Єгипту; 12 квітня — Пасха для західних і частини православних християн; 19 квітня — Пасха для більшості християн східного обряду, включаючи православних в Україні, Білорусі та Росії; 23 квітня — початок священного для мусульман місяця Рамадан.

Справді, питання віри — це питання дуже тонкі та дражливі, й кожна людина сама вирішує, що їй робити і як використовувати свої права, гарантовані ст. 35 Конституції України: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність».

Якщо магазин — то найближчий, якщо прогулянка із собакою — то не далі 100 метрів від дому, якщо виходиш на вулицю — то тільки в масці, а також обов’язкове ретельне миття рук. За такими правилами сьогодні живе більшість людей в умовах максимальної самоізоляції через загрозу поширення коронавірусної інфекції. А дотримання простих правил, як відомо, рятує життя.

Кожен сподівається, що згубна зараза скоро відступить. Принаймні, медики нам дають оптимістичний прогноз на травень. А може, й раніше все почне стабілізуватися. Це залежить і від кожного з нас.

Водночас, у соціальних мережах заголосили панікери і підбурювачі, активізувалися астрологи та віщуни, даючи свої «прогнози» й «поради». Хтось десь ляпнув, що вірус долають імбир з лимоном, а також алое з медом і часником. Ціни на імбир, який раніше зсихався на полицях магазинів, стали захмарними, люди розгребли всі лимони і повисмикували з горщиків нещасні квітки.

У колишній імперії, якщо хтось пам’ятає, величиною постійною (константою) були тимчасові труднощі. Зрештою, саме вони призвели до розпаду величезної держави. З пандемією COVID-19 поки борються карантинами і ізоляцією один від одного. Тобто роз’єднанням людей, міст, країн і навіть континентів. Наполягають, що ці заходи мають тимчасовий характер, але забувають про те, що тимчасове, непомітно для всіх, іноді стає постійним.

Правила різко зміняться

Дуже хотілося б з пандемією покінчити швидко. Прокинутися і дізнатися, що зусилля вчених і лікарів принесли результати. Є вакцина, є ліки і нема нових випадків заражень з летальним результатом. В одному з сучасних телесеріалів так і відбувається. В передостанній серії. А в останній серії факт перемоги над заразою уряди від населення ретельно приховують. І тримають людей у резерваціях просто тому, що громадянами так зручніше керувати.

У кіно, звісно, знаходяться герої, які викривають правлячих негідників. Світить яскраве сонце і дітки бігають по галявинах. Але ми живемо не в кіно. Якщо вдасться стримати поширення небезпечної інфекції по планеті, масовим ускладненням після перенесених хвороб стане, ризикну припустити, не атипова двостороння пневмонія, а соціальні наслідки жорсткого карантину, зникнення громадянських прав і свобод, якими людство пожертвувало заради виживання.

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері,
сховайся на часинку, поки гнів не перейде!

Ісая 26:20

Наші рядки лягають на папір у ті дні, коли кількість інфікованих вірусом SARS-CoV-2 в Україні почала впевнено зростати. Отже, пік епідемії — ще попереду, як і попереду найголовніше випробування, через яке ми маємо перейти: випробування на людяність.

З часу оголошення карантину люди загалом уже обрали свій спосіб поведінки. Хтось узявся допомагати людям немічним і похилого віку або ж послужити лікарям та медсестрам, які вийшли на головну лінію епідеміологічного фронту. Хтось купив та передав у лікарні уні-кальне обладнання. Попри те дехто поспішив цинічно збагатитися на експорті масок, яких бракує і в самій Україні, чи на ввезенні й перепродажу зіпсованого товару. Знайшлися і ті, хто виявляє свій «героїзм» у цілковитому ігноруванні небезпеки, чим активно її наближає.

«24 березня 2020-го Київ прощався з Іриною Бекешкіною. Сама вона говорила, що це найулюбленіше і найкомфортніше для неї місто. Навіть у Парижі каштани не так цвітуть… Прощався Київ з однією із найвпливовіших жінок в історії сучасної України. На жаль, через надзвичайну ситуацію із COVID-19 не всі змогли прийти і віддати шану Ірині Еріковні...

Це інтерв’ю було записане 14 листопада 2019 року у Вінниці. Але вийде воно лише через кілька днів після того, як пані Ірина відійшла у вічність. Чому?.. Тоді не ризикнула опублікувати. Думала, ще буде час...

Готувалася до цього інтерв’ю довго та ретельно. Але так сталося, що тоді для розмови після насиченого робочого дня у нас було лише 15 хвилин (інакше вони не встигали на потяг до Києва). Та й сама розмова вийшла у стилі «експрес»: і про політику, і про життя, і про особисте», — написала авторка у передмові до інтерв’ю, опублікованого на сайті Фонду «Демініціативи» імені Ілька Кучеріва (https://dif.org.ua).

За успішне проведення «Європейського тижня цифрової грамотності — український вимір протидії коронавірусу» Одеська національна наукова бібліотека отримала міжнародну відзнаку — сертифікат-подяку від організаторів ALL DIGITAL Week.

У десятому «Європейському тижні цифрової грамотності», який щорічно проходить у березні, взяли участь понад 2500 організацій із 31 країни. Відбулося 3600 навчальних заходів для підвищення цифрової обізнаності, якими охоплено 130 тисяч осіб.

До міжнародної акції активно долучилася ОНББ. Упродовж 23-29 березня команда проєкту «Європейський тиждень цифрової грамотності — український вимір протидії коронавірусу» підготувала і розмістила на офіційному сайті бібліотеки 10 публікацій відповідної тематики, з якими ознайомилися понад 5900 відвідувачів.

Школярка із Подільська Олена Козаченко 28-30 березня взяла участь у філософському онлайн-семінарі для підлітків «Обрії майбутнього 5.0», організаторами якого є Klitschko Foundation та The Aspen Institute Kyiv. Загалом до проєкту долучилися 17 підлітків з усієї України.

Семінар мав проводитися офлайн, як і чотири попередні. Але через ситуацію, в якій опинився весь світ у зв’язку із введенням карантину, «Обрії майбутнього 5.0» перенеслися на простори інтернету. В учасників та в організаторів було хвилювання, що через онлайн-зв’язок не вдасться створити тієї довірливої, відкритої атмосфери, яка могла б бути під час безпосереднього контакту, але вже з перших хвилин кожного охопило відчуття, що він є частиною історії — учасником першого філософського онлайн-семінару!

6 квітня на YouTube-каналі Міністерство освіти і науки України, а також ще на 14 телеканалах та медіаресурсах о 10.00 розпочалася трансляція уроків для учнів 5—11-х класів на карантині.

На YouTube-каналі МОН можна переглянути уроки для всіх класів. Публікуватимуться вони за розкладом — один за одним, щоб можна було краще структурувати заняття. Під кожним відео учень може знайти і рекомендоване домашнє завдання на закріплення теми. Кожен охочий може також завантажити розклад з темами на весь тиждень.

Легендарна пішохідна «Сотка», що проводиться в нашому місті вже 46 років поспіль напередодні 10 квітня — Дня визволення Одеси, не скасовується, а через карантин переноситься на 26—27 вересня.

— У цьому рішенні ми врахували дати інших забігів, погодні умови та деякі історичні факти. Адже маршрут «Сотки» проходить Поясом Слави — на рубежах оборони, де в період з 8 серпня по 16 жовтня 1941-го велися активні бойові дії — пишуть організатори на сайті події.

Одеська «Сотка» — частина історії та сьогодення міста.

(Сьогочасне літературне прямування)

Закінчення. Початок у номерах за 19-21 та 26-28 березня.

В основі поетичного книжного язика повинен лягти язик народної пісні, так щоб вірші поета були зовсім похожі на вірші народної пісні. В декотрих літературах і тепер уже поети починають наближати вірші до народної пісні. Так, з великоруських поетів зовсім народними віршами писали Кольцов і Некрасов. В українській книжній поезії народна пісня зразу лягла в основу, як пишний ориґінал. Шевченко в своїх творах поклав в основі народну пісню і підняв народну поезію високо, не зміняючи ні на кришку ні її форми, ні вмісту, так що Еміль Дюран в журналі «Revue de deux mondes» призначує Шевченкові таку роль, відносно до українських народних козацьких та гайдамацьких пісень, яку мав Гомер для грецьких народних героїчних поем; Шевченко, як каже Дюран, зумів зібрати й скупити народний епос і повести його далі в щиро народному дусі. Хто перший раз брав у руки Шевченка, той помилявся, думаючи, що то народні пісні. Більше бути народним поетом вже нема куди!

Другий елемент народности в літературі — се епічні та ліричні форми народної поезії. Окрім прозаїчного й поетичного народного язика, принцип народности в літературі захоплює ще глибше, захоплює ті блискучі поетичні фарби, котрими обсипана прозаїчна народна мова, котрими закидані українські народні пісні, вся народна поезія в казках, приказках, загадках, колядках та щедрівках. В прозаїчній мові і в народних усних поетичних творах є свої ідіоми, свої епічні та ліричні форми, і в кожної національности свої окромні, часом зовсім непохожі на інші. На скільки народ багатший фантазією, серцем, розумом, на стільки виразніші в його ідіоми, блискучіші епічні та ліричні форми. Бідніший духом народ має бідніші поетичні епічні форми, часом грубі, часом недоладні.

«Одеський декамерон» Георгія Голубенка

Талант Георгія Голубенка оригінальний. Це достойне вивершення традиції унікального характеротворення Ісаака Бабеля. Не випадково Георгій у короткому вступному слові «Четыре стороны смеха» згадує про це, властиве одеситам, парадоксальне мислення, яке так талановито відкрилося в «Одесских рассказах» Ісаака Бабеля.

Автор «Одеського декамерона» володів надзвичайно чутливим на парадоксальне мислення слухом, а головне, мав талант це мислення відтворити, «на-ділити» своїх героїв даром гумористично-іронічного самовираження, більше того, самокритичного підюджування, дотепного підсміювання із себе самого, із своїх друзів, сусідів, одеситів взагалі.

У розпал поширення в світі інфекції коронавірусу — 8 квітня — сповнилося 150 років від дня народження українського мікробіолога й імунолога Олександра Михайловича Безредки, уродженця Одеси, учня та послідовника лауреата Нобелівської премії І.І. Мечникова. Він відкрив спосіб місцевої імунізації, який широко використовується для профілактики низки інфекційних захворювань. Вивчав механізми розвитку інфекцій в організмі, специфічність сприйнятності до мікробів різними клітинами.

Майбутній учений з’явився на світ 8 квітня 1870 року в не дуже заможній єврейській родині. Про його батька, Елімелеха (Михайла) Векслера-Безредки, відомо, що він народився 1842-го неподалік повітового містечка Балти Подільської губернії. Одинадцятилітнім залишився без батька, і його взяв на виховання дядько з Умані. Втім, у дядька хлопчик не затримався і відправився в релігійну школу Х.З. Слонімського у Житомирі. Згодом переїхав до Одеси, де займався приватним викладанням іноземних мов, а також публікував статті в багатьох івритомовних газетах і журналах кінця XIX століття. Підписував їх іменем Е. Іш-Но’омі, що в перекладі на українську означає чоловік Ноомі. Родина мешкала на вулиці Коблевській, 36. До речі, в цьому будинку проживав ще один майбутній бактеріолог — Володимир Хавкін.

Піна

Щоб бульйон зварити — треба зняти піну
(це процес відомий, знає і дитина),
бо інакше страву можна зіпсувати.
Тож коли готуєш — треба пильнувати.
Та чомусь проґавили, мабуть, зір затьмило, —
вирвалась з каструлі і набрала сили.
А за нею разом вирвались скандали —
наші правдолюби бізнес «кришували».
Потім за посади взялися сміливо,
і пішла торгівля — аж зашелестіло.