№ 25-26 (22143-22144) четвер-субота 2-4 квітня 2020 року

На позачерговому засіданні в ніч на вівторок, 31 березня, Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», який відкриває ринок землі з 1 липня 2021 року. За ухвалення відповідного законопроєкту №2178-10 проголосували 259 депутатів, повідомляє «Укрінформ».

Відповідно до закону, набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава.

У час нинішньої кризи, – написав на своїй фейсбук-сторінці предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній, – є ті, хто розуміє всю складність і небезпеку ситуації, уявляє масштаби викликів – і в сфері охорони здоров’я, і для економіки, і для суспільства. І є ті, хто досі сподівається, що їх особисто все це не торкнеться. Це виявляється у вчинках: одні дотримуються рекомендованих правил, виявляють турботу про ближніх, а інші продовжують звичне життя, зустрічі та пікніки з друзями, ігнорують вимоги самоізоляції та вважають, що всі попереджувальні заходи даремні...

Проте, почастішали й інші, крайні, вияви обох моделей поведінки, які об’єднує дещо спільне – роздратування, злість, агресія. З одного боку – обурення проти рекомендованої ізоляції, з іншого – злість щодо ізольованих. Так, уже зараз чуємо про непоодинокі випадки людського гніву, коли односельчани, сусіди чи мешканці навколишніх будинків влаштовують бойкот та цькування людей, у яких виявили коронавірус, а також їхніх родин. До них ставляться, як колись, за часів земного життя Господа нашого Ісуса Христа, ставилися до прокажених. У Євангелії ми зустрічаємо згадки щодо прокази, страшного лиха тих часів, і Священне Писання неодноразово нам нагадує про чудесні зцілення хворих і про те, як треба поводитися людям – як хворим, так і тим, хто їх осуджував, виганяв, нехтував.

Спільним наказом департаментів охорони здоров’я Одеської міськради та Одеської облдержадміністрації затверджено план перепрофілювання лікувально-профілактичних закладів міста та області для надання медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою COVID-19.

Госпітальною базою для пацієнтів з підозрою на COVID-19 на першому етапі визначена міська клінічна інфекційна лікарня, у якій будуть розгорнуті 360 ліжок і гуртожиток на 45 ліжок. На першому етапі також буде розгорнута госпітальна база в Одеському обласному клінічному медичному центрі (колишня лікарня водників).

Про пандемію коронавірусу, найактуальнішу сьогодні тему, неспеціалістові сказати щось нове важко. Експерти в прогнозах повторюються, перебирають сюжети з фільмів катастроф або знаходять позитивне там, де знайти його неможливо. В українській політиці — те ж саме. Кількість сюжетів обмежена, і всі вони зливаються в один безперервний скандал.

Про коріння та гілля

У листопаді ми відзначатимемо своєрідний ювілей. Двадцять років «касетному скандалу», оприлюдненню плівок майора Мельниченка, які ледь не загубили політичну кар’єру Леоніда Даниловича Кучми й, у всякому разі, назавжди її заплямували. Але відтоді багато води спливло. Технології шпигунства зробили крок далеко вперед. Підслуховування та підглядування увійшли в повсякденний побут і стали просто одним з видів боротьби на владному Олімпі.

Карантинні заходи, запроваджені в країні в середині березня, триватимуть щонайменше до 15 травня, прогнозують спеціалісти, які відстежують та аналізують епідеміологічну ситуацію в державі. Розрахунок на те, що травнева спека і свідомість людей, які суворо й масово дотримуватимуться карантинних заходів, зупинять епідемію, принаймні, призупинять її, ослаблять.

Наразі ж ситуація на Одещині не критична, але й далека від спокійної.

За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, станом на 10-у ранку 1 квітня, в нашій області лабораторно підтверджені 12 випадків COVID-19. За останню добу діагностовано один новий. Усі пацієнти перебувають під медичним наглядом, у тому числі й ті, що нині на самоізоляції вдома.

Станом на ранок 1 квітня в Одеській міській клінічній інфекційній лікарні, опорному протиепідемічному закладі області, перебувають 39 пацієнтів із симптомами гострої респіраторної інфекції, яких обстежують на коронавірус. У шести із них діагноз COVID-19 лабораторно підтверджений.

У минулому ХХ ст. у складі радянської імперії українська спільнота неодноразово була на межі виживання, втім, кожного разу відновлювалася. Тому у сучасних істориків практично нема жодного сумніву, що зараз, коли незалежна Україна існує вже майже 30 років та її підтримує весь цивілізований світ, вона обов’язково збереже свій суверенітет і забезпечить подальше національно-культурне відродження народу.

Історичний аналіз новітнього процесу українського державотворення іноді доцільно розглядати саме з початку минулого століття, коли у 1917—1918 рр. була проголошена автономна, а незабаром — незалежна Українська Народна Республіка. Це дуже занепокоїло російських більшовиків, і вони вже через якийсь місяць після завоювання влади в Петербурзі оголосили нам ультиматум, а невдовзі розпочали в Києві «червоний терор». Так відкрилося найтрагічніше для нашої нації ХХ століття, впродовж якого було винищено майже половину українського населення.

Аграрна  криза  чи  нові  можливості?

Потепління клімату несе загрози, але є й певні переваги, якими варто скористатися

За прогнозами синоптиків, найближчі 10 років зими в Україні будуть такими ж теплими, як і нинішня. Це вплине на багато сфер нашого життя, а надто — на агропромислове виробництво, яке потерпатиме від нестачі вологи. Особливо це стосується півдня України, який і так вважався зоною ризикованого землеробства. Фахівці припускають, що частина південних територій уже в другій половині нинішнього століття може перетворитися у напівпустелю.

До 120-річчя від дня народження письменника

Ім’я українського письменника радянської доби Леся Гомона (1900—1958) назавжди залишиться в історії Балти та місцевої преси. У 1928—1929 роках він був редактором газети «Червоний орач» («Плугарул рош»), що видавалася тоді українською та молдавською мовами у Балті як центральний орган Молдавської АРСР (це містечко вважалася її столицею, хоч і тимчасовою). Саме тут у нього зародився задум роману «Голгофа», чимало подій у якому відбуваються в Балті або пов’язані з нею.

На жаль, сучасні читачі майже нічого не відають про життя і творчість цього колись відомого і, без сумніву, талановитого письменника. Тож дізнатись про нього докладніше, напевно, буде цікаво і балтянам, й одеситам.

У цієї книжки, з презентацією якої в обласній бібліотеці ім. М.Грушевського автор Василь Вельможко встиг ще до оголошення карантину, непретензійна та невигадлива назва: «Фізики і лірики фізико-математичного факультету Одеського університету». Це її друге, доповнене та розширене видання, що засвідчує: автор уповні серйозно та прискіпливо розробляє цю краєзнавчу тему. Перше видання — «Вони навчались в Одесі на фізико-математичному факультеті» — вийшло друком 2015-го до 150-річчя заснування нашого університету (нині — ОНУ ім. І.І. Мечникова).

Більшість цих імен ви не знайдете ні у назвах одеських вулиць чи майданів, ані установ чи якихось інших закладів, як і на меморіальних таблицях. Окрім хіба кількох прізвищ, як-от національний університет ім. І.І. Мечникова, сквер Георгія Гамова, кілька вулиць: Заболотного, Пирогова, Гамалії… Хоча, без сумніву, всі постаті, чиї біографії описані в цій книжці, заслуговують на увічнення свого імені в Одесі. А для топонімічної комісії міської ради це література першої необхідности. Проте і в книгарнях цього новодруку не знайдете…

Сьогодні в світі люди, котрі читають книжки, цікавляться переважно літературою факту. Це мемуари, спогади, різні невигадані історії, краєзнавство, біографії… До останніх належить і ця книжка, що вийшла накладом лише 150 примірників. Вона невелика за обсягом: на 115 сторінках описано біографії видатних особистостей, чия доля бодай якимось чином пов’язана з фізичним факультетом ОНУ ім. І.І. Мечникова. Який, до слова сказати, закінчував і сам автор — Василь Вельможко, член двох творчих національних спілок — журналістів та краєзнавців, учитель фізики вищої категорії, вчитель-методист Одеської ЗОШ № 105.

Не торгував своїм сумлінням
У найчорніші навіть дні.
Навік прив’язаний корінням
До материзни, до землі.

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ.

Для мене читати хорошу книжку — свято! Читала — як святкувала — повість Геннадія Щипківського «Пацьорки». Запахуще диво! Не помітила, як стала мережити папір роздумами про дивовижну прозу (чи поезію?).

Вийшла аж ніяк не критична стаття: тут, шановний читачу, не зустрінеш ні зарозумних висловів, ні літературознавчих термінів — тільки роздуми, враження від прочитаного. Бо й нащо художня література, яка не змушує думати, не викликає емоцій? Що ж до рецензій, літературознавчих статей, то їх про творчість Г. Щипківського написано чимало.

Почута в 1933 році видатним актором Юрієм Шумським від студента Степана Олійника гумореска (про події у с. Левадівці 1929-го) прозвучала у Большому театрі, а радіо рознесло її по всіх усюдах. Так зійшла нова зірка українського гумору.

Прибув з району
сам начальник-красень,
зібрав людей,
щоб захід провести:
щоб всі селяни,
навіть дід Гарасим,
звезли весь хліб із поля —
у скирти.

В одному із сатиричних віршів про слабку організацію сільського культурного життя Степан Олійник до слова «громадяни» підібрав риму — назву села — «Роксолани». Після публікації вірша він отримав офіційного листа, де визнавалася справедливість критики та повідомлялося, що в селі Роксолани планується побудова нового, сучасного клубу.

Колись у нашого народу
був захисник — поет Степан.
Він мав найвищу нагороду —
любов робочих і селян.

Українська асоціація медіабізнесу, яка об’єднує 56 видавничих компаній, що видають понад 250 друкованих та понад 350 цифрових медіа, Асоціація незалежних регіональних видавців України та Національна спілка журналістів України — найбільша журналістська органі-зація в Україні, яка об’єднує понад 19 тисяч членів у 24 регіональних організаціях, наголошують на необхідності запровадження низки заходів задля безперебійного і своєчасного інформування співвітчизників та забезпечення доступу до інформації професійної якості.

Місцеві друковані ЗМІ є джерелом інформації та новин для 70% мешканців України, а якщо додати сюди інформресурси, які створюють та наповнюють саме видавці, ця цифра буде навіть вищою. В умовах пандемії дедалі більше країн світу після першочергових невідкладних заходів у боротьбі саме з COVID-19 створюють умови для забезпечення доступу своїх громадян до преси як до такого ж значущого ресурсу, як їжа.

Сонет віків

Сонет не вичах
у тенетах норми,
Хоча не всякий схопить
гострослів
Сонета канонічний перегрів
І видиму холодність уніформи.

Він, звісно, не придатний
на прокорми.
На ньому стільки ставили
хрестів!
Сонет —
вершина творчості майстрів.
Сонет —
класичний вірш твердої форми.

Люди — найпристосованіший до виживання біологічний вид на Землі (якщо не брати до уваги вірусів), тому можна не сумніватися, що ми собі якось зарадимо у складних умовах. «Якщо й холеру пережили, то й цей вірус подолаємо», — жартують старші одесити.

Але у нинішній ситуації, коли всім нам вкрай потрібна взаємодопомога та підтримка, коли ніхто не застрахований від того, що захворіє, безпомічними заручниками можуть стати домашні тварини, які повністю залежать від своїх господарів. Шиншили і хом’ячки, папуги та канарки, котики і собачки — хто за ними доглядатиме, якщо раптом господар потрапить у лікарню?

«Об’єднання зоозахисних волонтерських груп Одеси» запустило новий проєкт — «Тимчасовий будинок для домашніх улюбленців». Це — база даних одеситів, готових взяти на безкоштовне тимчасове утримання тварин тих наших земляків, які потраплять до лікарень (і, завважте, не обов’язково з коронавірусом, бо ж й інші хвороби нікуди не поділися!).

«Як відомо, китайський ієрогліф «криза» складається з двох частин: «загрози» і «можливості». Якби був ієрогліф «карантин», його б теж треба було складати саме з цих двох частин», — написав у своєму блозі на https://usionline.com народний депутат України, колишній заступник голови Одеської ОДА Сергій Колебошин. Аргументи такі:

Зараз багато розмов саме про «загрози». Стрічки переповнені експертами в лікуванні і запобіганні.

Але я б хотів поговорити не тільки про ризики. А й про можливості. Ті можливості, які держава створила та створює для освіти під час карантину.

Які це ризики, цілком зрозуміло: вимушені канікули, пропуски занять, невиконання навчальних планів (не забуваймо, що в багатьох містах і областях щойно закінчилися карантини через сезонний грип).

А  ви  кажете:  «селюки»...

У дітей із сільської місцевості IQ — вищий. До такого висновку дійшли науковці Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, результати дослідження яких опублікував журнал Environmental Research.

Обстеживши більше тисячі дітей, народжених в одному й тому ж окрузі штату Теннессі, вчені виявили, що діти, народжені в сільській місцевості, мають вищий IQ, ніж їхні міські однолітки. Це пояснити просто: чим чистіше було повітря в місці, де були зачаті діти і де матері їх виношували, тим вищими були їхні інтелектуальні здібності.

Основної ж шкоди розвитку дитячого інтелекту завдавали частки під назвою РМ10 — вони дуже дрібні і легко потрапляють всередину організму матері, впливаючи на плід. Головні джерела шкідливих часток — електростанції, промислові об’єкти (металургійні заводи, заводи з переробки нафти), автомобілі (і легкові, і вантажні), аеропорти, залізниці.

На 93-у році пішла із життя відомий мовознавець, ветеран одеської журналістики, світлої душі людина

Галина Федотівна ОСТРОВСЬКА.

Усе своє життя Галина Федотівна присвятила українській мові. Чи то працюючи літературним редактором у газетах, зокрема й у «Чорноморській комуні» (нині — «Чорноморські новини») та видавництві, чи ведучи тематичні передачі на радіо, чи публікуючи статті, як правильно говорити й писати ті чи інші слова, грамотно будувати речення, чи — як підсумок тих фахових консультацій — видаючи вкрай потрібну і схвально прийняту книжку — «Українською кажуть так…»… Й до останніх днів свого земного буття вона була невтомним вартовим чистоти української мови, багато працюючи, зокрема й над перекладами сценаріїв фільмів та серіалів.

На 82-у році життя відійшов у засвіти ветеран одеської журналістики, колишній редактор газети «Чорноморський маяк», голова обласної організації Спілки журналістів України, очільник Одеського пресклубу реформ «Порто-франко», щира, чуйна, товариська людина

Анатолій Георгійович СТАНЧЕВ.

Правління Одеської регіональної організації НСЖУ і редакція «Чорноморських новин» висловлюють щирі співчуття рідним і близьким покійного.