№ 23-24 (22141-22142) четвер-субота 26-28 березня 2020 року

У фахівців з епідеміології та вірусології досі нема відповіді на два питання. Перше — чому епідемія COVID-19 набула характеру пандемії з великою кількістю людських жертв (близьке за походженням і наслідками захворювання відносно швидко вдалося локалізувати) і друге — коли людству вдасться впоратися з пандемією?

НП світового масштабу

Поки нема відповіді на ці питання, наші міркування побудовані на піску і нагадують рецензії на голлівудські серіали катастроф. Тільки в цих серіалах ми — актори, а не глядачі. Актор, як відомо, зобов’язаний вивчити і зіграти свою роль, але не зобов’язаний знати, чим серіал закінчиться. Та от сюжет на тему нинішньої пандемії навіть не написаний.

Перша серія першого сезону складається з двох епізодів. Перший епізод — виявлення та ізоляція хворих, другий — пошуки засобів (вакцини і ліків) для боротьби із захворюванням та його ймовірним ускладненням — швидко-плинною нетиповою пневмонією. Наразі тільки в одній країні світу, Китайській Народній Республіці, вчені і лікарі (і то не повністю) свої ролі зіграли. Режим ізоляції хворих у місті Ухань із завданням впорався, але лікування велося паліативними засобами. Вакцини від COVID-19 нема досі.

Медсестра-українка, яка працює в італійському Берґамо, поборола коронавірус і повернулася на службу

Уже місяць, як Італією вирує агресивна епідемія коронавірусу. Країна б’є світовий рекорд за рівнем смертності — 9 відсотків. Науковці шукають і наразі не знаходять пояснення, чому вірус так косить людей саме в італійській Ломбардії.

Серед померлих в Італії є громадяни України. Є наші співвітчизники і на карантині. Серед них — 46-річна уродженка Ужгорода Ярослава Вишневська. Вона працює медсестрою в реанімаційному відділенні лікарні Humanitas Gavazzeni у місті Берґамо (Ломбардія). У розмові з «Радіо Свобода» жінка розповіла про свій досвід хвороби та про критичну ситуацію у лікарнях міста, яке за лічені дні стало епіцентром небувалої епідемії.

— Перші симптоми хвороби я відчула 8 березня. Була сильна слабкість у тілі, наступного дня — температура 38,3. Попередила на роботі, але сказали виходити. Вже у відділенні (при вході і виході нам міряють температуру) при реєстрації мала 38,7. Мене відразу відправили у відділення швидкої допомоги і прокапали.

— Взяли пробу на наявність коронавірусу?

— Нам не роблять аналіз, це не обговорюється навіть. У реанімації всі перехворіють, це очевидно, нас попередили, і ми свідомі того. Пробу беруть, коли є підозра.

«Скажем так, была моя инициатива».
С. СИВОХО.

Яку не вмикаєш
програму —
сивуха тече по екрану.
Отрута, неначе задуха,
у голови лізе крізь вуха.
 
Що може
порадити радник,
якщо за натурою —
зрадник?
Та це вже питання
до влади,
яка роздає ці посади.

Пандемія коронавірусу набуває у світі небувалого розмаху. Ми, звісно, маємо всі підстави стверджувати, що українська влада діє непрофесійно, хаотично і перелякано (на цей переляк у неї є інші, не медичні, а політичні «діагнози»), але не можемо не визнати: навіть лідери найвпливовіших держав сахаються від рішення до рішення у пошуку алгоритму зменшення втрат (людських та економічних) для своїх країн.

Критикувати — легше. Бути відповідальними — складніше. Бережімо одне одного, бережімо наш український світ!

Сподіваймося, що дії нашого уряду виявляться ефективними у боротьбі за наше майбутнє, але й пам’ятаймо: ми — потужна нація, яка не дасть ворогу вдертися (чи фізично чи бактеріологічно) в нашу хату.

24 березня всі автобуси, тролейбуси та трамваї вийшли на маршрути Одеси з табличкою «Спецтранспорт». Із вівторка міський транспорт перейшов на спеціальний режим роботи і користуватися ним просто так, без нагальної потреби, не можна. Таких радикальних заходів вживає мерія для профілактики поширення COVID-19.

Громадським транспортом можуть користуватися лише медики і фахівці, які працюють на підприємствах, що забезпечують життєдіяльність міста: співробітники служб міськради, комунальники, рятувальники, поліцейські та журналісти, які висвітлюють місцеві події.

— Згідно з рішенням міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій електротранспорт та автобуси перевозитимуть пасажирів за пред’явлення службового посвідчення, довідки з місця роботи, паспорта чи водійських прав, — роз’яснює керівник департаменту транспорту Олександр Ілько. — Перевірятимуть документи водії, однак ми вже звернулися до поліції з проханням виділити співробітників, які допоможуть здійснювати контроль документів.

В Одесі при міському Центрі невідкладної медичної допомоги продовжує працювати цілодобова «гаряча лінія» з питань коронавірусу COVID-19. Щодня, повідомляє департамент інформації мерії, на неї надходить близько 200 дзвінків з питань, пов’язаних з профілактикою коронавірусної інфекції та порядком звернення за медичною допомогою.

Консультативно-діагностичні центри (КДЦ), поліклініки, лікарні:

• 15-50 — безкоштовно зі стаціонарних телефонів;
• 0-800-50-15-50 — безкоштовно з мобільних телефонів.

У період карантину з метою протидії поширенню коронавірусної інфекції COVID-19 міські медзаклади Одеси працюють в особливому режимі.

З усіх питань, що стосуються стану здоров’я, а також виписування лікарняних у разі захворювання рекомендовано звертатися в телефонному режимі до сімейного лікаря або педіатра, з яким підписано декларацію. У разі появи перших симптомів ГРВІ негайно зателефонуйте своєму сімейному лікарю. Для виклику лікаря додому можна подзвонити і за номерами телефонів міської служби невідкладної допомоги: 15-50 (зі стаціонарних телефонів) та 0-800-50-15-50 (з мобільних).

Після Нової Водолаги їдемо до сусідів — у містечко Мерефа, що також є центром однойменної ОТГ.

Поселення, засноване 1595 року, впродовж століть було опорним пунктом оборони від татарських набігів. Мерефа пов’язана з іменем знаменитого отамана Івана Сірка, який у 1698-у заснував поблизу хутір, що з часом став частиною містечка, у центрі якого нині височіє його пам’ятник.

ОТГ створена у липні 2016-го шляхом об’єднання Мереф’я-нської міської та Утківської селищної рад. Чисельність населення — 25116 осіб, з яких 21794 мешкають у місті і 3322 — у шести навколишніх селах.

Багато років поспіль місцевий люд довіряв Веніаміну Івановичу Сітову бути міським головою у Мерефі. Нині ж довірили очолити ОТГ.

За прогнозом науковців Інституту аграрної економіки, у 2020-у обсяги виробництва сільськогосподарської продукції в Україні зменшаться проти попереднього року на 3,6%.

Таку цифру озвучив директор інституту академік НААН Юрій Лупенко, презентуючи чергову розробку наукового колективу під керівництвом академіка НААН Віктора Меселя-Веселяка «Прогноз виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у 2020 році (лютий)».

Риба та морепродукти традиційно входять до трійки основних видів імпортованого в Україну агропродовольства. От і торік частка продуктів цієї групи у структурі зарубіжних поставок сільгосппродукції склала 10,6%.

За даними Державної служби статистики, у 2019-у обсяги імпорту продукції групи «Риба, ракоподібні і молюски» становили 645 млн дол. США. Це на 17% перевищило вартість закупівель цього виду продовольства рік перед тим.

Усе йде до того, що дуже скоро земля стане товаром. Ось тоді й постане гостро питання про те, як захистити володарів земельних паїв.

Особисто я бачу вихід у тому, щоб люди об’єднувалися в колективи навколо лідерів свого села, що в більшості випадків є фермерами чи приватними підприємцями, з якими спільно даватимуть раду своїй землі. Пропоную обговорити цю тему поміж собою. Готовий вислухати і заперечення, бо, можливо, моя думка хибна.

Давайте згадаймо колгоспну систему і взагалі селянське життя до 2000-х. Одразу зізнаюся, що я шкодую за тим періодом, у якому пройшли найактивніші роки мого життя. Так, система була тоталітарною, але вона підтримувала дисципліну, порядок і виробничі стосунки. Для мене особисто це набагато краще, ніж події після 1994-го: бандитизм, рекет, розвал народного господарства, розкрадання фабрик, заводів, колгоспів, бездуховність більшої частини суспільства. Звісно, повернення в минуле я не хочу: ні до Радянського Союзу, ні, тим більше, до колгоспної системи життя селян. Але пам’ятати ті часи треба, щоб правильно їх оцінювати.

Продовження. Початок у номері за 19-21 березня.

Текст із видання Іван Нечуй-Левицький. Українство на літературних позвах з Московщиною. Культурологічні трактати. Упорядкування Михайла Чорнописького. — Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000). с. 64—126.

(Сьогочасне літературне прямування)

Таким фокусом для своєї громади повинен бути реальний художник—писальник, таким осередком випнутого або увігнутого скла повинен бути і український художник—писальник для України. В його душі повинна одсвітитись і перетворитись українська жизнь, що кипить або що плісніє кругом його. Коли писальник хоч трошки чує себе українським громадянином, часткою українського народу й українського громадянства, він повинен мати за святу повинність одсвічувати в своїй фантазії, в свойому серці ту громаду, що роїться кругом його, радіти її радістю, плакати її слізьми, а не перелазити в чужі городи і підставляти свою душу під картини чужої, неукраїнської жизні. Український писальник не повинен клопотатись, що йому буде мало роботи на Україні. Українська жизнь — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріял, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі. От перед ним розгортується широким—широким полотнищем народна, мужицька жизнь од Кавказу й Волги до самого лиману Дунаю, до Карпат і за Карпати, до далекого Гроднянського та Мінського полісся.

Нам скажуть, що народ дає убогий матеріал для літератури, що в ньому мало розвита індивідуальність, що поет не знайде в ньому багато усяких типів та характерів, що народна жизнь дуже стихійна, а селяни похожі один на другого, як одна комашка на другу. Нехай буде й так, але україн-ський народ все—таки дасть багато матеріялу для українських писальників. Од Кавказу за Карпати не може бути жизнь народу зовсім однакова. Кубанський козак, потомок запорожців, саратовський та астраханський селянин дуже одрізняється од венгерського. Карпатський гуцул, лемко та бойко дуже одрізняється од хлібороба киянина та полтавця, бо на Карпатах навіть не сіють, ні жнуть, а збирають в свої житниці — сир та масло, як давні патріярхи. Гроднянський, мінський, могилівський, волинський, сідлецький поліщук вже й костюмом мало похожий на свого земляка наддніпрянця, в своїх рудих або білих магерках, в своїх сірих свитках, в узеньких штанах та в личаках. Повісті Осипа Федьковича, в котрих описується жизнь українських селян на Буковині, на Карпатах, показують, що їх бит дуже не похожий на бит степових українців. Український народ, розкинутий на такому широкому просторі, може бути широким сюжетом українського писальника—реаліста.

Цьогоріч, як і завжди, до дня народження Тараса Шевченка, Одеський національний академічний театр опери та балету — єдиний з-поміж усіх одеських театрів, що згадав про цей день, — показав репертуарну виставу «Катерина» — оперу Миколи Аркаса за однойменною поемою Великого Кобзаря.

Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей —
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Леонід КИСЕЛЬОВ.

Ліна Костенко — унікальна й найпопулярніша поетеса сучасності. Її поезія звучить на вустах дітей і дорослих. Вона відома в Україні і далеко за кордоном. Це її називають духовним мірилом Європи.

Кожен вірш, кожен рядок мисткині несе із собою надзвичайно потужну енергію, яка пробуджує душу й свідомість.

Для Ліни Костенко література є важливим чинником духовної аури нації. Це головне дзеркало, яке дає світу невикривлену інформацію про суспільство, про розвиток народу, показує не лише сьогодення і минуле, а й майбутнє, тобто ті бажані риси, які хотілося б побачити у своїй нації, щоб змінити її на краще.

Ключовими компонентами художньої системи поетеси є Душа, Слово, Мова, які сягають образного рівня. Один із найуживаніших — образ Душі. Він часто виступає синонімом до поняття «серце». Душа — це змалювання емоційного стану, символ людяності, доброти, істини, краси, свободи:

Душа — єдина на землі держава,
Де є свобода чиста, як озон.

Про досвід Суворовського районного центру зайнятості

Усе нове, сказав один розумний чоловік, — це добре забуте старе.

І нема жодних підстав сумніватися у цій давно перевіреній істині. Особливо зараз, коли мова піде про один із сучасних напрямків роботи Державної служби зайнятості — про РЕКРУТИНГ.

Щоб зрозуміти, в чому полягає суть цієї роботи, давайте спочатку поринемо в історію.

Слово «рекрутинг» походить від французького «recruit», тобто «рекрутувати», набирати когось, вербувати, поповнювати лави, наприклад, збройних сил держави, наймати на службу за гроші тощо.

Термін «рекрут» почали вживати ще у XVII столітті в європейських країнах. Рекрутами були майбутні кандидати для військової служби.

Одесит, який урятував світ від холери і чуми

15 березня cповнилося 160 років від дня народження Володимира Ароновича Хавкіна — видатного українського лікаря-бактеріолога, імунолога й епідеміолога, який створив вакцини проти холери та чуми. Нині, в розпал епідемії коронавірусу, особливо доречно і приємно згадати про нашого славетного земляка.

Народився Володимир 15 березня 1860 року в Одесі в сім’ї вчителя Казенного єврейського училища Арона Хавкіна і доньки вчителя того ж училища Розалії Ландсберг. У нього були дві старші сестри — Марія і Генрієтта та старший брат Соломон. Ще дві сестрички і маленький братик померли в ранньому віці. Мати померла у 40 років, за місяць до сьомого дня народження Володимира, що дуже вплинуло на все його подальше життя.

Адміністрація Музею Біблії у Вашингтоні визнала, що всі 16 фрагментів сувоїв Мертвого моря, які називали «одними з найважливіших археологічних відкриттів ХХ століття», є сучасною підробкою.

Ці сувої знайшли в 1940-х у печерах неподалік від Єрусалима. Вважалося, що це залишки великих манускриптів, які зазнали серйозних пошкоджень з природних причин або через втручання людини.

На Одещині браконьєри спіймали 150-кілограмову білугу, яка йшла на нерест. Захищаючи улов з десятками кілограмів чорної ікри, затриманий порушник кинувся з ножем на прикордонника.

Про вилов червонокнижних видів риби повідомили співробітники оперативно-розшукового підрозділу Ізмаїльського прикордонного загону. За їх інформацією, прикордонний наряд в Очаківському гирлі Дунаю, неподалік від Вилкового, виявив двох чоловіків на човні. На дні плавзасобу лежала заплутана у сітках величезна білуга — завдовжки до двох метрів та вагою близько 150 кілограмів. Рибу, яку браконьєри прикрили плащем від загальновійськового захисного комплекту, на борт, очевидно, затягували гаками, оскільки вона мала глибокі рани.

Затриманих та їх човен з уловом доправили до берега, де під час перевірки один із браконьєрів кинувся з ножем на прикордонника. Вмілими діями військовослужбовці роззброїли нападника та одягли на нього кайданки.

Заряд свіжості й бадьорості

Якщо розбризкати у квартирі чи будинку з пульверизатора чисту джерельну воду, додавши в неї кілька крапель лаванди, це не лише зарядить повітря корисними іонами, але й захистить від шкідливого випромінювання комп’ютерів, телевізорів, електроприладів. А окрім цього — підніме настрій і загальний тонус.

Не тільки у ванну, коли купаєтеся, а й у воду при пранні або митті підлоги корисно додавати морську сіль. Це підвищить рівень позитивної енергетики у вашому помешканні.