№ 16 (22134) субота 29 лютого 2020 року

«Вони вирощують націю рабів... вони підтримують кожен мем, який позбавляє людину здатності до самостійного аналізу або, навпаки, заохочує послух, безвольність, однаковість думок».
Майкл ФЛІНН, «У країні сліпих».

Переустановлення однодумності

Приводом для написання огляду стали дві події. Перша — зміна ідеології партії «Слуга народу» на з’їзді 15 лютого, друга — опублікована 20 лютого в журналі «Новое время» стаття «Соросята і порохоботи». Події нерівноцінні, але вони з різних сторін стосуються однієї теми — маніпуляції суспільною свідомістю. І найпростіших методів впливу на свідомість мас.

До 125-річчя від дня народження М.О. Посмітного (31.01.1895 — 3.04.1973)

Для людей мого покоління і старших він — символ трудового героїзму і приклад для керівників сільськогосподарського виробництва. Сподіваюся, що й сьогоднішніх.

Мені пощастило жити й працювати поряд з цією видатною людиною. У 1965-у, тоді студент Завадівського сільськогосподарського технікуму, в складі духового оркестру я був на святкуванні 70-річного ювілею Макара Онисимовича, у 1975-у, коли обіймав посаду голови сільської ради, — одним з організаторів відзначення його 80-ліття, а в 1995-у, вже очолюючи Березівську райдержадміністрацію, — сторіччя. Знав і знаю його синів, невісток, онуків, а тепер уже й правнука та правнучку.

«Консонанси» (співзвуччя) — так ємко і влучно назвали організатори виставку, яка відкрилася в Одеському літературному музеї. Тандем двох молодих креативних митців, членів НСХУ Величка — Носенко справді дуже гармонійний.

По суті це дві персональні виставки, що завдяки щасливим обставинам об’єдналися в одну. Обоє художників відомі своєю участю в обласних, республіканських та міжнародних проєктах. Обоє викладають на художньо-графі-чному факультеті Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, де у них спільна майстерня, що допомагає налагоджувати між собою містки у творчому і духовному сенсах. Дмитро Величко — заступник декана худграфу, викладач кафедри образотворчого мистецтва. Анна Носенко — доцент кафедри мистецтвознавства, свого часу захистила кандидатську дисертацію «Пленер у живопису Одеси другої половини ХХ — початку ХХІ століть» (2006, керівник — доктор мистецтвознавства О.А. Тарасенко). Тема, яка концептуально й цілісно до того ніким, по суті, не розроблялася.

За задумом куратора виставки, заслуженого художника України Сергія Савченка, якому належить ідея її проведення у такому форматі, два крила експозиції цілісно вибудовують авторський ряд її учасників. Експозиція формується вже з аванзалу. Усього представлено п’ятдесят два полотна. Експресивний фігуратив картин Анни Носенко, з його тяжінням до декоративності, плавно перетікає в переважно абстрактні площини медитативного абстракціонізму Дмитра Величка.

Зробимо акценти. В Анни, на мою думку, перед-усім привертає увагу досить цілісна паризька серія з видами на Сену в історичному серці французької столиці, поблизу острова Сіте, де людська уява, підкріплена історією, ще може воскресити дух древньої Лютеції.

Упродовж минулого року нас поменшало на 3078 осіб. Порівняно з 2018-м, обсяг природного скорочення збільшився на 1690 осіб.

За попередніми даними, чисельність наявного населення Одеської області, за оцінкою на 1 січня 2020-го становила 2377,2 тисячі осіб.

Коронавірус, пишуть, добрався до Румунії. Тамтешній люд нібито запанікував і почав змітати з полиць магазинів усю провізію, щоб у разі чого пересидіти епідемію вдома, не показуючись на вулиці, як китайці в Ухані.

Щоб заспокоїти людей (а Одеса завжди до всього ставиться вкрай насторожено), цими днями голова облдержадміністрації Максим Куций (на знімку з офіційного сайта ОДА) перевірив готовність служб нашого міжнародного аеропорту розпізнавати заражених коронавірусом серед пасажирів і відповідно діяти в разі виявленої небезпеки.

У затишній, камерній «Арт-вітальні», що в Одеському лінгвістичному центрі OLSC (вул. Маразліївська, 10), відкрилася виставка творів нонконформіста «другої хвилі» Григорія Вовка. Представлені як ретроспектива, так і роботи останніх років, зокрема й ті, що не експонувалися для широкого загалу, переважно авангардистського спрямування.

Як зазначила арт-директорка галереї Олена Мараховська, за сім років діяльності тут виставлялися і відомі, і молоді митці, як-от Юрій Пліс, Клим Степанов, Олександр Лісовський, Євген Голубенко, Тетяна Поповиченко, Віктор Хохленко, серед молодих, наприклад, Катя Мілетина та інші. Кожен місяць-півтора в «Арт-вітальні» знайомлять з новим автором. Григорій Вовк презентує свій доробок на цій локації вперше.