№ 3 (22121) четвер 16 січня 2020 року

МЗС України назвало безпідставними звинувачення нашої країни в антисемітизмі

«У зв’язку із заявою МЗС Ізраїлю від 13 січня наголошуємо, що Україна рішуче засуджує будь-які форми нетерпимості та антисемітизму, а органи влади на всіх рівнях докладають зусиль для боротьби з їх проявами. Це було також визнано впливовими міжнародними та неурядовими органі-заціями, а також Міністерством у справах діаспори Ізраїлю. Така оцінка збігається з даними єврейської громади України і національних правозахисних неурядових організацій», — йдеться у заяві Міністерства закордонних справ України, оприлюдненій 14 січня.

У МЗС акцентували, що збереження історичної пам’яті про трагедію Голокосту в Україні, відновлення історичної справедливості, у тому числі щодо тих, хто боровся за незалежність нашої держави і чию па-м’ять на догоду своїм інтересам зганьбила пропагандистська машина СРСР, і надалі залишатимуться важливими напрямами державної політики України.

«Вкотре наголошуємо, що цивілізовані нації мають виходити з принципу вшанування усіх загиблих, а дискусії у цій сфері мають точитися на рівні істориків та експертів, а не політиків», — підкреслюється у заяві МЗС України.

Правоохоронці розслідують обставини смертельної ДТП у Саратському районі, яка сталася близько четвертої години ранку 12 січня в селі Новоселівка.

На дорозі не розминулися автівка «швидкої допомоги» місцевої лікарні та легковик.

Як інформує відділ комунікації Головного управління Національної поліції України в Одеській області, попередньо встановлено, що водій BMW, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав перевагу службовому автомобілю і зіткнувся з ним, після чого залишив свій транспортний засіб та втік з місця аварії.

Тілесні ушкодження отримали 65-річний водій «швидкої» та 52-річна лікарка-педіатр, які виїздили на виклик. Медикам не вдалося врятувати чоловіка, а жінка наразі перебуває у тяжкому стані в обласній клінічній лікарні.

Саме у такий спосіб працівники патрульної поліції Ізмаїла вирішили популяризувати професію серед місцевої молоді, повідомляє  сайт «Новини Придунав’я».

На одній із площ міста зупинилися поліцейські машини, довкруж яких дуже швидко зібралася місцева малеча і молодь, а за ними підтяглися і старші. Діти з цікавістю сідали за кермо, включали сирену і «блималки», говорили в гучномовець, перемовлялися одне з одним по поліцейській рації. Одне слово, почувалися справжньою дорожньою вартою, яка стежить за порядком.

Інспектор зі зв’язків з громадськістю Ізмаїльської патрульної поліції капрал Іван Бочковар розповів, що кожен малюк того дня отримав ще й різдвяний подарунок: солодощі, мандарини і книжечки з правилами дорожнього руху «Особиста безпека дитини».

Одеські комунальники позапланово вивели на Різдвяний парад міські трамваї заради одного хлопчика, вихованця притулку.

7 січня, коли святково прикрашені трамваї виїхали на маршрути, малий, аби побачити це видовище, навіть утік з притулку. Але тоді 7-річного втікача швидко знайшли й повернули назад — на параді він так і не побував.

«Традиційно Різдвяний парад трамваїв проходить 7 січня. У той день один з вихованців дитячого будинку втік, аби взяти участь у нашому параді трамваїв, але дістатися до Старосінної площі, звідки вони стартували, малюк не встиг — його знайшли й повернули до виховного закладу. Ця інформація нас дуже вразила, а відтак ми вирішили організувати ще один парад — саме для вихованців дитячих будинків», — цитує пресслужба мерії керівника департаменту міського господарства Дмитра Жемана.

Наприкінці минулого року у видавництві «Астропринт» побачило світ, без перебільшення, унікальне видання — «Літератори Одеси». Його автор — кандидат філологічних наук, доцент, член НСПУ Василь Полтавчук — зібрав під однією обкладинкою сім біографічно-критичних нарисів про відомих письменників і літературознавців, чиї життєві й творчі долі пов’язані з нашим містом: Григорія В’язовського, Івана Гайдаєнка, Бориса Дерев’янка, Івана Дузя, Володимира Івановича, Василя Фащенка і Геннадія Щипківського.

У чому ж унікальність книжки? Почасти на це запитання відповідає сам Василь Полтавчук у «Слові до читача», яке публікуємо нижче, бажаючи авторові продовжити цей ряд літературознавчих досліджень про письменницькі таланти нашого краю.

Ця книжка постала як результат багатолітнього мого зацікавлення літературою рідного краю — тобто творами письменників Одеси.

До виходу у світ трикнижжя «Україна перед Богом і перед світом»

На столах Івана Шпиталя і перших його друзів та прихильників вагомо-зримо красується уже повне трикнижжя «Україна перед Богом і перед світом». Третій, як і два попередні, — п’ятисотсторінковий фоліант, котрим автор ніби завершує свій колообіг роками, десятиліттями і століттями нашої Рідної Землі.

Не строго за календарними днями веде він нас своїм непростим літописанням, а за покликом-поводом його тонкочутливого серця. Саме воно, трепетливе, небайдуже серце Івана Шпиталя, відгукувалось упродовж трьох-чотирьох десятків років із журналістської ниви на успіхи-радощі, що випадали на долю народу у часи високих злетів його Духу і широких будівничих кроків. Як також і на жалі й сльози, що відчував він їх і бачив, коли поступ наш уперед, до Незалежності, перебігали нам недруги або й прагли геть зупинити наші відверті вороги. При цьому забираючи у нас не лише землі-території, а й Живі Душі.

18 січня сповниться 130 років від дня народження відомого вченого, доцента фізико-математичного факультету нашого університету Володимира Всеволодовича Кондогурі, який, перебуваючи в роки Другої світової війни на підпільній роботі в Одесі, загинув у катівні сигуранци за 10 днів до звільнення рідного міста.

Народився майбутній фізик 18 cічня 1890-го в Одесі в родині поручика Всеволода Кондогурі, який невдовзі після появи на світ сина подав у відставку і змінив військову службу на друкаря. Мати працювала в жіночому народному училищі.

У 10 років Володимир почав навчатися в Одеському реальному училищі св. Павла, яке розташовувалося на місці правого крила будівлі сучасної Національної академії зв’язку та її гуртожитку на розі вулиці Новосельського і Лютеранського провулку (там були гімнастична зала, адміністрація і квартири педагогів та служителів кірхи). Навчальний корпус розміщувався в Інвалідному (нині — Топольського) провулку, а майстерні (профшуле) й інтернат — на вулиці Ковальській (Кузнечній).

Фундація соціальних інновацій «З країни в Україну» запрошує школярів і педагогів стати учасниками освітнього проєкту «Відкривай Україну», спрямованого на соціальну інтеграцію юнацтва у суспі-льство, формування здорових звичок змінотворця у кожному небайдужому підлітку та виховання відповідальних громадян своєї держави, нова хвиля якого розпочинається у лютому нинішнього року.

Навчання проєктному менеджменту, критичному мисленню та м’яким навичкам, колективна взаємодія, командні дослідження проблематики власних міст, втілення проєктів на основі ідеї глобального партнерства між бізнесом, владою та громадою — ось основні інструменти і ціннісна основа ініціативи, яка має довести і її учасникам, і всьому суспільству, що саме юнацтво є рушійною силою змін, воно хоче і може змінити нашу країну на краще.

Місія проєкту: формувати нову генерацію соціально-активної, культурно збагаченої, ініціативної та високорозвиненої молоді.

Ціль — сприяти розвитку громадянського суспільства в регі-онах через реалізацію молодіжних соціальних та культурних проєктів.

Добрі, дружні й дуже щирі, гостинні. Кажу це як людина, що часто буває в цьому селі — справжній перлині українського Придунав’я, добре знає багатьох місцевих, історію Багатого.

Тут мешкають великі общини болгар і молдован, однак такими ж рідними в ньому почуваються українці, росіяни, гагаузи, представники інших етносів. Ніхто й не дивується тому, що багатянці, як вони всі себе називають, поміж собою вільно послуговуються кількома мовами. У пошані — українська, яку діти вивчають у школі, яка звучить зі сцени сільського будинку культури, якою спілкуються у побуті.

Що ж до самої назви села, то за часів Османської імперії, яка панувала на просторах нинішньої української Бессарабії, територія вздовж озера Катлабуг називалася «багатою долиною» — тут були родючі ґрунти й завжди багато сонця. Ця щедра земля й досі нас годує, і якщо збережемо її — годуватиме й наших праправнуків.

День села, який у Багатому відзначають 21 листопада (а він торік був 213-й!), — велике свято для всіх, адже це день архангела Михаїла, небесного покровителя нашого народу, правдоборця.

На Миколаївщині помер 31-річний чоловік, якого було госпіталізовано з діагнозом «сказ, маніфестна форма».

Ще у серпні минулого року його вкусив бездомний собака. І хоча людина звернулася по медичну допомогу до травматолога й отримала її, від профі-лактичних щеплень (вони проводяться безоплатно!) відмовилася.

Телефоном медики неодноразово нагадували про необхідність вакцинації, однак на прийом він так і не прийшов. Ніхто не стежив і за собакою, як це годиться робити. Відтак аж через півроку чоловіка госпіталізували із запаленням головного і спинного мозку. Через добу його не стало.

Одеські медики нагадують, що сказ — вірусна, смертельно небезпечна інфекція, яку можна попередити вакцинацією. Людям цей вірус, зазвичай, передається при укусі заражених тварин, причому в 99% випадків джерелом зараження стають собаки.

Палац у центрі Кулуби

У Мексиці виявили руїни великого палацу, зведеного більш тисячі років тому, в часи розквіту циві-лізації майя, до початку іспанської конкісти.

Кам’яні стіни шестиметрової висоти, товщиною 15 метрів і завдовжки 55 метрів розкопали археологи в штаті Юкатан, на південному заході країни, на місці, де в стародавні часи розташовувалося місто Кулуба.

Як вважають спеціалісти з Національного інституту антропології та історії Мексики, палац уперше був побудований у VII столітті н. е., коли цивілізація майя охоплювала територію нинішніх Гватемали, Белізу, Гондурасу та півдня Мексики.

Ця споруда двічі ставала важливим історичним об’єктом для культури майя: під час класичного періоду (600—900 роки н. е.) і посткласичного (850—1050).

Президія Національної академії наук України, Відділення загальної біології НАНУ із глибокою скорботою сповіщають, що 8 січня на 96-у році життя помер видатний вчений, гідробіолог, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України, премії НАНУ імені І.І. Шмальгаузена, академік НАН України

Ювеналій Петрович ЗАЙЦЕВ.

Ювеналій Петрович народився 18 квітня 1924 року в с. Миколаївка-Новоросійська Аккерманського уїзду Бессарабії. У 1949-у закінчив Одеський державний університет iм. I.I. Мечникова за фахом «гідробіологія». З того ж року почав працювати на посаді лаборанта університету, поєднуючи її з виконанням обов’язків завідувача Гідробіологічної станції. В 1956-у успішно захистив кандидатську дисертацію. Відтоді і до останнього часу Ювеналій Петрович працював в Одеському відділенні (філії) Інституту біології південних морів імені О.О. Ковалевського АН УРСР, яке згодом було перейменоване в Інститут морської біології НАН України. У 1964-у захистив докторську дисертацію. У 1969 році Ю.П. Зайцева обрано членом-кореспондентом АН УРСР, у 1997-у — академіком НАН України.

У зв’язку з проведенням робіт з благоустрою ділянок нового терміналу міжнародного аеропорту «Одеса» із 16 січня до 31 березня (або до завершення ремонтних робіт) тролейбус №14 курсуватиме за зміненим маршрутом.

Як наголошують у департаменті транспорту міськради, зміни в схемі руху 14-го тимчасові — тільки-но впорядкують вулицю Центральний аеропорт, тролейбус повернеться на свій звичний маршрут. Наразі ж він курсуватиме так:

• у напрямку руху до аеропорту — від вул. Мельницької на Іванівський переїзд, вул. Святослава Ріхтера, пл. Бориса Дерев’янка (кінцева зупинка);
• у напрямку до залізничного вокзалу — від пл. Бориса Дерев’янка на вул. Святослава Ріхтера, Іванівський переїзд, вул. Мельницьку і далі за маршрутом.