Згадаймо професора Бориса Александрова

Народився в Одесі. У 1980-у з відзнакою закінчив Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «біологія». У 1988-у захистив кандидатську дисертацію, 2002-го — докторську. Інженер-гідробіолог (1980—1986), молодший науковий співробітник (1986—1988), учений секретар (1989—1990) Одеського відділення Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського АН УРСР. Заступник директора з наукової роботи (1990—1994), завідувач лабораторії теоретичних основ гідробіологічної меліорації (1991—1996), керівник Одеської філії Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України (1994—2014). Із 2014-го — директор державної установи «Інститут морської біології НАН України». Із 2002-го — за сумісництвом професор кафедри гідробіології та загальної екології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Б.Г. Александров — член Гідроекологічного товариства України (з 1993-го); координаційної ради транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО «Дельта Дунаю» (Румунія — Україна; із 1999-го); спільної комісії для впровадження угоди зі створення «Зони природоохоронної території дельти Дунаю та пониззя р. Прут» (Румунія, Молдова, Україна; із 2000-го); голова Одеського відділення Міжнародної спілки Еко-Етика (із 2000-го); член редакці-йної ради журналу «Одеський екологічний вісник» (із 2001-го); голова консультативної групи з біологічного розмаїття секретаріату Міжнародної комісії з охорони Чорного моря від забруднення (із 2004-го); член редакційної ради європейського міжнародного журналу «Водні вселенці» (із 2007-го); науковий редактор журналу «Вісник Одеського національного університету. Біологія» (із 2009-го); віцепрезидент Українського гідроекологічного товариства (із 2010-го); член Міжвідомчої координаційної ради при президії НАН України з питань морських досліджень і вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації наукових кадрів у галузі морських наук (із 2015-го).

Основні напрямки наукової діяльності: морська та прісноводна біологія й екологія; біологія зоопланктону; екзотичні види тварин у морях та океанах; екологічні аспекти розвитку і зростання морських безхребетних; дослідження продукції та біотичного балансу прибережних морських екосистем; значення крайових (контурних) угруповань у функціонуванні водних екосистем; вивчення впливу угруповань рослин і тварин на формування якості води в прибережній зоні моря (моделювання структури штучних рифів); методологія збереження біологічного різноманіття Чорного моря; екологічні проблеми видів-вселенців Азово-Чорноморського регіону.

Борис Георгійович — учень наукової школи світлої пам’яті академіка НАН України, професора Ювеналія Петровича Зайцева (18.04.1924 — 7.01.2020), послідовник заснованого ним напрямку вивчення морської нейстонології та гідробіології активних зон моря; засновник наукової школи з дослідження питань гідробіологічної меліорації, екологічних аспектів розвитку донних безхребетних з пелагічним типом розвитку личинок, управління якістю водного середовища за допомогою біопозитивних конструкцій.

Під керівництвом Б.Г. Александрова вперше складено список 240 видів водних організмів України та кадастр вселенців Чорного моря (365 видів). Учений обґрунтував фундаментальні уявлення для прогнозування очікуваних вселенців за подальшої евтрофікації; розробив сучасні методи поліпшення якості водного середовища за допомогою штучних рифів. Автор понад 250 наукових праць.

«Упродовж десяти років при Одеській національній науковій бібліотеці діяв Університет екологічних знань. Борис Георгійович був членом вченої ради, неодноразово виступав на засіданнях з темами, що стосувалися морського середовища. Співпрацював з нашим інформаційно-довідковим відділом. Теми були різними. Іноді вони виступали разом з академіком Ювеналієм Петровичем Зайцевим. Кілька років поспіль ми проводили виставки до Днів Чорного моря. Остання його доповідь була присвячена результатам міжнародної експедиції EMBLAS-Plus з вивчення Чорного моря», — згадує Ніна Лошкарьова, співробітниця довідково-інформаційного відділу ОННБ.

Мені як журналістові, який пише про екологію, поталанило знати професора Александрова й записати з ним кілька цікавих інтерв’ю. В моєму записнику залишився його номер телефону... У листопаді 2018 року Борис Георгійович і мій друг, світлої пам’яті вчений-хімік Олександр Миколайович Захарія (8 грудня 2018-го загинув під колесами автомобіля неподалік свого дому) ініціювали й успішно провели в Інституті морської біології НАН України перший міжнародний форум з хімічної безпеки Чорного моря.

Відзначу, що Александров був напрочуд цікавим оповідачем і мав дар доступно й популярно пояснювати складні речі. Це підтверджує і провідний редактор Одеської національної наукової бібліотеки Ірина Шелестович: «Борис Александров виступав дуже виважено, уникаючи всіляких спекуляцій на екологічних проблемах. Від нього ви не почули б істеричних висловлювань на кшталт «все вибухне, все пропаде або вселенці всіх з’їдять». У нього був справжній науковий підхід, без намагань когось здивувати чи вразити».

У мене зберігся неопублікований запис Бориса Александрова з пресконференції «Наше Чорне море: нові дані моніторингу для прийняття рішень». Це був спільний проєкт ЄС — ПРООН «Удосконалення екологічного моніторингу Чорного моря: обрані заходи» (EMBLAS-Plus) і Міністерства екології та природних ресурсів України. На заході презентували результати польових досліджень, проведених у 2017—2019 роках з використанням сучасного обладнання для моніторингу та методики за стандартами Європейського Союзу.

Зустріч відбувалася погожого літнього дня у затишному дворику на Приморській 13. Під час доповіді Борис Георгійович демонстрував таблиці (на жаль, не можу їх показати). Втім, він розповідав так, що навіть за відсутності ілюстрацій усе буде зрозуміло. Тож згадаймо професора Александрова, послухаймо його:

«Шановні колеги, друзі! Я дуже радий, що сьогодні маю можливість розповісти про спеціальні дослідження, і постараюся говорити простою мовою. Напевно, через це наш інститут запросили взяти участь у змістовній частині цих чудових кольорових плакатів, на яких ви знайдете дуже коротку інформацію про те біологічне різноманіття, яке є в нашому Чорному морі (інфографіка «Наше Чорне море», «Біорізноманіття Чорного моря», ідея якої полягає в тому, що на одній сторінці продемонстровано результати роботи, описаної на багатьох сотнях сторінок звітів. З ними можна ознайомитися на вебсайті проекту. — Прим. авт.).

Зараз спробую дати якісь прості коментарі до цих непростих справ. Ось перед вами загальне біологічне різноманіття у світі. Ви бачите, що тварин більше, ніж рослин. Тварин близько мільйона видів, причому в Світовому океані існує значно менше видів, ніж у наземних екосистемах. При цьому дуже важливий момент: на сьогодні вчені вважають, що ми виявили лише третину цих видів. Ось перед вами порівняльна таблиця. Що було відомо 20 років тому (це перша колонка) — те біологічне різноманіття, яке було відоме у Чорному морі. Спеціально для цих плакатів ми оновили інформацію. Ви бачите, що воно майже подвоїлося, тобто прогноз, що ми знайдемо ще більше, сьогодні дуже реалістичний. Зверніть увагу: червоним кольором виділені види, яких неозброєним оком ми не бачимо. Це ті мікроскопічні водорості, які живуть і в планктоні, й у бентосі і які можна побачити лише під мікроскопом. Так-от, якщо ми заглянемо в мікроскоп і побачимо море сьогодні порівняно з тим морем, яке було ще 40 років тому, коли розпочався процес евтрофування, то озброєним мікроскопом оком побачимо зовсім інші види. Вони стали продуктивнішими, вони частіше розмножуються, у морі їх з’являється дедалі більша кількість, і вони допомагають людині боротися із загальним рівнем органічної речовини, бо евтрофування — це переудобрювання моря.

Ось порівняльний аналіз про кількість нових видів (назва моєї доповіді у програмі — «Інвазивні види»). Хочу одразу пояснити, що таке інвазія. Інвазія — це вторгнення організмів. Але не всі екзотичні види і види, які ми знаходимо у Чорному морі — а саме ця таблиця показує загальну кількість видів, зареєстрованих нині у Чорному морі (їх 365), виділені червоним. Чому саме 365? Тому що Чорноморська комісія не враховувала видів, поширених у північно-західній частині, а в нас можна зустріти і прісноводні, й солоноводні види, але ж ми їх знаходимо в морі, відтак не можемо їх не враховувати. З інвазивних видів, якщо цю кількість грубо розділити на два, лише половина стає інвазивними, адже вони самі зуміли пристосуватися до умов Чорного моря, здатні самі себе відтворювати й існувати вже без впливу людини. І, звертаю вашу увагу, є інформація про кількість видів вселенців у всіх шести чорноморських країнах.

Тут дуже легко пояснити, чому Україна найбагатша на число вселенців, адже у нас найбільша площа шельфу, найбільша протяжність берегової лінії й найбільша кількість лиманних комплексів, де коливання солоності від абсолютно прісної до гіпергалінної, як у Куяльницькому лимані, коли солоність вища за 300 грамів в 1 куб дм.

І не можна не говорити про види вселенців, не показавши цікаві картинки. Ось види, виявлені впродовж останніх п’яти років. Одна з цих знахідок — знаменита риба фугу, сьогодні її зареєстровано не тільки в Криму, торік її зафіксували й на узбережжі Туреччини. Ось водорість ламінарія, це родичка тих ламінарій, яких ми купуємо в магазині як морську капусту. А це найцікавіша зі знахі-док, виявлена три роки тому: я не міг втриматися, щоб не показати вам рибу-місяць. Це — найбільший вселенець і найбільша зареєстрована в Чорному морі риба — вона сягає півтора метра і, за орієнтовними оцінками (її не вдалося впіймати, її лише сфотографували), важить близько тонни.

Ну і говорячи про біологічне різноманіття, не можна не сказати про те, що на сьогодні тільки Чорне море має свій червонокнижний список. Червонокнижні види — це види, яким загрожує зникнення, і число їх, на жаль, зростає. Якщо в 1991році таких було 159, то зараз Чорноморська комісія реєструє 479 видів, занесених до Червоної книги Чорного моря.

Коли виступав доктор Ярослав Слободник (керівник групи експертів проєкту EMBLAS-Plus. — Прим. авт.) і сказав, що хоче всім повідомити, що Чорне море стало кращим, усі почали аплодувати, але не надто рішуче. Це інша картинка, яка заставить вас усе ж аплодувати більше, бо нині загальна кількість крабів, яких ми не бачили 40 років, з початку евтрофування збільшилася і біля Одеського узбережжя, і ми їх можемо бачити. Сьогодні морського коника вчені вже думають виводити із Червоної книги, бо рибалки платять за нього велетенські штрафи, а у нас на «Привозі» можна купити набори цих коників за копійки і мати пам’ять про червонокнижний вид.

Це види-вселенці, які акліматизувалися, вони є інвазивними видами, здатними розмножуватися самостійно. Ви тут бачите ці види, які вам добре знайомі, але, може, ви не знали, що вони були завезені в Чорне море. Це — піщана мушля, двостулкові молюски, черевоногі молюски рапани, голландський краб, який зустрічається майже у всіх наших лиманах і прибережній зоні майже всього Чорного моря, але найбільше — у його північно-західній частині. І завершу нашою улюбленою рибою, яку на «Привозі» можна купити повсюдно: це — піленгас, який сьогодні вільно розмножується не лише у Чорному морі, але вже й у Середземному. Дякую за увагу».

А так про свого колегу професора Александрова висловився еколог, доктор біологічних наук, професор Іван Русєв: «Борис Георгійович був не лише справжнім ученим, він був прекрасним викладачем, лектором, міг доносити найскладніші явища простими, доступними словами. Вірю, що серед молодих людей, які надихалися зустрічами з корифеєм і знавцем Чорного моря, неодмінно знайдуться його послідовники. Його важлива місія закінчилася на Землі, але залишилися доступними в бібліотеках та в інтернеті його численні наукові й популярні публікації, які зможуть стати джерелами наснаги для допитливої молоді».

Володимир ГЕНИК.