Роман Шухевич: поїздки на південь

Замолоду Роман Шухевич був відомий як спортсмен і цілком здоровий чоловік. Славився своєю авантюрною і навіть безрозсудливою вдачею. Його винахідливість і «фартовість» дозволяли у найскладніших ситуаціях залишатися неушкодженим. Однак роки підпільного життя, з його постійними фізичними, а найголовніше — нервовими перевантаженнями, серйозно підірвали здоров’я лідера повстанців.

І чи не найризикованішою та найвідчайдушнішою справою були поїздки головнокомандувача УПА на узбережжя Чорного моря для лікування та відпочинку.

Проблеми зі здоров’ям розпочалися у Романа Шухевича в 1947-у (у 40-річному віці). Перебування командира у вогких, задушливих лісових криївках загострило ревматизм, серцеві та легеневі хвороби.

У червні того ж 1947-го він під виглядом «бухгалтера із молочарні» відвідав львівського лікаря Матвія Лотовича, який з’ясував, що пацієнт страждає на шлункові розлади, ревматизм суглобів та послаблення серцевого м’яза. Йому було прописано відповідний лікувальний режим. Однак це давало небагато користі.

Стаціонарно лікуватися у Львові чи в будь-якому іншому західноукраїнському місті було неможливо через посилення заходів безпеки з боку МВС та МДБ (Міністерства державної безпеки. — Авт.). Тоді й було прийняте відчайдушне рішення — виїхати на оздоровлення на Південь, туди, де радянські спецслужби найменше споді-ваються зустріти керівника націоналістичного руху опору.

Місцем лікування обрали Одесу, яка славилася своїми висококваліфікованими фахівцями і гарними приморськими курортами. Відтак у травні 1948 року вдалося організувати путівку в санаторій «Лермонтовський» за фіктивними документами.

Прибувши на місце призначення, Шухевич пройшов обстеження у поліклініці санаторію, а потім упродовж півтора місяця тут лікувався. У той період часто з’являвся в центрі Одеси, відвідував музеї, оперний театр, різні медичні заклади.

Забігаючи наперед, зазначу, що вже у 1950 році органи МДБ вчинили добру «прочуханку» одеській міліції за втрату пильності.

Лікування дещо покращило стан здоров’я Романа Шухевича, і протягом кінця літа й осені 1948-го він почувався цілком добре. Однак узимку 1948—1949 років недуга знову нагадала про себе.

Погіршення стану здоров’я змусило його у січні 1949-го звернутися до послуг львівських лікарів. Зокрема, він двічі відвідував відомого тамтешнього терапевта Абрама Блея, кардіолога Мартинова, рентгенолога Криштальську, а також дантиста Львівського медінституту Коваля. Великою проблемою стало забезпечення ліками.

Одеський курс лікування Роману Шухевичу довелося повторити. У червні 1949-го він, за тим самим фіктивним паспортом, знову приїхав до Одеси. Спочатку орендував квартиру навпроти санаторію «Аркадія», але згодом переїхав у передмістя Одеси — село Крижанівку Комінтернів-ського (нині Лиманського) району, де оселився у помешканні бригадира місцевого колгоспу Матвія Жуматія. Лікуватися довелося і в санаторії «Куяльник», розташованому на узбережжі однойменного лиману. Літнє лікування полегшило стан здоров’я командира, але лише на кілька місяців.

У поїздках на південь головнокомандувача постійно супроводжувала його вірна помічниця Галина Дидик.

Узимку 1949—1950 років сили поступово залишали Шухевича. Незважаючи на лікарські процедури, уколи, дієти, ситуація кардинально не змінювалася. Та головнокомандувач УПА намагався не «збавляти обертів» у роботі. Наприкінці лютого 1950-го він почувався особливо погано.

У такому стані керівника націоналістичного підпілля в Україні і застала спецоперація МДБ 5 березня 1950 року. Операція, яка стала останньою у його повстанській боротьбі.

Іван РАФАЛЬСЬКИЙ.

Лиманський район.