Легендарний лоцман

Павло Батура народився 26 червня 1929-го в с. Михайлівка Шахтарського району на Донеччині, в шахтарській сім’ї. Після школи вступив до Одеського вищого морехідного училища, після закінчення якого був направлений четвертим помічником капітана на вітрильник «Товариш», потім, у тому ж ранзі, пішов на суховантаж «Іжора». І тільки на теплоході «Генерал Черняховський» нарешті зустрів розуміння і людське ставлення з боку капі-тана В. Труша, який виявився справжнім наставником. За його підтримки Павло незабаром став третім, а згодом і другим помічником.

Із 1955 року працював на новому теплоході «Пролетарськ», де дослужився до старпома. На цій посаді ходив у море також на лайнерах «Перемога», «Україна», танкері «Жданов», суховантажному судні «Лазарев».

31 липня 1958-го вже в статусі першого лоцмана Батура привів до Іллічівського торгового порту із зовнішнього рейду перший італійський суховантаж «Лінче», а потім – вуглевози «Омськ», «Черкаси», «Сизрань».

А 5 серпня того ж року, як уже мовилося, на своєму буксирі провів до молодого порту лайнер «Україна» із сотнями одеситів зі сім’ями на урочистості, присвячені відкриттю першої черги майбутньої найбільшої гавані країни.

Отже, за своїм лоцманським стажем Павло Батура був ровесником порту. Загалом здійснив п’ять тисяч лоцманських проводок різних суден – від маломірних до 306-метрового американського суперсуховантажного «Манхеттена».

Він спеціально готував себе до роботи в екстремальних ситуаціях. За впровадження проводки суден в умовах зниженої видимості  був удостоєний бронзової медалі ВДНГ СРСР.

Павло Павлович брав активну участь у проєктних пошуках з будівництва маяка, встановленні в акваторії вхідних буїв, швартових бочок, освітлювальних знаків по всій осі каналу, наплавних причалів, поромної переправи, обладнанні трьох берегорадіолокаційних станцій.

Своїм потужним буксиром-рятувальником «Горделивий» він прокладав курс серед штормів і туманів, обходячи мілини й рифи, долаючи сильні течії. Саме в таких умовах буксирував із Туапсе навколо Європи на острів Діксон навантажений ліхтер, а звідти тягнув зі зламаним в льодах Арктики кермом пором «Пярну» на ремонт у Мурманськ, очолював караван з двох буксирів, доставивши з Темрюка в порт Абу-Дабі (ОАЕ) плавучий док довжиною 131 метр, шириною 30, висотою 15 метрів і вагою 8000 тонн.

За перегін із Севастополя до Індонезії протичовнового корабля у 1964 році (в мирний час) отримав бойовий орден Червоної Зірки, неодноразово виходив на порятунок людей, що потерпали від лиха, зняв з мілин десятки суден, з-поміж яких – «Казара», «Тунгуска», «Херсон», «Чайка», «Ліберті» та інші.

Заступник капітана Іллічівського порту з лоцманської служби, капітан далекого плавання П.П. Батура передавав свій досвід не тільки товаришам по службі. Упродовж трьох років Павло Павлович навчав лоцманського мистецтва моряків Єменської Арабської Республіки, курсантів морехідки і портового навчально-курсового комбінату. Ветеран праці і Почесний ветеран Іллічівського морського торговельного порту, Почесний працівник морського флоту, він підготував 50 лоцманів.

Павло Павлович Батура – кавалер двох орденів Червоної Зірки та ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесний громадянин міста Чорноморська.

10 жовтня на 91-у році життя перестало битися серце великого трударя моря.

Прощання та відспівування відбулося у храмі Ікони Божої Матері «Споручниця грішних».

Віддати данину великої шани, попрощатися перед останньою дорогою з Людиною-легендою, а також розділити гіркий біль утрати й висловити глибокі співчуття родині Павла Павловича прийшли представники керівництва ДП «МТП «Чорноморськ» й адміністрації МПЧ, міської влади, організацій, профспілок порту, почесні громадяни міста, колишні колеги, учні й друзі покійного. Світла пам’ять про видатного портовика, Людину доброї та щедрої душі назавжди залишиться в історії порту і міста.

Інна ВАСИЛЬКОВА,
завідувачка
Музею історії
порту Чорноморськ.