Часто — провокація і майже завжди — експеримент

Згадаймо відому акцію сучасного китайського художника Хай Вейвея «Упускаючи вазу династії Хань». Стоячи перед фотокамерою, художник випускає з рук і розбиває страшенно дорогу для китайців вазу… Існує чимало інтерпретацій цієї акції, але головне, що ця провокація викликає безліч думок, почуттів, реакцій, привертає увагу до суспільно важливих тем і змушує людей замислитися над традиційними цінностями…

— Сучасні художники, щоб порушити важливі суспільні теми, часто-густо зачіпають «за святе». Наприклад, модні силіконові губи приміряли навіть Венері…

— Нещодавно на бієнале сучасного мистецтва «Маніфеста» у Петербурзі можна було побачити творіння художника Пітера Фельдмана, який розфарбував у натуральні кольори копію Венери Медицейської. Її шкіра була тілесного кольору, волосся — жовтого, губи — червоного, а дельфін біля її ніг — сірого. Все це наближувало витвір, з одного боку, до сучасної жінки, з іншого — повертало до античності, оскільки насправді усі ті скульптури, які ми звикли бачити білими, були колись розфарбовані… Молода цивілізація любила соковиті кольори, і про це свідчать дослідження, під час яких були виявлені рештки фарб…

— Отже, об’єктом сучасного мистецтва може стати будь-що, скажімо, стіна будинку. Варто лише знайти форму репрезентації й перетворити об’єкт на артоб’єкт, вчинити провокацію. Як зробити витвір сучасного мистецтва зрозумілим для звичайної людини?

— Незважаючи на різні думки, погляди та ставлення до цього, вуличні графіті —— це одна із цікавих форм сучасного мистецтва. Наприклад, роботи українського художника Гамлета Зіньковського на стінах у різних містах — височенного рівня, вони вносять чудовий конструктив в образ міста і не пошкоджують його цілісність. Робота Гамлета в Одесі «Ця стіна — мій дім», на вулиці Успенській, 3, була неповторною. Вона тривожила, чіпляла навіть тих, хто не погоджувався з тим, що стіни потрібно розмальовувати стріт-артом. Це був потужний артоб’єкт. Фактура стіни будинку стала основою для обличчя та рук персонажа, якого Гамлет побачив як живе обличчя на стіні і просто виділив його.

— Однак герострати не дрімають…

— Одного дня просто прийшов чоловік і все замалював валиком. Без жодного умислу, не для того, щоб його ім’я увійшло в історію. Йому просто дали доручення пофарбувати фасад — він і пофарбував. І це також викликає певні реакції як частина цієї історії…

— Отже, сучасні художники порушують важливі для суспільства питання і говорять на складні теми… Чи є межі дозволеного?

— Вважаю, що межі мають бути… Як приклад недопустимого нині — провокація датського художника Марко Еварісті, який зробив виставку живих золотих рибок у блендерах, підключених до струму. Варто було лише натиснути кнопку… І на цих виставках завжди знаходився той, хто кнопку натискав.

Я вважаю такі акції недопустимими, травмуючими, особливо — якщо на них приходять діти. Хоча контекст цієї акції зрозумілий. Ми живемо на грані катастрофи, і на цьому акцентував увагу художник. Сьогодні, у час стресового проживання дійсності, краще такий негативний досвід не закріпляти…

— Але через сучасне мистецтво ми можемо почати розмову й діалог на складні теми й порушити важливі загальнолюдські проблеми. Як допоможе у цьому мистецтво?

— Для мене один з таких прикладів — це проєкт Матвія Вайсберга «Стіна». З одного боку цієї стіни — біблійні сюжети в образній манері, з іншого боку — трагедія Майдану, що розгорталася перед очима художника. Я була на його виставці з різними людьми. Ці роботи допомагають запустити такий катарсис, спільне співпереживання, відтак образи допомагали тим, хто сперечався один з одним, перейти у єдину тональність. Відшукати форму, яка допоможе знайти діалог, і при цьому тримати баланс — ось що важливо…

Розмову записала
Ольга ФІЛІППОВА.