№ 83 (22102) четвер 31 жовтня 2019 року

В історії з розведенням у Золотому мене непокоїть не тільки низка помилок, яких під час відведення сил припустилися у Станиці Луганській, чи наслідків, про які не замислюється ніхто, окрім місцевих патріотів.

Мене серйозно лякає приховане, але неухильне підривання довіри до української армії, а також у самих Збройних силах — до влади в широкому сенсі.

Після років роботи з громадською думкою у дотичних до конфлікту темах я і професійно, й особисто дуже тонко відчуваю, де із суспільними настроями чи з їх використанням щось «не так».

Спершу про самих військовослужбовців та ветеранів як окрему соціальну групу.

Нерозуміння, для чого саме ми маємо відходити в односторонньому порядку, демотивує і нинішніх, і колишніх бійців. А так і буде, я про однобічне відведення: подивіться, як Росія «відвела» сили у Станиці Луганській, зрозумієте, чому відведення в Золотому позбавлене будь-якого сенсу (якщо тільки не повернутися назад на свої позиції після невтішних результатів очікуваної «Нормандської зустрічі»).

Єдиним позитивним сигналом стала начебто згода самопроголошеної «республіки» на відкриття КПВВ у Золотому. Втім, жодних гарантій нема: коли це відбудеться і чи не зірветься, невідомо, але головне — наявність воєнних позицій роботі КПВВ жодним чином не заважала. В Станиці до розведення КПВВ стояло на тому самому місці, де й стоїть зараз, а от військові перебували на крайніх рубежах населеного пункту.

В Україні вже створено 992 об’єднані територіальні громади, до яких увій-шли 4542 територіальні громади, а це — понад 41% від загальної кількості таких громад базового рівня.

«Ще 6419 дрібних тергромад залишаються необ’єднаними, а отже «білих плям» на нашій карті ще багато», — зауважила міністр розвитку громад та територій України Альона Бабак під час публічної презентації змін до Конституції та пріоритетів уряду щодо реформування місцевого самоврядування.

«Є області, території яких охоплені перспективними планами на 100% — це Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Рівненська, Харківська та Хмельницька. У Житомирській, Івано-Франківській, Кірово-градській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій та Чернігівській областях перспективними планами охоплено близько 90% території. Тобто на рівні регіону є хоча б бачення того, хто з ким має об’єднатися для того, щоб там сформувалася спроможна громада. А от в Одеській області лише 36% території охоплено перспективним планом, у Київській — 54%, Вінницькій — 76%, Черкаській — майже 75%. Такі перспективні плани не сповна враховують методику формування спроможних громад», — цитує міністра пресслужба Мінрегіону.

Україна ослаблена всередині, тому що за п’ять років після Революції Гідності суспільство розколюють роз’єднаність і нетерпимість, заявив колишній в’язень Кремля, кінорежисер Олег Сенцов, виступаючи на Форумі єдності в Маріуполі.

«Я добре пам’ятаю, як це було тоді (на Євромайдані. — Ред.), тієї зими, коли ми спілкувалися один з одним ввічливо, коректно, відкрито і чесно. Я пам’ятаю те світло й тепло, які були між людьми. Це все допомагало мені всі п’ять років. Я знав, заради чого я ризикував, я знав, заради чого сиджу. Я знав, для чого я це роблю. Це мені допомагало. Приїхавши і побачивши поступово, що відбувається в нашому суспільстві, я виявив, на мій превеликий жаль, що ми все це втратили. Революція Гідності перетворилася на контрреволюцію ненависті, як би гірко це не звучало», — цитує Олега Сенцова «Укрінформ».

За його словами, ми дуже агресивні один до одного, ми дуже роздроблені, ми нетерпимі до будь-якої думки — своїх сусідів і близьких, у яких одна й та ж сама мета.

Якою буде погода у 2020 році

В Україну прийшло похолодання. Чи очікує нас морозна зима та якою буде погода в наступному році? Про це «Апострофу» (https://apostrophe.ua) розповіла доктор фізико-математичних наук, завідувачка відділення кліматичних досліджень і довгострокових прогнозів погоди Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС і НАНУ Вазіра МАРТАЗІНОВА.

Якщо говорити в цілому, то великих змін в наступному році не має статися, тому що інерція дуже велика. Адже, якщо ви біжите, то не зможете відразу зупинитися — те саме відбувається і з кліматом. Рік для клімату нічого не означає.

Підвищення температури залежить від сезону. Наприклад, середня температура влітку підвищилася майже на 2 градуси, і в наступному році вона збережеться. Але ще потрібно дивитися, що відбувається кожного місяця окремо в результаті цього підвищення. А відбуваються різкі зміни температури. Скажімо, у жовтні цього року: до 3 числа — до 26 градусів, із 7 числа — мінус 2 вночі, а вдень було 6 градусів тепла. Перепад температури — до 20 градусів. Такі перепади — іноді в межах 10 градусів — спостерігаються у кожному місяці. Це вплив глобального потепління на щодобовий температурний режим. Ця тенденція збережеться і наступного року: кожні 5—6 днів будуть різкі перепади температури повітря.

З Марією АПРЯТОВОЮ — художницею, викладачкою, кураторкою виставкових проєктів Музею особистих колекцій ім. О.В. Блещунова, лауреаткою багатьох, у тому числі й міжнародних, конкурсів, розмовляємо про те, яким чином пов’язані образотворче мистецтво та суспільне життя.

— Образотворче мистецтво — один з найдавніших видів творчості. Сьогодні, коли потрібні нові методи, щоб запустити суспільний діалог на складні теми між різними людьми, хочеться зрозуміти, яким чином образотворче мистецтво впливало на життя впродовж історії, як змінювався той вплив і з чого, зрештою, усе починалося?

— 150 тисяч років тому давні люди не лише полювали на мамонта, а й пробували намалювати його… Історично, одне з найперших художніх зображень — це відбитки людських долонь, знайдені у печері Альтаміра в Іспанії.

— Навіщо було печерним людям, перед якими стояло найголовніше питання — виживання, малювати долоньки? Може, вони хотіли передати якусь інформацію чи таким чином досліджували світ, може, це був древній ритуал чи розвага?

— Важко сказати. Зрозуміло одне: з допомогою наскельного живопису давні люди намагалися вплинути на реальність, висловити емоції, закріпити свої угоди. Ці долоньки, намальовані на стінах печери 150 тисяч років тому, нагадують перші дитячі спроби малювання, коли малюк іще не в змозі тримати пензлик, — це відбитки долоні. По суті, люди в своїй індивідуальності, на власному досвіді проходять подібні стадії, які проходило мистецтво. Вираження своїх відчуттів, думок, вражень, сприйняття соціальних норм, законів, умовностей цього світу ще до оволодіння мовою доступні людині через живопис. Тобто первісний світ — це дитинство людства.

Із 25 жовтня розпочалися «Тижні Німеччини в Україні», які цьогоріч проходять під знаком 30-річчя падіння Берлінського муру.

У рамках «Тижнів Німеччини» в Одесі 22 жовтня на «Стильному радіо «Перець ФМ» (щовівторка та щоп’ятниці, 12.00—13.00) стартував радіомарафон, учасники якого, давши правильні відповіді на запитання про Німеччину, 22 листопада зможуть взяти участь у розіграші головного призу й виграти поїздку до Берліна.

1 листопада о 15.00 в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова (Французький бульвар, 24/26) відбудеться урочисте відкриття виставки постерів «Від мирної революції до німецької єдності», де всі охочі зможуть знайти відповіді на питання: «Що ж тоді сталося? Які наслідки це мало? Яку роль відігравали і дотепер відіграють такі теми, як права громадян, громадянське суспільство, демократія, долання мурів та кордонів?».

Перехід на європейські вимоги якості до молочної сировини призведе до прискорення структурних змін у молочній галузі України, вважають в Інституті аграрної економіки.

Відповідно до зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію з ЄС, Україна повинна гармонізувати своє законодавство з положеннями Регламенту №853/2004 щодо спеціальних правил для гігієни харчових продуктів, у тому числі сирого молока. У зв’язку з цим із 1січня 2019 року в країні набув чинності новий стандарт якості молока ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Згідно з ним усе молоко — залежно від рівня бактеріального забруднення і вмісту соматичних клітин — поділяється на екстра, вищий, перший і другий ґатунки, нагадала провідний науковий співробітник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», кандидат економічних наук Ольга Козак, інформуючи про результати нещодавно оприлюдненого дослідження «Прогноз виробництва молока в Україні до 2030 року: методика і розрахунки».

За її словами, особливістю нового стандарту є те, що молоко другого ґатунку можна буде здавати на переробні підприємства лише до 1 січня 2020-го, після чого цей ґатунок скасують. Від цієї дати надається два роки перехідного періоду, впродовж якого молоко другого ґатунку прийматиметься на технічні цілі (корми для тварин, казеїн, молочна кислота тощо). Це нововведення, вважає Ольга Козак, стане основним фактором для прискорення подальших трансформацій розвитку молочної галузі в Україні.

Саме так, це — назва дебютного повнометражного документального фільму молодої української режисерки Надії Парфан. Картина вийшла в український прокат якраз на відкриття опалювального сезону. Випадково це чи ні — не має значення.

Але про що, справді, може співати хор такого виробництва (воно ж бо виробляє тепло), який успішно виступає на різних фестивалях та конкурсах, якого запрошують на всілякі урочисті події, а у вільний від виступів час хористи виконують свої прямі функції — або ж навпаки: знаходять час для мистецтва. Бо робота їхня, хоч на позір досить проста, а насправді — все якраз навпаки, і непросте їхнє виробниче життя, хоч вони роблять все, від них залежне, щоби люди не мерзли у своїх помешканнях. Можна залатати дірку чи поміняти шматок труби, та коли інфраструктурі вже понад 60 років… Їх ненавидять, проклинають… Як захиститись, зберегти душевну рівновагу? Телефон не вмовкає. Ось у кадрі диспетчерка вислуховує чийсь розлючений голос, а реагує з гумором. Їхній хор — попри любов до української пісні, до мистецтва, як мовиться, — це ще й своєрідна психотерапія, а можливо, що й релаксація.

Та, звичайно ж, вони співають, назагал, народні, патріотичні пісні, це ж бо Івано-Франківськ, там це природно і не вважається чимось занадто пафосним, а головне — там це нікому не набридає. Залюбки слухають навіть місцеві чиновники.

Цими днями у камерному залі Одеського культурного центру Київський національний університет культури і мистецтв показав виставу «Святі» за новелами Василя Стефаника.

Нагадаємо, саме ця робота була удостоєна головного призу фестивалю театрів «Молоко» 2019 року як найкраща постановка на камерній сцені. А режисерка та виконавиця однієї з ролей Ірина Панів отримала відзнаку «За кращу жіночу роль».

Звернення до такого складного матеріалу, як новели Василя Стефаника, якого Іван Франко називав «абсолютним паном форми», зобов’язує і покладає відповідальність. Автор володів надзвичайним умінням вкладати у короткі тексти максимум виразності. Його вважали творцем та засновником напрямку експресіонізму, який передбачає зображення внутрішніх глибинних процесів через зовнішнє.

«Ото вже як чоловік спантеличиться, то помилка за помилку так і чіпляються!» (Михайло Кропивницький). Наведемо тут приклад політичної розгубленості чиновників у сусідньому панстві.

Згідно з твердженнями кормчого цього панства, росі-йський і український народи — братні, ба навіть більше: вони — один народ. Якщо це так, то «чуття єдиної родини» мало би знаходити своє повсякденне підтвердження, чого, звісно, давно нема. Навпаки, російській телерадіоефір, російські журналісти і літератори ведуть несамовиту пропаганду проти всієї України й українського народу. Прикметно, що єдина на всю РФ Бібліотека української літератури, яка була відкрита у Москві після 15 років наполегливих прохань і поневірянь, знову закрита, її фонди практично знищені, а рештки їх переміщені в Бібліотеку іноземної літератури. Тож чи не свідчить цей факт, що для росіян українська література, а відтак і народ, — іноземці та інородці? Звідки така двоїстість свідомості — говориться одне, а твориться протилежне?

У селі Михайлівці Саратського району Миколу Івановича знають як велику людину. Професор, учений, але ніколи не гордує земляками, простий і приємний у спілкуванні, бо й сам із простих, із сім’ї сільських трудівників – Інни Афанасіївни та Івана Григоровича Михайлуц.

Добре знає історію своєї родини і пишається нею, хоча біди й бідності вділено їм було як солі морю. Справжній дослідник і мусить, напевно, починати із себе.

Прадіди його по маминій лінії, розповідає, були задунайськими козаками, переселившись на початку ХІХ століття із Задунав’я до Буджаку, в засноване українськими козаками Білолісся (татарською Акмангит).

Коли у 1940-у Бессарабією пройшовся чобіт радянського солдата й усе залило комуністичною пропагандою, добрих господарів Михайлуц розкуркулили: голову сім’ї, діда Афанасія, запроторили до трудового табору, де він і загинув, інших вислали до Казахстану, звідки вони повернулися додому лише після 1948-го.

Безоплатна правова допомога гарантується державою і повністю або частково надається за кошти Державного, місцевих бюджетів та з інших джерел.

Система надання безоплатної правової допомоги в Україні — це мережа із 540 точок доступу до правових послуг: 23 регіональних, 84 місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, 428 бюро правової допомоги та 5 правових клубів.

Безоплатна первинна правова допомога включає: надання правової інформації; юридичні консультації; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних); допомогу в отриманні доступу до безоплатної вторинної правової допомоги. Таку допомогу може отримати будь-яка особа, звернувшись до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги.