№ 82 (22101) субота 26 жовтня 2019 року

Монополія влади неминуче призводить до розколу всередині цієї влади. Питання лише в тому, коли це станеться, в якій формі втілиться і з яким результатом.

Централізм без берегів

Більше ста років тому (задовго до «трускавецького тренінгу» і формування монобільшості у Верховній Раді України) з проблемами однопартійної влади в умовах декоративної демократії зіштовхнулися російські більшовики. Теоретично вони були непогано озброєні. У роботах Ульянова (Леніна), починаючи зі «Що робити?» (1902 р.) в парті-йному, а потім у державному будівництві послідовно проводився принцип «демократичного централізму» (ДЦ).

З народовладдям у цього принципу мало спільного. Зате багато спільного з диктатурою. Обов’язковою в системі ДЦ була процедура підпорядкування організацій «нижестоящих вышестоящим», а демо-кратія проявлялася у виборах делегатів на з’їзди. Згодом таких делегатів вищі організації почали призначати самі, а вершиною піраміди влади став вождь. Але до того як система на чолі з вождем остаточно сформувалася, внутрішньопартійні дискусії тривали впродовж десятиліть.

Депутат & детектор брехні — такого шоу ще ми не бачили

У монобільшості в парламенті серйозні проблеми. І чим далі — тим очевидніші для всіх, а для соціологів — і поготів, зауважує «Укрінформ» (ukrinform.ua). Ці виклики виходять далеко за межі Верховної Ради.

З парламенту надходять, що називається, дуже гарячі новини. Найрезонанснішим, наразі, видалося 23 жовтня. Спеціальна антикорупційна прокуратура розпочала кримінальне провадження: розслідується можливе одержання хабара одинадцятьма народними депутатами із фракції «Слуга народу», членами парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, які не проголосували за один із важливих антикорупційних законопроєктів владної команди.

Ситуація настільки обурила президента, що той дав вказівку провести негайну перевірку депутатів своєї фракції на полі-графі. Володимир Зеленський пообіцяв — аж із самого Токіо, де був присутній при інтронізації нового імператора, — що у разі підтвердження їхньої «нещирості», депутати позбудуться мандатів. «Поліграфісти» почали свою процедуру увечері того ж дня і зацікавлені особи чекали на швидку розв’язку. Втім, 23 жовтня на детекторі брехні «віддувався» лише один з головних фігурантів скандалу — Олександр Дубінський. Для решти, зокрема, для Давида Арахамії — глави фракції «СН» і головного опонента Дубінського — були «ще не готові запитання». Принагідно з’ясувалося, що процедура проводиться не за правилами: суд її не призначав, а відтак — жодного процесуального значення вона не матиме… То навіщо її було проводити в такому темпі? Відповідь, на жаль, тут може бути лише одна: щоб «народу показати», для піару тобто. Втім, як сприйме це народ — велике ще питання. Адже народові «потрібен результат».

Команда експертів презентувала новий варіант повітового поділу Одещини: не чотири, а п’ять замість нинішніх 26 районів

Цими днями, зібравшись за умовним «круглим столом», який мав за мету обговорення пропозицій щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня в нашій області, експерти Одеського інституту соціальних технологій і запрошені спеціалісти Незалежного центру правових досліджень та ініціатив запевнили присутніх, що мають слушну пропозицію.

До участі в обговоренні запросили представників облдержадміністрації, облради, райдержадміністрацій та райрад Одещини, науковців, громадських експертів.

Захід, що відбувся, — складова проєкту «Підготовка та громадське обговорення обґрунтованої пропозиції нового районного (повітового) поділу всіх областей у рамках реформи місцевого самоврядування України», що реалізується завдяки фінансовій підтримці уряду Великої Британії.

Тумани, що огортали Одесу впродовж тижня, впадуть, нарешті, дощем.

А за ними, за туманами, поповзе на нас похолодання. Вночі, прогнозують синоптики, буде 3—9 тепла, вдень — 8—12оС. У Північних районах Одещини у середу-четвер — нічні заморозки.

У середу, виходячи з дому, не забудьте парасольку, бо передостанній день жовтня очікується «плаксивим»

У понеділок очікується незначна магнітна буря.

Третій місяць поспіль 14 громад з Одещини не можуть отримати кошти, передбачені їм у рамках субвенції (допомоги) на соціально-економічний розвиток.

Нагадаємо, Мінфін та Держказначейство вже третій місяць блокують виплату грошей, які належать громадам, відповідно до розпорядження Кабміну від 10 липня (№500-р).

Знаючи про гарантоване урядом фінансування, на місцях взялися за реалізацію найнагальніших проєктів, від яких залежить комфорт проживання в громадах і подальший їх розвиток. Відповідно до передбаченого розподілу коштів, вже й реалізували частину запланованого. Але нині, через отой «шлагбаум» для грошей від нового столичного керівництва, не можуть ні розрахуватися за вже виконану роботу, ні довести розпочате до кінця.

Перша в Україні антикорупційна громадська приймальня народного депутата із фракції «Слуга народу» відкрилася в нашому обласному центрі.

Одесит Іван Шинкаренко, який, власне, і став піонером у відкритті таких громадських приймалень, був обраний до Верховної Ради за партійним списком (числився під номером 121), входить до парламентського Комітету з питань антикорупційної політики.

Як повідомив редакції «ЧН» помічник-консультант народного депутата Володимир Харлов, а саме він провадитиме безпосередній прийом, спілкування з людьми відбуватиметься не в якомусь офісі чи офіційній установі, а в приміщенні кафе «Гоголь-Моголь» (вул. Гоголя, 8).

(Продовження. Початок у номерах за 5, 12  та 19 жовтня)

Війна Гітлера і Сталіна проти Польщі у 1939 році

Затиснута між двома тоталітарними режимами, Польща в тих умовах була приреченою. Інспіроване Гітлером загострення відносин супроводжувалося активізацією диверсійної діяльності німецьких спецслужб у прикордонних районах Польщі. В рамках операції «Гімлер» влаштовувалися напади на польські об’єкти і численні провокації з метою загострення міжнаціональних відносин. У німецькій пресі ці інциденти подавалися як доказ польського «терору» проти етнічних німців — громадян Польщі. У ніч перед вторгненням німецьких військ у Польщу 1 вересня 1939 року за завданням Гітлера шеф гестапо Р. Гейдріх організував інсценування «нападу» підрозділів польських збройних сил за участю переодягнених у польську військову форму бойовиків спецслужб Рейху на радіостанцію в прикордонному німецькому місті Гляйвіц, що було використано як привід для початку бойових дій вермахту проти сусідньої країни.

Ці гітлерівські інсценування нагадують дії російських спецслужб, які у 2014—2015 роках і пізніше завозили автобусами до Криму, на Донбас, у Харківську, Херсонську, Миколаївську та інші області України тисячі «зелених чоловічків», «казаков» і «тітушек», які змішувалися з місцевим населенням, зображуючи демонстрантів та ополченців, і закликали до повалення «київської хунти» й об’єднання з Росією...

Із 12 жовтня, як уже повідомляли «ЧН», в Одеському літературному музеї триває виставка живопису Наталії Бережної (на знімку).

Є такий живопис, який одразу пригортає нашу увагу, і ми не можемо одразу пояснити, чому. Чи то дивний колір, чи бездоганна композиція, чи внутрішня емоційність? А може, і перше, і друге, і третє разом?

Саме так, і навіть не з першого погляду, а з пів погляду, захоплює виставка Наталії Бережної. Жіночні, емоційні й вишукані роботи не копіюють реальність, а доповнюють та розширюють її. Реальний світ стає лише відправною точкою для подальшого творення. Ось натюрморти, де бачимо польові квіти, але вони, пропущені крізь серце та пензель мисткині, стають декоративними і стилізованими, ніби мозаїчні узори калейдоскопу.

Відомий учений-історик Григорій Гончарук презентував на Ананьївщині сьому книгу із серії «Мемуари професора: 3 роки з 82» (Одеса: Екологія, 2019. — 156 с.).

Одна розумна людина сказала, що написати книжку — своєрідний подвиг. Це й справді так, а в наших умовах — подвійний, бо її ще треба видати, що іноді буває навіть важче, ніж написати.

Тримаю в руках уже сьому книжку Григорія Івановича Гончарука із циклу «Мемуари професора» й розумію, що це неабиякий набуток для самого автора й подарунок для всіх, хто знайомий з ним особисто або стежить за науковою кар’єрою завідувача кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету, доктора історичних наук, професора. Достатньо заглянути, бодай у Вікіпедію, щоб переконатися у тому, що Григорію Івановичу є про що розповісти своїм сучасникам, землякам. 37 років педагогічної та наукової праці на кафедрі, 34 наукові монографії, видання під його редагуванням фахового збірника «Інтелігенція і влада», що виходить з 2002 року і вже налічує чотири десятки номерів. За час своєї роботи Григорій Гончарук підготував близько трьох десятків кандидатів наук. Цей перелік досягнень можна продовжувати ще дуже довго…

На стіну багатоповерхівки, скориставшись намальованою драбиною, залізло хлопченя.

Так-так, саме на стіні багатоповерхівки, що на в’їзді в Одесу, скориставшись драбиною (але саме намальованою), вмостився такий же намальований хлопчисько.

Мова, звісно, про мурали (як тепер новомод-но називають твори монументального мистец-тва, простою мовою: розписи на, скажімо, стінах будівель).

Торік у вересні на фасаді першого будинку житлового комплексу ARTVILLE заяскравіли квіти і засміялася на гойдалці дівчинка. Цими днями диптих (який бачите на фото) привідкрив таїну того дитячого щастя: сусідський хлопчисько, назбиравши квітів, забрався якнайвище, щоб розсипати їх надовкола.

Педагоги та учні навчально-виховного комплексу «Гімназія №7» за підтримки департаменту освіти і науки Одеської міської ради, а також своїх батьків провели у сквері, що поблизу школи, Гарбуз-раrty — свято смачного овоча, який посідає почесне місце у народних традиціях, цікавий сучасним майстрам слова та ужиткового мистецтва і який є практично на кожному родинному столі.

Школярі з вигадкою та любов’ю підготували осінні композиції, де гарбуз був справжнім паном, а дорослі — наварили гарбузової каші, якою пригощали всіх, хто побажав поласувати смакотою.

На «Гарбуз-раrty» організували рухливі ігри: зовсім маленькі учасники сідлали дерев’яних коників і складали до торбин іграшкові гарбузики, старші — змагалися у влучності та кмітливості. Діти декламували вірші і співали українські пісні, їхні батьки обмінювалися рецептами страв з гарбуза, смачного дієтичного овоча. І всі разом охоче фотографувалися з гарбузами.

Не в обласному і навіть не в районному центрі, а в невеликому селі Перехрестовому ось уже 25 років діє театр, що має назву «Зорепад». Уже сам цей факт, погодьтеся, заслуговує на ближче знайомство з цим колективом. Не кажучи вже про те, що перехрестівські актори виступали на одеських сценах і здобували найвищі нагороди.

Отже, до витоків. Заснували театр у Перехрестовому вже в далекому 1994-у педагоги Сергій Сторож, який викладав у місцевій школі українську мову та літературу, й учителька зарубіжної літератури Олена Трибой. Сергій Петрович, який уже мав досвід режисера-постановника, разом з натхненною Оленою Миколаївною та юними ентузіастами на базі тамтешньої середньої школи створили драматичний гурток. Свою першу виставу «Голодному й опеньки м’ясо» (за твором І. Карпенка-Карого) показали у сільському клубі. Олена Миколаївна пригадує, як юні театрали зносили до клубу реквізити (ліжко, подушки, постільну білизну), їли на сцені півня й були дуже втішені своєю першою творчою славою.