№ 80 (22099) субота 19 жовтня 2019 року

Розгляд будь-яких законопроєктів щодо відкриття ринку землі без проведення відповідного всенародного референдуму та запровадження на цей період мораторію на продаж землі неможливий.

Про це йдеться у відповідному законопроєкті «Батьківщини», презентованому Юлією Тимошенко на засіданні Комітету Верховної Ради з аграрних питань.

«Спочатку референдум, чи хочуть люди продавати землю, чи ні, продовження мораторію, поки буде проведено референдум, а до того — жодні законопроєкти у парламенті не ставити. Усі повернути уряду й закрити це питання», — зазначила вона.

Останнім часом у частини громадян нашої країни утверджується переконання, що, попри патріотичні заяви глави держави, представники «слуг народу» готують Україну до поступок Росії, які інакше, ніж капітуляцією, не назвеш. Йдеться не про горезвісну «формулу Штайн-маєра», а про стратегію протистояння агресії загалом. У тому сенсі, що подібної стратегії… нема.

Ні капітуляції! Що далі?

Цього тижня міністр закордонних справ України Вадим Пристайко про відсутність такої стратегії у «слуг народу» не посоромився зізнатися. Він прямо сказав очевидну річ. Нам доведеться або домовитися з Росією, або перейти до мобілізаційної моделі економіки, урізавши на третину соціальні програми, включно із зарплатами та пенсіями. І перенаправити ці видатки бюджету на потреби армії. Главі МЗС дорікають у тому, що своїми висловлюваннями він фактично погрожував санкціями власним громадянам. Тим, хто виступає проти капітуляції. Або підштовхує до неприпустимих компромісів українську сторону перед зустрі-ччю лідерів «нормандської четвірки».

Рішення Апеляційного суду Лондона та Уельсу підтвердило, що англійський суд має юрисдикцію для розгляду позову «Приватбанку» щодо шахрайства з боку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Чому це важливо? Міркуваннями на цю тему інвестиційний банкір Сергій Фурса поділився на своїй фейсбук-сторінці.

Україна перемогла. Не тільки у футбол. У суді. Коломойського. В суді Лондона. Велика перемога для України, що ілюструє і силу британського права, і сюрреалістичність української судової системи.

Україна перемогла в апеляції у Високому суді Лондона Коломойського. Адвокати олігарха намагалися довести, що Лондонський суд не має права розглядати справу «Приватбанку», а отже треба розморозити активи і відпустити його додому.

Михайло Іванович Левицький — уродженець села Луги Чечельницького району, що на Вінниччині. Строкову службу проходив у Туркестанському військовому окрузі, брав участь у бойових діях в Афганістані. Після вишколу в українському Севастополі на мічмана/прапорщика продовжив службу в Одеському військовому окрузі. Зі здобуттям Україною незалежності склав присягу на вірність українському народові.

У 1997-у демобілізувався і переселився із сім’єю у Любашівський район Одеської області. Спершу родина мешкала у с. Нова Українка, в старій мазанці, згодом перебралася у с. Велика Василівка. Небайдужого до місцевих проблем Михайла обрали депутатом сільради. Близько семи років працював майстром лісу у Троїцькому лісництві, захищаючи «зелені легені» Любашівщини від пожеж та «чорних» лісорубів. Очолив Троїцький осередок Спілки ветеранів Афганістану і за всебічної підтримки місцевої влади та меценатів відкрив у центрі села пам’ятник побратимам-«афганцям».

У жовтні 2017-го Михайло Іванович підписав трирічний контракт з Військово-Морськими силами України. Зараз старший прапорщик проходить службу у 32-у реактивному артилерійському полку морської піхоти ВМС ЗСУ на посаді старшини батареї.

У Малиновському районі, як і в Одесі, й загалом в Україні, із 1 по 31 жовтня проводиться місячник добровільної здачі зброї, боєприпасів та вибухових речовин. Робиться це задля протидії незаконному їх розповсюдженню та профілактики злочинів з їх використанням.

Нагадуємо, ті, хто в період проведення місячника добровільно здасть вогнепальну, холодну зброю, боєприпаси та вибухові речовини, будуть звільнені від кримінальної та адміністративної відповідальності.

І ще: громадяни, які добровільно задекларують наявність зброї, зможуть її офіційно зареєструвати відповідно до чинного законодавства України. Звісно, за умови, що вона не має кримінального сліду і є такою, що може зберігатися приватними особами.

Малиновський відділ поліції в м. Одесі розташований за адресою: вул. Академіка Філатова, 23в. Телефони для довідок: чергова частина — 048-765-75-27, дозвільна система — 096-499-85-38, 048-78-78-908.

(Продовження. Початок  у номерах за 5 та 15 жовтня)

Співпраця СРСР з Німеччиною

Після «пакту Молотова-Ріббентропа» впродовж наступного півтора року було підписано ще кілька угод, які можна розглядати як доповнення до нього. Так, 28 вересня 1939-го скріпили «Договір про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною», до якого також додавалося кілька таємних протоколів, де, зокрема, регулювався обмін населенням між двома країнами, змінювалися межі «сфер впливу», визначені «пактом Молотова-Ріббентропа». 31 серпня 1940-го у Берліні підписали «Договір між СРСР і Німеччиною щодо прикордонних правових відносин» на новому державному кордоні між цими державами. 10 січня 1941-го уклали угоди про радянсько-німецький кордон від річки Ігорки до Балтійського моря, а також про переселення до Німеччини етнічних німців з Литви, Латвії та Естонії.

11 лютого 1940 року був підписаний договір про торгівлю, яким передбачався вчетверо більший обсяг товарообігу порівняно з попереднім, укладеним у серпні 1939-го. Ця торговельна угода з СРСР допомогла Німеччині витримати блокаду з боку Британії. В перший рік Німеччина отримала мільйон тонн зерна, пів мільйона тонн борошна, 900000 тонн нафти, 100000 тонн бавовни, 500000 тонн фосфатів та інші важливі матеріали в значних обсягах. Під час воєн Третього Рейху з Францією, Британією, Норвегією, Данією, Нідерландами, Бельгією, Люксембургом німецькі танки, автомобілі і літаки заправлялися радянським паливом. Радянський Союз, натомість, отримував з Німеччини електричне та нафтопереробне обладнання, локомотиви, турбі-ни, генератори, дизельні двигуни, машинне обладнання та певну кількість німецьких гармат, танків, вибухівки, хімічної зброї тощо.

У вівторок, 22 жовтня, о 13.00 в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського відбудеться  презентація книги відомого журналіста, заступника редактора газети «Порто-Франко» Олександра Галяса «Василь Галяс. Щоденник 1933-1946».

«Вісімдесят років тому, у червні 1939-го, зі школи №117 пішли «у світ широкий» перші її випускники. Серед них був і мій батько, Василь Терентійович Галяс. Збереглися його щоденники того часу. З них я відібрав найцікавіші події останнього етапу батькового шкільного життя. Отже, повернемося подумки у рік 1939-й...» — запрошує Олександр Галяс.

Генеральне консульство Республіки Польща в Одесі з 24 жовтня по 17 листопада запрошує на дні культури своєї держави. Зокрема на покази польських фільмів, лекції, які висвітлюватимуть складні питання історії держави-сусідки, концертні виступи, другий «Забіг Незалежності» та інші заходи.

На пресконференції у пресцентрі «Одесит» Ельжбета Маршалек, віцеконсул Генерального консульства Республіки Польща в Одесі, зазначила: «Ми як дипломатичне представництво хочемо частинку нашої святкової атмосфери передати з Польщі сюди, в Одесу, щоб одесити змогли разом з нами розділити нашу радість. Тому вже вдесяте організовуємо тут Дні Польщі».

Вікторія Армер, помічник директора мережі кінотеатрів «Планета Кіно», розповіла: «Сеанси польського кіно триватимуть п’ять днів, з 24 по 28 жовтня, за які одесити та гості переглянуть п’ять фільмів. Щодня демонструватиметься нова стрічка, тож глядач матиме змогу побачити те, що йому до вподоби». (Детально про покази польських фільмів — у «ЧН» за 17 жовтня).

Книжки від… зоопарку

Цими днями директор Одеського зоопарку Ігор Бєляков (на знімку з офіційного сайта міськради) передав до фондів Центральної міської бібліотеки ім. І. Франка стоси книжок «Зоосім’я» і «Здрастуй, птах пелікан!», видрукуваних завдяки меценатській підтримці директора художньої школи №1 ім. К.К. Костанді Валерія Токарева.

Ігор Бєляков розповів дітям і дорослим, які зібралися в читальній залі, про вихованців зоологічного парку, а деяких із них навіть приніс до бібліотеки. Присутні роздивлялися і пестили ручних утриманців звіринця: змію, черепаху, ящірку, равлика, кролика і морську свинку.