№ 79 (22098) четвер 17 жовтня 2019 року

На зовнішньополітичному порядку денному України за останні кілька тижнів з’явилося багато «гарячих» тем, але врегулювання збройного конфлікту на Донбасі, напевно, є і залишатиметься «найгарячішою». Ретроспективне повернення до призабутої «формули Штайнмаєра» у цьому сенсі додало гасу у вогонь, від якого навіть потягнуло димком із Майдану.

Як зробити так, щоб, намагаючись загасити одну гарячу точку, не роздмухати інших, чому Україна наполягає на проведенні «норманд-ського саміту», які наслідки для нашої країни мало оприлюднення телефонної розмови президентів Трампа і Зеленського — ці та інші питання кореспонденти «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua/) адресували міністрові закордонних справ Вадимові Пристайку.

— Пане міністре, у день призначення на посаду ви заявили в парламенті, що нам критично важливо досягти прогресу щодо Донбасу протягом півроку. Чим обумовлений цей термін? Чи пов’язаний він із завершенням дії закону про особливий статус ОРДЛО або чергового півріччя секторальних санкцій ЄС щодо Росії?

— Це питання мені ставлять доволі часто і журналісти, й різні інші співрозмовники. Найперша відповідь: «Скільки і чого ще треба чекати? Зараз уже є майже 14 тисяч загиблих. До якої цифри треба дійти, аби зрозуміти, що необхідно оперативно вживати радикальних заходів?».

Використання місцевих особливостей з урахуванням потреб людей — основний принцип, узятий за основу при розробці стратегії розвитку Авангардівської об’єднаної територіальної громади до 2027 року.

Нещодавно тут відбулося чергове засідання робочої групи, яка почала систематизувати проєктні ідеї, викладені у стратегії. Таких проєктів у ній — більше 80. Створення цифрової карти громади, заснування консультативної ради під-приємців, будівництво двох шкіл і двох дитячих садків, обладнання нової амбулаторії загальної практики — сімейної медицини, зведення палацу спорту, ремонт і реконструкція закладів культури, доріг та вулиць, облаштування парків і зон відпочинку, заходи щодо підвищення рівня активності мешканців тощо. Усі детально виписані плани нанесені на карту, що дозволяє відстежувати їх географічну концентрацію.

Уже п’ять років в Україні впроваджується реформа децентралізації. Динаміка зростання об’єднаних територіальних громад позитивна: якщо у жовтні 2015-го в державі налічувалося 159 ОТГ, то із січня 2019-го їх кількість збільшилася до 876.

Утім, до реформи й досі не долучилося багато громад. Можливо, на це впливає гіркий досвід. Українці свого часу пережили чимало різних експериментів, тому до нового, незнайомого, ризикованого ставляться з пересторогою.

На Одещині вже діють 32 ОТГ. Ще п’ять юридично утворені цьогоріч: Іванівська селищна й Андрієво-Іванівська, Петровірівська, Старомаяківська та Чогодарівська сільські. У п’яти громадах Одещини на 22 грудня цього року призначені перші місцеві вибори: у Новоборисівській сільській (Великомихайлівський район), згаданих уже Іванівській та Андрієво-Іванівській (відповідно, Іванівський та Миколаївський райони), Петровірівській та Чогодарівській сільських (Ширяїв-ський район). Тривають процеси об’єднання та приєднання до вже створених громад у Великомихайлівському, Біляївському, Миколаївському, Овідіопольському, Ширяївському, Любашівському, Кілійському та інших районах.

Нещодавно в Одеському регіональному інституті державного управління відбулася науково-практична конференція «Публічне управління: традиції, інновації, глобальні тренди», інформує ІА «Контекст Причорномор’я».

Її учасники (а це як українські фахівці та експерти, так і гості із закордоння) обговорювали, як нині варто вибудовувати систему публічного управління. Бо ж світ змінюється стрімко, технології — ще швидше, а відтак посилати депешу з гінцем — уже й для анекдота буде запізно…

З-поміж експертів був і Сергій Гриневецький, досвідчений політик, управлінець-практик, який добре розуміється на державотворчих механізмах, на тому, як і від чого залежить подальший розвиток окремих громад, певних регіонів та країни загалом.

На схилі життя люди часто линуть думками у далеке дитинство, до материнського дому, до батьківської хати. Так розпочинається шлях у вічність — внутрішнім шляхом.

Безгрішні зразу попадають у рай. А що відбувається з тими, чия совість не чиста? Про шлях через пекло й чистилище розповідає світова класика. Як ось «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі. «На половині власного життя потрапив я у темний ліс, бо з правої дороги збився» — так у перекладі з італійської Богдана Івана Лончини (народився 2 січня 1917 року у Львові). Символом гріха людини й зіпсуття християнської спільноти є темний ліс. Освітлений горб (вишина) уособлює чеснотливе життя, освітлене Божою ласкою.

З недалекого минулого запам’яталися телевізійні зустрічі з відомими майстрами культури, які майже все життя провели за межами рідної України, зокрема у Москві. У телевізійних спогадах перед мільйонами глядачів оперна співачка Ірина Архипова, кіно- і театральні артисти Клара Лучко, Людмила Гурченко, Сергій Бондарчук, Микола Гриценко, Олексій Петренко з теплом і з внутрішніми переживаннями говорили про Україну, згадували своїх батьків, дитинство, переходили на українську, бо, як у нас кажуть, «і час не змигнеться, і вже пора» (або «час летить стрілою, і вже пора»). Щирі, щемні спогади людини завжди свідчать про чисту душу, як у поета — «у нас нема зерна неправди за собою».

З кожним роком громадянське суспільство в Україні в своєму розвитку створює й освоює нові інструменти задля виконання основної мети — недопущення свавілля влади щодо окремої людини, порушення її прав та свобод.

За останнє десятиліття вже стало звичною наявність в органів державної влади та місцевого самоврядування інтернет-сайтів, де оприлюднюються не лише прийняті ними рішення, а й проєкти цих рішень ще на стадії опрацювання. Завдяки ухваленню нових і внесенню змін до чинних законів «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про запобігання корупції» тощо громадянське суспільство отримало дієву можливість своєчасно реагувати на ймовірні загрози від неправомірних чи упереджених дій чиновників різного рівня. Володіючи подібною інформацією, громадські активісти мають можливість і час, щоб апелювати до суспільства, організовувати пікети, мітинги та демонстрації, використовувати різні форми мирного протесту та адвокацій задля недопущення прийняття неправомірних рішень владою.

Позитивні приклади такої роботи складають чи не третину від усіх суспільних новин. Але як діяти, коли рішення було прийняте вже давно чи громадське око його своєчасно не помітило?

Саме таке гасло має всеукраїнський рух «Твоя країна». Це — відкрита некомерційна мережева ініціатива, яка діє із 22 січня 2014 року. Її натхненник — Євген Демченко.

«Твоя країна» — це поїздки у різні міста України на кілька днів (переважно на три). Візити передбачають насичені програми, які включають квести й екскурсії, тімбілдинг, лекції та тренінги, зустрічі з відомими людьми, відвідування музеїв, театрів, визначних місць. Окрім знайомства з населеним пунктом, учасники мають можливість поспілкуватися з однолітками, що прибули з багатьох куточків нашої країни. Організатором такого візиту може стати кожен, хто хоче показати своє місто, селище чи село.

Підготовка починається з пошуку однодумців, які готують орієнтовну програму, дати й тривалість візиту, визначають, скількох гостей вони можуть прийняти, а також складають список того, що їм потрібно й де його взяти. Після цього заповнюють коротеньку форму, повідомляючи про те, що готові до прийому. Поки потенційні учасники заповнюють анкети, організаторам треба виконати основну роботу: сформувати остаточний варіант програми (враховуючи побажання тих, хто зареєструвався), подбати про поселення, домовитися із закладами харчування, екскурсоводами, тренерами, владою, журналістами тощо, якщо цього вимагає програма. За 15—20 днів до візиту організатори збираються разом, щоб переглянути анкети, обрати тих, хто приїде, й надіслати їм запрошення.

Із 12 жовтня у галереї Літературного музею експонується персональна виставка малярства та графіки одеської мисткині, члена Національної спілки художників України Наталії Бережної.

Наталія Іванівна Бережна закінчила живописне відділення Одеського державного художнього училища ім. М.Б. Грекова і художньо-графічний факультет тоді Одеського державного педагогічного інституту (нині — Південноукраїнський національний педуніверситет) ім. К.Д. Ушинського, де навчалася у Г.М. Павлюка та О.В. Слешинського.

Іще за часів навчання її вабила царина монументального мистецтва. Багато років працювала в Одеському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР художником монументально-декоративного цеху. Монументальне мистецтво, на відміну від станкового, передбачає інші якості, завдяки яким твір може увічнювати, надихати, повчати. Це, насамперед, категорія «величного» змісту й умовна, виразна, лаконічна, часто — приведена до знаку, форма вираження.

З нового року «Укртелеком» прининяє під-ключення проводового радіо у будинки.

Згідно з даними «Укртелекому», вже цього літа користувачів проводового радіо в Україні налічувалося лише 350 тисяч. І ця цифра стрімко падає. Провайдер повідомляє, що кожного місяця від послуги відмовляються понад 10 тисяч абонентів.

«Статистика свідчить, що відмова від проводового радіо — це глобальна тенденція. Впродовж останніх років воно впевнено витісняється новими прогресивними цифровими засобами передачі інформації, як-от соціальні мережі, IP-радіо, безкоштовне ефірне радіо та інші», — зазначає «Укртелеком», обі-цяючи, що підтримуватиме проводове мовлення для абонентів, які продовжать користуватися послугою.

14 жовтня, на Покрову, після тривалої хвороби відійшов у вічність український письменник, літературознавець, критик, доктор філологічних наук, професор Володимир ПАНЧЕНКО.

Редакторка «ЛітАкценту» Ірина Троскот (Володимир Євгенович був засновником і шеф-редактором цього видання) на своїй сторінці у Facebook того дня написала:

«До сьогодні мало хто знав про його реальне самопочуття — бо він не з тих, хто буде докучати іншим собою. У цьому якась така гідність людини його покоління — залишити хорошу пам’ять. Власне, Володимир Євгенович і з Києва поїхав за якийсь короткий час до… Може, я мала здогадатися ще кілька днів тому, коли говорили телефоном, що його день буде сьогодні. Власне, він і не міг обрати собі іншого дня. Як і не міг не дочекатися його завершення».

«Володимир Панченко — людина, яка уміла вчитуватися, вдивлятися, знаходити приховані сенси і чути голоси епох, зв’язок з якими часом здавався безнадійно втраченим. Володимир Євгенович залишив по собі чималу спадщину своїх літературознавчих праць, які переживуть і нас з вами. Світла пам’ять...» — відгукнувся на смерть видатного літературознавця головний редактор «Українського тижня» Дмитро Крапивенко.

24—28 жовтня в Одесі пройдуть XIV Дні польського кіно, приурочені до національного свята країни-сусідки — Дня незалежності. Фільми демонструватимуться у кінотеатрі «Планета Кіно», що в РТЦ «Сіті Центр» (проспект Небесної Сотні, 2).

Одесити зможуть переглянути п’ять відомих польських стрічок.

«Кур’єр» (2019). Шпигунський трилер. Режисер Владислав Пасіковський.

Від виконання місії однієї людини залежала доля Польщі і Другої світової війни. Переслідуваний усіма ворожими шпигунами, посеред ночі перевезений із готелю «Савой» до Жабна, він зустрічає людей, які назавжди змінюють його життя…

 Старість  —  не  радість

Старість — кепська справа. Тільки продереш очі — нагадує: скоро дійдеш до краю, звідки — не повернешся. А коли? Того ніхто не знає. Почухуючи потилицю, сидів на призьбі й розмірковував добре підтоптаний роками Матей Шпичка на прізвисько Дримба.

Воно недарма присокирилося. В селі казали: «Високий до неба, лише дурний як треба». І такий худющий, наче колись увійшов у голодівку й до цих пір — не вийшов. Усе світив ребрами. Ніколи вволю не міг набити свій золотник.

Їлена Суботиха, сусідка, не раз підкушувала:

— Матею! Ти мені своєю статурою всі очі зірвав, цілісінькими днями на подвір’ї туди-сюди хилитаєшся, ніби маятник на моїх дзиґарях, аж пасія розбирає. Оно подивися на мого кота, влітку — тілом схожий на тебе, у зиму — входить наїджений.

У райцентрі, куди не кинь оком, біля магазинів — черги: за милом, байкою, шкарпетками, тюлькою, цигарками. Вони — не німі. Раз по раз виникає гармидер. Кожен своїх п’ять копійок намагається втиснути. Хоча перед тим, як лайнути зверхників, обіч поглядом кидає: чи не крутиться хтось поруч, не винюхує, про що йде мова. Бо ж як почує, що комусь з начальства перемивають без шампуні кісточки, — донесе. В білому домі, як називали райком партії, таке в ціні. Бо звідти жоден в черзі не стояв, не стоїть і не буде стояти. Все — на базі, за списком, залежно від посади.

Коли хтось настирливо вголос про таке — стає їхнім ворогом. Як посмів?

А там відкладали всі справи, розбиралися: звідки витекла інформація? Хто здав? І шукали спосіб, як тому балакучому закрити писок, наче пляшку качаном, щоб лишнє не варнякав, ще й іншим заказав: мовчи, глуха, — менше гріха.

У Північній Америці із 1970-х років зникли три мільярди птахів, втрати сягають 30 відсотків від загальної популяції пернатих на континенті, стверджують учені зі США.

Як повідомляє Science, такі висновки орнітологи зробили на основі вивчення щорічного весняного перепису 420 видів птахів, що гніздяться у Канаді та США. Скорочення популяції вони помітили серед 19 найпоширеніших видів, зокрема горобців, зябликів та чорних дроздів, яких за півстоліття поменшало на 50 мільйонів особин. Кількість польових птахів скоротилася на 53 відсотки: зникли 700 мільйонів особин 31 виду.

Експерти вважають, що причиною скорочення популяції пернатих стали зміни клімату та руйнування місць їх природного існування.

За прогнозом Всесвітньої організації охорони здоров’я, в епідемічному сезоні 2019/2020 років очікується циркуляція чотирьох штамів вірусу грипу: А/H1N1 Brisbane, А/H3N2 Kansas, грип В Colorado (гілка B/ Victoria) і В Phuket (гілка B/Yamagata).

У нашій області призначені заклади, які здійснюють дозорний епідеміологічний нагляд за грипом, серед яких — Одеський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №14.

Лікарі цього центру (на знімку) представляли Одесу і південь України на щорічній нараді Європейського регіонального бюро ВООЗ щодо реалізації механізму забезпечення готовності до пандемічного грипу та нараді координаторів з дозорного нагляду, які відбулися на початку жовтня у Єревані (Вірменія). Під час цих заходів було представлено досвід європейських країн з епіднагляду та лабораторного контролю грипу.

Одеський прикордонний загін нагадує про необхідність дотримання громадянами вимог постанови Кабінету міністрів від 27 липня 1998 р. №1147 «Про прикордонний режим» та наказу МВС України від 7 вересня 2015 р. №1075 «Про затвердження додаткових тимчасових режимних обмежень у контрольованих прикордонних районах» (зареєстрований в Міністерстві юстиції за №1166/27611 від 30.09.2015 р.).

Задля недопущення ускладнень на державному кордоні та упередження дестабілізації обстановки у межах контрольованих прикордонних районів Одеської області, містах Ізмаїлі, Чорноморську, Одесі, Южному та інших адміністративно-територіальних одиницях, визначених цим наказом, в інтересах захисту національної безпеки України забороняється:

• здійснення будь-яких польотів легкомоторних літальних апаратів, квадрокоптерів, повітряних безмоторних засобів пересування (планери, дельтаплани тощо), а також стрибків з усіх видів парашутів без завчасного, не пізніше, ніж за 24 години до початку їх проведення, інформування підрозділу охорони державного кордону, в зоні відповідальності якого проводяться польоти;
• рух транспортних засобів (крім техніки та обладнання для агропромислового комплексу, задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт) дорогами, які відсутні в реєстрі автомобі-льних доріг та ведуть до державного кордону;