60 років прозрінню
1 жовтня сповнилося рівно 60 років з моменту однієї з ключових подій, що кардинально змінила життя мого тата. Саме цього дня у 1959-у його було заарештовано за антирадянську пропаганду…
Це зараз він — відомий поет-шістдесятник Олекса Сергійович Різників (псевдонім — Олекса Різниченко), член Національної спілки письменників України, автор двох десятків книг поезії та прози («Озон», «Терновий вогонь», «Наодинці з Богом», «Одноримки. Словник омонімів», «Складівниця української мови. 9620 складів нашої мови», «Іллейко, з Бога турейко», «Бран», «Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші?» (5 перевидань), «Маюнелла» (написана 1969-го, відновлена 20 лютого 2014-го), «Словогрона Духу. Новий кореневий словник», «УкраМарс» та інші), лауреат літературних премій ім. Павла Тичини, Костянтина Паустовського, Тараса Мельничука, Степана Олійника, Бориса Грінченка, Ярослава Дорошенка, Тодося Осьмачки, Леоніда Череватенка, Юрія Горліса-Горського, Євгена Маланюка. Тоді ж він був молодесеньким морячком-радіометристом, що служив в Одесі, на 16-й станції Великого Фонтану, де в той час розташовувався береговий пост сигналізації та спостереження за входом до порту.
Він відчував, що за ним стежать «органи», і дуже добре знав, чому. На початку липня 1958 року тато і його товариш Володя Барсукі-вський (нині — філолог, член НСЖУ) склали листівку, видрукували до півсотні її примірників на машинці харчокомбінату, де працював Барсуківський, а також на машинці їхнього знайомого С. Швеця і до жовтневих свят розповсюдили в Кіровограді й Одесі. Їх «Обращение к народу» містило цілком зрілі гасла: «Довольно раскалывать мир на два так называемых лагеря! Долой атеистическую пропаганду! Дайте свободу народу! Долой фашистскую диктатуру партии! Мы стоим за признание церкви и религии государством». Листівку підписали: «Союз борьбы за освобождение народа (СОБОЗОН)».
Під час проведення обшуків у С. Швеця і в татових батьків у Первомайську, у В. Барсуківського в Одесі, у тата в кубрику було вилучено течку з віршами й оповіданнями.
Слідство щодо тата й В. Барсуківського вів полковник Мєнушкін у КГБ:
— У вас есть стихотворение «Вам». Скажите, кто эти люди, которые не знают «с жира делать что» и «тратят тысячи на пустяки»
— Спекулянти, які обдурюють людей.
— Алексей Сергеевич, Алексей Сергеевич… — докірливо хитав головою допитувач. — Ну, ладно... А вот у вас есть рассказ «А все-таки хорошо». Там написано, что нам нельзя обгонять Америку, потому что голый зад виден будет. Что вы имели в виду?
— Та... почув такий анекдот…
Через кілька днів юнаки все ж зізналися в написанні листівки, визнали себе винними і пояснили, що зробили це під впливом критики культу особи Сталіна.
Слідство тривало три місяці. «Національного моменту» в «злочинній діяльності» тата й Барсуківського не виявили (оскільки листівка і вірші — росі-йськомовні, до вбивства Степана Бандери 15 жовтня 1959 року в Мюнхені поставилися байдуже).
Тим часом їхнє національне прозріння відбулося саме під час слідства. Тато брав у бібліотеці українські книжки, зокрема «Тюремні сонети» Івана Франка в перекладах російською мовою. А коли 1 січня 1960 року його звели в одній камері Одеської тюрми з В. Барсуківським, то вони перейшли на українську мову, записували з радіо і вивчали українські пісні.
Напередодні суду, що відбувся 15 лютого 1960-го, тато написав досить відвертого вірша, якого зачитав на суді замість останнього слова. В ньому він чесно повідомив присутніх, що розібрав й очистив всі «механізми» свого життя:
Я все прочистил, все я смазал,
Суда, раскаянья слезой,
Другую жизнь собрать я должен,
И я клянусь, что соберу!
Можна уявити, як це було сприйнято суддею військового трибуналу Одеського військового округу полковником Горбачовим, який засудив і тата, і Володю Барсуківського лише на півтора року, визнавши доведеною вину в проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» за ст. 7 ч. 1 закону «Про кримінальну відповідальність за державні злочини», а звинувачення за ст. 9 у створенні на флоті антирадянської організації «Мы тоже люди» — необґрунтованим.
Саме тоді тато чесно сформулював думку про оновлення свого життя, але вже як справжнього українця.
Сидів тато в таборі ЖХ-385/11, сел. Явас у Мордовії. Дружив із Сергієм Бабичем, з поетом Сашком Григоренком, з Василем Процюком. Спілкувався з українськими повстанцями-25-літниками, які по-доброму сміялися над таким дрібним термі-ном його ув’язнення. Від них він вчився польської мови і… незламності духу. Займався йогою, написав багато віршів — і вже жодного російською. Багато читав — звільнився 1 квітня 1961-го з п’ятьма дерев’яними чемоданами книжок!
У 1971 році його знову заарештовують, але вже за український націоналізм. І відмірюють уже 5 з половиною років! Себто майже в чотири рази більше, ніж за російськомовну антирадянську листівку!
Тато каже, що все, що не робиться, — робиться на краще...
Може, він і правий...
Але який довгий і тернистий життєвий шлях потрібно пройти до розуміння цієї істини!..
Ярослава РІЗНИКОВА,
член НСЖУ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
