У рідній гавані

Нижче, як і обіцяли в попередньому номері, короткі відомості (за матеріалами «Укрінформу») про всіх героїв-моряків, які повернулися в рідну гавань і які запевнили, що, попри пережиті випробування, не зрадять присязі й професії, а продовжать служити Україні, продовжать службу у Військово-Морських силах ЗСУ.

Малий броньований артилерійський катер «Бердянськ»

Роман Мокряк, командир «Бердянська». Військову службу розпочинав у Севастополі на підводному човні «Запоріжжя». Після анексії Криму залишився вірним військовій присязі та продовжив служити на ракетному човні «Прилуки». У 2016-у прийняв командування новозбудованим МБАК «Бердянськ». Роман Мокряк відмовився відповідати на запитання ФСБ та давати будь-які свідчення. Один з правозахисників, який вів справу українських полонених, зазначив, що командир «Бердянська» у відповідь на всі закиди послав «федералів» за «відомою адресою». За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Юрій Без’язичний, моторист-електрик, студент третього курсу Одеського національного морського університету. «Попросив йому допомогти з наданням академічної відпустки у зв’язку з вимушеним перебуванням у російській в’язниці», — написав тоді про Без’язичного адвокат Микола Полозов. «Чудово тримається, не давав свідчень, вважає себе військовополоненим», — додав адвокат полонених моряків Сергій Лєгостов. Юрій нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Андрій Артеменко, старший комендор, один з трьох поранених під час нападу, студент заочного відділення факультету «кораблеводіння» Інституту Військово-Морських сил України Одеської морської академії — на час перебування у полоні попросив керівництво вишу про академічну відпустку. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Андрій Ейдер, комендор-сигнальник, один з трьох поранених під час нападу. Наймолодший із моряків: ще не має 20 — народився у грудні 1999-го. У 2018 році закінчив Одеський професійний ліцей морського транспорту. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Україн-ському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Богдан Головаш, випускник Кременчуцького військового ліцею 2011 року та Інституту Військово-Морських сил. Був серед курсантів Академії ВМС ім. Нахімова у Севастополі, які залишили Крим після його окупації військовими РФ. Переїхав до Одеси для продовження навчання. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Денис Гриценко, командир 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування. Його чути на всіх відео обстрілу і захоплення наших кораблів. Це саме він, досвідчений офіцер, який бачив захоплення Криму, одним з перших зрозумів: росіяни не просто готові пограти в «морський бій», а точно перейдуть межу закону і підуть в атаку. Коли Гриценка у «Лефортово» відвідала комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович, спілкувалися англі-йською, виключивши з розмови російську омбудсвуменку Москалькову. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Василь Сорока, капітан (на час інциденту — старший лейтенант) СБУ, перебував на борту МБАК «Бердянськ», поранений під час нападу: осколки влучили в обличчя. За словами начальника апарату голови Служби безпеки Ігоря Гуськова, не-одноразово виконував бойові завдання в районі проведення Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил. «Василь, незважаючи на поранення, тримається молодцем. Ввічливий і уважний. Без злоби і докорів. Справжній військовий», — написав тоді адвокат Сергій Бадамшин. За особисті заслуги у зміцненні національної безпеки, мужність, високий професіоналізм та зразкове виконання службового обов’язку Василь Сорока нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Малий броньований артилерійський катер «Нікополь»

Богдан Небилиця, командир МБАК «Нікополь», один з тих курсантів Академії Військово-Морських сил імені Нахімова в Севастополі, які в березні 2014-го уславилися виконанням Гімну України. «Він мріяв про море, хотів бути військовим», — розповів його батько Павло. Закінчував своє навчання вже в Одесі. Першим місцем служби Богдана став ракетний катер «Прилуки». За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

В’ячеслав Зінченко, комендор-сигнальник. Старший матрос катера «Нікополь» дав інтерв’ю виданню «Донбас.Реалії» напередодні Дня ВМС України 2018-го, коли на МБАК мали вперше підняти прапор, розповів, як упродовж кількох місяців проходив державні випробування на рідному «Нікополі» й чого очікує від майбутнього: «Служба на морі дуже цікава. Особливо на довгих виходах. Виконання якихось бойових завдань, ті ж навчання. Все це справді дуже цікаво, особливо з іноземцями». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Сергій Попов, заступник командира дивізіону з електромеханічної частини — начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування. Родом з Донецька. До анексії Криму Росією служив на півострові. Після — переїхав служити в Одесу. «Весела і позитивна людина, жартує багато. Кілька разів нагадував слідчому, що він старший слідчого за званням», — розповів про зустріч із Сергієм адвокат Гаджи Алієв. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Сергій Цибізов, комендор-сигнальник. Родом із Шепетівки. Його батько Андрій розповів, що син давно хотів стати моряком: «Захотів романтики. Я хотів, щоб він в інші війська йшов». Під час ув’язнення скаржився на біль у серці. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Владислав Костишин, колишній курсант Академії Військово-Морських сил імені Нахімова в Севастополі, після анексії Криму продовжив навчання в Інституті ВМС в Одесі. На бронекатері проходив стажування. Фанат боксера Василя Ломаченка, займається цим видом спорту на аматорському рівні. У Лефортово навіть просив свого адвоката повідомляти йому про хід боксерських поєдинків. У суді Владислав Костишин зажадав перекладача з російської на українську. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Андрій Оприско, моторист-електрик МБАК «Вишгород», найстарший з моряків — 1971 р.н. (у самого син дорослий), з Львівської області. За словами матері, він завжди хотів служити на флоті: «Де б не працював, у голові у нього було море». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Андрій Драч, капітан (на час інциденту — старший лейтенант) СБУ, перебував на борту МБАК «Нікополь». Як пояснили в СБУ, контррозвідники на кораблях — нормальна практика всіх держав, про якісь таємні операції, всупереч заявам російської влади, не йдеться. Андрій — один з курсантів Академії Військово-Морських сил імені Нахімова в Севастополі, які в березні 2014-го виконали Гімн України, коли окупанти спускали український прапор з флагштока навчального закладу. За особисті заслуги у зміцненні національної безпеки, мужність, високий професі-оналізм та зразкове виконання службового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Рейдовий буксир «Яни Капу»

Олег Мельничук, старшина 1-ї статті, командир рейдового буксира «Яни Капу». Упродовж 2015—2017 років навчався у Морехідному коледжі технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія». До того відомого за відеозаписами таранного удару, якого зазнав його буксир біля Керченської протоки, 23-річний капітан маневрував уже кілька годин, ухиляючись від ударів російських кораблів. Під час судового процесу, що відбувся 28 листопада, попросив надати йому перекладача, заявивши, що не розуміє російської і відповідатиме на запитання винятково українською. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Михайло Власюк, моторист-електрик. Також служив у Криму, коли почалася окупація. «Після Криму, коли він повернувся і в нього в очах були сльози, коли їхній капітан наказав скласти зброю, сказав: «Як так?». А той: «Власюк, не разлагай дисциплину…», — розповіли його рідні. За спогадом батька, тоді офіцери перейшли на службу до ворога, а матроси — жоден. Знаючи характер Михайла, рідні точно розуміли, що в полоні він буде стійко триматися, скільки знадобиться. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Сергій Чуліба, командир відділення мотористів НКА «Нова Каховка» 31-го дивізіону суден забезпечення. Під час окупації Криму загарбники розпочали блокаду українського флоту на озері Донузлав, де на одному з кораблів — на катері «Херсон» — служив і Сергій. На відміну від своїх командирів, ще тоді не піддався на вербування та обіцянки «золотих гір». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Віктор Беспальченко, комендор. До початку анексії Криму Росією служив старшим матросом катера «Херсон». У березні 2014 року виявився серед українських моряків, заблокованих російськими військовими на озері Донузлав. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Володимир Лісовий, командир 31-го дивізіону суден забезпечення. В Одесі на нього чекали з полону дружина і маленький син. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Євген Семидоцький, марсовий. Уродженець міста Сватове Луганської області, за 10 кілометрів від нинішньої лінії фронту, де і нині мешкає його родина. Слідчі ФСБ, розраховуючи на його луганське походження, неодноразово приходили до Євгена на окрему бесіду — вмовляли повернутися легким шляхом додому, та замість того він навчав свого співкамерника в «Лефортово» україн-ської мови. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Володимир Терещенко, комендор. 1994 р.н., з Дніпра. Адвокат, яка працювала з ним у СІЗО в Москві, схарактеризувала Володимира як по-військовому мужнього, мовчазного, позитивного. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Андрій Шевченко, головний старшина дивізіону. Народився в с. Широке Білгород-Дністровського району в багатодітній родині. У 2011-у закінчив Білгород-Дністровський рибопромисловий технікум і в тому ж році підписав контракт з ВМС ЗСУ. «На документи моряка потрібні були значні фінанси, а їх у родині не було, але мрія була сильнішою, — пояснює рішення сестра Тетяна. — Андрій з тих людей, які спочатку все обміркують і проаналізують, завжди відзначався високим почуттям відповідальності». Маленькій доньці на час захоплення тільки сповнився рік. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Володимир Варимез, старший радіотелеграфіст НК «Сміла» 31-го дивізіону суден забезпечення. На флоті служить з 2012-го. За розповідями родичів, про море мріяв з дитинства. Випускник Ізмаїльського вищого професійного училища (відомого ще як «Дев’ятка»). Службу матросом почав у Криму, після анексії півострова Росією продовжив служити вже в Одесі. «Тримається Володимир добре, не проявляє ні страху, ні відчаю, — повідомляв його адвокат. — Незважаючи на все, примудряється зберігати позитивний настрій, багато сміється, жартує». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Юрій Будзило, командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування, один з найстарших серед моряків і, можливо, найдосвідченіший, бо сам народився в родині моряка. 47-літній мічман чотири роки тому відмовився йти на службу до окупантів і переїхав з Криму до Одеси. Він давно має право вийти на пенсію, але заявив, що продовжить службу до кінця війни. Міг також не йти у той небезпечний рейс, але не хотів залишити без догляду корабель, про який дбав, як про дім. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов’язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

До речі. Заступник керівника офісу Президента Кирило Тимошенко повідомив журналістам, що для всіх 24 звільнених україн-ських моряків за ініціативою глави держави вже придбано квартири. За словами чиновника, всі вони проживатимуть в одному будинку. Впродовж одного-двох тижнів житло мають придбати й для решти кремлів-ських бранців, які 7 вересня повернулися в Україну.

НА ЗНІМКУ: повернення моряків у рідну гавань.

Фото Олени БАЛАБИ.