№ 70 (22089) субота 14 вересня 2019 року

Процес руйнування політичної системи державних інститутів, який з небаченою швидкістю відбувається зараз в Україні, не торкнувся поки що Мінських угод 2014 і 2015 років. «Реформатори» наразі їх не чіпають, хоча саме «Мінськ» заважає зараз «слугам народу» реалізувати абсурдне гасло виборчої кампанії — «просто перестати стріляти».

Що робити з «особливим статусом»

Більше ста років тому ідея припинити опір ворогові в односторонньому порядку вже була реалізована тими, хто вщент «реформував» власну державу. Лев Троцький на переговорах з німцями проголосив гасло «Ні миру, ні війни, а армію розпускаємо». Противник таке гасло сприйняв як сигнал до наступу. Все закінчилося Брестським миром, про який писали в шкільних підручниках.

Президент Зеленський навчався за такими підручниками. Після приходу до влади він швидко збагнув, що «просто перестати стріляти» неможливо. Але можна здавати позиції ворогові поступово. Спочатку, наприклад, відмовитися від войовничої риторики і від частих нагадувань, хто агресор. Поступка начебто несуттєва, але у ситуації, коли нічого іншого не можна запропонувати, — працює.

У суботу, 7 вересня, плакали не тільки родичі бранців Кремля. Плакали мільйони в Україні та поза нею сущих. Але це були сльози радості — на рідну землю повернулося 11 незаконно засуджених Росією наших співвітчизників та 24 моряки, взяті РФ у полон у районі Керченської протоки.

Нижче — імена тих, хто, не зрадивши Вітчизну, вже повернувся в її обійми. Хочеться вірити, що не за горами той час, коли на повні груди зможуть вдихнути повітря свободи й усі інші українці, котрі нині потерпають як в ізоляторах та в’язницях мордору, так і на анексованих та окупованих теренах нашої країни.

Олег Сенцов, режисер і сценарист. Активіст сімферопольського «Автомайдану». 10 травня 2014-го затриманий російською ФСБ і звинувачений у тероризмі. 25 серпня 2015-го засуджений до 20 років колонії суворого режиму. Із жовтня 2017-го перебував у колонії в Лабитнангі. Європарламент удостоїв Олега Сенцова премії Сахарова за свободу думки.

Олександр Кольченко, студент-заочник географічного факультету Таврійського національного університету, активіст лівих рухів. У 2014-у брав участь у проукраїнських мітингах у Криму. Спецслужби РФ затримали його у травні 2014-го року за звинуваченням в організації терактів на півострові. У серпні 2015-го військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Кольченка до 10 років колонії. Відбував термін у колонії №6 Копейська Челябінської області.

Одеса з її чорноморським узбережжям упродовж багатьох років залишається улюбленим курортом для туристів із Молдови. Дві-три години автобусом, поїздом чи власним авто – і можна спокійно насолоджуватися морськими та сонячними ваннами у гостинній Одесі-мамі…

Втім, спокійно насолоджуватися іноді не дуже виходить.

– Я служив тут в армії, – розповідає Сергій, викладач Кишинівського університету, – тож поїздка до Одеси для мене – це, перш за все, насолода прогулятися знайомими місцями, поплавати у Чорному морі, сходити до театру чи відвідати якусь культурну подію, яких у вас завжди чимало.

Минулої суботи Сергій разом з друзями раненько вирушив до Одеси власним авто, щоб цілий день провести на пляжі, а ввечері сходити до театру. Приїхавши на узбережжя, хлопці залишили машину на платній парковці й пішли купатися. Коли ж повернулися до автівки, побачили, що на ній нема номерів. Ні спереду, ні ззаду. Паркувальник відкараскався, сказавши, що не помітив, як зняли номери, і що за це він, зрештою, не відповідає. Машину ж, мовляв, не вкрали…

Нову редакцію українського правопису було затверджено наприкінці минулого навчального року, тож на початку нового «Укрінформ» вирішив розпитати про основні мовні нововведення в Олександра Авраменка — відомого дослід-ника і популяризатора української мови, за підручниками якого навчаються майже всі українські школярі з 5-го по 12-й класи.

Мовознавець запевнив, що ідеально грамотно писати — це так само, як ідеально знати математику, тому людині не обов’язково пам’ятати всі винятки з правил. Але знати й берегти мову — це наш святий обов’язок, бо це — код, який ідентифікує нас як самобутній народ.

Головне нововведення — захист мовних прав українців

— Пане Олександре, почнімо з актуального: 16 липня набув чинності закон про державну мову. Минуло майже два місяці, чи вже можна говорити про результати від його впровадження? На яке головне нововведення варто звернути увагу кожному українцеві?

Скільки «довгобудів» з’явиться в Одеській області після блокування виділення коштів субвенції на соціально-економічний розвиток?

Постановою Кабінету Міністрів №500 від 10 липня був затверджений розподіл субвенції на соці-ально-економічний розвиток громад. На Одеську область відповідно до цієї постанови, мало б надійти понад 100 млн грн. За ці кошти повинні були профінансувати капітальний ремонт будинку культури у м. Роздільна, реконструкцію системи водомереж у м. Татарбунари, капремонт дороги у м. Доброслав, капітальний ремонт станції очисних мереж у м. Арциз, будівництво стадіону у м. Ананьїв та багато інших важливих проєктів.

Зважаючи на те, що ці кошти вже передбачені у рішеннях про місцевий бюджет, що укладені договори з підрядниками та є потреба у проведенні розрахунків за договорами, блокування може призвести до зриву виконання робіт й утворення цілої низки «довгобудів».

Ця стаття кардинально відрізняється від інших моїх статей, надрукованих раніше в газеті «Чорноморські новини». Під тотальну неоднаковість українців і московитів мені, нарешті, захотілося підвести математичну основу. Я вже багато років займаюся спробами математичного моделювання суспільних процесів, хоча справжній мій фах — це квантова механіка і квантова статистика. Вибори в Україні і вибори в Московії є яскравим проявом ментальності народів, їхнього потягу до свободи, до уявлення про свободу тощо. Стаття вперше в моїй публіцистиці містить деякі математичні формули. Але результатом застосувань цих формул до реального життя є числа, які можна порівняти, і ці порівняння на користь українського народу. Публікації такого формату не характерні для «ЧН». Але хто знає, може, на часі саме такі статті?

П’ЯНКЕ слово «свобода». Най-вища цінність для багатьох людей, найвища цінність для деяких народів. До таких народів найперше належать українці. Вся їхня історія — відчайдушне прагнення до свободи. Нація козаків, нація вільних людей. Козак — уособлення вільної людини — мрія пересічних українців від давніх часів. Хмельниччина, Коліївщина, Махновщина, Отаманщина, війна УНР з Московією, війна ОУН —УПА з Московією, Помаранчева революція, Революція Гідності, війна на Донбасі.

Хотілося б сказати, що жоден народ у світі не виявляв таких зривів в ім’я свободи, таких масових і тяглих у часі. Але це не відповідає дійсності. Є ще один народ, подіб-ний до українського. Це — поляки. Річ Посполита — фактично перша шляхетська республіка в Європі з виборним королем і повновладним парламентом — сеймом. Після третього поділу Речі Посполитої та практичного знищення польської державності все ХІХ сторіччя поляки повставали проти Російської імперії з інтервалом у часі, необхідним для народження й досягнення зрілого віку наступного покоління. Повставали в ім’я свободи власного народу. На відміну від українців, які найчастіше повставали заради волі, не пов’язуючи її з національним визволенням.

За статистикою, кожен українець продукує 76 кілограмів сміття на рік. Це в середньому по країні. Якщо ж узяти нас, одеситів, то ми тут справжні чемпіони: що старий, що малий видаємо «на-гора» за рік по 300 з лишком кілограмів. І весь той непотріб, як правило, не сортується, не переробляється, а відправляється на звалища.

Шість мільйонів кубометрів сміття по області! До 10 мільйонів тонн щороку вивозиться з Одеси на полігон «Дальницькі кар’єри», який давно вичерпав свої можливості приймати відходи.

Із 2018-го українців законодавчо зобов’язали не викидати сміття, яке можна переробляти, набули чинності директиви ЄС, що регулюють порядок поводження з відходами, класифікують сміття та передбачають зменшення обсягів вивезення його на полігони. Закон передбачає штрафи за порушення норм, однак фактично він не працює.

Утім, не все втрачено, коли за справу беруться діти!

Тези до виступу на науково-практичній конференції, присвяченій 30-річчю Народного руху України, яку провела 10 вересня кафедра історії та етнографії України (завідувач — професор Г.І. Гончарук) Одеського національного політехнічного університету

Потолочений, знівечений наш Край, ніби потолочене дикими биками жито, стенався усім своїм пагінням, своїми чесними дітьми у дні лютих комуністичних морозів та суховіїв, аби пізніше, наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років, забуяти тисячами і мільйонами блакитно-жовтих знамен у Живій Ріці єднання Заходу і Центру, Півдня і Сходу України, зокрема й на землі Запорожжя у дні п’ятсотліття козацтва, на Софіївській площі Києва, у кращі роки Руху в нашій Одесі, на численних мітингах та маніфестаціях по всій Україні, котра, розбуджена Провісниками Національної Свободи, повстала проти московського рабства і постала перед усім світом не лише у сльозах осквернення, а й у красі оновлення, у силі й надії Відродження.

Під таким гаслом проходив регіональний етап всеукраїнського конкурсу шкільних малюнків, організований координаційною радою молодих юристів при Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області.

Цими днями організатори підвели його підсумки, відібравши кращі серед 400 надісланих робіт.

У сервісному центрі Open Space керівник юстиції Одещини Руслан Сауляк разом з директором підприємства «Вендинг Кволіті» Іриною Мартинюк і представником адвокатського об’єднання «Легіон» Оленою Поповою привітали талановитих школярів з перемогою і вручили їм подяки та гарні подарунки.

До Міжнародного дня грамотності Агентство ООН у справах біженців та ГО «Десяте квітня» разом з представниками міської влади відкрили оновлене поле для міні-футболу на стадіоні «Спартак».

На майданчику постелили спеці-альне покриття, встановили освітлення, щоб можна було грати й у вечірній час. Загалом на облаштування та впорядкування поля витратили 25 тисяч доларів, отриманих завдяки грантам.

Поле для міні-футболу має бути доступним для безкоштовних тренувань представників громад біженців та одеситів. Окрім тренувань, тут проводитимуться і чемпіонати з міні-футболу.

Як зазначив заступник міського голови Павло Вугельман, переважно лише одна із ста заявок на гранти отримує фінансування: « І дуже приємно, що завдяки активній позиції громадських організацій, підтримці ООН та позиції муніципалі-тету проєкт будівництва цього майданчика в найкоротші терміни був схвалений. Сьогодні всі можуть користуватися цим полем безкоштовно».

Десять років тому на Пересипу було закладено перший камінь під майбутню і вже нині діючу церкву святого Миколи Чудотворця Православної церкви України. Нещодавно парафіяни урочистим богослужінням відзначили цю подію.

Є на Пересипу такий куток – мікрорайон «Більшовик», за назвою заводу, якого вже нема: через те, певно, що ще не дійшла сюди декомуні-зація. Назва ця, як бачимо, вкоренилася доволі глибоко. Але коріння те вже всохло. Нинішнє життя, попри всі труднощі та негаразди, все ж не позбавлене духовности. Хоч телебачення цілеспрямовано, як день, так ніч, працює над тим, щоби перетворити нас на людей бездуховних, зробити з нас просто населення, і, як показує час, таки домоглось у цьому певних успіхів. Є надія, що нетривких. А надія, відомо ж бо, тримається до останку.

На козацькому, робітничому Пересипу здавен будували церкви. Зазвичай присвячували їх Миколі Чудотворцю. Що й не дивно: морське місто, а святий Миколай пошанований у народі як захисник мореплавців, цілитель від хворощів різних. Тут молились за щасливе повернення з морських доріг, за збереження здоров’я та зцілення болящих. Засвічували у їхніх душах світло духовности і культурні події світського характеру. Тут ще позаминулого століття можна було побачити вистави видатних акторів, котрих пізніше називатимуть корифеями українського театру.

Життя людей тою чи тою мірою не було позбавлене духовности. Комуністична влада зруйнувала церкви, забравши у людей не лише віру, а й надію. Але надія, на щастя, не вмерла, не згубилася віра. Саме тут, на «Більшовику», люди зініціювали спорудження храму Божого. Рівно десять років тому й було закладено наріжний камінь церкви св. Миколая Чудотворця.

Нещодавно з цієї нагоди тут відбулося храмове свято. Як і кожної неділі, урочисте богослужіння провів настоятель храму о. Михайло. Поряд з вірянами стояли козаки та старшина міжнародної громадської організації «Чорноморський округ «Козацтво Запорозьке» на чолі з нині почесним отаманом та головою ради старійшин генерал-отаманом Українського козацтва Миколою Свинцицьким. Вони тут у великому пошануванні. Десять років тому, у вересні 2009-го, саме вони спричинили до появи цього храму.

Ідеал українця — справедливість

Нещодавно, перебираючи папки з вирізками, знайшов давню статтю Олександра Балабка «Кому світить Північне сяйво?». Підрахував, що їй більш як 27 років: надрукована в газеті «Культура і життя» 9 травня 1992-го. Тоді мене заці-кавив факт заборони владою міста Ноябрьська вивіски на магазині «Галич», збудованому прикарпатцями. Так-от, влада Ноябрьська розцінила це як прояв «українського буржуазного націоналізму». Тому вивіску довелося зняти.

А тепер, перечитуючи статтю, звернув увагу на трепетне ставлення українського журналіста до ідентичності малих народів Росії: «По радіо за добу ми не почули жодного слова по-ненецьки... А окружна газета «Красный Север» майже весь тираж друкує російською. Та й написи по-ненецьки виконано на основі слов’янського алфавіту. Але ж не повинно бути такого! Мови цих північних народів входять до фінно-угорської і самодійської сімей, перші писемні пам’ятки яких на основі латинської абетки з’явилися ще у ХІІ-ХІІІ століттях…».

97 — нехай і не кругла дата, однак досить поважна. Саме стільки років має Одеський зоопарк, день народження якого містяни відзначають на початку кожної осені.

З цієї гарної нагоди тут відбулося яскраве свято, яке зібрало чимало і дітей, і дорослих.

Гостям показали яскраву розважальну програму в компанії акторів, що представляли відомих кожній дитині, а разом з ними й дорослим, — Фіксиків. Для тих, хто має хист до творчості, запропонували майстер-клас з виготовлення паперових квітів, які можна було забрати із собою або подарувати мамі чи татові. Насмішили всіх жартівливі перегони морських свинок, які після старту не поспішали рушати з місць, а робили це лише задобрені шматочками фруктів.

До Міжнародного дня офтальмології, який відзначається в перші дні осені, відбувся брифінг Юрія ЦІСЕЛЬСЬКОГО, завідувача офтальмологічним відділенням Одеської обласної клінічної лікарні, доктора медичних наук, заслуженого лікаря України.

Тема стосувалася узагальненого аналізу роботи офтальмологічної служби області, а також досить вузької, але дуже важливої теми — профілактики хвороб очей у дітей, оскільки часто вчасно не виявлене у ранньому віці захворювання обертається великими проблемами для дорослої людини. А ще проблеми із зором, завдяки якому ми отримуємо до 90% інформації, заважають дітям навчатися і взагалі повноцінно розвиватися як розумово, так і фізично.

Юрій Цісельський розповів, що у профільних медичних закладах охорони здоров“я області функціонують три стаціонари: офтальмологічне відділення обласної клінічної лікарні на 40 ліжок, офтальмологічне відділення Ізмаїльської центральної районної лікарні на 30 ліжок та обласний очний шпиталь інвалідів війни на 110 ліжок.

Філія «Інфоксводоканал», вибачаючись за тимчасові незручності, які чекають на більшість одеситів наступного тижня, інформує про відключення води на добу.

«У зв’язку з необхідністю проведення робіт з ремонту засувки діаметром 600 мм за адресою: Люстдорфська дорога/ріг вул. Бреуса та напірної засувки діаметром 500 мм на ВНС «Головна», а також заміни засувок діаметром 400 мм і 600 мм на Люстдорфській дорозі/ріг вул. Артилерійської з 23.00 18 вересня до 20.00 19 вересня буде припинено подачу води споживачам Приморського, Малиновського, Київського районів, сел. Червоний Хутір, ж/м «Райдужний», ж/м «Совіньйон 1—5», ЖКП «Таїрове», — йдеться у повідомленні.

На час проведення ремонтних робіт буде ускладнено рух транспорту по Люстдорфській дорозі на ділянці від вул. Водопровідної до 1-ї станції Люстдорфської дороги.