№ 64 (22083) четвер-субота 22-24 серпня 2019 року

Цього тижня нашу країну вперше за двадцять років відвідав прем’єр-міністр Ізраїлю. Звучить голосно, але значення такого візиту для України мінімальне. Важливіше для нас те, що відбувалося на півдні Франції під час зустрічі Еммануеля Макрона і Володимира Путіна. Почнемо з менш важливого.

Нетаньягу

Незважаючи на те, що в Ізраїлі «на чверть колишній наш народ», з цією країною у незалежної України у сфері політики мало спільного. Набагато більше того, що нас розділяє. Не відвідували прем’єр-міністри Ізраїлю нашу країну двадцять років — і нічого не сталося. Прохолодний мир без змін. На відносини двох держав, певна річ, впливає той факт, що масові вбивства євреїв нацистами під час Другої світової війни (Голокост) відбувалися, в тому числі, на території України. Але це емоції. А по різні боки геополітичних барикад наші держави виявилися порівняно недавно. Точніше, з січня 2014 року, коли Росія захопила й анексувала український Крим.

Ізраїль, як і всі цивілізовані держави, не визнає цю анексію. Але і не приєднується до режиму санкцій, які після анексії Криму наклали на Росію західні країни. Зі зрозумілих причин. У результаті воєн із сусідніми державами Ізраїль анексував частину їх територій. Він, як і Росія, є злісним порушником міжнародного права. Причому, у жорсткі-шому варіанті, включаючи невиконання численних резолюцій Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН.

«Мамай мандрує» — художня виставка в Одеському літературному музеї з нагоди 28-ї річниці Незалежности України та присвятою людині, котра і до, і після незабутнього 1991-го несла своє життя цьому прийдешньому великому Дню.

Сашко Циркун… Олександр Явдокимович — так його зчаста називали. Або ж тільки на прізвище, просто: Циркун. Людина, котрій вдавалося бути завше в гущині української віртуальности Одеси. Або ж — віртуальної української реальности. Архітект за освітою, мистець за покликом душі, художник і друг багатьох малярів, а за покликом серця — Українець.

Його майстерня в центральній частині Одеси, простора, а разом з тим затісна для всіх, котрі прагнули там побувати, з таємничими закапелками, з подарованими картинами, з цікавенними книжками, завше притягувала до себе, наче спраглих — до джерела. І його славетна калганівка, якою любив пригощати маленькими келишками, майже символічно, хоч сам не вживав нічого такого — ну от хіба пригубити, — всім буде у пам’ятку…

У ніч на суботу, 17 серпня, в готелі «Токіо Стар», що в Одесі на Водопровідній, 1а, сталася трагедія. Полум’я спалахнуло близько 1.30, за попередніми даними — у пральні на другому поверсі. На приборкання вогню, що хазяйнував на площі до тисячі квадратних метрів, рятувальники витратили щонайменше три години.

Готель «Токіо Стар», який серед людей набув слави «притону», розташований в одній з будівель міського трамвайного депо і був серед найдоступніших за вартістю проживання. Більшість його номерів — геть крихітної площі, а деякі кімнатки не мали навіть вікон, відтак десь за 350 гривень можна було винайняти тимчасове помешкання.

Власником готелю є одеський бізнесмен Вадим Чорний.

Традиційно, уже в одинадцяте, на честь Дня Незалежності в Одесі пройде Вишиванковий фестиваль. На старт він вийде завтра, у День Державного Прапора України, а фінішує в понеділок (який, нагадаємо, буде теж вихідним).

Отож усі, для кого незалежність нашої держави є справжньою цінністю, а відтак її день народження — великим святом, зможуть цікаво, змістовно і в колі однодумців пошанувати її історію і традиції, насолодитися набутками прадавньої і сучасної культури.

Упродовж чотирьох днів у серці Одеси — на Приморському бульварі — відбуватимуться головні святкові дійства, а їх найповажнішим учасником буде, звісно ж, сам Дюк.

На алеях між двома пам’ятниками — графу Арману де Рішельє і поетові Олександру Пушкіну — розташується виставка-ярмарок народних майстрів та виробників з усієї України: вишиванки, прикраси, сувеніри, художні твори і книжки, гончарні вироби й смаколики…

22—24 серпня наше місто прийматиме учасників уже двадцятого загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання», який проводить Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів України.

Цьогорічний конкурс — особливий. По-перше, ювілейний, а по-друге, означений надважливою подією: 16 липня набрав чинності закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». І, як слушно зауважує у вітальному зверненні до учасників нинішнього форуму голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко, «не буде перебільшенням сказати, що конкурс, який багато років поспіль проходить в Одесі, громадські заходи й акції… сприяли утвердженню статуту україн-ської мови як єдиної державної мови в Україні».

На об’єднавчій, соборній меті всеукраїнського творчого змагання наголошує у своєму привітанні голова НСЖУ Сергій Томіленко: «Сотні робіт, публікацій у пресі, наукових досліджень, теле- і радіопередач свідчать, що цей конкурс важливий і потрібний, а такі ініціативи варто підтримувати, адже вони допомагають налагоджувати й зміцнювати зв’язок між регіонами, об’єднують Україну та українців у всьому світі. За підсумками конкурсу можна назвати багато імен не лише з України, а й з інших держав, котрі зробили вагомий внесок у піднесення статусу й престижу української мови, популяризацію українського слова та української культури».

Яськи, Троїцьке, Градениці… Це українські села з багатющою історією, села справжніх куркулів, працьовитих і небідних людей, про яких знають далеко за межами області. Що не обійстя — то гарний заможний дім, міцне господарство, а при кожному — неодмінно розбитий пишний черешневий чи яблуневий сад, вино-градник, зведені теплиці. Місцеві смачнющі черешні, свіжі помідори, які на столах покупців цілоріч, а особливо квашена капуста — справжні бренди.

12 квітня цього року село Яськи отримало свідоцтво про реєстрацію офіційних символів, відтак має свій герб і прапор. У горішній частині прапора — три срібні голуби, що символізують святу Трійцю (Троїцьку церкву і село Троїцьке, що входить тепер до складу ОТГ), у нижній — козацькі срібні шаблі на тлі червоного золота. Дуже гарно!

Люди в цих селах хазяйновиті й метикуваті, від того й не прості. Щоденною тяжкою працею здобуваючи достаток для своїх родин, уміють грамотно обійтися з копійкою, але при цьому гостинні й привітні.

Володимир Федорович Курко — один з тутешніх. Два роки тому, коли на сільських сходах схвалювали створення об’єднаної територіальної громади, до складу якої увійшли Яськи і Троїцьке, саме йому доручили її очолити.

Такого ми ще не бачили. Позачергова сесія Одеської обласної ради, скликана на 16 серпня, на якій мали обрати нового голову, розпочалася з бійки і миром практично не закінчилася.

Наразі облраду продовжує очолювати Анатолій Урбанський, обраний в 2015 році від Блоку Петра Порошенка депутатом, а невдовзі — і головою. На нещодавніх же виборах до Верховної Ради він здобув найбільше голосів у 143-у окрузі, і тепер, щоб отримати мандат народного депутата, зобов’язаний до першого засідання парламенту скласти свої попередні представницькі та посадові обов’язки.

Та все пішло не за регламентом.

 Спершу депутат і заступник голови облдержадміністрації Віталій Свічинський з трибуни звинуватив колег із фракцій БПП (до речі, своїх однопартійців) та «Опоблоку» у змові: «Маємо факт змови і спробу зруйнувати демократичну коаліцію. Звертаюся до партії «Солідарність»: мені сумно і гидко, що ви, які разом з нами прийшли на хвилі Революції Гідності, зараз об’єднуєтеся з «Опоблоком», аби залишитися при владі. Ми тепер розуміємо, хто насправді проукраїнський і дбає про благополуччя в країні. Ви повинні скласти депутатські повноваження».

Не минуло й двох тижнів, як в Одесі аплодували українському парафіяльному хору з канадського міста Калгарі, й ось — нова радісна зустріч. Своє сердечне вітання з найбільшим нашим святом — Днем Незалежности, свій теплий щирий привіт знову передали нам, в Україні сущим, українці Канади, випровадивши сюди, на південь та схід, у передсвятковий тур два великих аматорських колективи. Минулої п’ятниці хор «Верховина» й танцювальний колектив «Дунай» з величезним успіхом виступили на сцені Одеської філармонії.

Велика філармонійна зала була виповнена ущерть. Навіть попри те, що про приїзд канадських українців звідомлено було заздалегідь, у нашому місті майже не було рекламного розголосу про концерт. На жаль, це вже віддавна узвичаєна практика, і миритися з нею не треба. Та ми звикли все ж, і тому, де лиш можна було, люди майже естафетно повідомляли про недалеку подію, телефонували одне одному. А передплатники «Чорноморських новин» мали змогу довідатись про концерт з газети.

Та й де ж іще можуть зустрітися українці Одеси, як не при такій-от нагоді, разом порадіти невмирущому національному мистецтву, яке не згасає упродовж майже двох століть навіть у цілковито чужомовному середовищі далекого континенту, поспілкуватися, бодай коротко, та спекти долоні гарячими оплесками!

Фундація соціальних інновацій «З країни — в Україну» 16—18 серпня провела культурно-просвітницькі фестивалі на Одещині.

Концепцію мандрівного фестивалю його натхненник  і співзасновник, керівник фундації «З країни — в Україну» Денис Блощинський обґрунтовує так: «Ми не просто розважаємо людей, а маємо просвітницьку місію. Фестиваль надає силу-силенну інформації, яка стає частиною тебе. Ти її перепрацьовуєш і вона стає частиною творчості, культурним продуктом. Музиканти, що виступали на сценах «З країни в Україну», далі творять нові пісні, співпрацюють, а локальні команди, які є співорганізаторами фестивалю, далі продовжують розвивати культуру своїх міст».

Майстер-класи з ляльки-мотанки та бісероплетіння, воскової свічки та писанки, розпис дерев’яних іграшок та пізнання особливостей старосвітської бандури — «Алея майстрів» збирала довкола себе і дорослих, і дітей.

Українська культура — контрастна. Поряд з традиційними народними виробами функціонував майданчик «Сучасна Україна». Робототехніка, віртуальна реальність, 3D-друк — те, чим може похвалитися сьогодні український виробник, і те, що не давало пройти повз кожному.

30 серпня — 15 вересня в нашому місті проходитиме одна з найцікавіших мистецьких подій у музичному житті України — п’ятий фестиваль «Оксамитовий сезон в Одеській опері».

Цьогоріч на слухачів чекатимуть дев’ять унікальних музичних вистав, дев’ять незабутніх вечорів вишуканої музики, прем’єр, відкриттів, цікавих зустрічей. Кожен день фестивалю подарує можливість зануритися в неповторну атмосферу високого мистецтва, адже серед його учасників — зоряні імена артистів з Італії, Великобританії, Австралії, Німеччини, Ізраїлю.

30 серпня, 18.30 — відкриття фестивалю. Прем’єра опери Р. Вагнера «Лоенгрін», що відбудеться за участю солістів опери, хору та оркестру нашого театру. Цей твір посідає особливе місце в доробку композитора — в ньому маестро зробив перші кроки в напрямку оперної реформи, яка повною мірою втілилася в тетралогії «Перстень Нібелунга». Для Одеси це не перша, але дуже вагома постановка геніального німецького композитора.

Із когорти подвижників

Виставка пам’яті архітектора й колекціонера, людини з полум’яним серцем і життєдайною вдачею Олександра Циркуна відкрилася на свято Маковія у залах Одеського літературного музею.

Олександр Євдокимович виділявся своєю активною життєвою позицією. Він намагався не пропустити жодної вартої уваги художньої виставки, проявляв солідарність з митцями, яким симпатизував. Був пристрасним поборником свободи і незалежності України, закоханим в її історію, чудово знав і шанував звичаї нашого народу. Був хранителем народної мудрості, сипав при нагоді приповідками-примовками, інколи імпровізував, завжди був приязним і хлібосольним. Вишуканим каліграфічним почерком, що нагадував козацький скоропис, складав щирі вірші, у яких основну увагу приділяв не формі, а змісту. Олександр Циркун зберіг у собі кращі ментальні риси українця.

Саме в його майстерні, що на вулиці Єлизаветинській, наголошували учасники відкриття нинішньої виставки «Мамай мандрує», зародилася ідея цього проєкту. А відтак, вирішили вони, на пошанування пам’яті О.Є. Циркуна зорганізувати імпрезу, доповнивши мандрівну експозицію роботами друзів і соратників цієї глибоко духовної людини.

Група вчених провела дослідження і встановила, що вибір комарів не випадковий. Найчастіше вони кусають тих, хто має першу групу крові (для порівняння: люди з другою групою потерпають від кровопивць вдвічі рідше).

Науковці встановили, що на вибір комаром своєї жертви впливає безліч факторів. Перший і найважливіший з них — це кров.

Наступний важливий аспект — запахи людини. Комарі не люблять піт, тому уникатимуть пітливих. А людині, якій властивий швидкий метаболізм, пощастило менше. Активний обмін речовин прискорює виділення вуглекислого газу, який допомагає комахам швидше знаходити свою жертву.