№ 57 (22076) субота 27 липня 2019 року

З анекдотів про Вовочку, якщо їх ще можна розповідати. Ніхто в класі не міг пояснити, чим біда відрізняється від катастрофи. А Вовочка не розгубився і проілюстрував: «Якщо коза йде мостом і падає в річку — це біда, але не катастрофа. Якщо ж падає літак з нашим урядом — це катастрофа, але не біда».

Біда, але не катастрофа

Якщо коротко оцінювати підсумки президентських і парламентських виборів 2019 року в Україні, виходить щось середнє між бідою і катастрофою. З одного боку, не сталося нічого поганого. Навіть навпаки. Глава держави обраний абсолютною більшістю тих, хто голосував, а парламент (щодо можливості швидко ухвалювати закони) став чимось середнім між Верховною Радою СРСР і Державною Думою Росії.

Однак жага змін і всенародна підтримка «слуг народу» призвели до того, що зараз де-факто порушений базовий принцип сучасної демократичної держави — принцип поділу виконавчої і законодавчої влади. Двадцять вісім років незалежності для історії, звісно, термін невеликий. Але в цей період поділ двох влад (про судову поки що забудемо) в Україні все ж хоч якось дотримувався.

За що проголосував народ — за матеріалізм чи за емпіріокритицизм?

Нині вже мало хто знає теоретичну роботу Владіміра Ульянова-Лєніна «Матеріалізм і емпіріокритицизм», яка була написана у жовтні 1908-го під враженням від неуспіху революції 1905—1907 років.

Мета її написання — пояснити, як зовнішні подразники впливають на свідомість мас і що визначає рішення мас виходити чи ні на барикади — матеріалізм К. Маркса чи ідеалізм Е. Маха та Р. Авенаріуса. На розвиток дилеми — що первісне: буття чи свідомість — у вересні-жовтні 1959-го і в січні 1960-го в австрі-йському часописі «Die Zukunft» були надруковані статті Гюнтера Неннінга під виразними назвами «Маркс-спаситель і Маркс-убивця» та «Марсизм і образ людини». В сучасному демократичному суспільстві це запитання також можна поставити: «Коли людина йде голосувати, чим вона спонукається — холодильником чи телевізором?».

25 липня в Українському кризовому медіацентрі відбулася дискусія, присвячена питанням можливості дострокових місцевих виборів, необхідності законодавчих змін для місцевого самоврядування та долі децентралізації.

Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан на цьому зібранні наголосив, що проведення місцевих виборів можливе лише за умови завершення реформи місцевого самоврядування, та акцентував увагу на необхідності обговорення не децентралізації, а саме реформи місцевого самоврядування. Адже прийнятий 1 квітня 2014 року документ так і називається: «Концепція реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади». «Децентралізація — це принцип проведення цієї реформи на основі субсидіарності», — підкреслив він.

«Останнім часом мені не подобається міфологізація того, що у місцевого самоврядування дуже багато грошей. Зараз реалізований тільки перший етап бюджетної децентралізації — реформа міжбюджетних відносин, тобто взаємодія центру та місцевого самоврядування щодо розподілу суспільного блага — коштів платників податків», — зазначив виконавчий директор АМУ.

Після більш як п’яти років з моменту нападу Росії на Україну наша держава стоїть на роздоріжжі безпекової стратегії.

Рішення, ухвалені нині, матимуть визначальний вплив на її майбутнє.

З одного боку, у суспільстві надзвичайно високий запит на завершення війни та досягнення миру. Це природне прагнення, зважаючи на болісну ціну, яку Україна вже заплатила і продовжує платити за відбиття російської агресії та збереження власної свободи, незалежності, суверенітету й повернення територіальної цілісності. З іншого боку, останні соціологічні опитування Центру ім. Разумкова демонструють, що переважна більшість українців не готова йти на будь-які поступки агресору задля укладення миру з Росією.

У цей важкий і поворотний момент Україні не була б зайвою порада від одного з найталановитіших майстрів мирної безпекової стратегії у ХХ сторіччі — 40-го президента США Рональда Рейгана.

24 липня у порту Ізмаїл Служба безпеки України спільно з Військовою прокуратурою затримали російський танкер «NEYMA», який блокував українські військові кораблі у Керченській протоців у листопаді минулого року, повідомив прес-центр СБУ.

Під час досудового слідства було встановлено, що за прямим наказом вищого керівництва ФСБ РФ представники Прикордонної служби ФСБ вчинили акт збройної агресії проти українських військових кораблів «Нікополь», «Бердянськ» та буксиру «Яни Капу» у Керченській протоці. Усупереч нормам міжнародного морського права військовослужбовці прикордонних військ ФСБ РФ незаконно заблокували рух українських військових кораблів під час проходу Керч-Єнікальського каналу в Керченській протоці за допомогою танкеру «NEYMA» (ІМО 8895528, MMSI 273347000, прапор РФ).

Такі незаконні дії сприяли насильницькій, із застосуванням зброї, зупинці та захопленню прикордонниками ФСБ РФ українських військових кораблів разом із 24 членами екіпажів, які й донині утримуються в російській в’язниці.

Сьогодні людина вельми перенасичена шоковими враженнями, які їй пропонує вигадка і позахмарна уява сучасних письменників, художників, кінематографістів. Але чи не найбільшим шоком стає оголена правда життя, засвідчена сторінками документальної літератури (і документальним кінематографом). Різниця між цими шоками суттєва: перший лоскоче нерви й відволікає наші сили у світ фікції, тоді як другий змушує нашу свідомість працювати над цим світом, вести розмову із самим собою як з реальною самототожною людиною, а не вигаданим ефемерним героєм.

Його ім’я і біоґрафія стали вже хрестоматій-ними, а це, як завжди, таїть загрозу знання поверхового й схематичного, коли достатньо обмежене (а нині дедалі вужче й вужче) коло людей переймається бездонною глибиною феномена. Укладена ж Вахтангом Кіпіані хроніка не тільки поглиблює наше знання життєпису Василя Стуса, але, й завдяки масштабу та енергії його виняткової постаті, фактично вивершує на новий рівень наше суто історичне знання про ставлення совєтської системи до людини, наше загальне розуміння стосунків безкомпромісної свідомої особистості з суспільством.

Європа знемагає — старий континент накрила вже друга за це літо хвиля пекельної спеки: термометри зашкалюють, що не день реєструються нові температурні рекорди.

Так, у Парижі стовпчик піднявся до 42-градусної позначки, побивши рекорд, установлений у 1947 році. У Німеччині, за даними тамтешньої метеорологічної служби, повітря розпеклося до 40,5 градуса. Національний рекорд тепла зафіксований також у Нідерландах та Бельгії — 41,7 та 40,2 градуса відповідно.

На наше щастя, спекотний подих з Європи тільки почасти торкнеться України, відтак аномальних «плюсів» на найближчий тиждень нам не обіцяють. І все ж переважатиме суха і дуже тепла погода. На Одещині вночі очікується 19—22, вдень — 29—33 градуси. У середу місцями прогримлять грози, і до кінця тижня денна температура буде на 3—5 градусів нижчою. У суботу місцями можливий дощ.

Київський районний суд Одеси виніс вирок учасникам банди, які в лютому 2013 року викрали ренійського підприємця Бориса Іванова, жорстоко його катували, а потім убили, втопивши тіло в штучному каналі.

Судді визнали всіх чотирьох фігурантів справи винними у викраденні людини, здійсненому органі-зованою групою, а також у розбійному нападі. Ватажок банди Сергій Кононенко, який особисто катував і задушив жертву, та його головний поплічник визнані винними в умисному вбивстві, скоєному з корисливих мотивів, та викраденні транспортного засобу. Ватажкові додали ще незаконне поводження зі зброєю. Інших двох підсудних у цій справі визнали винними у приховуванні злочину.

В результаті Кононенко засуджений до 15 років позбавлення волі, співучасник вбивства — до 13, ще двоє — до 11 років. Утім, до всіх злочинців застосували норми «закону Савченко», зарахувавши в термін покарання час, проведений ними у слідчому ізоляторі — з розрахунку день у СІЗО за два в колонії. Затримали злочинців 5 лютого 2014-го, тобто п’ять з половиною років тому, відтак двох фігурантів справи повинні вже випустити, а двом іншим залишилося перебувати за ґратами недовго.

Армію Канади очолив етнічний українець генерал-лейтенант Пол (Павло) Винник. Про призначення на посаду стало відомо 14 липня, після привітання прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо на його офіційній сторінці в Twitter.

Дід Винника родом з Львівської області. В листопаді 2016-го генерал-лейтенант відвідав Поздимер — рідне село предків, що неподалік від Червонограда.

Військову кар’єру Пол Винник почав у військовому коледжі Роял Роадсу і Королівському військовому коледжі Канади. У 1986 році вступив до лав канадських військових інженерів.

Киріак Костянтинович Костанді народився в грецькій родині у селі Дофінівка Херсонської губернії в 1852 році. У вільний від підробітків час відвідував безкоштовні класи школи Одеського товариства витончених мистецтв, де його талант помітив метр морського пейзажу Іван Айвазовський. Як пише у своїх спогадах учень митця Борис Егіз, Костанді був одним із перших художників-поетів планеризму й імпресіонізму, який прекрасно передавав «яскравість вібруючого сонячного світла і мінливу гру рефлексів у тінях, збуджуючи своїми творами до того ще майже ніким у Росії не випробувані зорові художні емоції».

У 1882 році Костанді закінчив Імператорську Академію мистецтв і повернувся в Одесу. В кінці 1880-х у його творчості відбуваються зміни: митець залишається прихильником побутового жанру, але докорінно міняє художні підходи і свій погляд на суть живопису. У 1897-у приєднується до руху «передвижників». Костанді належить важлива роль у впровадженні ідеології «передвижників» на півдні тодішньої Російської імперії. Він був одним із засновників Товариства південноросійських художників і його головою у 1902—1920 роках.

Відтепер українці можуть поласувати незвичними кавунами — квадратними. І виростили їх саме у нас, на Одещині.

Дивної форми кавуни запропонувала покупцям компанія «Дунайський аграрій», яка займається органічним землеробством на 2 тисячах гектарів в Ізмаїльському районі. А відтак особливість ягоди не лише у формі, а й у якості. Бо ж ідеться про органічний продукт, себто вирощений без застосування гербіцидів, пестицидів та небезпечних добрив.