Без дому, але не без прав

Проблема бездомних громадян та безпритульних дітей деформує соціальне середовище, руйнує фізичне, психічне та духовне здоров’я людей, знижує їхню життєву, громадську та творчу активність, погіршує моральний стан, створює соціальну напругу в суспільстві.

Більшість громадян, схильних до бродяжництва, ведуть протиправний, часто – злочинний, спосіб життя. Серед них є і раніше засуджені, і хворі на різні інфекційні недуги (СНІД, туберкульоз, гепатит тощо), і ті, хто зловживає наркотичними засобами, хронічні алкоголіки.

Серед причин загострення ситуації – і різке зниження доходів та рівня життя населення внаслідок структурних змін у галузях економіки, збитковості багатьох підприємств виробничої сфери, недосконалості фінансово-кредитних механізмів, збільшення явного та прихованого безробіття, неготовність навчальних та соціальних закладів, правоохоронних органів працювати з такими категоріями наших співвітчизників у ринкових умовах. Свобода пересування, право вільного вибору місця проживання, як і право вільно залишити територію України не підкріплюються достатньою освітньою, юридичною та інформаційною роботою серед громадян, яка допомогла б реалізувати норми, передбачені Конституцією.

Особливої уваги з боку держави сьогодні потребує вирішення питань безпритульних дітей, зменшення чисельності дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яких у нас понад 100 тисяч, і більшість з них – «сироти» при живих батьках, забезпечення чи відновлення їхніх житлових та майнових прав Кардинальних змін потребує діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів опіки та піклування, правоохоронних органів та молодіжних організацій.

Визначним етапом у становленні законодавства в сфері соціального захисту цієї категорії населення стало прийняття закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 року. Цим законом визначаються загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечується правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на реалізацію ними прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створюються умови для діяльності громадських об’єднань та благодійних організацій, що працюють у цій сфері.

За інформацією Мінсоцполітики, станом на 1 січня нинішнього року в Україні діяли 103 заклади для бездомних осіб, у тому числі 95 центрів обліку, в яких створено 1,5 тисяч ліжко-місць. Водночас на реєстраційному обліку перебувають близько 34 тисяч громадян (за результатами моніторингу громадських організацій, фактична кількість безхатченків – значно вища).

Слід зазначити, що такий облік проводиться з метою створення необхідних умов для забезпечення прав та свобод бездомних громадян. Здійснюється він за їхнім переважним місцезнаходженням на підставі особистого звернення або  виявлення їх відповідними спеціалізованими закладами, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.

Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соці-ального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено коло громадян, яким жилі приміщення надаються позачергово. А саме – дітям-сиротам та дітям, позбавленим  батьківського піклування, а також повнолітнім особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мали жилих приміщень або втратили житло до свого влаштування в заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, передачі під опіку, піклування, після закінчення їх перебування в таких закладах, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, під опікою, піклуванням, після строкової служби в Збройних силах України або після відбування покарання у вигляді позбавлення, обмеження волі чи арешту.

Держава охороняє й захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

Як відомо, контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей, що охороняються законом, покладено на органи опіки та піклування. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода цих органів, а їх посадові особи несуть за це персональну відповідальність.

Питання щодо попередження бездомності серед тих, хто звільняється з установ виконання покарань, регулюється законом «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк». Цим законом визначені умови і порядок надання такої соціальної допомоги, а також засади участі у їх соціальній адаптації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та об’єднань громадян.

Водночас слід нагадати про надання бездомним та безпритульним громадянам соціальних послуг передбачених законом «Про соціальні послуги».

Соціальні послуги – це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаці-йних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги можуть надаватися як на платній, так і на безоплатній основі.

Для допомоги бездомним громадянам і безпритульним дітям, їх реінтеграції в суспільство створюються соціальні заклади. Для бездомних громадян такими закладами соціального захисту є:

• будинок нічного перебування, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб;
• центр реінтеграції, який займається поступовим  поверненням особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб;
• соціальний готель – заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

Заклади соціального захисту для бездомних створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону.

Заклади соціального захисту для безпритульних дітей – це:

• притулок, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років;
• центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей, здійснюється з державного та місцевих бюджетів. Додаткове – за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, благодійних організацій та фізичних осіб.

27 грудня 2006 року рішенням Одеської обласної ради створено комунальну установу «Обласний центр обліку бездомних громадян», головними напрямками роботи якого є надання юридичної допомоги безхатченкам, надання допомоги в отриманні тимчасового житла та працевлаштуванні, сприяння в отриманні медичної допомоги, проведення роботи в місцях позбавлення волі з метою надання допомоги засудженим з відновлення втрачених ними соціальних зв’язків та якнайшвидшої адаптації до умов суспільства після звільнення. Ще одним рішенням облради, від 10 вересня 2010-го, відкрито Ізмаїльське відділення Обласного центру обліку бездомних громадян. На обліку в них перебувають 2298 осіб, у тому числі 455 – в Ізмаїльському відділенні.

Найгострішими проблемами для цих соціальних груп є також правова незахищеність, незадовільний стан здоров’я, відсутність роботи, мала кількість закладів для соціальної реабілітації та інтеграції.

Сьогодні не можна обмежуватися лише наданням соціальних послуг (у вигляді ночівлі та матеріальної допомоги) – слід вживати заходів щодо повернення безхатченків до звичайного життя, допомагати їм заново набути соціального статусу, займатися профілактикою бездомності, усуваючи її причини, надавати цій категорії наших співвітчизників психологічну підтримку.

Представники офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в південних областях спільно з фахівцями органів влади та профі-льних управлінь, центрів соціального захисту, громадськими організаціями та правозахисниками в рамках відповідних програм проводять освітні та просвітницькі заходи з інформуванням населення про норми законодавства з питань придбання, відчуження, оформлення і державної реєстрації прав на житлові приміщення та земельні ділянки, інші правочини, предметом яких є житло, щодо обов’язків і відповідальності учасників житлових та суспільних правовідносин. Такі заходи повинні формувати здатність громадян застосовувати норми законодавства для реалізації та захисту своїх прав на житло.

Яна КУЗЬМІНА,
регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області.