Не потонути б у смітті

Що робити зі сміттям? Чому його завжди повно й куди його дівати? Хто відповідатиме за те, щоб у місті було прибрано, чисто? Ця гостра проблема приносить чимало клопотів і місцевій владі, і мешканцям.

Офіційно одеське сміття вивозять на одне-єдине звалище — «Дальницькі кар’єри», розташоване за межами міста, що займає 92 гектари земель Овідіопольського та Біляївського районів. Існує воно ще з радянських часів, коли відходи були переважно органічними, і не відповідає нинішнім потребам.

Упродовж тривалого часу вивезенням сміття в Одесі займається компанія «Союз», на яку припадає близько 90% цього ринку. До минулого року вона була власністю колишнього нар-депа-втікача Ігоря Маркова, який докладав чимало зусиль для створення на Півдні України так званої «Новоросії». І хоча формально власники компанії змінилися, її менеджмент залишився. Нині «Союз» очолює колега Маркова по партії «Родина» Юрій Кривенко, і компанія ця як була, так і є монополістом з вивезення сміття в нашому місті.

Оскільки між компанією та споживачами послуг постійно виникають непорозуміння — то ціни занадто високі, то контейнерів замало — несанкціоновані звалища сміття виникають у всіх районах міста і, за дослідженнями екологів, займають близько 20000 квадратних метрів дорогої приморської землі.

Ці звалища прописалися і на приморських схилах, і в приватному секторі, і в промисловій зоні — вони з’являються стихійно й ширяться, як епідемія.

Ось кілька координат таких гір несанкціонованого сміття.

На розі вулиць Авдєєва-Чорноморського і Чубаївської, де проходить одна із доріг до туристичної «Мекки» Одеси — Аркадії, лежать купи побутового непотребу разом з рештками зрізаних дерев. Колишній дитячий садок-погорілець на Французькому бульварі, повз який щодня на пляж проходять сотні туристів, перетворився на звалище.

Пересип, поля фільтрації, 20 хвилин від центру. Тут за останні роки виросло і перетворилося на зловісну пляму звалище будівельного сміття, яке звозиться сюди (не безкоштовно) з навколишніх новобудов КамАЗами.

Уже десятки років існує стихі-йне звалище неподалік пляжу Лузанівка, на вулиці Штилевій. Сміття туди зносять не лише жителі мікрорайону, його привозять із навколишніх будов, а ще викидають у торбах-пакетах з автомобілів. Місцеві мешканці в суху погоду зазвичай палять це сміття, нехтуючи небезпекою для власного здоров’я і здоров’я всіх, хто дихає отруєним димом.

Така ситуація майже скрізь у приватному секторі Одеси — люди відмовляються укладати договори на вивезення непотребу й намагаються вирішувати проблему самотужки.

— Тарифи у них високі, а якість обслуговування — низька, контейнерів не ставлять взагалі, — бідкається жителька приватного сектору Олена Іванченко. — Ми зносимо сміття і складаємо на розі вулиці Нежданової. Раз на тиждень, у неділю вранці його забирають, але за цей час сміття розтягують собаки і безхатченки, які розривають пакети, шукаючи там поживу. Сміття, особливо коли вітряно, літає потім по всій вулиці. Хіба це якісно виконана послуга за 57 гривень на місяць?

Потрібні системні зміни, бо місто опинилося практично на межі екологічного колапсу.

Приватний сектор Одеси, Крива Балка, вулиця академіка Панкратової. Звалище сміття у цьому місці формально давно нібито закрите, але час від часу воно «оживає». Місцеві розпові-дають, що недавно тут злили якийсь хімічний розчин з їдучим запахом і швидко засипали будівельними відходами. На спроби з’ясувати, що відбувається, почули лише брудну лайку. Недосконалість міської каналізації, побоюються, може призвести до того, що токсичні речовини крізь ґрунт потраплять просто в море і спровокують спалах небезпечних інфекцій…

Саме тут, у районі цементного заводу, на місці закритого звалища сміття, нібито планується будівництво сортувальної лінії. За словами заступника міського голови Павла Вугельмана, вже навіть опрацьоване ТЕО.

Щоб успішно вирішити в Одесі проблему сміття, потрібен комплексний підхід, який передбачатиме його сортування, переробку, пакування, дегазацію полігону для отримання теплової чи електричної енергії. Оскі-льки завод повинен бути збудований якомога ближче до міста, а звалище розташоване досить далеко, є сенс розділити цей процес: підприємство звести в межах Одеси й окремо займатися питанням дегазації полігону «Дальницькі кар’єри» задля отримання електричної і теплової енергії. Проєкт передбачає виробництво з твердих побутових відходів різних видів продукції, а саме — альтернативного палива, вторсировини (скло, поліетилен, метал, папір), компосту і будівельних матеріалів. Щодо «Дальницьких кар’єрів», то там передбачається спорудження модульного комплексу з дегазації полігону. Принцип його роботи полягає у викачуванні із спеціальних свердловин горючих газів, які утворюються внаслідок бродіння сміття, з подальшим їх спалюванням і перетворенням на електричну енергію, що продаватиметься на вітчизняному ринку електроенергії за «зеленими» тарифами.

Про це розповів на брифінгу директор департаменту економічного розвитку міської ради Дмитро Радулов. За його словами, представники південнокорейського інвестора готові виділити 25 мільйонів доларів США на будівництво сміттєпереробного заводу за передовими технологіями.

Втім, одесити не надто довіряють словам чиновників, бо, пам’ятають, ще в 2013 році між міськрадою та компанією «Союз» була підписана інвестиційна угода про будівництво сміттєпереробного заводу, але справа так і не зрушила з місця. Утім, якщо нічого не робити, то «перлина біля моря» просто потоне у морі відходів.

В Україні вже є приклади таких підприємств. Так, у Тернопільській області, в селі Плебанівка, працює завод, де сміття ділять на 17 видів вторсировини і відправляють її на подальшу переробку.

Тим часом екологічні активісти реалізують чимало цікавих проєктів, спрямованих на свідоме поводження зі сміттям. У пунктах приймання одягу однієї з хімчисток розміщені спеціальні контейнери для поліетиленових пакетів. Зібравши пакети, компанія своїми силами їх сортує, а згодом передає на утилізацію чи переробку, що унеможливлює їх потрапляння у довкілля.

— Ми використовуємо пакет якихось 20 хвилин, а коли викидаємо його, то в природних умовах він розкладатиметься понад 1000 років, — зазначає організаторка «Школи сортування сміття» Олеся Крок.

До речі, навчання в цій школі проводяться регулярно, і попит на такі знання є.

Співзасновниця «Школи сортування сміття» Катерина Гречко організувала процес сортування у своєму будинку, залучивши до нього практично всіх мешканців. Сусіди збирають у спеціальні контейнери пластик, папір та інші види відходів і здають їх на переробку. За виручені кошти вони облаштували спортивний комплекс і затишну бібліотеку. Тепер мають де спілкуватися, займатися спортом, читати.

Щоб було легше орієнтуватися у чималому просторі екологі-чних ініціатив, одеситка Маша Кацан створила спеціальну еко-карту, на якій позначені всі пункти, де можна здати пластик, батарейки, пакети, ртутні термометри і кришечки. Вказані також місця, де розташовані бокси для збирання речей та інші екопроекти, наприклад, кав’ярні, в яких є знижка на каву у власну філіжанку.

Журналіст і фотограф Євген Хлєбников, автор проєкту «Дорогоцінний пластик», відкрив екомайстерні у двох місцях — на Пересипу і на вулиці Олександра Невського, де можна навчитися і самому виготовити якісь речі із пластику: посуд, прикраси, іграшки, світильники і навіть садові меблі.

— Ми готові до співпраці з організаціями й готові виконувати великі замовлення в обмін на пластикову сировину. Це місце відкрите для експериментів та реалізації ідей. Ми робимо це, бо віримо, що люди припинять викидати пластик, — каже Євген.

Студентка Одеського економі-чного університету Таїсія Калмикова разом з однодумцями започаткувала проєкт «Паперовий монстр», суть якого — з допомогою казки з раннього віку формувати екологічну свідомість дітей.

— Ми хочемо виховати поколі-ння, яке розумітиме, що потрібно сортувати сміття, окремо здавати пластик, макулатуру, скло… Ми проводимо заняття з дітьми у формі казки: малеча знайомиться з паперовим Монстриком, який їсть макулатуру.

Коробку-Монстра студенти створили власними силами — аналогів не було. Тепер Монстрики стоять у багатьох шкільних класах Одеси — поглинають папір, рятуючи дерева.

Екоактивістка Валерія Сєрова на недавньому «Екофесті» запропонувала вирішувати проблему за допомогою сортувальних станцій, де одесити могли б залишити на переробку або утилізацію не лише цінні, а й проблемні види сміття. Така станція може існувати за рахунок продажу цінних видів сировини (пластик, папір, скло, метал), з цих грошей оплачуватиметься праця її співробітника, а решта спрямовуватиметься на розвиток і благодійність.

Чи співпрацюють екологічні активісти з міською владою задля вирішення спільних екологічних проблем?

З одного боку — так: міська влада іноді підтримує фінансуванням деякі екологічні ініціативи в рамках конкурсів соціальних проєктів. З іншого… Скажімо, нещодавно ГО «Спільна мета» подала петицію до міської ради про заборону пластикових пакетів і про створення у кожному районі сортувальних станцій, під якою підписалися понад 1000 одеситів. Департамент міського господарства у відповідь відписав, що, згідно із законодавством, місцеве самоврядування не має права забороняти обігу товарів, таке питання може розглядатися тільки на державному рівні, бо потребує змін у законодавстві. Про самі ж станції в департаменті висловили думку, що необхідності у них нема, бо у місті, мовляв, працюють пункти збирання вторсировини.

— Ми не здаємося. Якщо це не в компетенції міської влади, шукатимемо, що зможемо зробити самотужки. Найближчим часом розробимо стратегію зменшення використання полі-етиленових пакетів для торговельних мереж. До створенні цієї програми запрошуємо долучитися керівництво мереж, представників інших бізнесів та небайдужих громадян. Також запрошуємо до співпраці місцеву владу. Владо, будь ласка, приєднуйся! Ми ж це все одно зробимо. І все буде еко! — пише на сторінці проєкту «Місто майбутнього» керівник організації Володимир Савченко.

До вирішення сміттєвої проблеми потрібен державницький підхід. Суспільство готове до роздільного збирання та сортування непотребу, а що ж влада? Коли система управління відходами стане цивілізованою, як у європейських країнах?

Ще у 2017 році Кабмін схвалив Національну стратегію поводження з відходами, яка передбачає роздільне збирання ресурсно-цінних відходів у великих містах, і це має бути реалізовано до 2022-го. Віднедавна, із травня, вступили в силу нові Правила надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджені урядовою постановою №318 від 27 березня 2019-го, згідно з якими роздільний збір сміття потрібно впровадити до 1 травня 2020-го. При цьому, нова редакція закону «Про житлово-комунальні послуги» покладає додаткові зобов’язання не тільки на компанії, що надають послуги з вивезення сміття, а й на споживачів послуг.

Слід зауважити, що сфера поводження з відходами є частиною Угоди про асоціацію з ЄС, відповідно до якої Україна повинна запровадити аналогічну до європейської систему управління ними. Це стосується насамперед зменшення їх кількості, налагодження сортування, переробки чи повторного використання. Наша країна має імплементувати, тобто перенести в своє законодавство, положення трьох директив ЄС щодо відходів. Згідно з Угодою про асоціацію, рамковий закон про відходи Україна зобов’язувалася ухвалити ще до 1 листопада 2017-го, однак наразі є лише проєкт, підготовлений Міністерством екології, який завис на погодженні в уряді. Йти шляхом ЄС, зафіксованим в угоді, — це єдиний вихід із ситуації, що склалася.

Коли ж нема системи, а є лише мутні схеми, як-от в Одесі, самотужки із загрозою сміттєвого колапсу ентузіастам не впоратися...

У програмах практично всіх партій, які нині прагнуть увійти до Верховної Ради, проголошується європейський вектор розвитку України, в тому числі й європейські екологічні підходи. Головне, щоб, отримавши мандати, наші обранці не забули в ейфорії про те, що вони обіцяли, а разом з новим урядом продовжили роботу над відповідним законодавством.

І найважливіше: все повинно відбуватися вчасно, щоб, бува, ще не дійшовши до Європи, не потонути у власному смітті.

Ольга ФІЛІППОВА.