№ 53 (22072) субота 13 липня 2019 року

У чорнобильській 30-кілометровій зоні відчуження людей практично нема, а корупція є. Під дахом тих, хто зобов’язаний охороняти нас від невидимої небезпеки, відбуваються цікаві справи. Безконтрольно вивозиться металобрухт, незаконно використовуються природні ресурси, за відвідування зони з туристів деруть непомірні хабарі, вводяться безпідставні обмеження і заборони навіть на роботу дослідників.

Позитивні новини

Втім, держава цьому неподобству скоро покладе край. 10 липня на церемонії передачі Україні НБК — Нового Безпечного Конфайнмента (оболонки укриття над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС) — Президент Володимир Зеленський повідомив, що підписав указ «Про деякі питання розвитку територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Серед питань, наприклад, перетворення зони в туристичний об’єкт, організація безпечних маршрутів у вигляді «Зеленого коридору», поліпшення засобів зв’язку і таке інше. Корупції серед поліпшень, хотілося б вірити, не вдасться вижити. Але є сумніви. Тому що слово «розвиток» у нас міцно пов’язане з можливістю щось поцупити. А зона, на відміну від решти України, ще не до кінця розграбована. Для рук, які нічого не крали, зі зняттям безпідставних заборон та обмежень відкривається маса можливостей.

Децентралізація вважається однією з найуспішніших і найпопулярніших реформ в Україні. Передача відповідальності на місця стала тим потужним стимулом, який спонукав розвиток у містах і селах. Люди почали активні-ше брати за себе відповідальність за свою вулицю, свій населений пункт, і головне, що відбувається, — це змінюється їхня свідомість. Але реформу потрібно завершувати. На Одещині, зокрема, створені 32 ОТГ, однак, як і по всій Україні, на мапі області — чимало білих плям. За планом цьогоріч етап добровільного об’єднання громад закінчується і наступним кроком має стати прискорення процесу та його повне завершення у 2020-у.

Команда, яка почала цей процес, поступилася іншим політичним силам, тож на місцях, особливо в уже сформованих об’є-днаних громадах, виникає питання: що ж далі? Люди побоюються, що після парламентських виборів, у них можуть відібрати ті повноваження й можливості, які вони отримали.

Що ж готовий зробити майбутній парламент для продовження децентралізаційних змін у регіонах? Ми спробували проаналізувати передвиборні програми партій і кандидатів через бачення ними процесів розвитку місцевих громад.

ПОСТАНОВА

  8 липня 2019 року        м. Київ     №1530

Про зміни
в складі окружних виборчих комісій
з виборів народних депутатів України на позачергових виборах
народних депутатів України
21 липня 2019 року

Розглянувши подання суб’єктів подання кандидатур до складу окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року про заміну членів окружних виборчих комісій, витяги з протоколів засідань окружної виборчої комісії щодо відмови члена цієї комісії скласти присягу, відповідно до пункту 1 частини другої статті 13, частин першої — третьої, п’ятої — сьомої статті 26, частин п’ятої — сьомої, десятої, одинадцятої статті 27, пунктів 2, 8 частини третьої, частин четвертої, п’ятої, сьомої, десятої статті 37, частини другої статті 107 Закону України «Про вибори народних депутатів України», керуючись статтями 11 — 13, пунктами 1 — 3, 17 статті 19 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія п о с т а н о в л я є:

1. Внести зміни до складу окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, утворених відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 31 травня 2019 року № 919 «Про утворення окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» (зі змінами), згідно з додатками 1 — 11.
2. Окружним виборчим комісіям з виборів народних депутатів України, до складу яких вносяться зміни, поінформувати громадян про такі зміни у визначений цими комісіями спосіб.
3. Цю постанову разом з належним додатком надіслати відповідним регіональним друкованим засобам масової інформації для опублікування у семиденний строк від дня її прийняття, а також у двох примірниках окружним виборчим комісіям з виборів народних депутатів України.
4. Цю постанову оприлюднити на офіційному вебсайті Центральної виборчої комісії.

Голова
Центральної виборчої комісії Т. СЛІПАЧУК.

У неділю, 14 липня, о 15.30 у Золотій залі Одеського літературного музею відбудеться концерт уславленого вокально-хорового колективу з Київщини «Свят-Коло».

Художній керівник хору — композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віктор Степурко.

У програмі концерту — твори українських класиків Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Степана Дегтяріва, Дмитра Туптала, Станіслава Людкевича, Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, Миколи Лисенка, Віктора Степурка, Богдани Фільц.

Вхід вільний.

Минулої середи відзначив свій черговий день народження Володимир Андрійович Бабієнко, вчитель із села Долинського Ананьївського району. Я знаю його вже багато років, часто розмовляв з ним телефоном, а побачилися ми недавно, у червні, на XX Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книга на Одещині», яка традиційно проходила в Одеській національній науковій бібліотеці, і де Володимир Андрійович презентував свій черговий збірник поезії та прози. Після особистої зустрічі я й вирі-шив написати про нього кілька слів.

Найбільше мене вражає у Володимирові Андрійовичу його постійна спрямованість на творчий підхід до всього, чим займається. За професією і, безперечно, за покликанням він — учитель, педагог. І не просто тому, що в 1970 році закінчив механіко-математичний факультет Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, і навіть не тому, що все життя працює на одному місці — вчителем математики й інформатики в Долинській середній школі №1 Ананьївського району (хоч навіть за одне це заслуговує на велику пошану), а тому, що все своє життя він у постійному творчому пошуку.

Минулого навчального року розпочалася масштабна реформа «Нова українська школа» (НУШ). Про те, як втілюють освітні новації в Одеській ЗОШ №65, наша розмова з її директоркою Наталією Олександрівною ЗАВОЙКО.

— Пролунав останній дзвоник… Школярі насолоджуються омріяними літніми канікулами, у випускників — відповідальний період складання ЗНО та вступу до вишів, коледжів й училищ, а для нас, педагогів, — це добра нагода проаналізувати те, що зробили впродовж навчального року — року початку реформи шкільної освіти.

Є у нас певні здобутки, однак ще треба добре попрацювати, аби відповідати високим стандартам «Нової української школи». І це стосується всіх: учителів, адміністрації школи, державних структур та громадських організацій, які опікуються втіленням освітніх змін.

Учитель має стати партнером для учня, аби разом іти шляхом цікавих відкриттів до Країни знань. Лише відчувши та зрозумівши одне одного, вони зможуть подолати цей шлях і досягти мети — виховання нового громадянина України, який вільно орієнтуватиметься у сучасному світі, де стрімко розвиваються інформаційні технології. Недарма міністр освіти й науки Лілія Гриневич зауважила, що всі країни, які хочуть посилити свій інноваційний потенціал, вводять обов’язковий іспит з математики, адже базові математичні навички необхідні кожній людині. Тож не дивно, що всі випускники українських шкіл із 2021 року складатимуть обов’язковий іспит і з математики. У цьому питанні підтримую позицію міністра — математика розвиває в дитини здатність до аналізу, синтезу, застосування цих знань у різних сферах. Тому всі цікаві інновації ми маємо впроваджувати не лише для першачків, а й для тих, хто пішов до школи ще до початку реформи.

Обсяг державного замовлення Міністерства охорони здоров’я на медичні спеціальності цього року - понад 4500 місць, повідомляється на сайті МОЗ.

«Міністерство звернулося до Мінекономрозвитку з пропозиціями встановити обсяг державного замовлення для медичних університетів на 2019 рік. Загалом за державний кошт планується навчати 4509 студентів — 4464 магістрів і 45 бакалаврів. Уточнюється, що максимальний обсяг держзамовлення для рівня «магістр» — 4464 місця, зокрема: медицина — 4000, педіатрія — 351, стоматологія — 74, фармація, промислова фармація — 39. На рівень підготовки «бакалавр» передбачено 45 місць за держ-замовленням: медсестринство — 35, фізична терапія, ерготерапія — 10».

МОЗ передало до Міносвіти пропозиції медичних вишів щодо максимальних обсягів державного замовлення у 2019 році в кожному університеті. Йдеться про максимальну кількість місць, яку може забезпечити кожен такий заклад. Єдиний медуніверситет, який не подав офіційного легітимного звернення, — ОНМедУ. Відповідно, там на 2019-й не передбачено жодного місця за держзамовленням.

Президент Володимир Зеленський підписав закон «Про фахову передвищу освіту», проголосований у Верховній Раді 6 червня.

«Це означає, що вже з 2020 року коледжі та технікуми готуватимуть фахових молодших бакалаврів — це буде рівень фахової передвищої освіти; освіта дорослих стане гнучкішою — людина зможе отримати кілька професій за бюджетні кошти протягом життя; заклади отримають нову систему державного фінансування; студенти зможуть вільно вибирати форму навчання, зокрема буде більше можливостей для дуальної освіти», — пояснили у профі-льному міністерстві.

Шостий апеляційний адміністративний суд залишив у силі рішення Окружного адміністративного суду, яким було визнано протиправною та нечинною урядову постанову №315, і визнав необґрунтованими та незаконними тарифи на газ, що діяли в Україні останні два з половиною року.

«8 липня Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційних скарг Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Кабінету Міністрів, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Щербань Тамари Миколаївни, залишивши без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019. Таким чином, ціна на газ, яка діяла 2,5 року відповідно до постанови КМУ №315, визнана незаконною», — повідомляє «Судебно-юридическая газета».

Основним аргументом протиправності цієї постанови для суду стала необґрунтованість та незаконність тарифів на газ. Крім того, у своєму рішенні суд встановив порушення процедури її прийняття.

Україна посідає 20-те місце у світі й 11-те в Європі за площею сільськогосподарських угідь, зайнятих під органічним виробництвом.

Темпи зростання вітчизняного органічного виробництва у 5,4 раза вищі, ніж у країнах Європи, та майже в 5 разів — від світових. В Україні виробляється широкий спектр органічної продукції, причому 45,4% загальної площі органічних угідь займають зернові. Майже все вирощене у нас експортується. Ці цифри озвучила виконувачка обов’язків міністра аграрної політики та продовольства Ольга Трофімцева під час робочої поїздки на підприємство BIG BLUE, яке вирощує й продає за кордон органічну лохину.

За її словами, попит на українську органічну лохину на іноземних ринках зростає. Наприклад, у 2016 році її експортували 1967 тонн, у 2017-у — 2892, а торік — 3291 тонну. Ключові країни експорту: Польща, Чехія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Франція, Нідерланди, Сербія, Литва, Італія, Ірландія.

Економічно активне сільське населення України налічує 5,6 мільйона осіб, 2 мільйони з яких — трудові мігранти.

«Загальна кількість населення в Україні — 42,1 мільйона постійних жителів. З них сільських жителів — 31,1%. Якщо взяти показники 2018-го, то за 10 років чисельність сільського населення фактично скоротилася приблизно на 16%. Економічно активного сільського населення від 15 до 70 років зараз 5,6 мільйона осіб», — повідомила під час «круглого столу» на тему «Сільський та аграрний розвиток: стан та перспективи», що відбувся в «Укрінформі», завідувачка відділу секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків Інституту економіки та прогнозування НАНУ Тамара Осташко.

Науковець зазначила, що рівень зайнятості сільського населення в першому кварталі 2019-го становив 62,2%, міського — 68,2%. За її інформацією, загальна кількість зайнятих у сільському господарстві — 2,9 мільйона осіб. Рівень безробі-ття серед сільського населення України становить 10,9%, міського — 9%.

В Одеському художньому музеї, який з приходом нової дирекції став на шлях концептуальних змін, а точніше — створення музею нового формату на основі збереження традицій, в оновленій залі відкрилася унікальна виставка. Назва вернісажу: «Нонконформісти: музейний формат».

Презентуючи виставку журналістам та чисельним гостям, директор музею Олександр Ройтбурд сказав:

— Цю залу ми відкриваємо дуже несподіваним проєктом — виставкою робіт великого формату одеських нонконформістів з колекції одеського — і київського вже! — колекціонера, галериста, мецената, культуртрегера Анатолія Димчука.

І розповів історію про те, як одного разу, ще в часах радянщини, безсумнівно талановитий художник Валентин Хрущ приніс на виставком невеличку свою роботу, тоді як спілчани поприходили з величезними картинами. То був своєрідний протест художника проти офіціозу, який базувався на держзамовленнях та держзакупівлях. Тому художники-нонконформісти писали для себе та близьких друзів, це була не надто заможна інтелігенція, що жила у малогабаритних квартирах — не в таких палатах, як нинішні хазяї життя. Тому весь одеський нонконформізм існує у малому, камерному форматі. Що то були за роки — не всі нині знають. На жаль? Ні, на щастя. Нехай залишаються вони в історії… Минав час, якісь табу зруйнувались, ідеологічні бар’єри було підірвано, легше стало дихати…

Виставки творів мистецтва з приватних колекцій в Одесі — традиція, що бере свій початок з ХІХ століття. Сьогодні подібні проєкти втілюють як державні, так і приватні музеї. Ретроспективна виставка під назвою «Кольоровий архів» із зібрання одеського колекціонера Євгена Деменка експонується в Музеї сучасного мистецтва Одеси (МСМО). На прикладі цього музею переконуєшся, як подібні установи стають важливою складовою формування художнього ринку в Україні. Мій співрозмовник — директор МСМО Семен КАНТОР.

Але спершу хочу навести слова самого колекціонера й популяризатора мистецтва Євгена Деменка: «Перші роботи для своєї колекції я придбав десь п’ятнадцять років тому у чудового одеського художника Андрія Герасим’юка. Потроху купував роботи одеських та європейських художників — для прикрашання будинку. Але головним поштовхом для справжнього колекціонування стало відкриття Музею сучасного мистецтва Одеси».

«У чому, на вашу думку, унікальність колекції Деменка»? — запитую у Семена Кантора.

— Нема унікальності, але в цьому і її унікальність! Це класична колекція «із зацікавлення», заснована на смаках, — була відповідь. — Унікальна колекція серед одеських поціновувачів мистецтва, наприклад, у Семена Верніка. Чому унікальна? Він дружив з тими, кого згодом назвали нонконформістами, купував у них роботи. У Верніка дуже аутентична колекція творів одеських митців 1960—1970-х років. Зібрання унікальне тим, що постало ще в ті часи... Інших подібних колекціонерів в Одесі на сьогодні я не знаю. Був ще Володимир Асрієв, але зараз він проживає в Лондоні. Він — галерист, і мав комерційний інтерес, а Вернік тим часом лише нарощував колекцію»*. Підсумовуючи сказане про Євгена, варто наголосити на тому, що це погляд одесита, не фахівця, хоча він заявив про себе і як науковець, його знають як основного спеціаліста, принаймні в Україні, з дослідження життя і творчості Давида Бурлюка.

Служителі Мельпомени — себто люди театру — часто скаржаться на те, що нема в Україні сучасної драматургії, котра б відображала проблеми нашого суспільства, говорила про ті протиріччя, які роздирають його, та про виклики, які перед ним постають, розповідала про сучасну людину, її внутрішній світ, порушувала б якісь морально-етичні питання.

Звісно, певна правда у цьому є. Але є і сучасна драматургія. Можна як завгодно достосовувати зарубіжні п’єси до українських реалій (про класику не йдеться), намагатися догоджати глядачеві, котрий дистанціюється від пекучих проблем сьогодення, — на сцені все одно буде те, що не діткнеться його душі, нічого там не залишить, це буде щось на зразок разового використання.

На сценах столиці, як і інших великих та менших міст, ідуть гостроактуальні вистави, що створюють справжній ажіотаж навколо театру. Тим більше, коли в країні триває неоголошена війна, тема якої давно захопила плацдарм театрального мистецтва. А проте, створюється враження, що для багатьох наших співгромадян, у тому числі й мистців, війни наче б і нема, принаймні, що вона десь далеко, і їх це аж ніяк не стосується.

«Королева» — так називається новий роман письменниці із Чорноморська Валентини Сидорук

Постать, що стала об’єктом її творчого зацікавлення, — яскрава і таємнича, як зірка, що промчить, бува, крізь темінь горобиної ночі і зникне в невіді…

На зникнення в теміні непроглядної ночі, що простиралась над нашою національною культурою протягом довгих бездержавних століть, була приречена й героїня повісті Валентини Сидорук — українська письменниця-емігрантка Наталена Королева, чиє ім’я з’явилося на наших літературних обширах лише у 90-ті роки минулого століття разом з іменами безлічі, за висловом світлої пам’яті Євгена Сверстюка, «блудних» синів і доньок України, що, чужою злою волею відлучені від Батьківщини, змушені були блукати чужими світами: хто — америками, канадами, чехіями чи австраліями, хто — сибірами, магаданами, мордовіями…

Більшість із них повернулися на Батьківщину лише своїми творами та іменами. Дехто й досі не повернувся…Адже повертати лихою долею розпорошених по світу, в чужих краях загиблих діячів нашої науки, літератури, мистецтва повинні ми — живі! А в нас, на жаль, далеко не завжди до цього руки доходять, бо життя підсовує щораз нові й нові проблеми, які потребують і швидкої реакції, й творчого осмислення.

Книжку «Достоєвський у спогадах його дочки» Любов Федорівна написала французькою мовою, рукопис був перекладений на німецьку, а російський варіант побачив світ у 1922 році у видавництві «Москва — Петербург» (у перекладі Л.Я. Круковської, з передмовою А.Г. Горнфельда).

Ці спогади — це не історико-літературна праця, не дослідження творчості Ф.М. Достоєвського, а послідовна оповідь про життя письменника, складена на основі його особистих життєписних наративів і листів, повідомлень сучасників та за споминами його сім’ї. Розповіді батька й матері Любові Достоєвської становлять найбільш вартісні сторінки її книжки — вони свідчать про любов двох родин — батька і матері — до України як Вітчизни предків.

«На схилі свого життя і дідусь Михайло Достоєвський, і батько Федір Михайлович Достоєвський намагалися знайти своїх родичів в Україні і встановити з ними спілкування», — пише Любов Федорівна про походження роду Достоєвських. І далі: «Мій батько хотів назвати другого сина Стефаном на честь свого прадіда Стефана». Прадід Стефан був єпископом на Подолії і мав сина Андрія, у якого був син Михайло, батько видатного письменника. Михайло Андрійович як штаб-лікар брав участь у поході 1812 року, а незабаром був призначений головним лікарем госпіталю у Москві. Михайлів батько Андрій хотів, щоб його син став священником. «Це бажання Андрія Достоєвського зовсім не було дивним, — зазначає Любов Федорівна, — тому що українське духовенство користувалося завжди повагою. Українські приходи володіли правом самим обирати своїх священників, і, природно, вибирали тільки людей гідного життя».

Одеська поетка Олена Гассій передчасно пішла із життя: у травні їй сповнилося б 60 років.

Народилася Олена 2 травня 1959-го в Одесі. Мати, Валентина Георгіївна Гассій (1932 — 2000), також одеситка, з 1941-го по 1947-й жила у Катаржино (нині — Знам’янка Іванівського району), де мешкали її близькі родичі. Повернувшись до Одеси, працювала в ресторані «Море», а пізніше — касиром у ресторані готелю «Вікторія». Батько, Едуард (Едмунд) Борисович Гордон (1928 — 1992), одесит, працював оператором на нафтобазі. Займався й літературною творчістю. Друкувався в журналах, а в 1993-у в Москві вийшла його повість «Адрес для «Дяди»», присвячена дружині Валентині. Писав під псевдонімом Червін.

Олена Гассій закінчила Одеську середню школу № 27. Ще тоді, в школі, почала писати вірші, любила також малювати. У дитинстві їздила в Червонознам’янку до прабабусі Степаниди Георгіївни Стоянової, що, певна річ, позначилося на її світогляді й творчості. Багато спілкувалася з родичами-письменниками. Її рідні дядьки по батькові: Ізмаїл Гордон — відомий одеським поет, Володимир і Михайло — прозаїки, Гаррі — поет і прозаїк, художник, який зараз мешкає у Москві.

Ідея заснувати у Балті літературний альманах з’явилася ще десять років тому. Натхненником задуму й одним з упорядників видання став  автор кількох прозових книжок, нині вже член Національної спілки письменників України Сергій Мартинюк. До справи долучилися члени місцевого осередку Ліги незалежних українських письменників імені П. Чубинського. Відтак у 2017-у справа зрушила з місця – почалася практична підготовка першого випуску.

Редактором альманаху став відомий не тільки у Балті журналіст і поет Михайло Гершкович. Робота над випуском, звичайно, потребувала тривалої копіткої праці. Ще восени минулого року рукопис був готовий і були сподівання, що, принаймні, на початку року нинішнього «Балтське коло» вийде друком, з датою «2018», бо ж частина матеріалів прив’язана до неї. Однак через об’єктивні обставини втілити намічене не вдалося.

Як уже повідомляли «ЧН», 3 липня в Україні пройшла акція «День без полі-етилену», до якої долучилося більше сотні магазинів, кафе, аптек та інших установ і компаній, аби привернути увагу кожного свого клієнта до проблеми забруднення довкілля, продемонструвавши при цьому власну готовність до дієвого захисту планети від пластикової чуми.

Цього дня екологічно відповідальні люди відмовилися від використання виробів із пластику: рукавичок, чашок, кришок, столових приборів чи упаковки, а такі ж відповідальні установи й організації запропонували їм натомість тару, безпечну для природи.

Наш щоденний вибір має значення: зупинімо забруднення Землі пластиком!

Пластик займає так багато місця в нашому житті, що ми перестали звертати на нього увагу. Тому що це зручно. Дешево. Пластик — усюди. Уявіть, що більше 70% пластику, який ми використовуємо, не переробляється, і чимала частина таких відходів змивається з пляжів в моря або потрапляє в річки з вулиць. За оцінками, сьогодні в океанах плаває майже 5 трлн пластикових речей!

Зазвичай ми одразу розрізняємо пластик, але є ще один його різновид, який розгледіти непросто. Це мікрочастинки або дрібні частинки і волокна пластику розміром менше 5 міліметрів. Ці мікрочастинки спочатку утворювалися в результаті фізичного дроблення більших шматків — пластикових мішків, упаковки продуктів або канатів. Але останнім часом спостерігається зростання виробництва мікропластику: гранул, порошку і побутових або промислових абразивів. Це явище призвело до зростання поширення пластичної маси в навколишньому середовищі і в океанах.

Астрономи зафіксували загадковий сигнал, що виходить із глибин Всесвіту. Це вдалося зробити завдяки австралійському радіоінтерферометру АСКАП.

Проаналізувавши радіосигнал, фахівці встановили, що він виходить з далекої галактики, яка отримала позначення DES J214425.25-405400.81. Цей об’єкт розташовується на відстані чотирьох мільйонів світлових років від Сонячної системи.

Одноразовий викид енергії виходив від джерела, віддаленого від центру галактики на 13000 світлових років. Причиною такого загадкового космічного явища астрономи вважають руйнування величезної зірки, розірваної на частини чорною дірою.

Втім, уфологи відразу ж припустили, що цей сигнал послали землянам представники інопланетної цивілізації.

Крем-суп або бульйон. Заморожувати можна тільки крем-супи і бульйони з будь-якого м’яса чи риби. А ось звичайні супи або борщі, в складі яких є картопля, в процесі заморожування і розморожування перетворяться на кашу. Що картопля, що холод забирають вологу, а відтак такий суп втратить усі свої корисні властивості.

Перш, ніж ставити крем-супи чи бульйони у морозилку, дочекайтеся, поки вони охолонуть і перелийте в одноразовий контейнер або зіп-пакети. Такий суп можна їсти і через місяць. Головне — потім його правильно розморозити: не при кімнатній температурі, а в холодильнику при +4... +6°С.

Соус. Заморожувати можна тільки ті соуси, в складі яких нема вершків. Справа в тому, що при мінусовій температурі жир від білкової маси вершків відділяється, і на виході ви отримаєте неприємний смак кислого молока, та ще й консистенція виглядатиме непривабливо.

Учені розкрили «таємницю» японського сферичного лісу на острові Кюсю, префектура Міядзакі.

Якщо поглянути на цей ліс з повітря, відкривається воістину незвичайна картина — два ідеальних кола дерев, крайні з яких — найвищі, а чим ближче до середини — нижчі й у самому центрі — найнижчі.

Звісна річ, дивний сферичний ліс не міг не привернути увагу уфологів, які заявили, що це, мовляв, черговий доказ активності представників інопланетного життя на Землі або, в крайньому разі, результат падіння метеорита.

Утім, науковців подібна версія не влаштувала, і вони вирішили у всьому розібратися. Виявилося, розгадати «таємницю» було не складно. Недовгий аналіз архівів засвідчив, що в 1973 році у цій місцевості проводився експеримент. Фахівці хотіли дізнатися, наскільки потенціал росту дерев залежить від щільності насаджень. Для цього й висадили два подібних кола, де щільність знижувалася від центру до країв. Спочатку їх хотіли через п’ять років зрубати, але потім залишили все, як є, і таким чином експеримент з часом перетворився на загадку.

Часом у життєвій суєті нам усім не вистачає знання загальновідомих істин. Отже, азбука ввічливості.

При знайомстві представляють: чоловіка — жінці, молодших за віком і статусом — старшим, тих, хто прийшли пізніше, — вже присутнім. При цьому людина, якій ви представляєте незнайомця, згадується першою, а той, кого ви представляєте, — другим.

Знайомлячи людей, доречно наводити короткі «довідки» про них: так ви дасте зрозуміти, в яких стосунках перебуваєте з кожним із співрозмовників, а заодно й тему для розмови під час вашої відсутності.

Першими вітають: чоловіки — жінок, молодші за віком і становищем — старших. Але хто б ви не були — директор, академік, жінка похилого віку чи школяр, — входячи в приміщення, вітайтеся першим.