На зв’язку зі світом електронів

На врочистостях з нагоди вручення Нобелівської премії (1944) Ісидор Рабі прямо сказав, що своїм успіхами завдячує матері. І допитливості, яку вона в ньому розвивала. «Після школи, — зазначив він, — вона не просто запитувала, як минув день, а й цікавилася, яке гарне запитання я поставив сьогодні. Це допомогло мені не тільки зберегти природну дитячу цікавість, але й зробило мене вченим, здатним ставити питання і знаходити відповіді на них».

Почуття самозаспокоєння, брак змагальності — ці риси не були притаманні вченому. Інакше, зауважував не без гумору, «буде як з бостонською леді, котра заявила: «Навіщо мені подорожувати, якщо я вже тут?».

…Ісидор Ісак (американізоване Айзек) Рабі народився 1898 року на етнічній українській землі — у Західній Галичині, на Лемківщині, в місті Риманів. Тоді це місто було у складі Австро-Угорської імперії, а нині — на території Польщі. З минувшини цього краю відомо, що його не оминула боротьба за самовизначення, що були спроби об’єднатися із Західно-Українською Народною Республікою, але внаслідок несприятливих політичних обставин цього не сталося. Втім, це інша тема.

Через рік після народження сина батьки емігрували до США. Там спочатку жили бідно. Майбутній нобелівський лауреат закінчив хасидську початкову школу, допомагав батькові порядкувати в овочевій лавці, а у вільний час поспішав до бібліотеки, де з утіхою читав дослідницьку літературу. І не лише читав, а й намагався вигадати щось своє. Біографи розповідають, що в 11 років він придумав власну телефонну систему зв’язку й опублікував у науково-популярному журналі статтю про те, як самостійно змайструвати електричний конденсатор.

Згодом Ісидор закінчив Бруклінську школу ремесел, потім навчався в Корнельському та Колумбійському університетах. Його вабили електротехніка й хімія, але понад усе захоплювала фізика, зокрема таємниці магнетизму. У 1927-у в Колумбійському університеті захистив докторську дисертацію, присвячену отриманню магнітних кристалів і вивченню їх властивостей.

У ті часи центром світової фізики вважалася Німеччина, де активно розвивалася нові галузі цієї науки — хвильова і квантова механіки. Отримавши відповідну стипендію від держави, Ісидор їде до Європи й стажується в Німеччині та Данії, спілкуючись з видатними вченими. Зокрема, у Гамбурзі йому випала честь працювати разом з Отто Штерном, майбутнім нобелі-вським лауреатом, автором методу молекулярних пучків і першовідкривачем спіну електрона.

Саме використовуючи молекулярні пучки та експериментуючи з магнітними моментами атомних ядер, Ісидор Рабі здійснив своє головне відкриття. У формулюванні Нобелівського комітету про відзначення його премією сказано: «за резонансний метод вимірювань магнітних властивостей атомних ядер». Завдяки цьому методу, як стверджують фахівці, вчений буквально встановив радіозв’язок з найменшими частинками матерії — зі світом електронів. Цим дуже допоміг фізикам усього світу штурмувати нові вершини науки, а для широкого загалу цей метод утілився в створення революційного способу медичної діагностики — магнітно-резонансної томографії (МРТ), без якої нині не провадиться жодне серйозне дослідження стану організму.

Вагомий внесок Ісидор Рабі зробив також у створення лазера та атомного надточного годинника. Його праці поклали початок нової галузі науки — радіо-спектроскопії. Але найбільшою заслугою вченого можна вважати плекання наукових кадрів: під його опікою на фізичному факультеті Колумбійського університету працювали 11 (!) майбутніх нобеліантів.

Ісидор Рабін не цурався роботи в урядових і світових організаціях. Був представником США у ЮНЕСКО, членом наукового комітету НАТО, очолював консультативний комітет комісії з атомної енергетики США. Він активно виступав за контроль над ядерною зброєю та її заборону.

Помер учений родом з Лемківщини 11 січня 1988-го. Разом з дружиною Хелен, проживши у шлюбі 62 роки, виростили двох доньок.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.