Одеса, море, пароплави...

У творчій спадщині автора — унікальні видання, численні публікації, фотовиставки, зустрічі, виступи…

У 2005 році Віктор Михальченко у тандемі з Олегом Сівіріним видав в Одесі книжку «Да будет правда: история дворянского рода Курисов — возрождение из забвения», яка привернула увагу громадськості до цього колись відомого роду (історія його на українській землі починається у ХVІІ столітті) та їхнього родового маєтку в с. Курісове (колишнє Курісове-Покровське, потім — Петрівка) Лиманського району. Наклад у 1000 примірників миттєво розі-йшовся, з’явився навіть її переклад французькою мовою. Друге, доповнене, видання «Да будет правда» (співавтори — В. Кондратюк та О. Сівірін) вийшло у 2018-у.

У 2012 році з’явилося солідне дослідження «Духовенство Одессы. 1794—1925» (автор-упорядник Віктор Михальченко), яке стало своєрідною «енциклопедією» духовного життя нашого міста. Фундаментальність та актуальність цієї праці, що користується значним попитом, стали поштовхом для продовження роботи над цією темою (поки що — в електронному варіанті). Зав’язалися дружні й ділові стосунки з деякими нащадками церковних діячів Одеси, які мешкають не лише в Україні, а й по всьому світу.

Згадаймо і прекрасні виставки фотохудожника Віктора Михальченка. У 2004 році в ОННБ у рамках Різдвяних читань експонувалася виставка «Православных куполов сияние», на якій були представлені фотографії храмів і монастирів Одеси, Києва, Чернігова та інших міст України. У 2013-у в рамках XIV форуму «Українська книга на Одещині» в національній бібліотеці демонструвалася виставка творів художника Олега Сівіріна та фотомайстра Віктора Михальченка «Замок Куріса — палітра задзеркалля». Експозиція привернула увагу гармонією співіснування реальних подій та художніх образів. Таке переплетення жанрів і напрямків дозволило повніше розкрити багатогранність історико-культурної спадщини старовинного замку Курісів.

Морською тематикою Віктор Михальченко захопився ще в дитинстві (хоча народився й виріс далеко від моря — його дитячі роки і юність пройшли на Кубані), мріяв стати моряком, збирав книжки та журнально-газетні публікації на цю тему. У 2013 році в газеті «Работник моря» почав друкувати цикл статей з історії судноплавства на Чорному морі та Одеського порту. Ці публікації, доповнені новими матеріалами, й увійшли до збірки — «Порт приписки — Одесса», яка складається з двох частин. Перша — це історичний екскурс, присвячений розвитку й діяльності найбільших державних пароплавств та приватних пароплавних компаній в Одесі. У другій частині зібрані морські історії — про катастрофи, аварії, пожежі, пов’язані з судноплавством на Чорному морі. Автор розповідає також про трагічні долі легендарних пароплавів (пасажирських, вантажопасажирських та військових). Герої невеликих оповідань та нарисів — одеські моряки і судно-власники, талановиті інженери-винахідники, офіцери флоту, афонські монахи, сестри милосердя та рятувальники, яких дослідник повертає із забуття.

Виступаючи на презентації, ігуменя Серафима, настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, зауважила, що Віктор Олександрович — людина моря, яке його надихає, але в його морській душі, підкреслила, живе й інша стихія — небесна, про що свідчать численні дослідження з історії одеських храмів та невтомна праця на посту директора музею «Християнська Одеса», якому восени 2019-го сповниться 15 років. Ігуменя Серафима зацікавила присутніх ще одним новим проєктом, над яким нині працює автор і який невдовзі буде втілений у життя. Він присвячений житію святого праведного Іони Атаманського (Одеського), який також був пов’язаний з морем. Отець Іона був настоятелем Свято-Миколаївської церкви (Микола Чудотворець — захисник моряків і рибалок). Під час роботи над монографією Вікторові Михальченку вдалося віднайти сенсаційні факти та світлини у фондах Одеської національної наукової бібліотеки та в обласному державному архіві.

Теплим був виступ Єви Краснової, яка наголосила на багатогранності творчості автора, звернувши увагу аудиторії на розгорнуту під час презентації книжкову виставку. Вона разом з Анатолієм Дроздовським, відомим колекціонером, краєзнавцем, завжди радо відгукуються на співпрацю з дослідниками минувшини, а з Віктором Олександровичем — особливо, оскільки їх поєднують ще й багатолітні дружні стосунки. Віктор Михальченко охоче ділиться матеріалами, які знаходить, а родина Дроздовських надає унікальні фотографії, листівки, рекламні оголошення зі своєї приватної колекції, що, як у даному випадку, прикрашають та візуально доповнюють видання. Єва Аронівна, автор текстів колоритних альбомів «Одесса на старых открытках» (2006), «Старая Одесса: торговля и промышленность» (2009), «Старая Одесса: фотографы и фотографии» (2013), які користуються великим попитом у користувачів нашої книгозбірні, повідомила, що восени вони планують видати четвертий том — «Одесса в живописи и графике».

Емоційно-запальним був виступ Віктора Савченка, доктора історичних наук, головного редактора історико-краєзнавчого наукового альманаху «Юго-Запад. Одессика», на сторінках якого Віктор Михальченко регулярно друкує свої дослідження. Історик почав з того, що море — це, по-перше, свобода, а по-друге — заможність. «Міца» (кашкет), представлена в експозиції, занурила його у спогади, пов’язані з морською тематикою. Він розповів, про те, як після закінчення ОДУ ім. І.І. Мечникова, у 1985—1987 роках викладав в Одеському інституті інженерів морського флоту, про свого батька-моряка, який був помічником капітана на суднах ЧМП, про дитячі моменти, коли батько приходив з рейсу й привозив щось неймовірне, яскраве, смачне, нагадуючи чарі-вника… Повертаючись до автора презентованого видання, Віктор Савченко відзначив його талант як дослідника (кожна його публікація — це нове відкриття в краєзнавстві), неймовірну пра-цьовитість, скрупульозність, відповідальність, порядність та скромність. Він привітав Віктора Михальченка з новодруком і подарував йому свіжі номери альманаху «Юго-Запад. Одессика» з пропозицією про подальшу плідну співпрацю.

У заключному слові Віктор Михальченко повідав, як зародилася ідея створення циклу публікацій, присвячених морській тематиці, в газеті «Работник моря», як проходила пошукова робота, поділився цікавими фактами та знахідками, які йому вдалося знайти у фондах Одеського обласного державного архіву та ОННБ. «Коли знаходиш щось нове, — зазначив, — це можна порівняти зі сходженням самотужки на Джомолунгму».

«Порт приписки — Одесса» Віктора Михальченка відзначений дипломом конкурсу «Краща книга виставки-форуму»-2019 у номінації «Одесика». Впевнені, що ця новинка, яка поповнила фонди ОННБ, зацікавить та надихне всіх, хто любить Одесу й море.

Тетяна ІВАНОВА,
головний бібліотекар
відділу краєзнавства «Одесика» ОННБ.