Вірші

Гукати в полі: — Гляньте, татку,
Як вітром сніп наш понесло!.. —
Готов почати все спочатку,
Коли б можливо те було:

Рушати в місто у казкове
На возі батьківськім з воріт,
Щоб мама знов — аж до діброви
Мені дивилася услід.

В Одесі Пушкінську питати,
Шукать в редакцію тропу…
І врешті з радістю читати
Свій вірш в «Червоному степу».
 
Носити знов шинелі скатку,
Йти пішки з міста у село…
Готов почати все спочатку,
Коли б можливо те було!

Анатолій ГОРБІВНЕНКО

Сучасні «філософи»

        Світ ловив мене,
        Але не спіймав.

Григорій СКОВОРОДА.

Якби світ ловив героїв-ухарів,
То, напевне б, зовсім помарнів:
Той стоїть за Правдоньку
на шухері,
Той лежить старанно на Брехні.
Мудреців таких талановитих
Не спіймати — вдача їх така…
Може б, Світ і кинувся ловити,
Та ніхто нікуди не втіка!

 

Станіслав СТРИЖЕНЮК

Друзі

Так-от, туман на виднокрузі,
А людям скрізь потрібні друзі.
Ще сонце сходить і заходить,
Чим нижче сонце — довша тінь.
Хоч і не сій ніде, а вродить
Одвічна дружба поколінь.
Подіти правди завше ніде —
Є люди рідні і сусіди.
Одні думки звучать настирно,
І не про пекло чи про рай,
Та кажуть: хочеш жити мирно,
Сусідів мирних вибирай.
Рідні від злості не відмити,
Коли вже нічого ділити…
А що було ділити досі?
Хатки, квартири чи сади,
Чи гроші різні у панчосі,
Що зберегли для нас діди.
Але ганьба такій нарузі,
Що є в природі рідні й друзі.
Завжди шепчу своїй я Музі,
Що в серці є без берегів:
О, дай нам, доле, більше друзів.
І вбережи від ворогів.

Погляд

Дивлюсь на купку депутатів.
І не шукаю вищих тем.
Лише шепчу одну цитату:
«Кто был никем, тот станет всем».

Мур

Ми в селах мури зводимо до неба,
Відгородитись прагнемо —
Від себе.

Богдан БАСТЮК

Козакова колискова

До аптеки прибігає
О пізній годині
Чоловік і вимагає:
— Дайте щось дитині,
Аби спало…
Бо дружина
У гості до мами
Поїхала, а дитина…
Я позбувся тями —
Прицмокую, присипляю,
Годую синочка,
Брязкальцями розважаю,
Квокчу, наче квочка.
Вже і так, і сяк, і словом..,
Як приспать, не знаю.
Колихаю, колискову
Без кінця співаю.
Питаєте, як співаю?..
Як усі, ачей:
— Спи, дитино,
Спи, синочку,
Люлі-люлі, гей!

Сергій ДЗЮБА

Двійники

Я бачив нас обох:
Її, на тебе схожа,
І нібито мене —
Лиш через десять літ.
Мов хтось наворожив
Чи зараз тут ворожить,
Що наші двійники
З’являються на світ.
Їм чорне кошеня
Дорогу перебігло.
І звідкіля воно
На пляжі узялось?
І жінка та була
Така засмагло стигла!
Я бачив… він кохав
Її, а не когось.
У нього сивини
Було, здається, більше.
І болю — у очах,
І старості — в ході.
Він, мабуть, теж вночі
Присвячував їй вірші:
Ні зрадити не міг,
Ні втратити в житті.
Я бачив їх обох —
Щось підійти манило:
Кудись за горизонт
Лиш зазирнуть тихцем…
Поглянула в мій бік —
На хмару білу-білу,
Що мусила тепер
Нас розлучить дощем.

Кому що

Жінці — тіло, душу — Богу,
Другу — пам’ять, вірші — вам,
Рідним — усього потроху,
Тільки владу — ворогам.

Петро СОРОКА

Гібрид

— От, діду, здорово було б, —
Онук почав розмову, —
Якби схрестити нам вдалось
Жирафу і корову!
— Що за химера, нащо це? —
Лице скривилось в діда.
— Щоби доїлася у нас,
А паслась у сусіда.

Дмитро ШУПТА

Хочу в НАТО

Ти пробач, біленька хато,
Що давали нам парла,
Що крокуємо до НАТО
Від кігтистого орла.
Сестро Нато,
Хочу в НАТО,
Бо сусіди йдуть туди!
В НАТО
Друзів є багато
Й порятунок від біди.
Бо ввижаються кошмари
Всій імперії-мадам…
В НАТО — турки і болгари,
І поляки, й чехи — там.
Хай імперія рогато
Нас не манить до тюрми.
Відчинились двері в НАТО,
В НАТО хочемо і ми.
Хочуть в НАТО
Мама й тато,
В НАТО хочуть баба й дід
На шляху нам проти НАТО
Тільки східний злий сусід.
Репетує: «НАТО — яма!»
І доводить: «НАТО — зло!»
Це — ганьба і чорна пляма
Всім, кому не повезло.
Наш сусід не без пороків,
Давсь маразм йому взнаки,
Що підряд півсотні років
Заганяли у мізки.
Марно голову ламає
Над проблемою старик —
Наш сусід мізків не має,
А зостався тільки крик.
Він противиться завзято
І у нас, і бозна де…
 
Україні треба в НАТО,
І вона туди іде!
Бо на морі і на суші
Вороги лихі кишать…
Запопадливі кликуші
Хай нас більше не страшать.
Двоголово і пернато
Не плетіть нам павутин.
Тільки в НАТО! Тільки в НАТО —
Україні шлях один.
Я в болоті не застрягну,
Ім’я котрому ГУЛаг,
Я у НАТО нині прагну
Задля миру й ради благ.

Олександр РУСИЙ

Байка про кандидатів

Блукали по списках
знайомі обличчя —
Каталог затертих
вождів пересічних.
Блукали, сердешні, бо клопоту мали —
У списках партійних
        притулку шукали.
А разом з притулком шукали мандати,
Бо дуже кортіло їм знов керувати.
Тож їхні кульбіти плели візерунок,
Як скло кольорове,
складалось в малюнок.
Хитнулися вліво, хитнулися вправо,
А потім — по центру. —
Доволі цікаво.
То білі, то сині, аж раптом — бордові.
Які патріоти, які принципові!
Партійні кульбіти плели візерунок —
Так влада і гроші зліпили малюнок.
Хороший малюнок,
яскравий і пишний —
Аж радував око ажур дивовижний!
А в тому ажурі — знайомі обличчя,
Такі посередні, такі пересічні.
І шлейфом до них: судові процедури,
Арешти, скандали і шелест купюри.

Анатолій ЯНІ

Накатав

Траплялося, в Олійника Степана
Павло Губенко гостював до рана —
Доводилось молитися сатирі —
Слова стріляли, як патрони в тирі.
Коли, бува, засидяться довгенько,
То замовляв таксі Павло Губенко.
І, як завжди, вручав Степан Олійник
Троячку на проїзд і 5 копійок.
Але таксист
попавсь на цей раз хвацький:
До тещі встиг він на куліш козацький,
На ринок, де завжди крута гірчиця —
Лічильник безупинно мав крутиться.
Рахунок вибив «вісімнадцять сорок» —
У шість разів набігла сума споро.
— Ти що, у школі не вилазив
з «двійок»?
Тримай троячку, друже, й 5 копійок.
 
Влетів ти у халепу й дивовижню —
Дурив себе, а не Остапа Вишню.
Мабуть, не сподівався, не гадав?
Всім розкажи, кого ти накатав!

Переклад Дмитра Шупти.

Гриць ГАЙОВИЙ

Хто кому заборгував

Три шкури здирали із нас вороги,
А ми ворогам тим
ще й платим борги…

Можливості правової держави

Неправда, що в нас громадяни
без прав:
Дорвався до влади —
шматок увірвав!

Пилип ЮРИК

Кінь Сагайдачного

Курськ і Єлець
зруйнували козаченьки,
Ливни, Михайлів здали корогву!
Кінь Конашевича, кінь Сагайдачного,
Гетьмана славного, топче Москву!
У московитів мармизи розпачливі.
Це їм не сниться! Це все наяву:
Кінь Конашевича, кінь Сагайдачного,
Гетьмана славного, топче Москву!
Вкутана Яуза хмарами мрячними,
Паморозь сива вкриває траву.
Кінь Конашевича, кінь Сагайдачного,
Гетьмана славного, топче Москву!
Крешуть підкови іскринами величі.
Гетьман до неба возніс булаву.
Кінь Сагайдачного, кінь Конашевича,
Воїна славного, топче Москву!
О схаменіться, пуцьки необачнії!
Геть з України бандючу братву!
Бо й наші танки,
як кінь Сагайдачного,
Також потопчуть обдерту Москву!

Анатолій БОРТНЯК

Хто він такий?

Хто він такий, отой козак Мамай,
Що прив’язав коня під ніч похмуру,
Що, списа увіткнувши в небокрай,
Перебирає пальцями бандуру?
 
Вояка, характерник чи гультяй?
Чи міф, що увійшов в літературу?
Хто він такий, що думаю: бодай
Хоч трішки, а збагну його натуру?
 
А може, він пророк чи духобор,
Що будить в серці рідне,
незнищенне,
Що дух в тобі народжує святий?
 
Хто він такий, що дивиться в упор
Очима, мов тернинами, на мене
Й запитує немов: «Хто ж ти такий?».

Іван ДУБІНІН

Пародія

Д и в о

    Дива не буде.

Валерій КИКОТЬ.

Пародії не буде.

Та звідки ж ви?!

    Гарні в Умані дівчата —
    І веселі, і стрункі.
    Кожен хоче запитати:
    — Звідкіля ж це ви такі?

Володимир ДАНИК.

Ну, такі вже там дівчата
Гарні, що немає слів.
От би ще до них додати
Та й розумних парубків!
Бо як в Умані дівчата
І веселі, і стрункі,
Нащо ще тоді питати,
Звідкіля вони такі?!

Дмитро МОЛЯКЕВИЧ

Бракований

Його метода — стук та грюк,
Аби зліпити та склепати.
Те, що з його виходить рук,
Буває гидко в руки взяти.
Лиш глянь — та плюнь!..
А він, однак,
Дива ті й далі продукує…
У чім причина? Винен — брак:
Людині совісті бракує!
Діловий бездіяльник
Послухаєш — подумаєш, бува:
Ти бач, яка людина ділова!
Живе і дише ділом лиш самим!..
А діла — ні за ним,
ні перед ним.
Все — тільки поза
й бульбашки-слова!

Віталій БЕРЕЗІНСЬКИЙ

Мефодій

Мефодій крав собі потрошку,
Винюхуючи, що і де…
Мішок зерна вкраде чи дошку…
Тепер по-крупному краде.
Став респектабельним Мефодій,
Уже його не мучить страх:
Хто мало крав,
той зветься — злодій,
А хто багато — олігарх!

Віктор СКАКУН

Культурний верблюд

На березі ріки —
Сміття і бруд.
Ну, звідки ж — тьху! —
Цей безкультурний люд?!. —
З обуренням плював
У джерело Верблюд.

Віктор ЄВТУШЕНКО

Показовість

Та якби на Україні,
Іншим для науки,
За крадіжку злодіякам
Відтинали руки,
То народні депутати,
Замість кнопкування,
Натискали б на педалі
Для голосування.

Микола БІЛОКОПИТОВ

Виборець

Кандидати в депутати
Знані — френд на френді,
Будем пере(о)бирати,
Як у секонд-хенді.

Депутат

Скуштувать життя п’янке
Та грошей нахапати…
Ось насправді, що таке
«Депутатські запити».