№ 12 (22031) четвер 14 лютого 2019 року

«До квітня ще треба виконати деякі роботи із завершення проекту, але вже зараз ми можемо сказати: з Рені до Одеси веде нова, добре відремонтована дорога. Основні ж роботи здійснено у 2017 — 2018 — і це безпрецедентний термін, коли за два роки повністю побудована, відремонтована, модернізована дорога такої довжини», — звернувся Президент України Петро Порошенко до присутніх на церемонії відкриття новозбудованого обходу міста Рені та відремонтованої траси М15, наголосивши: «Наша дорога є символом наших змін».

Глава держави зауважив, що відновити дорогу, збудовану ще у 1950-х, обіцяли багато років — і в 2009-у, і в 2010-у, і в 2011-у, і в 2013-у. Обіцяли, але нічого не робили. Дійшло до того, що поїздка на південь Одещини перетворилася на справжнє випробування для всіх, хто туди прямував. Що вже й казати про тамтешніх мешканців (а дорога проходить територією дев’яти районів), які стали заручниками транспортної пастки. Нарешті вони можуть зітхнути з полегшенням.

У своєму виступі Президент підкреслював, що і дорога, й об’їзна навколо Рені надзвичайно важливий проект як на загальнодержавному, так і на міжнародному рівнях, адже може стати частиною перспективного транскордонного коридору, який поєднає нашу країну з Молдовою, Румунією, Болгарією. Звідси, з Рені, казав він, починається Україна. Звідси туристи, які приїдуть до нас з Європи, знайомитимуться з нашою державою.

Як ми уже повідомляли, 5 лютого суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Сергій Каракашьян виніс ухвалу про забезпечення позову, якою заборонив Уляні Супрун виконувати обов’язки міністра охорони здоров’я України.

Суддя самовільно відсторонив Супрун від виконання обов’язків міністра ще до розгляду по суті позову народного депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука. Перше засідання у справі відбудеться 15 лютого. Та суд уже зобов’язав Супрун подати всі матеріали, на підставі яких її призначили на посаду, а також пояснення щодо наявності у неї іншого (американського) громадянства. Таке несподіване та кулуарне «відсторонення» судом в.о. міністра, яка займається реформуванням української медицини, викликало неабияку реакцію.

Окружний адмінсуд уже давно набув гіркої слави і став уособленням нереформованої української Феміди. Це суд, у якому сходяться більшість спорів громадян із владою.

Відлуння Афгану

2007 рік. До палати 411-го госпіталю в Одесі зайшов хірург і попрямував до ліжка Віктора Нейченка, жителя Роздільної, який знемагав від кепського самопочуття та високої температури, що сягала 40 градусів.

— Щойно отримав знімок з томографа, — сказав він. — На ньому чітко видно, що у твоєму тілі, козаче, сидить три осколки. І де ти їх стільки нахапав?

— На Афганській війні, у 1983-у…

— Ось як буває, — похитав головою лікар. — Відтоді минуло 24 роки, і що, досі ніхто не сказав тобі про них?

— Ніхто. Та й вони про себе ніяк не нагадували.

9 лютого 2019 року назавжди стане особливим днем для 26 курсантів-випускників Інституту Військово-Морських сил Національного університету «Одеська морська академія», адже саме минулої суботи вони отримали перше офіцерське звання «лейтенант», їм вручили військово-морські кортики та дипломи за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр».

Серед тих, хто цього врочистого дня мав бути в епіцентрі уваги командування, викладачів, батьків, почесних гостей свята і, певна річ, закоханих дівочих очей, — двоє мужніх захисників Вітчизни, які ще й лейтенантами не стали, але за виконання свого професійного і синів-ського обов’язку перед Батьківщиною вже стали військовополоненими, бранцями Кремля, — Богдан Головаш і Владислав Костишин.

Вручаючи погони лейтенантів їхнім батькам (кортики морським офіцерам вручать особисто після їхнього звільнення з полону), командувач ВМС України адмірал Ігор Воронченко подякував за виховання справжніх героїв і наголосив: «Богдан та Владислав якраз проходили стажування, щоб прийняти під своє командування катери. Вони повернуться, стануть командирами, продовжать служити країні і, я впевнений, упораються з усіма труднощами, що трапляться на їхньому професійному шляху».

Торік населення Одещини сплатило за житлово-комунальні послуги 5648 млн грн (83,3% сум, нарахованих за цей період), що порівняно з 2017-м більше на 9,8%, або на 503,4 млн грн.

Найбільший рівень сплати у 2018-у припадає на послуги за вивезення побутових відходів (96,9%), найменший — за газопостачання (71,1%).

Середні нарахування за житлово-комунальні послуги, з урахуванням постачання електроенергії (з розрахунку 150 кВт/год.), на одного власника особового рахунку в грудні минулого року становили 2284,3 грн.

Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг на кінець грудня, порівняно з початком 2018-го, збільшилася на 46,7% і становила 3548,3 млн грн. У загальній сумі заборгованості 67,3% — заборгованість за газопостачання і 20,6% — за централізоване опалення та гаряче водопостачання.

Зараз ви читаєте уже третій номер «Чорноморки», де у вихідних даних на останній сторінці вказано, що єдиним її засновником є редакція громадсько-політичної газети «Чорноморські новини». Ми пройшли державну перереєстрацію, і відтепер «ЧН» не лише формально, а й фактично, себто юридично узаконене, незалежне видання.

Кажемо «юридично», бо насправді залежного від співзасновництва в особі Одеської обласної державної адміністрації статусу «Чорноморка» позбулася ще у квітні 2010 року — з призначенням Януковичем на посаду голови ОДА Матвійчука. Ще тоді (і більшість з вас це добре пам’ятає, бо саме завдяки вам, нашим читачам, нам вдалося зберегти в російськомовній Одесі українську газету) «ЧН» не тільки позбавили фінансової підтримки з обласного бюджету, а й розгорнули масовану атаку на їх знищення. Через суди і прокурорсько-міліцейські структури, через негласні утиски й заборони, зокрема на передплату й продаж уроздріб, шляхом морального пресування та шантажу. Газета, яка, на переконання її тодішніх гнобителів, не протримається й двох місяців, не лише вистояла, а й разом з тими, хто згуртувався навколо неї (безмежно вдячні вам, наші друзі зі Спілки читачів), серед перших вийшла на Одеський Євромайдан…

До 160-річчя від дня народження видатного мікробіолога та епідеміолога Миколи Гамалії

Нема в світі справи благороднішої, ніж рятувати людські життя, подавати руку допомоги тим, хто стоїть біля краю прірви й відчуває на собі крижаний подих смерті. Й чимало вчених, лікарів присвятили себе боротьбі з невидимим, часто ще не розпізнаним ворогом, щоб змусити його відступити і навіть запобігти найменшій можливості появи знову. Одним з таких подвижників був наш земляк-одесит Микола Федорович Гамалія, 160 років від дня народження якого сповниться 17 лютого.

Походив він із старовинного козацького роду, що бере свій початок, як вважається, від полковника Григорія Висоцького, котрий перебував на дипломатичній службі у гетьмана Богдана Хмельницького. Чи то за успішні переговори з турецьким султаном, чи за богатирську статуру Висоцького прозвали «Гамалекком», що по-турецьки означає «носій важких предметів». Міцним здоров’ям та силою відзначалися й інші представники роду Гамаліїв. Дід Миколи Федоровича, Михайло Леонтійович, був штаб-лікарем і вправним хірургом. Батько, гвардійський офіцер, брав участь у війні 1812 року і в наступних походах російської армії в Європу. Після війни з Наполеоном подав у відставку і потрапив до Одеси, де спочатку керував митницею в морському порту, а пізніше тривалий час очолював міський комерційний суд. Мати, Кароліна Вікентіївна Докс, у дівоцтві — Вадецька, після смерті першого чоловіка Федора Докса стала дружиною Федора Гамалії. У них було двоє спільних дітей — старша донька Софія і Микола.

У суботу, 9 лютого, громада Свято-Успенського храму села Маринівка Березівського району на чолі з протоієреєм Романом Федаком ухвалила рішення про перехід у лоно Православної церкви України.

Як повідомляє сайт Одесько-Балтської єпархії (http://eparhia.od.ua), після виступу настоятеля храму отця Романа громада підтримала перехід майже одноголосно: із 115 присутніх вірян 111 проголосували за, 3 — проти, 1 — утримався.

Відтак Маринове (як його частіше називає місцевий люд) стало третім населеним пунктом Одещини, після Пасицел Балтського району та Сарати, громади яких відмовилися від опіки Московської патріархії.

У Суворовському районі Одеси поліцейські розкрили масштабне шахрайство з продажу неіснуючих паркувальних місць.

Як повідомляється на сайті обласної прокуратури, із жителів трьох будинків по вулиці Генерала Бочарова збирали гроші, обіцяючи пізніше видати їм документи про право власності на місця у паркінгу, що споруджується.

Жодних паперів люди так і не побачили. Одна мешканка заплатила шахраєві аж 1100 доларів. А загалом чоловіка підозрюють у 26 епізодах шахрайства.

В Україні майже півмільйона родин, у яких один з батьків, як правило, після розлучення, ухиляється від  обов’язків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей. Нині суди переповнені десятками тисяч позовів до злісних неплатників аліментів.

Ще донедавна багатьом вдавалося вислизати з рук правосуддя: горе-татусі (а часто й матусі) просто ховалися, щоб матеріально не підтримувати своїх покинутих чад. Часто, позичаючи очі у Сірка, надавали липові довідки, буцімто не мали роботи, а насправді працювали й приховували заробітки. Траплялося, роботодавці із «солідарності» йшли їм назустріч, ви-плачуючи гроші у конвертах, в обхід оподаткуванню та іншим законним відрахуванням.

В Одесі стався скандал з вихователькою дитячого садка, яка силоміць годувала малюків.

Директорка департаменту освіти та науки міськради Олена Буйневич розповіла: «Після отримання скарг від батьків, що вихователька однієї з груп дитсадка №78 впливає на дітей не- педагогічними методами, туди скерували комісію. З’ясувалося, що скарги у цілому відповідають дійсності».

Як повідомила чиновниця, вихователька поводилася «досить непедагогічно щодо малечі», зокрема підвищувала голос, примушувала дітей їсти проти їхньої волі. Після перевірки виховательку звільнили з роботи.