Дорогою із Каракаса у Брюссель через Київ

На втечу «щурів» так сподівалися, що госпіталізацію київського міського голови Віталія Кличка в Австрії поспішили оголосити прикладом такої втечі. Кличка справді на форумі не було. Але у відеозверненні він чітко заявив про свою підтримку чинного президента на виборах. Його колеги з багатьох міст України теж висловилися на підтримку Петра Порошенка.

Оглядаючи ряди присутніх у залі, впевнених у собі і задоволених політиків, чиновників, духовних осіб, народних обранців і творчої інтелігенції, мимоволі приходиш до висновку, що соці-ологія соціологією, рейтинги рейтингами, а владна вертикаль має великий запас міцності. І наскоком її не здолати.

За допомогою вертикалі Леонід Кучма в 1999 році без проблем переобрався на другий термін. Переобрався б у 2004 році і на третій, якби не завадила Конституція. До речі, одним з головних прорахунків Президента Віктора Ющенка була згода на зміну Конституції 1996 року. Це призвело, зрештою, до часткового руйнування творіння Кучми, до двовладдя, плодами якого скористався Янукович. Порушуючи Основний Закон, він не тільки відновив владну вертикаль, а й скував країну круговою порукою, зробив Україну величезної «Врадіївкою».

Під час Революції Гідності на короткий час здалося, що по вертикалі завдано потужного удару, але це було ілюзією. На Майдані перемогли тільки Віктора Януковича та його оточення. Подоба реформ також торкнулася (якщо торкнулося) верхніх поверхів влади. «Врадіївка» знизу залишилася фактично неушкодженою. І цілісінькою дісталася у спадок п’ятому Президентові України.

Тепер за допомогою оновленої, злегка підремонтованої вертикалі президентом країни знову хоче стати Петро Порошенко. І з великою імовірністю стане. При цьому річ не тільки у використанні адмінресурсу, не тільки в готовності виборчих комісій закривати очі на можливі фальсифікації. Річ у тім, що третина виборців (це підтверджено досвідом) готова без всякого тиску проголосувати за представника чинної влади. Готова миритися зі знайомим злом, а не вибирати зло невідоме. До того ж в умовах війни у консервативної третини виборців чітко проявляється прагнення скоріше зберегти майно, ніж його примножити. Заради цього (з їхньої точки зору) варто терпіти свавілля і корупцію. Заради цього варто переобрати чинного президента.

Хто сказав «Каракас»?

Виступаючи на форумі «Від Крут до Брюсселя...», кандидат на посаду президента не втримався, зрозуміло, від критики суперників, більшість з яких вважає популістами, здатними привести країну не в Брюссель, а в Каракас. Якщо приймати всер-йоз обіцянки низки кандидатів удвічі знизити ціну на газ для населення, викорінити корупцію за п’ять років, «розкуркулити» олігархів, змінити Конституцію і повернути владу народу — оцінка Петра Порошенка щодо популізму справедлива. Але до шляху в Каракас вона безпосереднього стосунку не має.

Ніхто з кандидатів, які мають шанс на перемогу на виборах 31 березня, не збирається будувати або відновлювати в нашій країні соціалізм латиноамериканського чи радянського зразка. Тож Україні в будь-якому разі не загрожує інфляція національної валюти в мільйон відсотків, порожні полиці магазинів і туалетний папір за талонами. Але ситуація, коли сотні тисяч українців вийдуть на вулицю і зажадають зміни влади — можлива.

У такій ситуації ми вже двічі опинялися. Вона знайома для нас і називається «Майдан». У цей час влада підвішена в повітрі, і невідомо, в який бік хитнеться маятник. Коли Порошенко вимовляв слово «Каракас», він, імовірно, мав на увазі необхідність коли-небудь у переносному чи в прямому сенсі лізти на бульдозер, щоб запобі-гти штурм Адміністрації. Тільки не четвертого, а п’ятого Президента України.

Поки до цього не дійшло, непогано посидіти біля тренажера, поспостерігати, як маятник гойдається у далекій країні. Там президент Мадуро не збирається поступатися. Як стверджує опозиція, «він завжди вибирає насильство». У Мадуро теж є вертикаль. Щоправда, вертикаль не цивільна, а військова. Від генералів, які «видобувають нафту» і сидять на фінансових потоках та наркотрафіках, до сержантів, що розподіляють залишки продовольства по магазинах, — уся армія виконує адміністративні функції, зверху до низу управляє державою Венесуела.

Військова вертикаль (армія і поліція) віддана Мадуро і без вагань обіцяє залити кров’ю всіх, хто виступає проти головнокомандувача. Мирна зміна влади в таких умовах виглядає як фантастика. Поки що. В армії Венесуели все ж таки більшість — рядові. Вони можуть відмовитися виконувати злочинні накази.

У період виборчої кампанії в Україні, на піку показової демо-кратії, може здатися дивним обговорення варіантів зміни влади за допомогою вулиці. Причому, в далекій країні в обставинах, настільки не схожих на наші. Але це ж не дядя Вася на кухні сказав про шляхи в Каракас. У величезній аудиторії про це обмовився глава держави. Отже, щось турбує Петра Порошенка на шляху до Брюсселя.

І він не забуває про здатність українського народу в період гострої кризи, хоча б на час зламати вертикаль, замінити її інструментами справжньої демократії.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.