№ 8 (22027) четвер 31 січня 2019 року

Під час форуму «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом», який відбувся саме в день ушанування подвигу крутян, Петро Порошенко заявив, що балотуватиметься на другий термін на чергових виборах глави держави. «Почуття глибокої відповідальності перед країною, перед сучасниками, перед минулими і прийдешніми поколіннями спонукали мене прийняти рішення кандидувати ще раз на посаду Президента України», — сказав він.

«Дедалі більше політиків на Заході нарешті розуміють, що без членства України в Євросоюзі та НАТО Європа точно буде в небезпеці. Це не лише Україні потрібне це членство, це точно потрібно ЄС та НАТО, щоб Україна була повноцінним членом цих структур», — зазначив Петро Порошенко, додавши, що Росія завжди проявлятиме імперські амбіції й намагатиметься підпорядкувати собі всю Європу.

Святослав Вакарчук через свою сторінку у Фейсбуці поширив офіційну заяву щодо участі у виборах Президента України 2019 року.

«Упродовж року, — йдеться у заяві, — мені задають запитання, чи буду я балотуватися на посаду Президента України у 2019-у.

Перш за все, дозвольте подякувати всім, хто мені довіряє, — для мене це справді велика честь. І я обіцяю: таку довіру обов’язково виправдаю.

Я неодноразово заявляв: влада як така, президентський пост як такий — мені не цікаві. Мене цікавлять справжні зміни в країні. І щоб розставити всі крапки над «і», зняти всі питання, офіційно заявляю: я, Святослав Вакарчук, не братиму участі в президентських виборах 2019 року.

На цьому тижні країна вшановувала пам’ять про подвиг юних киян, котрі понад сто років тому ціною власного життя бодай на кілька днів зупинили наступ ворога на Київ.

В Одесі того ранку, 30 січня, до пам’ятної дошки Івану та Юрію Липам — батькові й сину, що по вул. Пастера, 52, зібрались ті, хто пам’ятає, прийшли представники міської та обласної влади, українського духовенства, студіююча молодь, у тому числі курсанти Військово-морського ліцею. Грав оркестр Центру музичного мистецтва Військово-Морських сил України, лунали натхненні рядки відомих українських поетів, присвячені юним героям-крутянам.

А на схилі дня доцент кафедри історії України Одеського Національного університету ім. І.І.Мечникова Володимир Полторак виступив з лекцією про Крути у переповненій молоддю залі бібліотеки ім. Михайла Грушевського.

У суботу, 26 січня, Свято-Покровська громада селища Сарати вийшла з УПЦ МП й приєдналася до Православної церкви України.

Як повідомляється на сайті Одесько-Балтської єпархії Православної церкви (http://eparhia.od.ua), у місцевому будинку культури зібралося більше п’ятьох сотень людей. Серед них — селищний голова Анатолій Нєгодяєв, голова райдержадміністрації Антон Лобан, депутати районної та селищної рад майже в повному складі, які є парафіянами єдиного у Сараті православного храму.

Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко назвав «Укрпошту» головним ворогом реформованих ЗМІ, повідомляє «Укрінформ».

«Зараз головний ворог реформованих ЗМІ — «Укр-пошта» з її тарифною політикою. І відповідні заяви, і виступи медіаспільноти, і наше звернення, навіть наше прохання надати підсумки передплатної кампанії для того, щоб можна було зробити аналіз, керівництво «Укрпошти» проігнорувало. Це абсолютно антидержавна політика, політика на те, щоб знищити друковані видання. Ми чекаємо останні дні, коли «Укрпошта» мала б повернути редакціям кошти, які отримала від передплати», — заявив Олег Наливайко, підсумовуючи роботу Держтелерадіо комітету у 2018 році.

Із 2014 року ми більше говоримо про війну на Донбасі, а про Крим ніби й забуваємо. Якщо ж і згадуємо, то найчастіше — про арешти кримськотатарських активістів. А чим живуть кримські українці? Чи багато їх там залишилося? Який рівень їхньої свідомості?

Коли трапляється нагода поспілкуватися з проукраїнськими кримчанами, засипаю їх запитаннями. Відповідають по-різному, але радує те, що не втратили здатності логічно мислити. Часом вражають поінформованістю та неабиякою готовністю генерувати ідеї. Остання зустріч з Андрієм, кримчанином середнього віку, також була досить цікавою.

(Закінчення. Початок у номері за 26 січня)

Мабуть, селяни всієї України відчули подих свободи і кращого життя, чим і пояснюється феномен масовості селянських повстанських армій Махна, Зеленого та десятків інших ватажків. Десь у тих загонах воював і мій дід Петро — батько мого батька. Я на все життя запам’ятав його слова: «Я не воював ні за білих, ні за червоних». Слова, абсолютно незрозумілі в роки мого дитинства. На мою думку, більшість селян, які взялися за зброю, воювали за те відчуття свободи і власної гідності, що з’явилося у них в час конання старої Московської імперії. Вони не розуміли, що не може бути вільною людина, яка належить до гнобленої нації. Що імперії просто так не зникають, а повертаються ще в гіршій якості під новими гаслами. Реальна особиста свобода можлива лише як наслідок здобутої свободи для всієї нації.

Я вибірково подивися і дані, про інші села Балтщини. Мій висновок — той самий. Те, що називається в радянській історіографії революцією і громадянською війною, не мало катастрофічних наслідків для населення України. Справжнє лихо почалося після відновлення Московської імперії під новою назвою і новими гаслами.

До 100-річчя від дня народження відомого літературознавця, доктора філологічних наук, професора Г.А. В’язовського (2.02.1919—25.02.1996)

Зродивсь у степу — на привільнім роздоллі.
Не прагнув до лісу, хоча й заганяли туди.
Благав небагато в примхливої долі:
Лиш сонця для крони, а ще — для коріння води.
В. Полтавчук. «Балада про в’яз»

Григорій В’язовський — один із активних творців лі-тературної атмосфери Одеси у період 50-х—початку 90-х років ХХ століття — народився 2 лютого 1919-го. Місце його народження: село Баштанка Херсонської губернії (нині — селище міського типу Баштанка Миколаївської області).

У рік появи Григорія В’язовського на світ його земляки «проголосили своє село окремою, незалежною, самостійною й демократичною Республікою. В цьому, — за словами Є. Черноіваненка, — був якийсь по-довженківськи надзвичайно романтичний і водночас відчайдушно веселий виклик зовсім не романтичному і не веселому світові, який все глибше занурювався у сказ громадянської війни. Баштанка проголошувала себе вільною від тотального божевілля, Баштанка встановлювала для себе свої власні закони, Баштанка шукала свій власний шлях історичного розвитку» [2, 77].

Міністерство культури України через газету «Урядовий кур’єр» та на своєму сайті оприлюднило перелік релігійних організацій, яким необхідно внести зміни в назву і статут відповідно до нової редакції закону «Про свободу совісті та релігійні організації».

Згідно з «Перехідними та прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» впорядкувати свої назви та статути повинні ті релігійні організації (об’єднання), що входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України — в державі, визнаній такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.

Оповідання

Несподівано випала мандрівка до Києва.

Не один вже раз траплялась можливість подорожі до столиці, та все щось не пускало. То зі здоров’ям якісь проблеми, то безгрошів’я або ще якась життєва закарлючка. Але цього разу постановив собі: «Поїду. Хоч і зима, й від усіляких вірусів нема убезпечення, але ж — столиця… Поїду!.. Антона відвідаю. До Наталки заскочу. Сто років не бачив обох, — міркував собі. — А життя вже ген-ген, куди доскочило...».

Антон — давній приятель, з юності ще, і майже родич — якби не кинула його колись Наталка. Щоразу допитується при кожній телефонічній розмові: коли та коли приїдеш. Та й розмов тих — негусто: у дні народження та на свята найбільші — Великдень, Різдво, День Незалежности… Так само й Наталка — сестра дружини колишньої: телефонує, цікавиться здоров’ям, вітає зі святами.

Дерибасівська — це Європа,
Рішельєвська — це теж вона!
Твої вулиці, ніби стропи,
До Європи припнули нас.

В умовах нинішнього уповільненого процесу формування художнього ринку в Україні митці дедалі частіше виступають з ініціативами в ролі авторів проектів, кураторів виставок. Згадаймо хоча б нещодавню другу міжнародну бієнале «Море акварелі» чи пересувну виставку «Мамай мандрує».

Подією на старті цьогорічного виставкового сезону став «Одеський колаж», що експонується у залі обласної організації НСХУ (вул. Торгова, 2).

Під час відкриття цієї дебютної тематичної виставки її натхненник і куратор, художник Олексій Малик вибухнув спічем: «Наш новий проект є першим серед подібних виставок Одеської обласної організації НСХУ, якій, зазначимо, сповнилося 80 років. Керівництво нашої спілки всіляко сприяло проведенню цієї акції. Відтак маємо повноці-нну виставку. Оскільки вона перша у цьому році і перша в такому жанрі для нашої організації, то цей факт сприймається символічно. Дай Боже, щоб вона мала продовження. Сьогодні бачу багато нових облич. Буду радий, якщо всі ви й надалі будете готові творчо змагатися заради перемоги мистецтва. Що мені особисто подобається, то це те, що колаж уносить певні авангардні настрої у ці глибоко шановані, напрацьовані творчі стіни».

Із пацієнтами – мовою жестів

На базі шостої дитячої поліклініки Одеси для медичних працівників обласного центру організовані безоплатні курси жестової мови, які вже відвідали кілька десятків фахівців.

Заняття, інформує офіційний сайт міськради, проводять тренери-волонтери школи мови жестів SURDO. Під їх керівництвом медики в цікавій ігровій формі вивчають дактильну абетку і мову жестів. Особлива увага приділяється жестам, пов’язаним із темами здоров’я та медицини.

Оновлені державні норми щодо інклюзивності будівель наберуть чинності з 1 квітня цього року, повідомив заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Лев Парцхаладзе.

«Нові — революційні — ДБН щодо інклюзивності будівель уже опубліковані. Вони наберуть чинності у квітні і будуть обов’язковими до виконання всіма архітекторами, проектувальниками та будівельниками. ДБН містять близько 100 якісних змін для безпеки й комфорту кожного, передусім, людей з інвалідністю — з порушеннями опорно-рухового апарату, зору, слуху, розумової діяльності та інших маломобільних груп: людей похилого віку, батьків з маленькими дітьми, вагітних жінок», — зазначив посадовець.

«Заправки» Tesla  і в Україні

Засновник компаній Tesla та SpaceX Ілон Маск заявив про те, що в 2019 році в Україні з’являться станції зарядки електрокарів Tesla Supercharger.

«Більшість людей не знають, що мережа Tesla Supercharger дозволяє легко подорожувати на великі відстані по США, більшій частині Європи, Канаді та Китаю», — написав він у своєму Twitter і додав посилання на мапу. На карті відзначені місця зарядок Superchargers, у тому числі й два в Україні — на трасі Київ—Львів. Обговорюється також відкриття «заправки» для цього електромобіля і на трасі Київ — Одеса.

«Станції Supercharger скоро охоплять 100% території Європи. Від Ірландії до Києва, від Норвегії до Туреччини», — заявив Маск, відповідаючи на запитання про плани щодо відкриття станцій для зарядки електрокарів в Ірландії.

Торік українці найчастіше називали дітей Матвієм, Дмитром, Максимом, Златою, Софією та Євою.

«У кожному регіоні спостерігаються свої особливості щодо іменування. Наприклад, на Львівщині для дівчаток дуже поширені такі імена, як Софія, Анна, а в Харківській області — Дар’я та Злата. Маємо і загальну статистику по Україні. У 2018 році хлопчиків найчастіше називали Матвій, Дмитро, Максим, Марко, Олександр, Артем, Андрій, Іван і Владислав, дівчаток — Злата, Софія, Єва, Кіра, Яна, Марія, Вікторія, Анастасія та Поліна», — повідомила заступник міністра юстиції з питань державної реєстрації Ірина Садовська.