Щасливі свята на довгі літа

Коляда у слов’янських та деяких сусідніх народів (молдован, румунів) бере свій початок ще з дохристиянських часів. У наші дні в Центрально-Східній Європі колядують скрізь — від Балкан до Балтики. У своєму фольклорі колядки мають усі слов’янські народи, за винятком росіян. В українців і поляків зустрічаються колядки з однаковою мелодією і подібними текстами. Серед них і такі відомі, як «Небо і земля нині торжествують» чи «Старий рік минає, новий наступає».

Фестиваль розпочався з виступу українського тріо «Коляда» (художній керівник Юлія Тімакова). Першим, як відомо, виступати найважче, але «Коляда» задала тон і справилася успішно.

Хор «Польська нота» (керівник Віктор Пайгерт), вдягнений у національні народні строї, виглядав святково і натхненно виконав низку популярних польських колядок.

Подальше дійство заграло новими барвами, коли до дорослих приєдналися юні артисти. Дитячий колектив арт-студії «Золоті руки» (наставниця Соня Пайгерт) показував вертеп, який польською називається «яселка». Польський вертеп дещо відрізняється від нашого. Центральною особою тут є Діва Марія з дитятком Ісусиком на руках. Вона постала перед нами у компанії янголят. Святому сімейству прийшли вклонитися пастухи та волхви, фасон їхніх вишуканих костюмів заслуговує окремої похвали. Співали чудово, що засвідчило: у «Польській ноті» зростає гідна зміна. Звичних у наших вертепах Кози, Чорта та інших не менш знаних персонажів я не зауважив.

За ними виступав народний ансамбль української пісні «Калина» Одеського обласного центру української культури. Керівник — Олена Стадник, солістка —Світлана Рубанович. Серед інших колядок почув від них, уперше в житті, незвичну, з нашим південним колоритом — «Ой у саду-саду, саду-винограду Син Божий народився!». За кожним куплетом — приспів, у якому прославляють Сина Божого, а основний сюжет живе наче власним життям — напрочуд світський, романтичний і навіть про кохання: «А у тому саду сивий коник грає./ А до того коня ніхто не приступить./ А тільки приступить молодий Іванко./ Сам сів та й поїхав, аж до королівни./ Ой здорово, дівко, дівко-королівно!/ А чи будеш мені вірною жоною?». І знову приспів про Сина Божого.

Окрасою свята був виступ зразкового хорового колективу дитячої школи мистецтв №3 Одеси «Соловейки» (керівник Інга Селіна), який щороку бере участь у «Різдвяних мелодіях». Коли хор заспівав-задзвенів, я зрозумів, що мені просто поталанило саме сьогодні бути тут. Під високими склепіннями базиліки (акустика тут ой яка, філармонія «відпочиває») дивовижне багатоголосся «соловейків» середнього шкільного віку лунало магічно і брало за душу. Співали про Миколая, Новий рік, колядували і щедрували. Їхній «Щедрик» в обробці Леонтовича вразив своєю досконалістю. Ці дітки, напевно, й «Богемську рапсодію» могли б витягнути із запасом! Браво пані Інзі за чудовий хор!

Серед інших учасників свята коляди — дует у складі Нелі Кутилевич та Орнели Агаркової, бандуристка Катерина Мельниченко, струнний квартет —Ангеліна Харчук, Анастасія Нестерук, Марія Сапожнікова та Аліна Сидоренко. Їм також щира подяка.

По завершенню концерту до учасників та слухачів звернувся ксьондз-канцлер Кшиштоф Вітковський:

— Добігає кінця чудовий час Різдва, винятковий час радості, щастя, адже з’явилося нове життя. З’являються нові плани і в нашому житті. Ми цей час переживаємо у родинному колі, а завершуючи його, слухаємо таку прекрасну музику. У різному виконанні — дитячі співи, як рівно ж і співи хоральні та інструментальну музику. Думаю, що, напевно, кожен з нас, хто тут є, скористався цим. З одного боку, кожен тут присутній захоплювався мистецтвом і великою працею учасників фестивалю, а з другого боку, мабуть, осмислював свої справи, своє життя, те, що приносить нам новий час, новий рік. Сьогодні — переддень Старого нового року. Маємо плани, маємо візії, передусім хочемо бути щасливими. А також при тій прекрасній досконалій музиці хочемо подякувати Богові за минулий рік і просити, щоб цей новий наш рік Бог прославив… Ми, поляки, задоволені, що в такому чудовому місці слухаємо коляди і українською, і польською мовами. Зичу всім, щоб цей новий рік був вельми кращим і вельми щасливішим. Во ім’я Отця і Сина і Духа Святого. Амінь.

…Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії — дороге для мене місце. У 1990-ті — першій половині 2000-х наші брати, одеські римо-католики, поділилися своїм дахом з нами, громадою Української греко-католицької церкви. У ті роки міська влада, брутально порушуючи Конституцію України, лобіювала інтереси винятково московської церкви та робила все, щоб греко-католики ні землі, ні приміщення не отримали. Богослужіння тоді відбувалися у нижній частині храму, а на Великдень службу правили у головному соборі. У наші свята спільно з нами молилися владика та ієрархи Римо-католицької церкви. Ця традиція жива донині. Пам’ятаймо про добро. Христос народився!

Володимир ГЕНИК.

Фото автора.

Р.S. Автор висловлює вдяч-ність Генеральному консульству Республіки Польща в Одесі та національно-культурному товариству поляків «Польська нота» (голова правління Євгенія Федчишина) за допомогу в підготовці матеріалу.

В.Г.