Переглядів: 4143

Мат ферзем

Одеса. Зима. Неділя. «Привоз». Молочний корпус. Айсберги сиру, острівці сметани, архіпелаги бринзи. Сморід прокислого молока... Шум, гам, штовханина, метушня. Юрби тих, що пробують і вибирають...

Хтось приходить сюди, щоб купити, хтось — просто поснідати свіжим сирком зі сметанкою... А що робити? Вся пенсія йде на «комуналку» — треба ж якось виживати! Тому так багато в цих рядах бабусь, які вдають, що торгуються. Вони простягають зморшкуваті руки, і господині — хто з жалем, хто з ненавистю (набридло годувати жебраків) капають сметаною на ті руки, немов кидають милостиню...

— Прокисла. Гірка. Сир нежирний, — придираються бабусі зверхньо і рухаються далі між рядами.

У пошуках «правильного» сиру пробігаю крізь натовп, і раптом краєм ока бачу поруч із сиром... шахову дошку.

«Привиділося», — думає мій розум. «Треба повернутися», — каже серце, а тіло тим часом несеться вперед на всіх вітрилах.

Гальмую. Повертаюся.

— Ну що, зіграємо? — питаю дідуся, який скромно стоїть за шахівницею.

— Я можу навчити, але якщо вмієте — нумо, зіграймо, — пожвавлюється він. — Якщо можете, дасте мені потім трошки грошей, хоча б гривню...

Я погоджуюся і роблю хід білими. Він у відповідь рухає чорного пішака. У шахах важливо зосередитися. Мені ж хочеться поговорити, дізнатися: хто він, навіщо вийшов з шахами туди, де це не має жодного сенсу? Дідусь зосереджений. Він спокійно рухає фігурами, коментує ходи, даючи мені гідну підтримку. Відчуваю себе на острові Гри в океані Кислої Сметани. Розумію, що ця людина живе, як Робінзон Крузо: в очікуванні того, хто допливе до його самотності. Він не пускається в плавання, щоб жебракувати. Він — у спокої й гідності. Тут, на острові Гри, час тече в іншому вимірі, він непомітний, а може, його і зовсім нема. Якийсь час ми — на рівних, згодом починаю програвати.

— Мат ферзем, — констатує мій суперник. Я ж іще бодай трохи намагаюся втриматися на плаву: хочеться дограти цю партію. Верещить мобільник, і я зізнаюся супернику:

— Здаюсь. Шансів мало. Ви загнали мого короля в пастку.

Він дивиться на мене суворо і каже:

— Ніколи не смійте здаватися. Навіть якщо програєте. Чуєте? Ніколи!

Я розумію, за чим прийшла на «Привоз». Не за сиром. За цим.

У мене одна купюра. Йду скуповуватися, пообіцявши, що на зворотному шляху занесу йому подяку. Коли повертаюся — його вже нема. Лежить шахівниця з розставленими на ній фігурами, як з рибальськими тенетами, в передчутті й очікуванні приходу Гравця. Залишаю гроші під дошкою і, не дочекавшись Майстра Гри, повертаюся додому. Не знаю, хто він і як його звати.

Ольга ФІЛІППОВА.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net