№ 108-109 (22018-22019) четвер-субота 27-29 грудня 2018 року

Одним із підсумків «великої» політики 2018 року стало те, що земна куля зараз нагадує порохову бочку з підготовленим неподалік ґнотом. Точніше, навіть декількома ґнотами різної довжини. Можна тільки гадати, по якому з них вогонь добіжить до пороху першим. І коли. Але якщо рвоне, не матиме значення, який ґніт був коротшим.

Близькосхідна порохова бочка

На питання, хто перший почав і хто винен, відповідають зазвичай поліцейські, прокурори і судді. Але це в разі пересічної бійки. У площині ж великої політики, незважаючи на велику кількість організацій з полі-цейськими, прокурорськими та суддівськими функціями, на подібні питання фактично не відповідали з 1946 року, коли відбувся Нюрнберзький процес.

У разі масштабного світового конфлікту ніколи буде ставити питання про вину і відповідальність. Головною постане проблема, як погасити пожежу спільними зусиллями. І треба визнати, що Рада Безпеки ООН, яка сама перетворилася на арену протистояння і конфліктів, не зможе швидко сформувати миротворчу коаліцію й приборкати агресора, як це було в 1950 році під час корейської війни.

У Різдвяне надвечір’я Папа Франциск очолив в базиліці Святого Петра у Ватикані нічну святу месу, під час якої виголосив цю проповідь.

Йосиф з обручницею своєю Марією пішов «у місто Давида, що зветься Вифлеєм» (Лк 2,4). Цієї ночі також і ми вирушаємо до Вифлеєму, щоб відкрити там таїнство Різдва.

1. Вифлеєм: ця назва означає дім хліба. В цьому «домі» Господь сьогодні призначає зустріч з людством. Він знає, що ми потребуємо їжі для того, аби жити, але знає також, що пожива світу не задовольняє серце. В Писанні первородний гріх людства пов’язаний саме з прийняттям їжі: «взяв плід і спожив», — говорить Книга Буття (3,6). Взяв і спожив. Людина стала жадібною та ненаситною. Володіти, наповнитися речами виглядає для багатьох сенсом життя. Ненаситна жадібність пронизує людську історію аж до парадоксу сьогодення, коли незначна кількість людей розкішно бенкетують, а надто багато не мають хліба, щоб жити.

Минулої п’ятниці, 21 грудня, відбулося пленарне засідання двадцять першої сесії обласної ради сьомого скликання. Останнє цього року. В його роботі взяли також участь голова облдержадміністрації Максим Степанов, керівники структурних підрозділів ОДА, народні депутати України, очільники міст обласного значення, районних рад, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, представники ЗМІ.

Перед розглядом порядку денного голова облради Анатолій Урбанський, вручив відзнаки «Почесний громадянин Одеської області» двом шанованим людям: генеральному директору публічного акціонерного товариства «Одескабель» Дмитрові Іоргачову та ветеранові праці, начальнику Головного фінансового управління обласної державної адміністрації у 1998—2005 роках, депутатові Одеської обласної ради кількох скликань, кандидату економічних наук, заслуженому економісту України Григорієві Піддубному.

Загалом до розгляду на сесії було запропоновано майже сто питань. З-поміж них — звіт голови облради про його діяльність у році, що минає, про затвердження Програми соціально-економічного та культурного розвитку Одещини на 2019-й, про внесення змін до нинішнього обласного бюджету і звісно ж, про бюджет на наступний рік. Ці документи, як і всі інші рішення, — у вільному доступі на сайті облради (http://oblrada.odessa.gov.ua).

Впродовж кількох останніх років зберігається тенденція до скорочення сільського населення України, яка загрожує демографічною кризою, підкреслив старший науковий співробітник відділу соціально-економічного розвитку сільських територій Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», кандидат економічних наук Валерій Чопенко.

Із 2016-го чисельність сільського населення зменшилася на 1,2% і на початок 2018-го складала 13015,4 тис. осіб. Найбільше скорочення відбулося у Чернігівській (-3,3%), Сумській (-2,7%), Вінницькій (-2,4%), Кіровоградській (-2,3%) та Харківській (-2,2%) областях.

Перш за все, зменшення чисельності сільського населення відбувається через його природне скорочення, пояснив науковець. Нині смертність у сільській місцевості в середньому по Україні майже в 1,8 раза перевищує народжуваність: у 2017 році коефіцієнт народжуваності становив 9,9 особи, тоді як коефіцієнт смертності — 17,3 особи на 1000 осіб наявного населення.

У Березівці завершено капітальний ремонт притулку для дітей «Веселка».

У закладі утеплено та вкрито декоративною штукатуркою фасад, замінено старий шиферний дах на сучасний металопрофіль, встановлено металопластикові енергозберігаючі вікна та двері, прокладено нові труби опалення, подвір’я вимощене тротуарною плиткою, територію огороджено. Всередині зроблено також багато — повністю оновлено приміщення харчоблоку та санвузлів, замінено сантехніку, пофарбовано стіни, утеплено та вкрито ламінатом підлогу.

Як зазначив голова обласної ради Анатолій Урбанський, капітальний ремонт притулку був на постійному контролі депутатського корпусу, адже цей, як і інші соціальні об’єкти, де перебувають діти, має відповідати вимогам безпеки, санітарним нормам, бути комфортним для їх виховання та фізичного розвитку.

«Перший друкований примірник факсимільного видання «Реймського Євангелія» буде вручено предстоятелю Константинопольської православної церкви, Вселенському патріарху Варфоломію», — зазначила на прес-конференції щодо підготовки до друку першого в Україні видання факсимільного типу «Реймського Євангелія» співорганізаторка та ініціаторка проекту, примадонна світових оперних театрів, власниця неповторного бельканто Вікторія Лук’янець.

Досі в Україні не було жодного повного факсимільного видання «Реймського Євангелія». Українські дослідники і зараз не мають належного доступу до цього надзвичайно цінного рукопису, адже він зберігається у муніципальній бібліотеці міста Реймс у Франції. Саме із кириличною частиною «Реймського Євангелія» пов’язують ім’я Анни Київської — королеви Франції та доньки великого київського князя Ярослава Мудрого, повідомляє https://risu.org.ua.

Національна академія наук України (НАНУ), що була заснована урядом гетьмана Павла Скоропадського, відзначила свій 100-річний ювілей.

Першим президентом Української академії наук та її засновником був видатний вчений, філософ та громадський діяч Володимир Вернадський. Із восьми очільників Академії за весь час її існування троє були представниками Одеської наукової біологічної школи — Володимир Липський, Данило Заболотний та Олександр Богомолець. Із 1962 року НАН очолює двічі Герой Соціалістичної праці, Герой України, академік Борис Патон.

Серед університетів, що відіграють важливу роль у розвитку вітчизняної науки, — ОНУ ім. І.І. Мечникова. Він веде свою історію від Імператорського Новоросійського університету, який відчинив двері для перших студентів 1(13) травня 1865 року у складі трьох факультетів — історико-філологічного, фізико-математичного та юридичного, а 1900-го тут було започатковано медичний факультет. З часу відкриття Новоросійський університет став флагманом науки та вищої освіти, відіграє значну роль у суспільному житті міста та регіону, є старшим за НАНУ.

Колапс крижаного щита

Через танення крижаного щита в Антарктиці рівень моря може піднятися на кілька поверхів.

Через колапс Західно-Антарктичного крижаного щита, який є одним з найвразливіших на Південному полюсі, рівень океану може піднятися на 6—9 метрів. Аналогічний процес відбувся 125 тисяч років тому, в середньому палеоліті, повідомляє видання Science з посиланням на вчених Університету штату Орегон (США).

Основа Західно-Антарктичного крижаного щита лежить нижче рівня моря. При зростанні температури океанічних вод льодовики можуть почати швидко танути, підвищуючи рівень моря і затоплюючи величезні площі прибережної суші. На думку вчених, прискорення втрати маси льодовиків, яке спостерігається в останні роки, є початком цього процесу, а не короткочасним явищем.

110 років тому, 1 січня 1909-го, народився Степан Бандера. Як раніше, так і нині, це ім’я звучить, назагал, під Новий рік. І в цьому є певна символі-ка. Адже новоріччя традиційно пов’язуємо з очікуванням якихось перемін та надіями на кращі часи.

Степан Бандера, без сумніву, віддавна став символом змін в українському житті та вніс певний дисонанс в усталене сприйняття українців деякими сусідами. Хоч відпущено йому було не надто багато часу для якихось практичних дій. Зате він був, без перебільшення, талановитим організатором, продукував ідеї та був пропагандистом — як і більшість його оточення. Вони всі були молоді і талановиті, й тому активні, та відкидали будь-яку поміркованість. Вони жили його ідеями і самі продукували їх.

Ті ідеї життєздатні й сьогодні. Українська нація — бандерівська нація, а ще українці в очах — традиційно кажучи: воріженьків — і мазепинці, й петлюрівці, от лише фашистами дразнити не слід, це вже з серіалу «На злодієві шапка горить». Це українцям чуже. Степан Бандера від 1941-го й аж до кінця війни сидів у нацистському концтаборі, в такому ж таборі загинули його брати. А по війні аж до вбивства кадебістським агентом жив у Західній Німеччині. Та не про це мова, це — лише для нагадування, хоч факти загальновідомі.

Заява солідарності з політичними в’язнями Кремля

20 грудня у Києві відбувся пленум Національної спілки журналістів України на якому, окрім низки суто робочих питань, розглянули й ухвалили звернення на підтримку бранців Кремля.

Солідаризуючись, передусім, з ув’язненими колегами, НСЖУ висловлює підтримку всім українцям, яких окупанти тримають у неволі, і наголошує: аби повернути наших співгромадян до вільного життя, потрібно об’єднати зусилля всіх чесних людей світу, які сповідують ідеали гуманізму.

Прикметна особливість Одеської національної наукової бібліотеки — активне використання потенційного виставкового простору головного читального залу, й динаміка зміни чергових експозицій постійно наростає. От і завтра, 28 грудня, тут у рамках проекту «Мова. Культура. Німеччина» за підтримки офіційного партнера ОННБ — Гете-Інституту в Україні відкриється виставка «Читати місто», на якій будуть представлені роботи італійського архітектора і дизайнера Фабіо Баріларі.

«Це вже другий проект у стінах нашої наукової установи, присвячений презентації книгозбірень світу. Першою була виставка американського фотохудожника Роберта Доусона «Публічні бібліотеки США», яка, до речі, у нас експонувалася двічі, зокрема під час форуму «Українська книга на Одещині» у 2017 році, — розповідає кураторка проекту, завідувачка відділом міжнародних проектів ОННБ Наталя Диба. — Цього разу — Німеччина. Це привертає увагу до бібліотек як інституцій та місць вільного доступу».

Як зазначається у прес-релізі, «ця виставка — художня інтерпретація знакових будівель бібліотек та об’єктів урбаністичної культури Німеччини від італійського архітектора Фабіо Баріларі, яка містить 36 робіт. У цій серії італійський архітектор підкреслює, що бібліотека у сучасному світі — центр тяжіння. Центр тяжіння інтелектуальної думки, громади, збору найпрогресивніших людей, креативних ідей. Це свого роду реклама бібліотечної справи».

Минуло 100 років від народження одеського художника Григорія Крижевського (15 грудня 1918-го — 9 вересня 1992-го)

Середина 1980-х, застійний час… Сіре надвечір’я нудної одеської зими. У затишному палаці Спілки письменників на тодішній вулиці Бєлінського порожньо. Лише Олекса Шеренговий у своєму кабінетику, якраз навпроти вхідних дверей, за письмовим столом вичитує якийсь машинопис — щось, видно, не надто захоплююче. Уздрівши гостя на порозі, одразу ж зачитує вголос якийсь уривок, щось про порт, бригаду комуністичної праці (аж поморщився при цих словах), — пригадується, та книжка таки вийшла, — а тоді з полегкістю шпурить олівця й підводиться з місця.

— Ходімо до діда Крижевського, — каже рішуче.

Григорій Крижевський — відомий маляр, живе в будинку художників — це якраз через дорогу, на розі; там же й робітні мистців.

— Та я ніби не знайомий з ним…

Уже десятий рік поспіль 19 грудня Український клуб Одеси запрошує діток на театрально-музичний вечір «Ходить по землі Святий Миколай».

Організатори театралізованого дійства, яке відбулося у Всеукраїнському центрі болгарської культури, підготували цілісну програму, де центральне місце посідав, звісно, шанований у народі Микола-Чудотворець. Цікаво, що цей святий, за життя — єпископ Мирлікійський, грек за походженням, однаково шанується як у православних, так і в католиків.

Захід, на мою думку, мав не лише пізнавальне чи розважальне спрямування, а й виховне, чому сприяв постійний контакт головного персонажа з дитячою аудиторією.

Рівно 200 років тому — 24 грудня 1818-го — уперше прозвучала поема, яка стала однією з найпопулярніших колядок у світі.

«Тиху ніч» уперше заспівали в надвечір’я Різдва у храмі святого Ніколауса в селищі Оберндорф Австрійської імперії. Слова до цієї колядки написав молодий католицький священик Йозеф Мор, а музику — Франц Ксав’єр Ґрубер, органіст та шкільний учитель.

Існує популярна легенда, що мелодія «Тихої ночі» була написана тому, що в парафіяльній церкві Мора — святого Ніколауса зламався орган. Відповідно до цієї історії, священик написав слова до Stille Nacht (саме так вона звучить оригінальною німецькою і попросив Ґрубера скласти акорди для гітари, щоб забезпечити музичний супровід для віґілійної літургії. І все це відбулося впродовж кількох годин Різдвяного вечора 1818 року.

Однак правдива історія не настільки драматична, інформує Catholic Herald. Мор написав поему Stille Nacht у 1816-у в австрійському містечку Маріапфар, поблизу Зальцбурга. Через два роки, служачи у парафії святого Ніколауса в Оберндорфі, священик попросив Ґрубера створитити мелодію до слів.

Жило-було собі ведмежатко на ім’я Ласун. Нічим воно не відрізнялося від інших ведмедиків: полюбляло їсти ягоди, молоді пагони дерев, горішки, рибу, м’ясо і, звісно, ласувати солодким медком.

Як тільки на вулиці ставало холодно, Ласунчик починав турбуватися про свою домівку, прилаштовувати її до тривалого сну. Добре наїдався перед холодами, щоби ситим спати до самої весни.

Але цьогорічна осінь була дощовою, тому Ласун так і не встиг добре підкріпитися перед початком холодів. Всі зими він міцно спав у затишному барлозі, закутавшись у теплу ковдру, сплетену із жовтого листя. Та цієї зими щось пішло не так: голосне бурчання у животі від голоду розбудило ведмедика, і він прокинувся посеред розпалу зими.

Ласун ніколи не бачив цієї пори року і був дуже здивований, коли виліз із барлогу. Перше, що він побачив, — це був м’який білий килим, що вкривав усе навколо. Дерева не змінилися, лише чомусь одяглися у білі хутряні шуби, що, мабуть, були дуже важкими, бо гілки сосон так і хилилися до землі. Ведмедик помітив, що чомусь не чутно співу пташок, а потім зрозумів, що їм би важко було вижити без їжі у такому дивному лісі. Проте так і не збагнув, куди ж вони все-таки поділися.

Північні райони Одещини зустрінуть Новий рік зі снігом, а от центр та південь області, найвірогідніше, чалапатимуть у гості по болоті — очікується дощ зі снігом, а при денній температурі до +3, самі розумієте, що буде під ногами.

Втім, ночі будуть з мінусовими значеннями — від 1 до 5 морозу, тож, повертаючись з гостей, доведеться бути уважними, тримати рівновагу, аби не посковзнутися.

Перші доби 2019-го, за попереднім прогнозом, будуть прохолодними: вночі 2—8 морозу, вдень до 5 морозу в північних районах та від 2 морозу до 4 тепла — у південних.

Метеочутливим людям слід бути уважними до свого здоров’я 29 грудня, 4 та 16 січня. У ці дні очікуються незначні геомагнітні збурення.

Шановні наші друзі-читачі! Дякуємо за те, що були з «Чорноморкою» у році, що минає.

Нехай же у році, що гряде, ваші оселі будуть сповнені радістю, серця — любов’ю, гаманець — не знеціненими гривнями і всякими іншими у.о., а поштові скриньки — «Чорноморськими новинами» з позитивною, корисною, цікавою інформацією!

Добра, щастя і миру кожному з вас і нашій Україні!

До зустрічі в прийдешньому році! Перший номер «ЧН» вийде у четвер, 3 січня, суботнім тиражем, і його повинні доставити всім передплатникам газети.