Переглядів: 498

Барвиста річка життя

Життя — це швидко-плинна ріка, яка постійно змінює свої барви. А письменник — це художник, який вимальовує своїм словом людську долю, немов розливає кольори у свідомість читача.

Художньо насиченими та чуттєвими барвами слова володіє одеський письменник буковинського походження Роман Кракалія. «Три барви Дунаю» — таку яскраво-поетичну назву обрав митець для свого роману-колажу, щоб показати нелегке життя свого діда — Костя Кракалії.

Непростою особистістю є головний герой — політик, журналіст, вчитель, літератор, творець двох політичних партій, двічі депутат румунського парламенту — все це поєдналося в одному образі. По-різному оцінювали його політичну діяльність 20—30-х років минулого століття. Тож аби зобразити таку неординарну постать, авторові треба було звернутися до архівних матеріалів, розповідей рідних та проявити неабияку художню майстерність. А вона у митця барвиста.

Тяжким кольором розлуки наповнилися рядки, коли буковинський посол Кость Кракалія наважився виголосити в роки окупації рідного краю Румунією, що «на Буковині віддавна замешкують українці, що їх у краї багато, що вони хочуть жити своїм національним життям».

«Правдива буря», «цунамі», «тайфун» слів змінили його життя назавжди, а для сім’ї принесли страждання і розлуку — тоді «Дунай тік жовто». Виказавши вголос «жадання цілого народу українського в Буковині», він «став ворогом не лише для румунів, а для декотрих... патріотів». Саме тому автор дав другу назву роману «Чужий серед чужих, не свій серед своїх».

Образ головного героя Костя Кракалії автор подає фрагментарно. У творі нема ретельно виписаної зовнішності, але деталі допомагають читачеві уявити його: «чорне волосся», «смагле обличчя».У момент емоційної напруги він «йшов скорим кроком, рівно, гейби по нитці чи по невидимій лінії, намальованій тут барвою, яку один лиш міг бачити».

Найбільшої уваги письменник приділяє внут-рішньому світу героя. Психологізм є особливим чинником у змалюванні особистості. Найтонші відтінки душевних порухів допомагають передати думки, самоаналіз. Кость не раз мучився питанням: «Буковинці, галичани, наддніпрянці… В чім наша вина? Хіба не вмирали українці, б’ючись то з червоними, то з білими… То чому все обернулось на погибель українській волі?».

У романі є багато роздумів діда-політика, які часто наповнені зернами мудрості: «...націонал-демократи...соціал-демократи...комуністи...народовці... Всяке домагається свого, а мусить бути одне перед очима. Всі мають змагати до одного: держава...».

Афористичними в романі є роздуми про полі-тику: «Політика — то є бруд, і ти, перебуваючи в ній, не можеш не замаститися»; «Артист і політик — обидва люблять публіку…, а без неї і той, і той — ніхто».

Правильні акценти та логічні завершення кожного з трьох розділів допомагають створити фантастичний образ Комп’ютерного Чоловічка. Він ніби зв’язує минуле з сучасним та дає мудрі поради історикам: «Не годиться у своїх працях давати власні негативні оцінки історичним персонажам, котрі чомусь не до вподоби. Якщо він чесний учений, науковець, то має бути безстороннім, незашореним, мусить лишень чесно викладати факти, ретельно опрацювавши джерела, а вже читач сам з’ясує, що до чого…».

Автор довільно поєднує відносно автономні за змістом фрагменти, у яких читач знайомиться з іншими героями — Михайлом Кракалією, вуйком Миколою, батьком Тарасом...

З великою любов’ю та ніжністю постають жіночі образи. Мама — зі спокійним і лагідним голосом, неговірка. Бабця — хранителька домашнього вогнища, вона «…принципово не хотіла запам’ятовувати чужинські слова…». Емоційно напруженим є епізод, коли стріляють в ікону Божої Матері, що була оберегом для родини. Гірку долю рідних автор ємко описує коротким рядком: «Все найтяжче у житті лягає на вутлі рамена двох жінок, яким до кінця їхніх днів не буде від кого чекати ані помочі, ні розради…».

Зворушують епізоди про батька Тараса, якого майже не знав. Його незавершена картина, на якій «хатина, що тулиться до густого саду, немовби шукає прихистку під високими густими кронами», постає перед читачем, наче обірване щасливе сімейне життя. А танк став символом роз’єднаності між батьком і чоловіком, дітьми та дружиною.

Нестерпний біль утрати батька, печаль ллються у романі чорною барвою. Тоді «важка вода глухого вугільного кольору немовби навіки забрала з собою будь-які відображення». Страждальна, мінорна музика чується у словах письменника, а в читача мимоволі з’являються сльози на очах.

Найнапруженіші психологічні моменти автор умі-ло передає яскравими метафорами, порівняннями: «розмова висіла в повітрі, немов розкошлане хмаровисько», «кімната виповнювалася тривожними передчуттями неминучої біди», «хати сторожко супились із-під очеретяних солом’яних стріх», «все життя родини перемінилося на клубок зачаєного страху серед бідоти і злиднів», «думки бабці то плутались, то скакали, а то здибленими кіньми ставали на одному місці»… Вдалі епітети доповнюють характеристику образів: «згірклий сміх», «рипучий голос», «тверда вимова», «дзвінкий ляпас»…

Влитися в атмосферу буковинського краю допомагають діалекти: «наборзі», «гейби», «зупа», «коци», «дзиґар»…

Емоційності надають кольори. Ніби рятувальним серед усіх життєвих бід постає синій колір — це краса Дунаю, колір простору неба і маргариток, улюблений колір батька.

Жовтий, синій і чорний кольори поєдналися у трьох розділах роману, у долі родини. Чи не ці ж три барви супроводжують й український народ?! Так, але, незважаючи на це, уважний читач помітить у творі все ж таки колір надії у світле майбутнє. В одному із діалогів читаємо:

— Ви вірите, пане Кракалія, що постане колись Українська держава?..

— Ади, так само вірю, як ви отуто стоїте переді мною...

Віру у краще чуємо і в словах бабці: «Це є наш край... Він тепер не є свобідний... Але колись буде і тут воля. Мусить бути!».

Роман Кракалія добре володіє художньою палітрою слова, має тонкий музикальний слух, уміє передавати настрій. Все це характеризує його як майстерного художника.

Зображуючи долю Костя Кракалії та його родини, митець допомагає сучасному читачеві пізнати життя буковинського краю, глибше зрозуміти історію України. Головний герой був її творцем у складний період часу. Та основною метою його життя було «єднання рідного краю з усією Україною». Про це забувати не можна, бо, як писав Михайло Грушевський: «Завдяки історичній па-м’яті людина стає особистістю, народ — нацією, а країна — державою».

Ірина ТОМА,
член НСПУ.

НА ЗНІМКУ: голова журі конкурсу Літературно-наукового фонду ім. Водяників-Швабінських Марія Поліщук вручає диплом лауреата авторові роману-колажу «Три барви Дунаю» Романові Кракалії.

Фото Олександра ВІВЧАРИКА,
лауреата цього ж конкурсу за працю про сибірські концтабори
«Подорож у каторжні місця».
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua