Чорне море — українське море

В Одесі славетну дату відзначали на Західній вій-ськово-мор-ській базі ЗСУ. Окрім військових моряків, у церемонії взяли участь пред-ставники ор-ганів державної влади, Україн-ського інституту національної пам’яті, Українського національного музею Чикаго (США), військовослужбовці інших видів ЗСУ та силових структур, ветерани, волонтери, духовенство та громадськість.

Святкове дійство розпочалося з урочистого внесення морськими ліцеїстами історичного Військово-Морського прапора міністра морських справ. Цей стяг у 1918 році розробляв, а потім зберігав старший лейтенант Військово-Морського флоту Української Народної Республіки Святослав Шрамченко. У 1958-у офіцер передав історичну реліквію до Українського національного музею у Чикаго.

На фрегаті «Гетьман Сагайдачний» урочисто підняті Державний Прапор України, прапор ВМС ЗСУ та історичні сигнали. Замайоріли прапори і в небі — два гелікоптери пролетіли з ними над флагманом нашого військового флоту.

До присутніх звернувся командувач Військово-Морських сил ЗСУ віце-адмірал Ігор ВОРОНЧЕНКО:

— Товариші військові моряки, шановні гості! Сто років тому в цей день на кораблях Чорноморського флоту і в гарнізонах базування були підняті українські державні прапори. Це була воля і вимога українців — моряків, робітників портів і заводів, більшості населення. З огляду на різні чинники омріяну незалежність українцям тоді відстояти не вдалося. Прагнення до волі нашого народу було втоплене у крові окупантами, добите голодоморами, репресі-ями та депортаціями. Але навіть мільйонні втрати не вбили генетичну волю українців до незалежності, яка була закладена ще київськими дружинами, запорозькими козаками, українськими повстанцями та дисидентами. У 1990-х хвиля відродження національної свідомості знову піднесла українські прапори над кораблями. І навіть уже в офіційно українських регіонах морякам довелося утверджувати національну символіку, мову, відстоювати Україну як морську державу і наш європейський світогляд, вільний від імперських амбіцій, радянських та ро-сійських «скрєпів». Знову патрі-оти робили свій вибір в умовах репресій.

Адмірал Тенюх, колишній командувач ВМС ЗС України, який сьогодні піднімає наш прапор на Говерлі, як і більшість військових моряків, достеменно пам’ятає події 2008 року. Тоді на Графській пристані Севастополя агентами і посіпаками Росії було збито і знищено пам’ятний знак, встановлений на честь подій 1918-го. Як і раніше, вони нищили все, що стверджувало історичну правду і руйнувало легенди про «один народ», «дружбу» і якесь «братерство» між нами. Будь-які згадки про чесну історію багатонаціонального українського Криму — переселення греків, знищення кримчаків, депортацію кримських татар, відбудову українцями економіки Криму, сільського господарства і промисловості — викреслювалися з нашої па-м’яті. Так само нищилася правда про історію Чорноморського флоту. Імена українців Сидора Білого, Гната Шевченка, Петра Кішки, Костянтина Ольшанського використовувалися у проросійській пропаганді. Про справжню роль у світовій історії Петра Сагайдачного, Павла Болбочана, Михайла Білінського, Володимира Безкоровайного та багатьох інших знали хіба що спеціалісти, їхні імена не були відомі широкому загалу. А навіть згадки про те, що українські прапори майоріли над кораблями Чорноморського флоту в Одесі, Херсоні, Очакові, Керчі, Феодосії, Севастополі не допускалися. Замість багатовікової історії вільної України в свідомість вмонтовувалися штучні поняття «малоросії», «новоросії» та інше російське ідеологічне сміття. Це відбувалося на другому десятилітті відродження незалежності України. За наявності тоді формальної української влади та правоохоронних органів, яких, крім власної наживи, в тому числі і за рахунок тотального розкрадання флоту, мало що цікавило. Так готувалася російська агресія.

Настала наша з вами черга захищати український суверені-тет і Європу від орд російських загарбників. Ми втратили дуже багато. Тимчасово окуповані наш Крим, частина Донбасу. Захоплена частина наших кораблів. Сотні родин 2014 року перемістилися до нових гарнізонів, залишивши в Криму все, що мали, і стали в той час на захист нашої держави. Ми стали на захист як у морі, в повітрі, так і на землі. 43 побратими загинули в боях з російськими агресорами. Це страшна ціна у війні за волю та незалежність нашої держави. Прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять загиблих військових моряків, що пішли у вічність, захищаючи Україну.

Ми нікого і нічого не забули. Наша персональна війна з агресором триває. Ми зробили висновки й засвоїли уроки з ідеологічної експансії, після якої з’явилися «зелені чоловічки» і відповідні триколори, колючий дріт та рабство, яке зараз процвітає на окупованому Сході і в загарбаному Криму. А отже вигнання окупантів з українських Донбасу і Криму має ґрунтуватися на поверненні історичної правди. Ми і наші діти маємо знати своїх героїв і зрадників, свої здобутки і втрати, перемоги і поразки, свою історію, яку писали адмірали, офіцери, матроси, цивільні діячі і мільйони небайдужих людей. Одесити повинні згадати викреслені зі свідомості героїчні події, які відбувалися під козацькими й українськими прапорами. Це потрібно ліцеїстам, котрі сьогодні стоять у строю, це потрібно кожному матросу, старшині, мічману, офіцеру, адміралу.

Дякую Українському національному музею Чикаго за те, що автентичні експонати національного значення після столітньої еміграції знову на флоті. Дякую Адміністрації Президента України, Українському Інститутові національної пам’яті, багатьом волонтерам-ентузіастам національної історії, завдяки яким відновлені десятки невідомих сторінок боротьби нашого народу за незалежність. Впевнений, що, як і сто років тому, український прапор гордо здійметься над Севастополем і Донбасом. Тільки тепер уже назавжди! Ми це з вами зробимо, тому що на нашому боці правда і світло, за нами — підтримка світової цивілізації і могутніх союзників. На жаль, цього не було у 18 році минулого століття.

Але підтримка нічого не варта, якщо ми втратимо силу і волю супротиву переважаючим силам агресора. Тому зараз ми будуємо флот на нових засадах. Складно і важко рухаємося шляхом удосконалення системи підготовки й управління, запровадження відповідних стандартів НАТО, набуття спроможності сумісності з нашими партнерами як на морі, на суші, так і в повітрі й готуємося до спільних дій. Іншого вибору і шляху у нас нема. Ми цей шлях пройдемо. Ми знову переможемо! В цей, безумовно, історичний день бажаю всім вам і вашим рідним міцного флотського здоров’я, родинного затишку, добробуту, подальших дій в ім’я миру на нашій землі, в ім’я єдності нашого народу і процвітання нашої держави України. Слава Україні!

Військових моряків привітала також куратор Українського національного музею в Чикаго Марія КЛИМЧАК:

— Найкращі сини і доньки України, шановний пане командувачу Військово-Морськими силами України! Дозвольте привітати нашу Батьківщину — Україну, Військово-Морські сили Збройних Сил України, вас — новітніх героїв, захисників рідної землі на суші і на морі — з великим святом — століттям підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту.

Для нас, спадкоємців слави дідів і батьків, є великою честю бути поруч з вами. Розкидані долею по світах, українці під чужим небом зуміли зберегти обереги нашої духовності, щоб у такий день, як сьогодні, свідок подій столітньої давнини — службовий прапор міністра морського флоту — з колекції старшого лейтенанта Військово-Морських сил Української Народної Республіки Святослава Шрамченка, сприяв підняттю бойового духу молодої армії України. Час іде, але ми, українці, зобов’язані ніколи не забувати, що «Чорне море — українське море. Без нього не може бути Української самостійної великої держави! І тому мусимо глибоко вірити, що з постанням Української держави на Чорному морі знову залопотять українські воєнні і торгівельні прапори». Ці слова належать Святославу Шрамченку, який описав подію підняття україн-ських прапорів

29 квітня 1918 року.

Я народилася для того, щоб цей прапор був тут сьогодні. І він назавжди повернеться в Україну, коли повернуть Крим. Ми віримо, що вже зовсім скоро наші українські знамена піднімуться в Севастополі та в усіх портах Криму і завдяки спільним зусиллям міжнародної спільноти та України імперські амбіції Росії будуть приборкані. Війна, розв’язана Росією на Сході України, закінчиться перемогою вас, українських воїнів, й України. Ми хочемо запевнити вас, що українська діаспора є вашим надійним народним дипломатом, носієм правдивих знань про Україну в країнах свого громадянства і проживання. Ми працюємо у різних сферах — гуманітарній, політичній, інформаційній, економічній і культурологічній.

Український національний музей у Чикаго, заснований 65 років тому, зберіг у своєму архіві безцінні докази нашої історії, гідні пошанування. Події, які відбулися після 2013—2014 років, Революції Гідності та початку агресії з боку Росії, ще раз переконали у тому, що українці, які живуть за межами України, ніколи не були і не будуть байдужими до питань України.

Висловлюємо вам, віце-адмірале Воронченку, глибоку шану і вдячність за бойовий героїзм, не-оціненний внесок у військово-патріотичне виховання молоді та особового складу Військово-Морських сил України. Вітаємо зі святом століття підняття українського прапора над Чорним морем, який уособлює мужність оборонців та визволителів рідної землі впродовж усієї багатовікової української історії. Бажаємо вам миру і добра!

Я маю особливу честь передати віце-адміралові привітання від українських американських ветеранів з Чикаго, від посту №32 імені Івана Турчина. Хай це свято єднає нас. Океан ніколи не роз’єднає сили і духу українського народу. Слава Україні! Слава нації!

Кращих військовослужбовців було нагороджено відзнаками міністра оборони України, начальника Генерального штабу — головнокомандувача ЗСУ та командувача ВМС ЗСУ. Когорті військових моряків і почесним гостям вручили цінні подарунки.

Гості оглянули виставку з нагоди свята, підготовлену колективом Українського інституту національної пам’яті, та прослухали пісню «Слава чорноморцям», яка виконувалася українськими моряками-чорноморцями у 1917—1919 роках. Її слова і ноти були надруковані у 1938-у з нагоди 20-ліття підняття українських прапорів на Чорноморському флоті в брошурі «Просвіта». Сьогоднішня версія композиції адаптована та аранжована для хору Центром військово-музичного мистецтва ВМС ЗСУ.

Особливим епізодом урочистостей стало погашення на борту фрегата «Гетьман Сагайдачний» ювілейної поштової марки, яку «Укрпошта» випустила з нагоди свята.

Володимир ГЕНИК.
Фото автора та Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

НА ЗНІМКАХ: стяг-реліквія.