Маніпулятивний мораторій

Роман ВОЛОСЯНЧУК, спеціаліст з охорони лісів програми WWF (Всесвітнього фонду природи) в Україні, пояснює, чому мораторій не врятує ліси.

— Розкажіть про нинішню ситуацію з українською деревообробною індустрією і як вона стала такою чутливою до експорту деревини.

— Проблеми тут визрівали останні 25 років. Подібно до інших контрольованих державою галузей, вона була приватизована і в 1990-х, після розпаду СРСР, збідніла. Перед тим Україна ввозила вдвічі більше деревини, ніж виробляла з власних лісів. Україна — нелісиста країна: лише 15% її території покриті лісами. За таких умов жодна індустріальна країна не здатна задовольнити своїх потреб без імпорту. Але після різкого скорочення переробних потужностей імпорт став уже непотрібним, не було попиту навіть на місцеву необроблену (круглу) деревину. Тому лісогосподарські підприємства почали шукати покупців за кордоном — просто, щоб вижити.

У кінці 1990-х експорт української деревини-кругляку став стабільним джерелом доходів, і, за національною традицією, потік грошей породив корупційні схеми, змішавши особистий і державний інтереси. Під час президентства Віктора Януковича ці схеми досягли вершин — комерційних та політичних. Водночас приватний деревообробний сектор почав зростати і до 2014 року був уже здатний обробити майже всю місцеву дубову деревину. Прагнучи подальшого розвитку, приватний сектор почав протестувати проти корупційних схем. Однак вимоги підтримати вітчизняного виробника маніпулятивно використали заради захисту корупції. Цей процес призвів до введення мораторію на експорт — замість створення прозорого та вільного ринку.

— Чи застосовувалися подібні практики у європейських країнах?

— Рідко. Загалом, практика запровадження мораторію характерна для держав з економі-кою, орієнтованою на експорт сировини. Таку заборону свого часу застосовували у багатьох тропічних країнах, а також у Росії та Білорусі. Але цей крок засвідчив свою неефективність, і згодом заборони скасовували.

— Пане Романе, а як щодо екологічних аспектів мораторію?

— Мораторій жодним чином не здатен допомогти довкіллю. Єдина практична зміна, яку він запровадив, — деяке спрощення контролю на кордоні. Раніше для зменшення мита експортери декларували дорогу деревину як дешеву. Щоб виявити це на кордоні, потрібні були кваліфіковані експерти. Зараз же можна експортувати лише паливну деревину, і митники легко відрізняють її від високоякісних сортів.

— Які зараз проблеми лісового господарства України?

— У нашій країні лише 10 мільйонів гектарів лісів. Менше відсотка з них — праліси, які дуже важливо зберігати. Близько половини — створені людиною і мають спрощену структуру, а відтак менш захищені від наслідків кліматичних змін. Інші ж ліси повинні бути захищені від вирубування за рахунок створення природних парків. Лісовий сектор може генерувати достатньо прибутків, якщо управління ним здійснювати розумно і з позиції захисту навколишнього середовища. Однак наразі управління та розвиток лісогосподарства в Україні йде у зовсім протилежному напрямку.

Перехід до економіки кругового циклу — єдиний напрямок розвитку, і рано чи пізно Україна має стати на шлях ощадного споживання деревини, повторного її використання і переробляння. І чим раніше ми на це наважимося, тим легше буде його впровадити. Європа вже озвучує серйозні застереження щодо довкілля, й Україні тут краще не відставати.

Європейський Союз проти мораторію на експорт деревини. Згідно з даними Eurostat 2016 (статистичної служби ЄС), Євросоюз має приблизно 182 мільйони гектарів лісів та інших лісистих земель, що займають 43% його території. Водночас ЄС дуже залежний від імпорту сировинних матеріалів, і це серйозно впливає на його внутрішню політику. У 2013 році Європейська комісія презентувала Лісову стратегію, ключова ідея якої — ощадне використання лісів. Тому зараз ЄС волів би експлуатувати іноземні лісові ринки задля захисту власних лісових фондів і вирішення проблем, пов’язаних з кліматичними змінами. Це, поза сумнівом, здоровий, егоїстичний підхід, який буде не зайвим і для України.

Це інтерв’ю було спершу опубліковано на сайті проекту UkraineWorld; UkraineWorld у Twitter — twitter.com/ukraine_world; UkraineWorld у Facebook — www.facebook.com/ukraineworld.org.