Чума безпам’ятства
Гості міста, які гуляють головним парком Одеси — парком ім. Т.Г. Шевченка, неодмінно звертають увагу на аркадну стіну з башточкою. Подібні споруди асоціюються з середньовічними битвами, хмарами стріл, що закривають небо, гуркотом фортечних гармат. Стіна ця, названа Карантинною, у XIX столітті справді захищала місто, але аж ніяк не від ворожих стріл...
Після взяття Хаджибея на підвищеному березі над затокою за наказом Олександра Суворова у 1793 році була зведена фортеця для захисту зовнішнього рейду майбутнього міста. Ліва вежа, пристосована під арсенал, отримала назву Порохової, права — Сторожової. Щоправда, жодного пострілу гарнізон фортеці не зробив, а до 1810-го вона взагалі втратила будь-яке фортифікаційне значення.
Після страшної чуми 1812 року, коли помер кожен дев’ятий одесит, фортечні споруди і прилеглі території вирішили передати Одеському карантину. Стіна відділяла карантинне кладовище, розташоване на плато, від самого карантину — поселення, що стояло на прибережному схилі. Сторожова вежа виконувала функцію карантинного моргу й отримала назву Мертвецької. Цвинтар Одеського портового карантину був заснований у 1822 році. Із 1823-го, після капітальних робіт та впорядкування, Одеський карантин став взірцевим не тільки на території Російської імперії, а й у Європі. Від кладовища до порту вела дорога «для провезення людей і доставки зачумлених речей у чумний квартал». Під час Кримської війни, у 1853—1854 роках, у карантині тимчасово роз-міщувалися військовополонені, а також поранені воїни. На Карантинному кладовищі були поховані перші захисники Одеси, які загинули в бою з англо-французькою ескадрою 10 квітня 1854-го. Поряд з ними були могили моряків англійського фрегата «Тигр». Там же поховані 77 учасників Альмінської битви, що передувала обороні Севастополя.
На аркаду залишки Карантинної стіни перетворили лише в середині 1870-х, коли ця територія стала міським парком. А частина будівель карантину і колишньої фортеці наприкінці XIX століття використовувалася під нічліжки.
Поступово оглядовий майданчик біля Карантинної стіні став популярним. «Сюди приходили подивитися на море», — писав Юрій Олеша в книжці «Жодного дня без рядка». На початку ХХ століття стіну реконструювали, й вона стала однією з визначних пам’яток Одеси.
З усіх пам’яток історії та культури, що є в парку ім. Т.Г. Шевченка, Карантинну стіну взяли під охорону держави першою — ще в 1963 році. Щоправда, історичній пам’ятці це не допомогло. У 1970-ті під час організації «Музею пам’ятних дат історії Одеси» Порохову вежу досить грубо перебудували: зникло овальне вікно — бійниця, змінилися прорізи решти вікон та дверей. Намагається не відставати від радянських вандалів і нинішня міська влада. У рамках «реконструкції» Карантинної арки «зодчі міськради» приліпили до Сторожової вежі химеру у вигляді зубчастої стіни з арочними прорізами та прибудови невідомого призначення. Свій витвір вони іменують «Подвір’я Джинестра» — чудова назва для шашличної або наливайки. Дивує та мовчазна згода, з якою на «подвір’я» дивляться відомі одеські краєзнавці та почесні громадяни Одеси, які зробили собі ім’я на боротьбі за збереження історії міста. Мовчать...
Але ж Карантинна стіна, свідок трагедії і загибелі одеситів, пам’ятає і Миколу Васильовича Гоголя, який побував в Одеському карантині після поїздки на Святу Землю, й Олександра Гріна, що зупинявся у карантинних нічліжках. На тлі аркадної стіни знімалися популярні фільми 1950—1980 років.
Зникають і знищуються пам’ятники історії, культури, архітектури. Спохопившись, ми починаємо збирати залишки по крихтах спогадів та документів, що дивом збереглися. Воістину, гряде нова чума. Чума безпам’ятства.
Ігор МОЗГОВИЙ,
кандидат історичних наук.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206