№ 99-100 (21890-21891) субота 4 листопада 2017 року

Політичний тиждень в Україні ропочався з резонансного злочину, а продовжився гучними розбірками у судах і прокуратурах. Деталі розбірок при цьому виявилися такими ж дивними, як обставини злочинів.

Слідство триває...

У понеділок ввечері біля за-лізничного переїзду в Київській області невідомі з автоматичної зброї обстріляли автомобіль. В результаті була вбита Аміна Окуєва, а її чоловік Адам Осмаєв отримав поранення в ногу. Біографія Окуєвої (в дівоцтві Анастасії Нікіфорової, дочки покійного директора Одеського музею західного і східного мистецтва) може бути основою для сюжетів кількох авантюрних романів. Її заслуг перед державою як громадської активістки і польового хірурга в АТО, достатньо, щоб клопотати про присвоєння звання «Герой України» посмертно.

В обласній державній адміністрації відбулося засідання штабу з питань боротьби з аграрним рейдерством. Захід проходив під головуванням першого заступника голови облдержадміністрації Олександра Терещука. Представники ОДА, поліції, управління Держгеокадастру та прокуратури обговорили проблемні питання щодо земель сільськогосподарського призначення.

«В Україні чимало земель перебувають у невизначеному стані: наразі невідомо, чи, наприклад, їх будуть віддавати воїнам АТО, чи продавати на аукціонах, або щось інше. Такі землі обробляються — в багатьох випадках існують так звані «тимчасові угоди». Але якщо говорити про законність таких угод, то треба відзначити: вони не є підставою для підтвердження права оренди. Це іноді стає площиною для можливого рейдерства», — наголосив Олександр Терещук.

«Якщо ви нам не допоможете, то хто допоможе цим дітям? А цей департамент хоче все продати! Все тут уже продали, і нас усіх!» — такі тривожні слова почули від працівників дитячого протитуберкульозного санаторію «Ластівка» журналісти, яких покликали на термінові збори трудового колективу закладу.

Що насправді там діється — з ходу й не зрозумієш.

Того дня люди зібралися в їдальні, де їм зачитали наказ департаменту охорони здоров’я Одеської міської ради про те, що з 11 листопада дитячий протитуберкульозний санаторій закривають на капітальний ремонт. Відтак робота закладу призупиняється на невизначений час.

Головний лікар «Ластівки» Ольга Панченко зачитала колективу протокол перевірки протипожежної безпеки, в якому зазначається, що система перебуває у вкрай жалюгідному стані, й це загрожує життю співробітників та дітей.

В облдержадміністрації представили рейтинг діяльності всіх 26 районів Одещини. У дослідженні порівнювали результати роботи РДА за такими показниками, як промисловість, будівництво, сільське господарство, капітальні та прямі іноземні інвестиції, а також рівень сплати населенням житлово-комунальних послуг. 

Перше місце рейтингу посіла Біляївська РДА. На це вплинули темпи будівництва, прямі іноземні інвестиції та сплата населенням за житлово-комунальні послуги.

На другому та третьому місцях, відповідно, Саратська і Тарутинська РДА. Найвагоміше, що додало їм плюсів у рейтингу, — темпи будівництва. «Знаємо також, що Сарата стала лідером з урожайності зернових та зернобобових культур. В обох районах є зростання зарплати. Ці позиції у рейтингу демонструють, що навіть периферійні райони, які далеко від моря та Одеси, мають змогу бути серед лідерів», — підкреслив директор департаменту економічної політики облдержадміністрації Дмитро Радулов.

На четвертому місці — Лиманська РДА. Географічна близькість до моря та Одеси впливає на розвиток промисловості й показник залучення інвестицій у район. «Утім, таким районам дуже важко утримувати лідируючі позиції. Показники діляться на одного жителя, відтак, щоб продемонструвати зростання, їм потрібно шукати значні суми іноземних інвестицій», — пояснила заступник голови ОДА Світлана Шаталова.

Минулої неділі, 29 жовтня, в 11 об’єднаних територіальних громадах Одеської області відбулися перші місцеві вибори. Обиралися голови ОТГ, а також відповідні місцеві ради. У міських громадах вибори депутатів проводилися за пропорційною системою, у селищних та сільських — за мажоритарною.

За результатами виборів головами ОТГ стали: Валерій Григораш — Березівської міської (Березівський район), Вадим Бойко — Старокозацької сільської (Білгород-Дністровський), Василь Древаль — Шабівської сільської (Білгород-Дністровський), Микола Дзядзін — Вилківської міської (Кілійський) Сергій Хрустовський — Авангардівської селищної (Овідіопольський), Сергій Крутюк — Дальницької сільської (Овідіопольський), Сергій Паламарчук — Куяльницької сільської ( Подільський), Василь Резніченко — Лиманської сільської (Татарбунарський), Віктор Дяченко — Маяківської селищної (Біляївський), Тетяна Матрос — Цебриківської селищної (Великомихайлівський), Іван Войников — Знам’янської сільської (Іванівський).

Нагадаємо, сьогодні, 4 листопада, у ще 51 ОТГ стартує виборчий процес перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад ОТГ і відповідних сільських, селищних, міських голів. Вибори призначені на 24 грудня.

Серед тих, кому перед новоріччям належить зробити свій вибір, і жителі двох ОТГ Одещини —Мологівської сільської та Таїровської селищної ОТГ.

Скількома мовами ви вільно володієте? Як часто ними розмовляєте? Адже сьогодні знання мов — запорука активної та успішної комунікації зі світом.

У школах Одещини діти вивчають 14 іноземних мов. Польська, новогрецька, гагаузька, молдовська, болгарська, російська та іврит опановуються задля задоволення потреб нацменшин. Ан-глійська, німецька, китайська, французька, іспанська, італійська та турецька — як іноземні мови на уроках та факультативних заняттях. У 137 школах нашої області навчання здійснюється мовами нацменшин. Як предмети на уроках близько 1000 учнів вивчають іврит, понад 1000 — польську мову, понад 900 — гагаузьку, понад 700 — китайську, майже 60 — новогрецьку, близько 200 школярів факультативно вивчають турецьку.

Для покращення вивчення іноземних мов в Одеській загальноосвітній школі № 31 відкрився новий спеціалізований кабінет. Про капітальний ремонт приміщення й оснащення його сучасною мультимедійною та інтерактивною технікою подбала Болгарія (передусім, цим опікувалося Генеральне конкульство Республіки Болгарія в Одесі). Для забезпечення якісного викладання до Одеси приїхало п’ятеро педегогів з Болгарії.

Знову на чверть, а з урахуванням літнього здорожчання — в півтора раза підвищила ціни за послуги з доставки періодики «Укрпошта». Знову переглянуло, звісно, в який бік, тарифи на друк видавництво «Чорномор’я». І ті, й інші бідкаються на своє: низьку рентабельність, малі прибутки, невисокі зарплати.

А нам, газетярам, що робити?

У друкованих ЗМІ є, по суті, два джерела надходжень: реклама та реалізація накладу. З рекламою досить сутужно: видань, теле- та радіоканалів, не кажучи вже про електронну мережу, — он скільки, а рекламодавців — катма, бо й нема що дуже рекламувати (іменини-роковини, знахарі-цілителі та ще трохи самопіару від партій, аби до виборів не забули). Тож більші сподівання на передплату. А тут свої проблеми: за послуги взяли, а газету принесли не вранці того дня, що позначений вгорі на першій сторінці, а через два дні, тиждень чи й узагалі загубили. Така вже біда з нашою поштою: перманентний, себто постійний, форс-мажор, стихія, яку не приборкати, не здолати. І все ж щось та й міняється: завдяки спільним зусиллям — редакції та передплатників — дирекція, що на Садовій, почала потроху реагувати на скарги щодо запізні-лої доставки чи й недоставки свіжих випусків. Тут важливо й надалі не попускати: не отримали своєчасно номер — зразу телефонуйте на 726-39-54. Вода, як кажуть, і камінь пробиває.

У вересні цього року Верховна Рада схвалила новий закон «Про освіту», і вже 1 вересня 2018-го малі українці підуть у перший клас оновленої української школи.

Якою вона буде? Чому і як навчатимуться наші діти? Як зміниться сам процес навчання? Про це нещодавно у ХАБі розповідала Галина Титиш, журналістка, колишня редакторка  «Української правди. Життя», нині — співзасновниця ГО «Батьківський контроль» та голова ГО «Смарт освіта».

Як сталося, що журналістка записалася в освітянки? Тривалий час Галина цілком активно реалізувала себе у медійній професії, але коли діти пішли до школи, разом із колегами по перу Іванною Коберник, Зоєю Звиняцьківською та Оксаною Макаренко почали «лупати сю скалу» й опинилися в освітній сфері: 

— Коли  донька  Зої Звиняцьківської пішла до першого класу, вона написала в «УП» статтю  «Слово на букву «Х» — про величезну кількість помилок у букварі, що отримала чималу реакцію серед батьків та освітян. Наступного року, коли  до школи пішов уже мій син,  настала моя черга. У підручнику для шестирічних дітей було таке правило: «Нуль — це відсутність елементів у множині». Тож довелося переказувати правила нормальною мовою і розбиратися зі шкільними підручниками. Так усе почалося.

Продовження. Початок у номерах за 26, 28 жовтня та 2 листопада.

5. Помилка? 

Чи добре прорахований злочин?
Народ, голодный и голоштанный,
к Советам пойдет…

В. Маяковский.

90-літня Марія Іванівна Мельниченко вже багато років живе самотньо. Через поважний вік та хвороби не виходить з дому. Оскільки дітей у неї нема, про стареньку піклуються працівники територіального центру соціального обслуговування Суворовського району Одеси.

Жінки приносять їй готові обіди із соціальної їдальні, на прохання підопічної ходять у магазин чи на базар по продукти, в аптеку – за ліками, сплачують за комунальні послуги у банку, прибирають  помешкання. За ті роки, відколи Марія Іванівна перебуває на обслуговуванні терцентру, вони стали їй близькими та рідними.

Напередодні Дня працівника соціальної сфери, що відзначається в першу неділю листопада, Марія Іванівна вітає соціальних працівниць Тетяну Попову, Людмилу Фоміну, завідувачку відділом Світлану Коваленко та директора територіального центру Суворовського району Галину Чабан із святом.

Турбота про людей, милосердя та співчуття, вчасна допомога та підтримка тих, хто цього потребує, – це щоденна праця соціальних праців-ників, їхнє служіння добру. Нехай будуть здорові та щасливі, хай те добро, яке вони віддають іншим, повернеться до них сторицею!

Після перегляду фільму «Сторожова застава» в кінотеатрі Cіnema siti режисер-постановник Юрій Ковальов емоційно вигукнув, розпочинаючи прес-конференцію: «Друзі, «Сторожова застава» вже на Чорному морі!». Певне, й сам не здогадуючись, який глибокий зміст у цих словах.

Якби наші кінематографісти не зняли картину «Сторожова застава» за мотивами однойменного роману Володимира Рутківського — українського письменника, що живе в Одесі, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, то ми б, звісно, не мали змоги ще раз порадіти за український кінематограф, який збагатився ще одним чудовим фільмом світового рівня, та ще й за літературним твором нашого сучасника. Зате, правдоподібно, побачили б інший фільм, знятий за романом-трилогією цього ж автора «Джури козака Швайки». Бо саме з такою пропозицією продюсери свого часу приїхали до письменника. Натомість Володимир Рутківський запропонував їм свою «Сторожову заставу» — стосовно трилогії тоді вирішувались якісь питання з видавництвом. А через кілька днів — дзвінок з Києва: прочитали, сподобалось, беремо до виробницт-ва. Тож тепер, побачивши ентузіястичне, патріотичне настановленння кіногрупи, молодих творців стрічки, з певністю можна сказати: якби і здійснили вони свій попередній задум, то ми отримали б не менш захопливе, так само сучасне, якісне, високотехнологічне кіно.

Цієї середи в Одесі розпочався, а сьогодні вже завершується, п’ятий, ювілейний, Фестиваль сучасного болгарського кіно, який цього року присвячений будителям болгарської нації.

В Арт-центрі ім. Віри Холодної на Одеській кіностудії після того, як відлунали державні гімни обох країн, його урочисто відкрили міністр освіти і науки Республіки Болгарія Красимир Вилчев, посол цієї країни в Україні Красимир Мінчев, генеральний консул в Одесі Димитр Тучков, а також співорганізатори фестивалю — президент Асоціації болгар в Україні, народний депутат Антон Кіссе та його колега із Софії, голова Асоціації болгар за кордоном, продюсер Васил Барков, головний ідеолог фестивалю, з походження бесарабський болгарин, котрий привіз до Одеси і свій документальний фільм «Все… або майже все».

Болгарських гостей привітала заступник начальника управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини облдержад-міністрації Ярослава Різникова.

29 жовтня у Великій залі Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової відбулася урочиста церемонія нагородження переможців першого Всеукраїнського конкурсу вокалістів «Співуча Україна», приуроченого пам’яті народної артистки України Ольги Благовидової.

Ольга Миколаївна, яка очолювала кафедру сольного співу, зробила величезний внесок у розвиток одеської вокальної школи, підготувавши цілу когорту всесвітньо відомих співаків. Серед них — народна артистка СРСР Бела Руденко, народні артисти України Зоя Христич, Микола Огренич, Анатолій Бойко, заслужені артисти України Таїсія Мороз, Аліса Джамагорцян та інші.

30 жовтня минуло 135 років від дня народження Михайла Бойчука (1882—1937), українського живописця-монументаліста і педагога

Він був майстром світового рівня, основоположником нового стилю монументального мистецтва, заснованого на українських традиціях і європейських взірцях.

Син бідного селянина з Романівки на Тернопільщині, Михайло, ще будучи підлітком, привернув своїм талантом увагу знаменитого збирача старовинного українського іконопису, церковного та громадського діяча й мецената Андрея Шептицького. З допомогою владики він здобув найкращу, як на той час, художню освіту. Молодий Бойчук навчався у студії Юліана Панкевича у Львові, в рисувальній школі у Відні, в 1905-у закінчив Краківську академію красних мистецтв, а впродовж 1908—1910 pоків знайомився з новими художніми течіями Парижа.

Це був час великих шукань багатьох яскравих творчих особистостей, які зверталися до виражальних принципів мистецтва Давньої Русі домонгольського періоду, спадщини Поля Сезанна, примітивізму Анрі Руссо, східної мініатюри, негритянської пластики, романського мистецтва Каталонії тощо. Увага Бойчука була націлена на спадок усього європейського монументального мистецтва. Вивчаючи твори старих майстрів Візантії, Середньовіччя, раннього Відродження, він прагнув створити національний монументальний стиль у живопису через злиття традицій — українського примітивізму й візантизму.

Осмислення творчості митця такого рівня вимагає часової дистанції. Альбін Станіславович Гавдзинський (1923—2014), народний художник України — «останній із могікан» одеського імпресіонізму в його класичному понятті, вже є легендою на культурному небосхилі Одеси й України.

На виставці, яка розпочала роботу 31 жовтня в галереї «Артком» (вул. Торгова, 2), крім хрестоматійних, представлені живописні і графічні твори, а також фото, відомі лише вузькому колу посвячених.

Розпочала роботу… Саме це визначення, на мою думку, найдоречніше, адже не було відкриття як такого, напливу преси, фуршету, чим прагнуть надати більшої ваги події і підкреслити успішність автора виставки. «Ще розумію, коли гучне відкриття робиться за життя художника у його присутності, — ділиться своїми думками Лінда Стоянова, директорка «Арткому» і кураторка виставки, — але у даному разі це необов’язково». Виставка камерна, адже зала невеличка і роботи, писані переважно з натури, розраховані на одеські квартири старого міста.

8 листопада сповнилося б 80 років відомому поетові Віталієві Березінському (1937—2011)

Народився Віталій Костянтинович у с. Янів Калинівського району Вінницької області. Закін-чив філологічний факультет Одеського університету (1961). Працював редактором книжкового видавництва «Маяк», членом сценарно-редакційної колегії, головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів, відповідальним секретарем Одеської організації СПУ, викладачем історії української та зарубіжної культур в Одеській академії харчових технологій.

Автор поетичних збірок «Повінь» (1962), «Зачарованість» (1964), «Силуети» (1970), «Кольори граніту» (1975), «Звуковий бар’єр» (1977), «Вітражі» (1979), «Автострада» (1981), «Слухаю море» (1983), «Запас висоти» (1986), «Поезії» (1989), «Солоний камінь» (2002), «Баляндраси» (2006), «Закохане дзеркало» (2006) та інших.

Байка про недоторканність

Перш ніж бійку розпочати,
поясни, що ти — обранець,
що слуга і глас народу,
а не злодій-голодранець.
Для разючого ефекту
помахай своїм мандатом,
аби знали: мають справу

Одеські катакомби зазвичай асоціюються з подіями Другої світової, з партизанами. Щоб їх побачити, треба було їхати 20 кілометрів за місто, у відомий музей у Нерубайському. Нещодавно в самісінькому центрі Одеси, на Буніна, 7, відкрили новий підземний музей — Катакомбу Кантакузена. Це 120 метрів підземних галерей і склепінь. 

За твердженнями науковців, дослідників Фонду вивчення та збереження спадщини Одеси «Пам’ять», це одна з найстаріших каменоломень міста. Саме з її каменю зведені кілька будинків історичного центру.

Закінчивши свою «будівельну» кар’єру ще в ХІХ столітті, катакомба змінила чимало «амплуа»: притулок авантюристів, склад контрафакту, сховище у воєнні роки й ганебна помийна яма в останні півстоліття. 30 тонн сміття та ґрунту вивезли дослідники й волонтери. Але спершу створили облікову мапу об’єкта, провели фотофіксацію, отримали висновки експертів. Тепер одеська Катакомба Кантакузена отримала офіційний статус па-м’ятки національного значення.

Під час археологічних розкопок науковці часто знаходять артефакти, які не вписуються у загальну концепцію технологічного розвитку людства.

Такими предметами стали, наприклад, антикітерський механізм та Карта Пірі Реіса. Тепер до їх списку додався стародавній камінь з картою Сонячної системи, виявлений в одній з печер Капагана, що в Індонезії.

На поверхні каменя археологи помітили висічені символи, що нагадують планети Сонячної системи. Більше того, гравірування схоже на малюнок, нанесений на золоту платівку апарата «Піонер-10», запущеного в космічний простір у 1972 році.

За попередніми оцінками, «сонячний камінь» провалявся в печері Сатани кілька сотень тисяч років. Учені дивуються, звідки у людей, які створили карту, була точна інформація про розташування планет у Сонячній системі. Втім, існує ймовірність і того, що цей артефакт може бути звичайною підробкою.

Учені виявили незвичайний зв’язок між тривалістю життя, ожирінням та освітою. Кожен зайвий кілограм знижує середній термін життя на два місяці, а кожен рік, проведений в університеті, продовжує його приблизно на рік, заявляють британські біологи.

«Ми намагалися зрозуміти, як різні звички і спосіб життя впливають на довголіття людини. З’ясувалося, що викурювання пачки сигарет щодня скорочує тривалість життя на сім років, а втрата кілограма жиру продовжує його майже на два місяці», — заявив Пітер Джоші з університету Единбурга (Шотландія).

В останні роки вчені зауважили, що на тривалість життя впливають не тільки шкідливі звички, а й дієта, освіта, рівень депресії та безліч інших чинників, безпосередньо не пов’язаних з роботою організму, розвитком хвороб та процесом старіння.

Учені, прихильники теорії біоцентризму, стверджують, що після смерті людини її свідомість потрапляє в інший Всесвіт.

Ця теорія передбачає, що розум існував ще до появи матерії, а отже життя створив Всесвіт, а не навпаки. Науковці, які дотримуються таких поглядів, вважають, що все, що оточує людину, закони природи й матерії, були «налаштовані» на життя. Якщо це справді так, то час і простір є лише інструментами для розуміння Всесвіту.

Учені припускають, що смерті як такої не існує. Життя на Землі є нічим іншим як ідентифікацією свідомості з тілом. Коли фізична оболонка гине, свідомість переноситься в область, не підвладну часу й простору. Таких всесвітів може бути багато, а свідомість здатна вільно переміщатися між ними.

Понад 100 експертів ООН та інших міжнародних організацій ухвалили документ, у якому визначили низку ефективних способів запобігання порушенням прав людини, пов’язаних із «порочною практикою» чаклунства.

Вони рекомендували державам зміцнити контроль за діяльністю традиційних цілителів і заборонити рекламу чаклунів, у тому числі в газетах, повідомляє https://tvi.ua.

«Будь-які заходи повинні відображати підхід, що ґрунтується на дотриманні прав людини, бути всеосяжними. При виробленні таких заходів уряди мають співпрацювати з місцевими громадами та громадянським суспільством», — підкреслили експерти в резюме своїх пропозицій, вироблених на робочій нараді у Женеві.

Правозахисники розглянули весь спектр проблем, пов’язаних із чаклунством. Зокрема, обговорювалися заходи, покликані покінчити з насильством щодо людей з альбінізмом. У деяких країнах альбіносів убивають і калічать для того, щоб роздобути частини їхніх тіл, які, згідно з існуючими повір’ями, мають магічну силу.

Ізраїльський політтехнолог та експерт з питань соціальної психології Давид Ейдельман припустив, що буквально через два покоління відбудеться поділ людей на дві дуже далекі між собою групи, які можна буде вважати двома різними біологічними видами.

У своїх аргументах він посилається на думки філософа Юваль Ной Харарі, який говорив про те, що до 2100 року на людство чекає новий поділ на касти — «суперлюдей» і «безсистемних». В основі такого розмежування — економічна нерівність. Багатші матимуть доступ до різних біотехнологій, які допоможуть їм поліпшити здоров’я, вдосконалити тіло, забезпечать довше життя. А ще вони зможуть вільно користуватися всіма перевагами технологічного прогресу. Решта ж населення з фінансових причин буде обмежена в такому доступі.

У літньому віці треба вміти жити у злагоді з самим собою. А таке можливе лише за відчуття: я комусь потрібен.

Отож, не віддаляйтеся від молодих, не вишукуйте в них вад, будьте цікавими до онуків. Із посмішкою розповідайте їм про те, що дороге вашому серцю. Егоїсти, люди жадібні не бувають щасливими.

Марк Твен писав: «Коли ти народився, вперше заплакав, усі навколо усміхнулися. Живи так, щоб, полишаючи цей світ, ти міг усміхнутися. А ті, хто буде поруч, плакали за тобою».