Зоряна «хвороба» Цесевича

Народився він 11 жовтня 1907 року в Києві в родині відомого оперного співака Платона Івановича Цесевича. До 1914-го Володя з матір’ю жили в Києві та Одесі, куди приводило їх гастрольне життя батька. Але перед війною батьки розлучилися, і Єлизавета Олександрівна з сином переїхали до Петрограда, до рідної домівки, де пройшов дуже важливий період у житті майбутнього вченого. Там він вступив до реального училища, а в 14 років став студентом Петроградського університету.

За час навчання в університеті (1922-1927) В.П. Цесевич виконав понад 200000 спостережень змінних зір різних типів. У літні сезони виїжджав для таких спостережень в обсерваторії Одеси й Ташкента. Після закінчення в 1927-у університету вступив до аспірантури, під час навчання в якій надрукував багато наукових статей у німецьких та французьких журналах. Однак ці публікації стали приводом до того, що в 1931-у його заарештували і три місяці тримали під слідством. Через відсутність складу злочину слідство припинили й молодого вченого звільнили, але він уже ніколи не був упевнений в тому, що подібна історія не повториться.

Після закінчення аспірантури в 1930-у В.П. Цесевич став науковим співробітником астрономічної обсерваторії Ленінград-ського університету й був призначений її вченим секретарем. Одночасно викладав математичні дисципліни у кількох тамтешніх вишах. У 1932-у обраний членом Міжнародного астрономічного союзу. В 1934-у його офіційно відрядили в Душанбе для організації Таджицької астрономічної обсерваторії, задуманої спочатку як південна база ЛДУ. Насправді ж від’їзд Володимира Платоновича був вимушеним, бо після вбивства Кірова в Ленінграді повним ходом ішло нищення наукової інтелігенції.

У травні 1936-го В.П. Цесевичу без захисту було присвоєно вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. А наступного року репресії дійшли й до республік Середньої Азії. Як розповідав Володимир Платонович, одного разу на вулиці незнайомий чоловік попередив про те, що йому небезпечно повертатися на роботу або додому. Вирішив не випробовувати долю і поїхав до Ленінграда, в чому стояв, без речей та документів.

Війна застала вченого саме там, у Ленінграді. Разом з батьками залишалася і п’ятирічна донька Марина. Дівчинка захворіла на дифтерію, і її з мамою, Євгенією Павлівною, помістили в лікарню. На жаль, Маринку врятувати не вдалося.

Дивом переживши блокадну зиму 1941–1942 років, Володимир Платонович евакуювався з дружиною й матір’ю в Душанбе. Якось Євгенія Павлівна випадково почула розповідь про дівчинку з Ленінграда, що загубилася в дорозі. Мама відійшла від неї на станції за окропом, а в цей час поїзд рушив. Так дівчинка приїхала в Душанбе, де її помістили в дитячий будинок. Євгенія Павлівна розшукала ту дівчинку й забрала до себе. Пізніше Цесевичі вдочерили її.

У цей час у Сталінабаді перебував евакуйований з Одеси технологічний інститут холодильної промисловості. Володимира Платоновича запросили туди заступником директора і за сумісництвом — завідувачем кафедри математики. Наприкінці 1944-го інститут повернувся у звільнену Одесу. За час евакуації В.П. Цесевич підготував докторську дисертацію і в грудні того ж 1944-го успішно її захистив.

У повоєнній Одесі було дуже складно з житлом, тож попервах сім’ю Цесевичів поселили в аудиторію технологічного інституту. Згодом Володимира Платоновича запросили в Одеський університет завідувачем кафедри теоретичної фізики й астрономії та директором обсерваторії. Так із родиною він замешкав у двох кімнатах великої професорської квартири. 

Почався майже сорокарічний період життя цієї унікальної людини в нашому місті й «золотий вік» для Одеської астрономічної обсерваторії. У 1948-у В.П. Цесевича обрали членом-кореспондентом АН УРСР і призначили директором Головної астрономічної обсерваторії АН. Одночасно він керував ще й Одеською обсерваторією. Три роки жив у дорозі між Одесою та Києвом, а потім залишив ГАО АН УРСР і повністю переключився на роботу в нашому місті.

Коло наукових інтересів Володимира Платоновича в Одесі було надзвичайно широким. Вивчення змінних зір, організація метеорних і болідних досліджень; спорудження заміських баз у селах Маяки та Крижанівка; започаткування телескопобудування; створення місцевої філії ГАО АН УРСР; викладацька й популяризаторська робота та багато іншого.

В останні роки своєї наукової діяльності В.П. Цесевич велику увагу приділяв вивченню зір у близькій інфрачервоній області за допомогою сучасних астрономічних приладів. Результати цих спостережень він опублікував у багатьох статтях та монографіях, здобувши визнання як у тодішньому СРСР, так і за кордоном. Одне з підтверджень цього — обрання віце-президентом Комісії зі змінних зірок Міжнародного астрономічного союзу. 

Свій науковий інтерес Володимир Платонович давно спрямував також на малі планети. Передусім через те, що вони, як і змінні зорі, мають властивість змінювати свій блиск. Його заслуга в дослідженні малих планет відзначена якнайвище: астероїд 2498 отримав назву «Цесевич». 

Усе життя Володимир Платонович поєднував плідну наукову роботу з такою ж плідною педагогічною діяльністю. Він розробив курси з теоретичної та релятивістської астрофізики, історії астрономії. До викладання й керівництва дипломними та курсовими роботами студентів активно залучав співро-бітників обсерваторії. Фактично В.П. Цесевич став засновником в Одесі астрономічної школи нового напрямку — астрофізичного, при тому, що старі напрямки — астрометрія і метеорна астрономія — зберігалися й розвивалися. Його учнів можна й сьогодні зустріти майже в усіх астрономічних установах колишнього Радянського Союзу та багатьох обсерваторіях світу. 

В.П. Цесевич був талановитим популяризатором науки. Книги й лекції професора залучали до занять астрономією багатьох молодих людей, а згадана на початку цієї статті праця «Що і як спостерігати на небі» витримала аж шість видань. У доробку вченого — більше 730 наукових статей та публікацій, у тому числі понад 20 монографій.

Помер Володимир Платонович Цесевич 28 жовтня 1983 року. Похований на Другому християнському кладовищі в Одесі. На будівлі обсерваторії в 1990-у встановлена меморіальна дошка з барельєфом видатного астрофізика.

У нашому місті до 110-річчя від дня народження В.П. Цесевича відбулася ціла низка па-м’ятних заходів. Так, у Будинку вчених упродовж жовтня експонувалася виставка його архівів, а минулого тижня пройшло засідання астрономічної секції, присвячене ювілею видатного астрофізика і популяризатора астрономії.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
вчитель астрономії
Одеської ЗОШ № 105.