№ 93 (21884) четвер 19 жовтня 2017 року

Надзвичайн гостра реакція Угорщини на новий Закон України «Про освіту», який передбачає впровадження української мови як навчальної і в угорськомовних школах, викликає зрозумілі порівняння з тим часом, коли Закарпаття входило до складу Угорщини.

Які умови були створені тоді для розвитку українського шкільництва? Чи виконував Будапешт те, чого нині вимагає від Києва? (При цьому слід зважити, що українців в Угорщині було півмільйона — в кілька разів більше, ніж нині є угорців в Україні).

У державних школах — лише державна мова

Отож, закон ще 1879 року про навчання угорської мови у закладах освіти гласив: «Необхідно, щоб кожен громадянин отримав відповідну можливість для засвоєння угорської мови як державної». (Саме такими і є аргументи української влади нині).

Читаємо угорський закон далі: «В сільській, церковній чи іншій публічній народній школі на посади вчителя, помічника чи тимчасового вчителя можуть прийматися лише особи, що здатні навчати угорської мови». (Це до питання, чи можуть нинішні угорськомовні вчителі Берегівщини навчати свої предмети українською мовою. За угорським законом, їх навіть не прийняли б на роботу, якби вони цього не вміли).

Скликане зібрання стало доброю нагодою для 35 професійно-технічних навчальних закладів нашої області прислати до Одеси своїх вихованців, щоб ті привселюдно продемонстрували набуті знання та вміння. Й тим було чим здивувати і порадувати!

Колись, згадайте, ПТУ лякали двієчників, яким «тільки туди й  дорога». Гуртом долякалися до того, що нині нікому в нас ні пошити до пуття, ні склепати. Сьогодні хорошого теслю чи електрика знайти зовсім непросто, а за послуги майстра, після якого не доведеться все заново переробляти, треба викласти чималі гроші.

Головними проблемами теперішньої профтехосвіти учасники науково-практичної конференції називали застарілі, а відтак мало затребувані професії, не досить якісні або й архаїчні навчальні програми, яким уже по кілька десятків років, відсутність належної матеріально-технічної бази для отримання відповідних кваліфікацій та навичок. Додайте до цього майже повну відірваність планів підготовки працівників робітничих спеціальностей від потреб та вимог ринку й цілковите ігнорування регіональної специфіки.

Ринок праці зараз гостро потребує майстровитих рук і тямущих голів, але не тих випускників ПТУ (нехай вони нині й називаються ліцеями), кваліфікація яких не відповідає запитам працедавців.

Основні питання, винесені на обговорення колегії департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації за участі керівника ОДА Максима Степанова, — аналіз нинішнього стану цієї сфери та реальні кроки, які необхідно зробити в рамках медичної реформи, щоб суттєво той стан поліпшити.

Відкриваючи засідання, голова ОДА заявив, що йому особливо близька медицина, й не тільки тому, що від її якості залежить життя і здоров’я людей, а ще й тому, що сам медик за освітою:

— Я й виховувався у родині медиків, тому цю професію свого часу обирав усвідомлено. Хотів лікувати людей, дарувати їм життя... Але сьогодні стан, у якому перебуває охорона здоров’я в нашій країні, треба визнати, просто жалюгідний, зар-плати лікарів — принизливі. Медична реформа в державі, й зокрема в нашій області, йде досить важко. А нам потрібна справді серйозна й продумана реформа всієї системи, із самого низу й до самого верху. Водночас маємо чітко уявляти собі її кінцевий результат, працювати на нього, а не просто виконувати  поточну роботу заради самого процесу.

Зараз 14 жовтня — день державного свята. А шлях до цього був тернистим.

Згадую про день Покрови у 1992 році в Одесі.

14 жовтня 1992-го почала роботу чергова сесія Одеської обласної ради.

Перед початком сесії я як депутат попросив слова з приводу цього дня, але голова обласної ради Руслан Боделан не надав його мені.

14 жовтня, в День захисника України, в Одесі відбулася ціла низка урочистих заходів на честь свята.

У цей знаковий день одесити із самого ранку зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Передусім поклали квіти до підніжжя Кобзаря. 

А далі вшановували гідних його послідовників — оборонців Вітчизни, учасників антитерористичної операції. Опісля в епіцентрі уваги опинилися майбутні захисники України — вихованці Одеського військово-морського ліцею, які врочисто склали тут присягу. Приємної нотки святковій атмосфері додали учениці сьомої гімназії, вручивши ліцеїстам стрічки-обереги.

У рамках всеукраїнської кампанії «Пам’ять Нації» 15 жовтня в селі Великий Дальник Біляївського району активісти «Національного корпусу» разом з представниками «Національних дружин» урочисто відкрили пам’ятний хрест воїнам, полеглим у тисячолітній боротьбі за вільну Україну.

Активісти привітали жителів Великого Дальника з днем рідного села, поспілкувалися з ними, розповідаючи про засадничі принципи та орієнтири українських націоналістів.

Цей пам’ятний захід відбувся за підтримки сільського голови Валентина Григоровича Рибака, бійців ЗСУ, представників місцевих шкіл та депутатів.

У четвер Україною прокотилася акція на підтримку великої політичної реформи. Аж надто масовою (на що сподівалися ініціатори) вона не стала, але й не поміченою в суспільстві — також.

Головні події були сконцентровані в Києві, під стінами Верховної Ради, що й не дивно, адже основні вимоги пікетувальників — ухвалити закон, який, нарешті, спрямує в цивілізоване русло виборчу систему нашої держави, обмежити депутатську недоторканність та створити  антикорупційний суд, тобто питання, які належать до компетенції саме парламенту.

Продовження. Початок у номері  за 7 жовтня.

Під час відвідин Воловецького району на Закарпатті журналістів запросили на екскурсію в популярний туристичний об’єкт — «Бункер лінії Арпада», який рекламують як «військово-історичний комплекс».

Лінія Арпада — оборонна лінія, що створювалася угорськими військами у Східних Карпатах у 1939—1944 роках проти наступаючої Червоної армії і простягалася майже на 600 кілометрів від перевалу Дукля до Південної Трансильванії.

Бункер неподалік села Верхня Грабівниця збудований у товщі гори. Тут є система вузьких відгалужених тунелів, протяжність яких — понад 800 метрів. Не всі тунелі розвідані до кінця, за оцінками деяких дослідників, об’єкт має довжину 1,5 кілометра. Були виходи на чотири ДОТи (вогневі точки), максимальний перепад висот — близько 50 метрів. Під землею є і кілька більших приміщень — казарма, офіцерська кімната, шпиталь, склади та приміщення для технічних потреб.

Сільська рада віддала бункер у довгострокову оренду підприємцям, і з 2012 року тут — музей. У рекламі пишуть, що «це військовий об’єкт Угорської королівської армії часів Другої світової війни».  Що це за така армія і яка її роль у тій війні?

Як відомо, 10 жовтня Парламентська Асамблея Ради Європи з третьої спроби обрала собі нового, 30-го президента — депутата від Кіпру Стеллу Кіріакідес, яка, втім, керуватиме ПАРЄ недовго — до січня 2018 року. В історії ПАРЄ вона стала третьою жінкою-президентом і першим кіпріотом на цій посаді. За неї віддали свої голоси 132 депутати, повідомляє www.ukrinform.ua.

Але для розуміння настроїв у ПАРЄ щодо України важливо не стільки те, кого обрали, скільки те, кого не обрали. Конкурентом Кіріакідес був литовський дипломат Емануеліс Зінгеріс (його підтримали 84 депутати, зокрема українська делегація), який є категоричним противником російської агресії. Натомість Кіріакідес жодного разу публічно не озвучувала своє ставлення до війни в Україні та санкційної політики щодо Росії.

Представники Литви та Кіпру у ПАРЄ повністю віддзеркалюють позицію цих країн стосовно України та російсько-української війни.

Литва, як відомо, чітко і послідовно підтримує нас, зайнявши виразну позицію протидії агресивній і знахабнілій Росії, є близьким і справжнім другом України. Наприклад, наприкінці минулого літа, секретар РНБО Олександр Турчинов зустрівся із головою Сейму Литовської Республіки Вікторасом Пранцкетісом, який наголосив, «що Литва підтримує суверенітет та територіальну цілісність України і ніколи не визнає окупацію Криму».

Центрально-Східна Європа стає полем геополітичної битви, яку веде Путін з метою збільшити свій вплив на всю Європу. Свідченням тому, зокрема, є і виступ президента Чехії Мілоша Земана. На цьому наголосив Григорій Перепелиця — професор Інституту міжнародних відносин Національного університету ім. Т.Г. Шевченка під час «круглого столу» «Україна, Центрально-Східна Європа та європейський стратегічний розвиток».

«Росія фактично покрила своїм інформаційним простором усю Європу. Тільки в одній Франції започатковано, за даними тамтешніх експертів, близько 250 неурядових аналітичних центрів, які працюють на Росію і працюють із суспільною думкою французів. Далі — це потужні вливання в праворадикальні і ліворадикальні сили, які фактично підривають той порядок, той демократичний режим, який встановлений у Європі. І, звісно, це — зброя Росії. Ми побачили колосальний підкуп західноєвропейського істеблішменту. І те, що ми почули вчора, позавчора — виступ Земана і так далі, — свідчить, що Росія фактично має своїх агентів в особі президента Болгарії, президента Чехії, прем’єр-міністра Угорщини. Ми бачимо цілу колону вищого західного істеблішменту, який відверто працює на Росію, працює проти самої Європи», — цитує «Укрінформ» Григорія Перепелицю.

Майже 83 роки тому, в жовтні 1934-го, керівники Женаралітету оголосили про незалежність Каталонії. З балкона того самого будинку, де й зараз засідає каталонський парламент. Через десять годин всі вони були заарештовані.

1 жовтня 2017 року новітні каталонські путчисти та сепаратисти також оголосили про незалежність Каталонії, підписали якісь папери, але на балкон регіонального парламенту не виходили, а оголосили про «призупинення акта про незалежність».

Іспанський уряд, звичайно, міг і повинен був діяти набагато раніше, щоб у зародку подавити цей новітній каталонський путч. Адже ці абсолютно антиконституційні процеси тривають уже два роки. Ініціатива була втрачена, а заколотники та сепаратисти на чолі із сучасним керівником Женаралітету Карлосом Пуджемоном зрозуміли, що діяти треба зараз або ніколи. Центральний уряд у Мадриді був потужно ослаблений після парламентських виборів до Кортесів. Уряд меншості Маріанно Рахоя, очевидно, до останнього сподівався на розум каталонських сепаратистів. Невдовзі ми, скоріш за все, почнемо дізнаватися правду щодо «волі каталонців до незалежності» та як та «воля» кувалася.

Дружина Президента України Марина Порошенко і віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко підпиcали меморандум про співпрацю в розробці типових проектів нового будівництва та реконструкції будівель, споруд, приміщень закладів освіти, в тому числі пришкільних спортивних майданчиків, з урахуванням індивідуальних можливостей дітей з особливими освітніми потребами, які можуть бути запропоновані замовнику для подальшої реалізації.

За словами Марини Порошенко, сьогодні особливої уваги заслуговує питання формування мережі сучасних інклюзивно-ресурсних центрів, створених після реорганізації радянських ПМПК. «Створення ІРЦ — це важливий крок в організації системи надання розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами. І такі установи мають з’явитися на рівні територіальних громад та районних центрів», — зауважила вона.

Козацтво на півдні України почало заявляти про себе десь у середині XV ст., з появою містечка Хаджибей. Захопивши в кінці XV — на початку XVІ ст. Північно-Західне Причорномор’я, Османська імперія перетворила його на плацдарм для нападу на народи Молдавії, України, Польщі та Росії. Важливим бар’єром на шляху турецько-татарських загарбників і стало українське козацтво. З кількісним зростанням та розбудовою військово-політичної організації козаки не тільки відбивали ці напади, а й самі здійснювали попереджувальні походи на турецькі укріплення в Північному Причорномор’ї.

Одним з перших відомих походів козаків у Північно-Західне Причорномор’я був спільний з молдавськими воїнами похід 1541 року від Бендер до Аккермана, під час якого були розгромлені кілька великих турецько-татарських залог. У другій половині XVІ ст. такі рейди у пониззя Дністра та Дунаю набувають постійного характеру. В 1574-у козаки штурмом взяли Аккерман. Особливо вдалим був похід у 1576-у в Буджак. Велику кількість трофеїв захопили козаки і під час походів на Аккерман у 1577, 1578, 1586 та 1589 роках. У середині 1590-х українське козацтво брало участь у боротьбі Священної ліги — союзу кількох європейських держав — проти Османської імперії. Козаки здійснювали вдалі походи на Аккерман, Кілію, Ізмаїл, Бендери. Вдавалися до них майже щорічно і на початку XVІІ ст.

У 1621-у завдавали сильних ударів по турецьких комунікаціях,  якими направлялися резерви та озброєння османським вій-ськам під Хотин. У 1629 році похід козаків на Чорне море очолив Богдан Хмельницький. На 300 чайках запорожці напали на Константинополь і розгромили турків.

1

Звідки козацтво взялося, достеменно і досі невідомо. Одні їх від «чорних клобуків» виводять, інші — від бродників, а треті — від татар, що за часів Ольгерда на литовську службу перейшли та на Київщині оселилися. А дехто взагалі стверджує, що вони з Кавказу переселилися. Недарма ж запорожців спочатку черкасами називали, та й Черкаси-місто у нас є. Хтозна як воно насправді було і хто з них насправді кістяком козацтва став. Версій безліч, та документів обмаль. Може, взагалі вже ніколи цього не дізнаємось. Та річ не в тому. Головне, що обріс цей кістяк українцями і на захисті народу століттями стояв.

2

«Козак» — слово не українське, з інших мов до нас прийшло. Було воно у монголів, було у половців, і в тюрків теж було. Отже, інтернаціональне слово, міжнародне. А означає приблизно одне — вільна людина, страж, оборонець. Воно і правильно — не може раб Батьківщину обороняти. Нема у рабів батьківщини, тож і обороняти нічого.

Під егідою Міністерства освіти і науки України, академічних інститутів літератури ім. Т.Г. Шевченка та філософії ім. Г.С. Сковороди, а також свого знаного Центру сковородинознавства Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди 5—7 жовтня провів уже XVIII міжнародні «Сковородинівські читання».

Після урочистого відкриття конференції відбулося вручення «Почесної відзнаки» тим, хто останнім часом зробив вагомий внесок у розвиток сковородинознавства, популяризацію літературної та філософської спадщини великого українця, вшанування його пам’яті. Серед нагороджених Микола Сулима — доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Дмитро Шупта — член НСПУ та НСЖУ, академік Української міжнародної академії оригінальних ідей, заслужений працівник культури України, один з перших лауреатів Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Г.С. Сковороди, Міхал-Тадеуш Гандзель — доктор християнської філософії, викладач філософії та метафізики у Вищій духовній семінарії Ордену паулінів Папського університету Івана-Павла ІІ у Кракові, Петро Приступов — лауреат Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди, автор пісень за творами нашого генія та Лідія Гнатюк — доктор філологічних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

У літературній вітальні Одеської національної наукової бібліотеки відбулася зустріч з відомим письменником, лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка, премій ім. Лесі Українки, ім. Миколи Трублаїні та «Книга року Бі-Бі-Сі» Володимиром Рутківським.

 Сучасну українську дитячу літературу важко уявити без його захоплюючих творів. Легендарна пригодницька трилогія — «Джури козака Швайки», «Джури-характерники» та «Джури і підводний човен» — принесла авторові всезагальне визнання. Із 12 жовт-ня у світовий прокат вийшов український пригодницький фільм-фентезі «Сторожова застава», знятий за мотивами однойменної книги письменника. Впродовж багатьох років ОННБ плідно співпрацює з Володимиром Григоровичем, а його романи, повісті та оповідання для дітей користуються великим попитом серед наших абонентів. Як, до речі, і в широкого загалу вітчизняних та зарубіжних читачів. 

Відкрила захід заступниця генерального директора ОННБ Ірина Бірюкова. Привітавши письменника від імені колективу бібліотеки, вона виконала почесну місію — передала йому грамоту Форуму видавців у Львові «За джур і потерчат та за живу воду української дитячої літератури». 

У вівторок в Одеському обласному центрі української культури відкрилася персональна виставка Олени Жернової «Степова Україна — ХХІ».

Мисткиня народилася 1962 року в Одесі, навчалася в нашому ж художньому училищі в Ольги Нирковської, Людмили Фурдигайло і Ніни Федорової, працювала дизайнером на Одеській шпалерній фабриці, закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, викладала на керамічному відділенні ОХУ ім. М.Б. Грекова. співпрацювала з фарфоровими підприємствами Полонного та Довбиша. Нині творить у власній майстерні.

На виставці «Степова Україна — ХХІ» Олена Жернова презентує свій творчий доробок за період 2012—2017 років. Залишаючись вірною мистецькій темі «Україна на фарфорі», майстриня представляє увазі глядачів декоративні тарелі, подарункові набори, статуетки, виконані в класичній техніці ручного розпису фарфору надполив’яними фарбами, люстрами та золотом.

На території Одеської та Миколаївської областей розташована найбільша водойма Північного Причорномор’я, безцінний скарб України — Тилігульський лиман. Його довжина сягає 60, а ширина 4,5 км. Це ще й найглибша закрита водойма регіону (місцями — понад 20 метрів). У лимані неймовірно чиста вода, прозорість якої сягає семи метрів. Але найбільша унікальність Тилігулу в тому, що його вода має океанічну солоність — 30—32 проміле, тоді як у Чорному морі цей показник тільки 17—18. Усе це забезпечує прекрасні можливості для розвитку тут екологічного туризму і різних видів рекреаційної діяльності.

Нижче публікуємо статтю миколаївських колег про те, як наші сусіди послуговуються можливостями спільного лиману.

Напівдикий пляж і цілющі грязі

На Тилігульському лимані вже міцно укоренилися і стали традиційними пляжний відпочинок, аматорська риболовля, полювання, прогулянки на човнах, пішохідні пізнавальні екскурсії і, звичайно ж, спостереження за птахами. Тут є однойменний регіональний ландшафтний парк. Крім того, лиман славиться своїми рибними ресурсами.

«Думай глобально, дій локально!». Цей слоган екологів учні Одеської ЗОШ № 92 втілюють у життя. Вони є активними учасниками руху за збереження довкілля, і в цьому їх активно підтримує весь педагогічний колектив. У нас діє екологічний парламент, яким опікується вчитель географії та біології Н.М. Сержанова. Учнівське самоврядування координує процес збирання макулатури, батарейок та пластикових кришечок. Прибуток від здачі вторинної сировини спрямовується на благодійні справи.

З ініціативи учнів-активістів, учителів біології Н.М. Сержанової та автора цих рядків і за підтримки адміністрації з вересня цього року наша школа першою в Одесі розпочала співпрацю з компанією Ecobox та сортування відходів. Сьогодні спектр збирання сировини розширено. Це — папір, скло, жерсть і пластик.

Із 1 січня 2018-го українці будуть зобов’язані сортувати відходи (ст. 32 закону «Про відходи»), що є цілком закономірним і планомірним переходом на європейські, світові стандарти в питаннях збирання, зберігання та переробки сміття. Вважаємо також, що кожен із нас може зробити свій внесок у втілення хоча б кількох із 17 цілей сталого розвитку, визначених урядом країни.

Союз європейських футбольних асоціацій затвердив остаточний склад учасників усіх чотирьох дивізіонів нового європейського турніру для національних збірних — Ліги націй, повідомляється на офіційному сайті УЄФА.

У турнірі візьмуть участь 55 збірних, які розподілені на чотири ліги (A, B, C і D) відповідно до їхнього рейтингу на кінець європейської кваліфі-кації Чемпіонату світу-2018.

У лізі А грають 12 топ-збірних (Німеччина, Португалія, Бельгія, Іспанія, Франція, Англія, Швейцарія, Італія, Польща, Ісландія, Хорватія, Нідерланди). Наступні 12 команд потрапили в лігу В, ще 15 — в лігу С, а 16, що залишилися, — в лігу Д.

Більшість спортивних секцій та шкіл в Україні потребують сучасного спортивного обладнання. Тому Klitschko Foundation уже вшосте проводить конкурс, 50 шкіл-переможниць якого отримають посилки з новим спортивним інвентарем (м’ячі, футбольні маніжки, свистки, секундоміри тощо).

Ініціатива «Посилка успіху» покликана мотивувати дітей і підлітків до занять спортом, а також підтримувати фізичне виховання у загальноосвітніх і спортивних школах по всій країні.

Конкурс проводиться серед школярів, їхніх батьків, тренерів, персоналу дитячо-юнацьких спортивних шкіл та інших спортивних установ або секцій. Його учасники повинні надати документи державної реєстрації навчального закладу, а також зняти відеофільм про те, як тренуються діти. 

— Щоб діти займалися спортом, ми повинні бути впевнені, що в того, хто хоче грати у футбол, є м’яч, а той, хто мріє стати чемпіоном, має у своєму місті чи селі секцію, де відточуватиме свою майстерність. Але спорт — це не лише  відомі спортсмени та їхні нагороди. Це також здоровий спосіб життя, дружба і планування майбутнього. Саме завдяки спорту ми знайомимося з нашими першими друзями у дворі, вчимося бути чесними і грати за правилами. Спорт об’єднує громади. А наше завдання — відшукати найактивніших, хто готовий змінюватися сам і сміливо бере на себе відповідальність змінювати суспільство, у якому живе», — пояснює ідею конкурсу Аліна Носенко, директор Klitschko Foundation.

Цими днями в один з продуктових магазинів міста Сторожинець Чернівецької області навідалися єноти.

Двох звірят застала «на гарячому» господиня, прийшовши вранці відкривати магазин. Від того, що побачила, жахнулася: скрізь розкидані упаковки солодощів, недоїдки ковбас, сирів, розбиті пляшки спиртного…