Метаморфози каменю й металу

Монументальна скульптура особлива тим, що взаємодіє з широким простором і вимагає враховувати ландшафт, архітектуру, тож майстер великих форм повинен мати мислення й архітектора. До речі, в останні роки до проектів Миколи Худолія долучилася як архітектор його талановита донька Анастасія, вихованка «Греківки» й Архітектурно-художнього інституту ОДАБА.

Твори-фенікси

За більш ніж сорокарічний творчий шлях Микола Худолій втілив у життя десятки яскравих монументальних проектів, але є кілька особливо натхненних, які в художньому сенсі надзвичайно виразні, актуальні, хоча так і залишаються в макетному варі-анті. Один із них, створений ще у час Чорнобильської трагедії, має великий гуманістичний смисл: крізь руїни стіни виростає, як конвалія крізь шлаковий ґрунт, могутня у своїй життєдайності жінка. Нещодавно цей твір був відправлений у Кропивницький, де оголошено конкурс на кращий пам’ятник Героям Небесної Сотні. Його підсумки мали підвести 25 серпня (на момент написання статті результати ще не відомі). У ньому лаконічно й переконливо виражена ідея торжества життя.

Інший твір, ще не втілений са-ме в одеському просторі, — образ самої Одеси — теж персоніфікований, жіночий. На цю тему впродовж багатьох літ митець виконав близько десятка скульптурних варіантів. Один з останніх, з огляду на новий проект, підтриманий міськрадою, міг би успішно реалізуватися. Йдеться про «Місто скульптур», за яким Одесу заполонить садово-паркова скульптура, що «надала б їй більшої душевності». «Одеса» Миколи Худолія чудово сприймається на тлі моря і, на мою думку, прикрасила б берег Ланжерона. Чи вистачить керівництву міста зацікавленості й колективної волі, щоб дати цій роботі нове життя?

Стилізація як наступність

Микола Худолій — стиліст (що притаманно постмодерну загалом) чия художня стилістика внутрішньо вмотивована ідеєю і змістом задуманого твору. Діапазон його зацікавлень — від архаїки, навіть трипільської епохи, до класичного мистецтва античності й Ренесансу, а також мистецтва ХІХ—ХХ століть, особливо Бурделя, Мура, Манцу, Мессіна, чиї виставки свого часу відбулися на теренах колишнього Союзу.

На Дніпропетровщині, звідки, як уже мовилося, Микола Савелійович родом, ще збереглися артефакти доісторичних епох: дошумерські, кіммерійські, скіфські, половецькі, а також пізніші, козацькі, що не може не бентежити уяву художника. Козацький дух, відвага, мужність і суворість найяскравіше виражені в його пам’ятнику засновкові Біляївки отаманові Білому, хоч це й не портрет, а образ войовничого і грізного воїна.

У Миколі Савелійовичу, цій талановитій людині, особисто мене вражає його скромність у поводженні і спілкуванні з іншими, душевна лагідність, м’якість, відкритість.

Фізична сила і духовна велич, драматизм — характерні ознаки багатьох монументальних творів скульптора. (Ловлю себе на думці, що визначення «скульптор» ніби наголошує на ремісничій складовій діяльності у цьому виді мистецтва. Краще — «художник», у широкому розумінні цього слова).

Окремі роботи майстра свідчать про те, що він може інтерпретувати їх, залежно від теми, чи то в дусі італійця Берніні, чи француза, який творив на два століття пізніше, Бурделя, залишаючись при цьому самим собою — якість, яка так цінується в кожному художникові. Щодо роботи в необароковій традиції, то надзвичайно досконалою є авторська мармурова копія одного з римських фонтанів із зображенням путті, що купаються. В ній (у чаші) він уперше застосував власну, авторську технологію, що імітує граніт. Серед інших мармурових, монументальних скульптур, які продовжують уже ренесансні традиції, своєю довершеністю привертає увагу зображення Божої Матері з дитям для каплиці в Кілії. У ній — любов і повага до материнства.

Перша монументальна робота Миколи Худолія — «Подвиг», встановлена в с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району, мала ідеологічний підтекст, але скульптор зумів створити образ героя в усій його універсальній трагічній красі. Тоді митець, що тяжів до архаїчно-брутальних форм, захопився творчістю вже згаданого Бурделя з його переосмисленням тради-ційних форм, і звернувся до форм фактурних, енергійних, майже футуристичних, які трансформує потужна внутрішня енергія, ніби сприйнята в четвертому вимірі. Не забуваймо, що подібна свобода у ті часи не дуже віталася в офіційних колах.

Багато монументальної скульптури створено у техніці кованої міді. Як-от монумент для Кам’янки у Чернівецькій області, присвячений жителям цього села, полеглим у Другій світовій війні. Це зображення матері з піднятими руками. У цьому жесті — протест і відчай. Художнє вирішення віддалено нагадує роботи також уже згаданого Д. Манцу.

Щодо першої участі у виставці, то дебютним твором тоді ще вихованця училища, став образ дівчини (у бронзі), що уособлює соняшник (1972). Згадаймо цей незабутній, запаморочливий запах соняшникового поля! Спогади дитинства мали й інше творче втілення, наприклад, камерна робота, що зображує хлопчика з кавуном. Такий, майже не підйомний кавун, дарунок східноукраїнського степу, він у далекому минулому, ще дитиною, ніс додому. Тема дитинства у кожного з нас завжди викликає душевний щем.

Підготовчі, ескізні рисунки Миколи Худолія — архітектонічні, а окремі — живописні. У цьому сенсі цікаві замальовки для меморіальної дошки В’ячеславу Чорноволу, встановленої на будинку, що на розі вулиць імені цього державника і Великої Арнаутської.

Географічно монументи авторства Миколи Худолія прикрашають простіри Туркменістану, Росії, Молдови і, певна річ, України, здебільшого відображаючи національний колорит цих країн: легкий і поетичний жіночий образ «Молдови», загадковий — «Туркменії». Всі — у відповідному архітектурному оздобленні. «Різними пластично-композиційними прийомами я прагнув вивести рельєф із площини, зробити його активнішим», — пояснює автор.

Микола Савелійович гордий тим, що працював пліч-о-пліч з талановитим скульптором-модерністом Миколою Степановим, з яким створив 15-метрову (в довжину) багатофігурну скульптурну композицію «Народження колеса». Ця робота виросла до філософського рівня — осмислення витоків цивілізації.

«Крилатий» Іван Хреститель

Твори митця вирізняються оригінальним пластичним та сюжетним рішенням і, попри вмотивовану декоративність, досить помірну, монументальні, незалежно від розміру. У них є художній відбір у формальному розумінні, пошуки досконалості через варіативність. Мислити монументально у будь-якому виді із суміжних мистецтв — ознака потужного таланту.

Одна з найсильніших робіт художника — п’ятиметрова фігура Івана Хрестителя (сім метрів разом з хрестом) у Дніпрі. Вона увінчує купол собору Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. Здавалось би, на такій висоті (більше 30 метрів), потрібно було б враховувати спотворення пропорцій. «Я полюбляю готику, мені подобається подовженість фігур, — каже автор. — Цей храм робили під скульптуру, адже набережну Дніпра, поблизу центру, прикрашає комплекс скульптур. Це свого роду храм-пам’ятник».

Було кілька варіантів фігури Івана Хрестителя, і коли одеський митець упевнився, що переміг у конкурсі, то переробив скульптуру на інший лад. «У моєму розумінні Іван Предтеча — це ангел, але не міг же я його зобразити з крилами! Тоді я обіграв складки його плаща, що розвіваються на вітрі й асоціюються з крилами. Я також виконав ескіз головних дверей для собору, але замовлення віддали іншому. Шкода — позмагався б з Джакомо Манцу…» — жартує Микола Худолій. Ще один зменшений варіант Івана Хрестителя, більш класичний, мармуровий, встановлений в інтер’єрі цього ж храму.

Володимир КУДЛАЧ.