Нема обліку — нема економії, або Що гальмувало європейські реформи у ЖКГ

Показовий момент: в усіх східноєвропейських країнах, чий досвід переймає Україна, ця реформа була проведена першою. А в деяких — подібні норми існували ще в соціалістичний період.

Національний «особливий шлях» полягав у тому, що перехід на ринкові рейки обійшов систему ЖКГ стороною. Чому так вийшло?

Встановленню обліку опиралися насамперед постачальники — для них відсутність обліку означає можливість комбінацій з платежами. Не має значення, чи живе споживач комунальних послуг у холоді, а чи в його квартирі спека. Він все одно зобо-в’язаний заплатити стільки, скільки йому «пропишуть» за нормативами. І пострадянська комунальна система всіма руками чіплялася за цю можливість, перешкоджаючи європейським реформам.

Тепер прилади обліку постачання теплової енергії, гарячої води і централізованого водопостачання зобов’язані з’явитися в усіх багатоповерхівках. При цьому встановлені конкретні терміни: для теплової енергії — до 2 серпня наступного року, для гарячої і холодної води — до 2 серпня 2019-го.

Що після цього зміниться? Перш за все, постачальник втратить можливість перекладати втрати в мережах на плечі споживачів: усе, що втрачається по дорозі до вашого будинку, раніше оплачували ви. Тепер ці втрати стануть «головним болем» постачальників — але не нас із вами.

Втім, закон цілком лояльний і до постачальника: тепер він може вимагати від будинку оплати наданих послуг у повному обсязі. Це нормально, адже прав без відповідальності не буває.

Точка розрахунку —
будинок

Ще однією важливою складовою нового закону є норма, за якою прилади комерційного обліку є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку та в обов’язковому порядку беруться на абонентський облік виконавцем комунальних послуг й оператором зовнішніх мереж. Обов’язок з їх обслуговування (в тому числі повірки) і заміни покладається на оператора зовнішніх мереж.

Обов’язок встановити прилади обліку лежить на операторі, але у співвласників є можливість і самим встановити такий прилад, якщо умови оператора неприйнятні. Оплатити такі роботи вони можуть у розстрочку на п’ять років. Тож і тут усе на боці клієнта, тобто — на нашому.

Також добре те, що в законі регламентується порядок розподілу обсягу комунальних послуг між споживачами всередині будинку. При цьому окремо передбачається можливість застосування, за рішенням співвласників, поправочних коефіцієнтів для розподілу теплової енергії між окремими споживачами.

Тобто торцеві квартири, перший та останні поверхи платитимуть менше, бо втрати у них більші. Цей принцип розподілу тепла всередині будинку успішно працює як у Польщі, так і в інших східноєвропейських країнах.

Володієш інформацією —
володієш світом

А ще в новому законі добре те, що він вимагає від оператора послуг більшої деталізації рахунків. На додачу до загальноприйнятих даних, які вказуються в рахунку, встановлюється обов’язок надання безкоштовно споживачеві не рідше двох разів на рік:

— інформації про середній обсяг споживання і середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (в тому числі залежно від класу будівлі);

— рекомендацій щодо можливих заходів для підвищення енергоефективності будівель, інформації про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності.

Крім того, споживачеві гарантується безкоштовний доступ до інформації про щоденний/щомісячний обсяг споживання послуг.

Це — чудова новина для нас, співвласників багатоквартирних будинків: ми зможемо володіти повною інформацією про своє споживання і планувати заходи з енергоефективності, необхідні саме для нашого будинку.

Є й інші «плюси». Наприклад:

— гарантується доступ до показників приладу комерційного обліку та встановлюється відповідальність за ненадання таких показників;

— встановлюється відповідальність за виставлення споживачеві рахунків на оплату, сформованих з порушенням встановлених правил;

— споживачі можуть покласти обов’язки з розподілу обсягу комунальних послуг на уповноважену особу (управитель, представник ОСББ і т.п.);

— споживачі мають право вимагати компенсації вартості обсягу комунальних послуг, які були на них розподілені й утворилися в результаті витоку у внутрішньобудинкових мережах, в особи, винної в такому витоку (наприклад, управитель);

— до затвердження Мінрегіоном методики розподілу обсягу спожитих комунальних послуг споживачам надано право самостійно визначити порядок розподілу таких послуг.

Двері
в європейське ЖКГ

Не менш важливо й інше: підписання цього закону знімає перешкоду для подальшого реформування українського ЖКГ, дозволяючи використовувати кращі європейські моделі.

Що далі?

До кінця року очікуємо ухвалення закону про житлово-комунальні послуги, покликаного окреслити рамки договірних відносин між споживачем і монополістами-постачальниками комунальних послуг. Це дозволить споживачеві обирати, які послуги йому замовляти, і розуміти ціну та межі відповідальності в договірних відносинах.

Інакше — залишається статус-кво і сіра зона правового поля, коли споживач не має можливості контролю і зміни постачальника комунальних послуг.

Втім, як показує український досвід, ухвалення закону не означає його виконання. За цим також необхідно стежити. Адже справжня «євроінтеграція» починається з кожного з нас. З нашого будинку, з готовності брати на себе відповідальність за свою власність.

Всупереч усім перешкодам, Україна рухається шляхом, яким раніше пройшла Східна Європа. На цьому шляху на нас ще не раз чекають спокуси залишити все так, як є. Але наразі — багато в чому завдяки громадянській активності — ми зробили ще один крок до Європи.

Софія ЛІНН,
керівник проекту групи Світового банку «Енергоефективність у житловому секторі в Україні».

Джерело: www.eurointegration.com.ua.