№ 75 (21866) четвер 17 серпня 2017 року

Позиція політичної партії «Відродження», висловлена на шпальтах «Чорноморських новин» 12 серпня цього року, зведена до заклику «відмовитися від «мови ненависті» та «визнати політичний радикалізм і націоналістичний екстремізм загрозами для національної безпеки», причому без якоїсь конкретики, що саме слід розуміти під «націоналістичним екстремізмом» і «підтримкою позиції ідейної нетерпимості міжнаціональної ворожнечі», змусила знову взятися, як казали наші класики, за перо. Бо між рядків цієї, так би мовити, позиції проглядається банальне бажання спинити рух перетворень, покликаний вирвати Україну з московської орбіти впливу, який набрав обертів з часів Революції Гідности, і залишити все, як було доти.

Партія «Відродження» у своєму зверненні згадала одних телеведучих, висмикнутих з тисяч, що не соромляться поступатися професійній етиці, і чомусь не згадала, наприклад, телеведучого телеканалу ZIK Остапа Дроздова, який у своїй програмі в прямому етері вигнав зі студії одного з гостей, політолога і блогера Юрія Романенка за відмову спілкуватися в програмі наживо державною мовою. Чи відмова говорити до української телеавдиторії українською мовою не кваліфікується партією «Відродження» як «націоналістичний екстремізм» московського розливу? «Націоналістичний екстремізм» означає «український екстремізм»?

У номері за 10 серпня «Чорноморські новини» опублікували звернення авторитетних учених «Замість предметів — загальні поняття» щодо наміру Міносвіти подальшого звуження викладання фізики у школі.

Цілком підтримую колег. Значення  фізики полягає не тільки в тому, що школярі знайомляться з основаними законами природи, а й у тому — і це не менш важливо, ніж попередній аргумент, — що фізика (як і математика, як й іноземні мови) сприяє розвитку мислення. Дослідження з допомогою магніто-резонансної томографії це підтверджують дуже переконливо.

То що, замість уроків фізики з фізичними приладами залишимо школярів наодинці із смартфонами? До речі, ті самартфони винайдені саме фізиками.

Микола КОВАЛЕНКО,
доктор фізико-математичних наук, професор,
заслужений діяч науки
і техніки України.
м. Одеса.

Реформи, реформи, реформи... Для кого, навіщо і кому це вигідно? Щоденно з душевним болем чекаєш приголомшливої новини, що щось реформували во благо пересічного українця... Але за все плати! В Ананьєві найвищі ціни за воду та водовідведення. Скоро виконком мерії прийме рішення платити за повітря. Платіжна спроможність українця меншає. А безробіття стало візиткою реформ...

Реформують освіту. І тепер 20—25 кілометрів возитимуть сонних дітей навіть в ожеледицю по знищених дорогах. Батьки хвилюються і пишуть колективні звернення до депутатів, що такі реформи від лукавого, а не від великого розуму. Але реформи — для реформи і для проформи. Не хочеш вчитися — у тебе є безвіз для чужинського ярма. Ми подібне проходили під час панування російського царату.

Згадалося воєнне дитинство за румунської окупації. Мати мене, півторарічного, у 1941-у несе сонного на норму 12 кілометрів. Добре, що подружки по нормі допомагали. Та «румуна нє дурной — на каруцу і домой». А тут, схоже, готуються до довгої окупації України...

— У Мирків картоплі не бери, — шепнула на вухо однокласниця Ліда, з якою зустрілися на містечковому базарі. 

Вона змовницьки шарпонула мене за рукав і силою потягла подалі від мішка з великою білою картоплею, яку я вже зібралася набирати в торбину.

— Невже дорого?

— А ти запитай, чого вона сама її не їсть, а на базар, бачиш, винесла...

Картопля, яка любить теплий вологий пісок, у нас, на півночі Миколаївщини, де скільки не копни — чорнозем, не родить. Буряки з кукурудзою, соняшник — що називається, до двору, а ось картопля, хоча люди її садять і щось збирають, — марна праця: родить дрібна, прошпилена дротяником, продегустована колорадським жуком, ще й підгниває до Різдва.

Головна військова прокуратура ГПУ продовжує здійснювати досудове роз-слідування за фактом ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки. У цьому провадженні, крім іншого, досліджуються обставини Іловайської трагедії, а також причини та наслідки, за яких відбулися ці події.

Для повноти слідства та фахової оцінки питань застосування і взаємодії сил та засобів, залучених до проведення АТО у Донецькій і Луганській областях, обґрунтованості прийняття управлінських рішень при плануванні й проведенні бойових операцій, у тому числі в серпні 2014 року в районі м. Іловайськ, здійснено дві комплексні комісійні судові військові експертизи, до яких залучено 31 досвідченого експерта та фахівця у військовій сфері.

Зібраними доказами та експертизами встановлено, що з травня по липень 2014-го силами АТО проведено низку успішних операцій з визволення населених пунктів Донецької і Луганської областей від терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР».

15 серпня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулося перше засідання координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання під керівництвом заступника голови ОДА з гуманітарних питань Сергія Колебошина.

До складу ради увійшли працівники освіти і культури, члени громадських організацій, а також фахівці у сфері соціокультурної діяльності. На зустріч запросили й представників громадськості, які не входять до складу ради. Присутні обговорили кілька десятків програм з національно-патріотичного виховання за п’ятьма основними напрямками: освіта, медіа, соціальний захист, культура і мистецтво та розвиток сфери військово-патріотичного виховання.

«Патріотизм — це головна національна ідея України. Але треба розуміти, що патріотичне виховання — це не тільки покладання квітів до пам’ят-ника Тарасові Шевченку або підготовка білбордів до Дня Незалежності України. Для мене важливими складовими патріотизму є й елемент безпеки, наявність у віддалених сільських районах сигналу українських телеканалів та радіо-станцій, а також можливість усіх без винятку українців користуватися послугами українських мобільних операторів. Усі ці елементи і є фундаментом, на якому будується самостійна та свідома Україна», — наголосив Сергій Колебошин, додавши, що патріотичне виховання на Одещині повинно розвиватися з урахуванням специфіки нашого краю.

Результати Одеської області зі складання випускниками навчальних закладів зовнішнього незалежного оцінювання у 2017-у були схвально сприйняті під час селекторної наради 15 серпня, присвяченої підготовці до нового навчального року, що пройшла під головуванням прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та за участю міністра освіти Лілії Гриневич.

Детальніше про підсумки складання ЗНО випускниками Одещини на своїй сторінці у Фейсбуці написав заступник голови ОДА з гуманітарних питань Сергій Колебошин. Зокрема, наша область вперше за кілька років покращила свої позиції у загальнонаціональному рейтингу складання ЗНО — піднялася на три сходинки, посівши 17-е місце, тоді як із 2014-го перебувала на 20-у.

На переконання Сергія Колебошина, поліпшення результатів складання ЗНО сталося, перед-усім, завдяки проекту з онлайн-підготовки «Будь розумним/Be smart», ініційованого очільником регіону Максимом Степановим у квітні цього року.

Дружба та підтримка замість іграшок і цукерок — під таким гаслом працює громадська організація «Одна надія», зайнята реалізацією проекту з впровадження наставництва для дітей з інтернатних закладів нашої країни. Сам проект з 2009-го успішно діє у Києві та в Київській області. На законодавчому рівні наставницт-во схвалили восени минулого року.

Ми охоче переймаємо гарну ідею, двома руками голосуючи за організацію наставництва гідних людей над вихованцями інтернатних закладів. Спонсорство — це вже вчорашній день. Привезені доброчинниками на свята цукерки та іграшки не такі важливі для дитини, як гарна порада чи підтримка того, хто приїздить саме до тебе і переймається саме твоїм життям.

Нещодавно в Одесі відбувся «круглий стіл», у роботі якого взяли участь керівники служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, директори інтернатних закладів області та представники ГО «Одна надія». Вів засідання заступник голови облдержадміністрації з гуманітарних питань Сергій Колебошин (на знімку).

Як завадити розкраданню комунальної власності. Відкрита зустріч з експертами на таку більш ніж актуальну тему відбулася в Одесі минулої п’ятниці з ініціативи місцевої команди «Самопомочі». Назва системи — «ProZorro. Продажі» — говорить сама за себе.

Як продавати комунальну власність за вигідною ціною та збільшити надходження до бюджету? Як зробити процес продажу прозорим та відкритим? Як мінімізувати вплив чиновників на процес проведення торгів?

Сьогодні в Одесі вже функціонує система «ProZorro. Закупівлі», завдячуючи якій місто щодня закуповує товари та послуги для шкіл, лікарень та інших муніципальних закладів за вигіднішими цінами. Аналогічну систему, на думку експертів, слід впровадити і в сфері продажу комунальної власності, щоб чиновники забули, що таке віддавати «потрібним людям» міську нерухомість чи землю за безцінь. І в цьому Одесі може допомогти «ProZorro. Продажі».

Закінчення. Початок у номері за 12 серпня.

Невдовзі після публікації у № 179 «Извстій…» тексту Четвертого Універсалу («Универсалъ Украинской Центральной Рады») з’явилися друком одна за одною статті, що вже відкрито виступали проти законної української влади, маскуючи національно-політичні пріоритети тезами про пріоритетність класової боротьби («Съ украинскімъ народомъ противъ украинскаго и международнаго имперіализма», «Украинская буржуазія мобилизируется», «О воззваніи Петлюры», «Фронтовой и областной създъ и украинскій вопросъ», «Совтская власть на Украин»). Квінтесенцією цих матеріалів було твердження, що УЦР «примкнула къ врагамъ совтской власти» і вступила на шлях контрреволюції.

Таким чином, декларація підтримки національно-визвольних рухів «угнетенныхъ народовъ» корелювала з трактуванням цих рухів як сепаратистських і таких, що начебто загрожують цілісності державного устрою і загальнодемо-кратичним цінностям. Такий підхід став, на жаль, базовим у національному питанні радянської ідеологічної доктрини на наступні сім десятиліть.

Проведення уже восьмого Одеського міжнародного кінофестивалю, його насичена тижнева програма, безумовно, викликали інтерес шанувальників цього виду мистецтва як в Україні, так і за кордоном. І все ж, переконаний, можливості ОМКФ ще далеко не вичерпані, особливо в царині висвітлення сторінок історії україн-ського кінематографа та популяризації його ціннісних надбань.

За приклад хочу взяти таку знакову подію, як 90-літній ювілей створення на Одеській кінофабриці ВУФКУ фільму «Звенигора» (1927), режисер Олександр Петрович Довженко. Детальніше ознайомлення з частково вцілілими періодичними виданнями тієї пори, які зберігаються в провідних книгозбірнях нашого міста (Одеська національна наукова бібліотека і наукова бібліотека ОНУ ім. І.І. Мечникова), та документами з Державного архіву Одеської області дає змогу донести до читацької аудиторії цікаві історичні факти, що, можливо, випадково, залишилися поза увагою дослідників творчої спадщини видатного українського кінорежисера.

V

Українські стрічки, в переважній більшості, показані на недавньому VIII Одеському міжнародному кінофестивалі у різних програмах, переконливо доводять, що національне кіно активно відроджується і що талант, патріотична налаштованість за державної підтримки дають вагомий результат.

У числі цих фільмів — і психологічна драма «Стрімголов», дуже прихильно і з великим зацікавленням зустрінута пресою та публікою. Цей дебют молодої режисерки Марини Степанської (вона ж й автор сценарію) перед тим став учасником головної конкурсної програми 52-го Міжнародного фестивалю в Карлових Варах, а також отримав приз у Вільнюсі — право ринкового показу в Каннах. В Одесі картина взяла участь у Національній конкурсній програмі.

У центрі фільму — історія кохання двох молодих людей, кожне з яких шукає своє місце в житті. Антон — талановитий музикант, який два роки навчався у Швейцарії, — щойно вийшов з режимного лікувального закладу, де півроку позбувався алкогольної та наркозалежності. Суворий дідусь, колишній дисидент, поселяє його у себе, десь за містом, майже під лісом, подалі від міських спокус. Стосунки з матір’ю, схильною до чарки, не складаються. Він пробує увійти в ритм сучасного життя, яке не надто змінилося за якихось півроку. Декотрі зі старих друзів вельми вдало «вписалися» у всю ту невизначеність, але це не для нього. Хлопець на роздоріжжі. Він приймає непросте для себе рішення цілковито покінчити з музикою (у фільмі цей вчинок не надто вмотивований), властиво, з усім, що в минулому. А що попереду? Це болісний пошук і непростий шлях, але постава хлопця, його обличчя, що є відображенням його внутрішнього світу, говорять за те, що він знайде себе. Хочеться вірити ще й тому, що поруч з ним відтепер буде його кохання.

Шевченківський лауреат, відомий український поет, що родом зі славного міста Ананьєва, Тарас Федюк презентував книгу нових віршів «Канабіс» (Київ, «Гамазин», 2017). Якщо (за словами самого автора) творчість — це шаманство, а твори мистецтва — галюцинації, тоді все правильно. Тоді — «Канабіс».

Тарас ФЕДЮК

* * *

вітер вирве книгу з рук
стане книга не моєю
і покоиться стернею
між наляканих пилюк

листям липа шелестить
терен шелестить голками
тільки сторінки віками
шелестять коротку мить

Під двокілометровим крижаним щитом у західній частині Антарктиди науковці Единбурзького університету виявили найбільший вулканічний регіон на Землі, повідомила The Guardian.

Цей вулканічний пояс, на думку геологів, може бути найбільшим на планеті. Про масштаби знайденого промовисто свідчать цифри: якщо впродовж попереднього століття дослідникам вдалося виявити в цьому регіоні лише 47 вулканів, то тепер до них додалася одразу майже сотня — 91.

Як зазначає видання, висота вулканів дуже різниться і становить від 100 метрів до майже 4 кілометрів. «Ми навіть не очікували виявити таку кількість. Ми практично потроїли кількість вулканів на заході Антарктиди, про існування яких нам було відомо», — зазначив спеціаліст з льодовиків Роберт Бінгем. За його словами, більшість виявлених вулканів знаходяться на морському дні, прихованому під шельфовим льодовиком Росса. Геологи вважають, що там їх може бути ще більше.

На службі у Її Величності

На уряд Британії з ХІХ століття «працювали» 24 коти. Про це посольство королівства в Україні повідомило у Facebook з нагоди Всесвітнього дня кота.

«Із середини ХІХ століття коти є невід’ємною частиною уряду Великої Британії. За даними архіву Whitehall, за цей час на службі були 24 мишолови. Наразі чотирилапі є у Кабінеті міністрів, резиденції прем’єр-міністра, міністерстві закордонних справ та казначействі. Коти виконують конкретну функцію — ловлять мишей», — йдеться у повідомленні.

У посольстві розповіли, що, наприклад, кіт МЗС Британії Пальмерстон названий так на честь британського міністра закордонних справ та прем’єр-міністра лорда Пальмерстона (Генрі Джон Темпл Пальмерстон, 1784—1865). Пухнастика взяли з притулку для тварин Battersea Dogs and Cats Home. До речі, у Британії дуже поширена практика не купувати домашніх улюбленців, а забирати кішок та собак з притулків. «Чорно-білий мишолов має власну твіттер-сторінку і понад 52 тисячі фолловерів, на якій розповідає про свої робочі будні та дипломатичну діяльність», — повідомили у посольстві, завершивши пост хешнегом #InternationalCatDay.

19 серпня — Другий, Великий або Яблучний Спас

Закінчуються літні жнива, і православні у своїх храмах відзначають три свята, віднесені до імені Спасителя. Ці три свята нібито пов’язують увесь Успенський піст. Перше — Спас медовий, Маккавей (14 серпня), друге — Спас яблучний, Преображення Господнє (19 серпня) і третє — Горіховий Спас, Спаса Нерукотворного (29 серпня, на другий день після Успіння Богородиці).

Преображення Господнє — одна з центральних подій трьох Євангелій —відбулося на горі Фавор.

…Вже пролунала з вуст Ісуса промова про хрест і про славу Царства Його. Але навіть учні Його ще не усвідомили цілком, чим стануть для людства земне життя, майбутні страждання і воскресіння Сина Божого. Адже Ісус прийшов до людей такою ж простою людиною, як і вони. Не пророк, не цар, не священик. І чудеса свої Він творив далеко від людей — у якомусь скромному будинку або поблизу кам’янистої безлюдної дороги. Ким був Він в очах своїх сучасників, які ще не вірять у Нього? Звичайним провінційним ремісником, навколо Якого — селяни, рибалки, якісь безпритульні й знедолені. Навіть близькі не розуміють Його. І вже учні покидають Його, і таких чимало. Навіть Петро, єдиний, який назвав Його Месією, заперечує Йому…

Президент Петро Порошенко видав указ про заходи з підготовки та відзначення у 2018 році 1030-ліття хрещення Київської Русі-України.

Згідно з документом, Кабінету міністрів доручено утворити оргкомітет з підготовки та відзначення цієї дати, а також розробити за участю релігійних організацій та громадських об’єднань і затвердити план заходів.

Обласним і Київській міській державним адміністраціям доручено забезпечити виконання заходів з підготовки та відзначення 1030-річчя хрещення Київської Русі-України.

Сім’я Доннелі, яка проживає в Ірландії, найстаріша у світі. У родині 13 братів і сестер, сумарний вік яких перевищує 1000 років. У липні 2017-го ця унікальна родина була занесена до Книги рекордів Гіннесса.

Після того як рекорд був за-фіксований, брати і сестри Доннелі розповіли, чим можна пояснити їхнє довголіття. Вони, зокрема, завжди багато працювали, грали в галльський футбол, їли багато яблук, вирощених у власному саду, а також практично не вживали алкоголь. Яблука, які досі вирощуються на фермі Доннелі, вважаються одними з кращих у Великобританії. Їх використовують для приготування сидру і знаменитих яблучних пирогів.

Наймолодшому членові сім’ї, Лео, 70 років. Він розкрив журналістам ще один родинний секрет. На його думку, справа в тому, що всі у сім’ї двічі на день їли вівсянку. «Ми завжди дотримувалися ритуалу, заведеного нашим батьком — перекусити чимось теплим перед сном. Їли кашу о 10-й вечора, а потім на сніданок — о 7-й ранку. Вівсяні пластівці — на молоці, а зверху клали ложку яблучного джему. Каша перед сном і каша після сну — так у нас було заведено».

Уже вдруге за дев’ять років 69-літньому канадцеві Жулю Парану поталанило виграти у лотерею джекпот у понад мільйон доларів.

«Я знаю, що вірогідність виграшу дуже мала, а зробити це двічі за порівняно короткий проміжок часу — це взагалі щось неймовірне», — зазначив щасливчик.

Квиток вартістю 3,2 долара приніс Жулю Парану виграш в онлайн-лотерею в сумі 1 мільйон 222 тисячі доларів. Шанси, що перемога дістанеться саме йому, становили 1 із понад 23 мільйонів. Попередній виграш — мільйон доларів — він отримав у 2008 році в лотереї 6-49. Тоді в нього був один із 14 мільйонів шансів на перемогу.

За словами Жуля Парана, він і далі гратиме в лотерею, а отримані гроші витратить на новий будинок та поїздку до Лас-Вегаса. «Я не будуватиму палац, але хочу мати помешкання у сучасному стилі», — зазначив щасливий канадець.