Якщо в родині — першокласник...

Але в шопінгу наосліп є й певні мінуси. Наприклад, одяг та взуття за півроку може стати замалим або, що ще гірше, не підійти за розміром одразу. В таку ситуацію торік потрапила одеситка Марина, яка замовила доньці шкільний брендовий сарафан з Німеччини. Та сталася прикра неприємність: посилка надійшла із запізненням, у середині серпня, і виявилося, що одяг на дівчинку замалий. Марина спробувала продати його, але з того нічого не вийшло. А ще ж довелося побігати по наших магазинах у пошуках потрібного розміру, адже в другій половині серпня на полицях можна знайти тільки те, що залишилося.

Тож коли купувати шкільне приладдя та одяг-взуття, аби не переплатити і потрібний розмір знайти?

Мама зі стажем Наталія Котляревич збирає до школи одразу трьох доньок. Першачків цього року в неї нема, але, згадуючи, як уперше відправляла дитину до школи, зізнається: допустила безліч помилок. «Якщо одяг і взуття вирішила купувати ближче до вересня, щоб не мати проблем з розміром, то канцелярію вибрала заздалегідь», — згадує одеситка. Ще в березні знайшла в інтернеті оптову базу канцтоварів і замовила там те, що зазвичай купують усі батьки. Однак у серпні, коли познайомилася з майбутнім учителем своєї дитини, почула новину: всі основні канцтовари для першокласників централізовано закуповує батьківський комітет. Бо ж учитель зі свого досвіду знає, який пластилін чи олівці кращі за якістю, з чим дітям зручніше займатися, і рекомендує придбати товари відповідних торговельних марок. Звісно, батьки можуть все купити самостійно, проте знайти такий же зошит чи ручку, які є у всіх інших, проблемно. Набагато зручніше здати певну суму і зовсім забути про ці клопоти.

«Заздалегідь, мабуть, можна обрати рюкзак. Вимоги до нього у мене стандартні: має бути ортопедичний, підходити за розміром та важити не більше кілограма», — продовжує пані Наталія. Його можна замовити з-за кордону, але й у нас продаються аж ніяк не гірші. «Думаю, рюкзак потрібно обирати стаціонарно, щоб дитина могла його приміряти. Їй із ним має бути зручно», — констатує жінка.

Досвідчені батьки радять: турбуватися про рюкзак не потрібно. Як показує практика, його до школи носить, принаймні в першому класі, не малюк, а самі ж батьки. Головне, щоб дитина могла легко його відкрити та закрити. Не варто купувати наплічник з десятками відділень та кишень. Спочатку це здається зручним, та згодом, виявляється, заплутує дитину. Коли під час заняття швидко треба щось дістати, першокласник розгублюється, де і що лежить.

У цьому сенсі краще подбати про якісний пенал. «Бажано, щоб він був великий та з кількома відділеннями — для олівців, ножиць, циркуля, лінійки тощо. Дитина, відкривши його, одразу знайде те, що їй потрібно», — продовжує Наталія Котляревич.

Готуючи дитину до школи, батьки насамперед намагаються навчити її писати та читати. Однак забувають про не менш важливі дрібниці. Наприклад, застібати ґудзики на одежі, шнурувати взуття тощо. Якщо дитина цього не вміє, то, розповідають вчителі, буває, не встигає розстібнути штани і сходити вчасно в туалет. Дуже незручна ситуація, коли батькам доводиться посеред робочого дня відпрошуватися, аби занести дитині в школу запасний комплект одягу.

Купуючи канцелярське приладдя, не забудьте про кейс для їжі. Інакше яблука та банани швидко зіпсують рюкзак. Це ж стосується і рідкого клею. Якщо він розіллється, то точно доведеться купувати новий наплічник.

То скільки ж цього року потрібно витратити, аби ваша дитина мала все необхідне для занять? За гарний рюкзак правлять від 750 гривень. На канцелярське приладдя піде приблизно тисяча. Мінімум дві пари взуття — туфлі та кросівки. Тут ціна залежить від матеріалу, з якого їх виготовлено, та бренду. В середньому хороше шкіряне взуття коштуватиме від тисячі гривень.

Одяг для дівчинки обійдеться дорожче, ніж для хлопчика. Знадобиться 4—5 блузок. У багатьох школах вимагають білі сорочки, тому їх доведеться змінювати і прати щодня. Якісна блузка хорошого бренду коштує в середньому 400—600 гривень, сарафан — 500—700, кофта — 600—700, штани — 500—800 гривень. Шкільна спідниця сьогодні від 250 гривень — їх також знадобиться кілька. До цього додайте колготи, шкарпетки, бантики…

«Якщо хочете заощадити, потрібно їхати на ринки, зокрема на «Сьомий кілометр», і купувати весь одяг в одному контейнері. При цьому варто повідомити реалізаторові, що ви — оптовий покупець, і він зробить вам значну знижку. «Про такий варіант слід домовитися з продавцем одразу, інакше, будьте певні, ще й додасть до ціни» — розповідає пані Наталія.

Хлопчикам треба значно менше одягу: мінус спідниці, сарафани, бантики. Однак викласти за якісний одяг теж доведеться немало. На тих же ринках за турецький костюм-«двійку» — штани та піджак — правлять від 1500—1700 гривень. Можна знайти такий же костюм китайського виробництва за 1000 гривень, однак якість матеріалу значно нижча від турецького. Сорочка обійдеться у 350 і більше гривень, а потрібно їх також чотири-п’ять, бо хлопчики більш непосидючі та бруднять одяг частіше.

Зазвичай у серпні до списку витрат варто додати внески на ремонт класу чи школи, централізований збір грошей на канцтовари, квіти тощо. Тож якщо порахувати все разом, щоб відправити першокласника до школи, доведеться витратити 8—10 тисяч гривень.

Ще одне питання, яким переймаються батьки: чи потрібен першокласникові мобільний телефон? Адже в багатьох школах ним користуватися взагалі заборонено. Та й діти на ньому переважно грають в ігри. Психолог Дмитро Карпачов, коментуючи це питання, зазначає: якщо ваша дитина не має мобільного телефону, а в усіх інших він є, то для її психіки це небезпечно. З перших днів у школі на неї повісять клеймо «білої ворони», що означає бути не такою, як усі — не успішною, не розумною. І цей момент обов’язково позначиться як на її поведінці (у вигляді протесту або депресії, апатії), так і на її успіхах у навчанні.

Інна ЯКИМЕНКО.