В моїм степу...
Усі ми, так чи інакше, належимо українському степу. І хоч у кожного він свій, зі своїми барвами, пахощами, улюбленими рослинами, та всіх нас об’єднує неперевершений дух степового полину, який і є, по суті, символом рідного краю, а разом із ковилою — праматір’ю українського степу — набуває оберегових для нас ознак із найдавніших часів. Тому й назвали його степовики Божим деревом.
А які гарні та ліричні назви дали українці рослинам, що квітковим мереживом вкрили безмежний степ округ Божого дерева: ключ-трава, євшан-зілля, сон-трава, розрив-трава, троян-зілля, чар-зілля (рута), рай-цвіт (пижмо), бояр-зілля (вовчуг), роман-зілля (ромашка)!..
А хто з нас не кохався у красі та пахощах Божої роси (росичка), материнки, безсмертника, білозора, волошок, горицвіту, нечуйвітру тощо.
Не злічити й пісень народних про життєву силу цих трав. Ось як співається, наприклад, про звіробій:
Бабусю, ріднесенька,
Спорадь долю мою —
Дай мені, люба, трави звіробою:
Привезли козака з далекого краю,
А він, бідний, очі вже не відкриває...
А згадаймо грицики, або мисочки, якими в повоєнні роки рятувалися від голоду і малі, і дорослі, випасаючи їх по зарослих канавах. Ця непримітна на перший погляд травиця має стільки назв від народу, що дивуєшся людській уяві: бардюжак, волокник гіркий, ворожка, гапка, горобинець, гречка куряча, зозульник, калиточник, кашка горобина, горобине око, сірики, сумочник, сухатник, трава пастуша...
І за кожною назвою степової рослинки — незбагненна минувшина рідної землі, її народу, його мови...
Це наше первісне багатство, бо на початку всього, як відомо, було Слово. А вічним для нас воно буде тільки за умов його збереження. І зрадити його ніяк не можна. Тому і стоять на смерть діти наші, щоб вберегти від плюндарів красу і єдність нашої багатостраждальної землі.
* * *
О, степе мій!
Розрадо українська.
Натхнення квітів,
ковили, кущів.
Свою «Зозулю» тут створив
Ніщинський,
Столиця жив
Й писав тут для душі.
Сюди на роси
Їздив Коцюбинський,
Вклонитись сонцю,
Жайворам, житам...
Тут написав Державний Гімн
Чубинський...
Хіба ж тебе колись
Комусь віддам?
О, степе мій!
Як біль і як розрада.
Ти щира радість
І моя любов.
Життя мого
Найвища в світі влада.
Козацька в жилах
З маку-квіту кров...
Словоцвіт
Під рідним небом, синім-синім,
В степу квітує Ласкавець.
І Горицвіт — весняне диво,
І ніжний-ніжний Билинець.
Там Нечуйвітер пелехатий
Медунку ніжно обійма.
А Дивосил Холодну М’яту
Своїм зел-листям зігріва...
І що не назва — словодиво!
Ти лиш послухай:
Звіро-бій.
Це ж він з часів далеких, сивих
Прийшов до нас, як Джерамбій.
Від ран зціляв дідів прадавніх,
(бувало, й наших ворогів).
Він стільки назв зібрав прегарних,
Немов намисто з дивослів:
трава Зборова, Кримопальки,
Стокрівця, Правник,
Коров’як, Діравник,
Іванюк опальний
І Журавель, як неба знак...
Таке росте лиш в ріднім полі:
В руках листочок розітреш,
То наче зранену долоню
Ти перед себе понесеш.
Цей сік червоний — Божа крівця,
Вона зціляє рани всі:
Лиш був поріз — куди й подівся,
Нема і сліду на руці.
В моїм степу, як в рідній мові —
Усе до болю, до ладу.
Пізнай це сам — піди у поле,
І відшукай цю зел-траву...
Петрові батоги
Скінчилась битва.
Карл програв.
Радіє Пьотр.
І вид його жахливий:
— Тепер вже не минеться козакам,
цим зрадникам,
мазепинцям негідним!
Скоріш в погоню!
Знищить до ноги!
Спалить Батурин
І втопить у крові!
А Україну всю —
під батоги,
щоб довго пам’ятала
шлях до волі!..
Все виконав
нацькований сатрап.
Спалив. Втопив.
І розіп’яв на дибі.
Та все ж з-під батогів
передсмертний чувся хрип:
«За волі мить
Тобі, Господь, спасибі!».
Козацька кров
розбризкалась в степу
червоним маком,
кетягом калини,
багряним глодом,
і кущем шипшини,
і спалахом степного гірчаку…
Квітує поле —
вільна Україна!
Здійснилась мрія — та, святая, мить.
І вже ніхто не зігне нашу спину,
хоч декому ще той
Петрів батіг свербить…
Юрій СИСІН.
м. Ананьїв.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206