Вірою і любов’ю освячений шлях

Постійні читачі «Чорноморських новин» добре знайомі з Галиною Могильницькою, її громадянською позицією, публіцистичним та поетичним хистом за її публікаціями на сторінках газети, на яких вона — давній і завжди бажаний автор. І все ж сьогодні, користуючись гарною нагодою, коротко нагадаємо життєвий і творчий шлях ювілярки, освячений вірою в Бога, любов’ю до людей, до Батьківщини.

Народилася в Одесі в родині освітян, що належить до однієї з найрозгалуженіших педагогічних династій України. Виховувалася на християнських засадах. І саме за віру, відстоювання права на свободу совісті та відвідування церкви в зовсім юному віці зазнала перших утисків від влади: спершу виключили з комсомолу, а потім — і з технікуму. За цим настало, так би мовити, трудове десятиліття — від робітниці на заводі до художнього керівника Будинку культури. У 1963-у, склавши екстерном іспити за вечірню школу, вступила до Одеського державного університету імені І.І. Мечникова, який закінчила в 1967-у. В студентські роки стає учасницею руху опору тоталітарній системі. Святослав Караванський, Ніна Строката, Олекса Різників, Володимир Барсуківський, Олег Олійників, Марія Овдієнко, Валерій Янкевич... Це вони у ті далекі 1960-ті наважилися говорити в Одесі про русифікацію краю, виступати на захист української мови, української ідеї, помісної церкви. Кожен згодом заплатив за таке «зухвальство» свою ціну — переслідування, звільнення з роботи, ув’язнення...

Дорога Галини Могильницької пролягла до Балти, де працювала викладачем у педагогіч-ному училищі. Там її чекало нове прю із тогочасною владою. За «вихолощення комуністичної ідейності з курсу української літератури й пропаганду творчості націоналістичних письменників Василя Симоненка, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Івана Драча» звільнили з роботи. Продовжити педагогічну практику змогла лише в сусідній, Миколаївській, області.

До Одеси повернулася аж у 1994 році, де продовжила ви-кладання, спочатку як вчитель української мови та літератури у 117-й школі, а згодом — на різних посадах в обласному інституті підвищення кваліфікації працівників освіти.

Завжди вела активну громадську діяльність. У 1970-х долучилася до правозахисного руху. Згодом стала однією із зачинателів руху за створення Української помісної православної церкви. Нині — почесний член парафіяльної ради кафедрального собору та засновник церковнопарафіяльної школи при кафедральному соборі Різдва Христового Української православної церкви Київського патріархату.

Заслужений працівник освіти України.

Авторка низки поетичних збірок, поем, навчально-методичних посібників з української мови та літератури, збірників сценаріїв українських народних, релігійних та громадянських свят для загальноосвітніх та недільних шкіл та понад півтораста статей з мовно-літературної, історичної, духовної та суспільно-політичної тематики. У своїх науково-популярних книжках «Літос, або Камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудословія», «Хроніка великого ошуканства» та «Міфотворчість як обґрунтування історичного мародерства», виданих багатотисячними тиражами як в Україні, так і за її межами (в т.ч. в англомовному перекладі), однією з перших порушила табу на висвітлення правдивої історії російсько-українських міждержавних та міжцерковних взаємин.

Творчий вечір Галини Могильницької відбудеться в суботу, 13 травня, в Одеському літературному музеї. Початок о 14.00.