Попри загрози, погрози і труднощі...

Виступ знаного львівського інструментального дуету у складі народної артистки України Лідії Шутко (скрипка) і заслуженого артиста України Олександра Козаренка (фортепіано), який 21 квітня відбувся в Малому залі ОНМА ім. А.В. Нежданової, став передвісником фестивалю «Два дні й дві ночі Нової музики», що у ці весняні дні щорічно проводиться в Одесі.

Як відзначила ведуча, артистичний директор фестивалю, відомий композитор, професор академії Кармелла Цепколенко, цей виступ відбувся у ювілейний для скрипальки рік, і вона вкотре підтвердила свою чудову професійну форму. Майстерність Лідії Шутко високо оцінювали такі метри, як Д. Ойстрах, М. Скорик, Б. Которович, О. Криса та інші.

Надзвичайно цілісна концертна програма модерністської музики побудована на кращих світових та вітчизняних творах — звучали сонати для скрипки та фортепіано Д. Шостаковича, Б. Лятошинського і М. Скорика. Гра дуету експресивна й пристрасна. Змієвидна перша частина сонати Шостаковича, що наповнена філософськими смислами роздумів над проблемами життя і смерті, змінюється скерційним Alegretto і переходить у третю, повільну, недомовлену частину...

Конфліктний тип драматургії притаманний сонаті Бориса Лятошинського, написаній у зрілий період його творчості (1926). У ній, як і в модерністській музиці взагалі, відчувається нервова природа людського характеру.

Другу сонату для скрипки та фортепіано (1991) Мирослава Скорика багато музикознавців вважають своєрідною підсумково-етапною композицією в його творчості. Тут поєднані неокласика, імпресіонізм і джаз, що дає великий простір для індивідуальної інтерпретації. Нині спостерігається своєрідне змагання музик у прочитанні авторського задуму цієї сонати. Твір непередбачуваний у своєму розвої. Душевні переживання, виражені у перших двох частинах, змінює бурлескна, іронічна, місцями знущальна третя частина, яка таким чином вивільняє нас від тяжких роздумів і переносить у світ безтурботності.

Виконання львів’ян було сприйняте «на біс». Насамкінець артисти порадували одеситів «Мелодією» Бориса Лятошинського — надзвичайно чуттєвою, хвилюючою, яку, на жаль, не часто можна почути в концертних залах.

Те, що в наш турбулентний час фестиваль таки відбувся, — заслуга його натхненників та організаторів: президента Бернгарда Вульфа, директора Олександра Перепелиці, вже згаданої Кармелли Ципколенко та інших. Меседж проекту висловлений у передньому слові до програми: «Вже кілька років фестиваль відбувається у надзвичайній ситуації. Україна переживає найбільшу кризу за весь час своєї незалежності. Фактично, проти нашої країни точиться жорстока війна. Водночас, ця війна означає кризу всього світового порядку, але, зрозуміло, що найбільше вона торкається саме нас, українців. Тому ми особливо вдячні всім, хто попри всі загрози, погрози й труднощі бере участь у фестивалі. Сьогодні це величезна підтримка України та української культури…».

Володимир КУДЛАЧ.