№ 37-38 (21828-21829) субота 15 квітня 2017 року

Із послань лідерів українських церков до своєї пастви

«У ці радісні пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, дорогі браття і сестри, зі святом Воскресіння Христового. Вітаю з Пасхою Христовою Президента України Петра Порошенка, Верховну Раду, український народ й особливо наші Збройні сили — захисників нашої Української держави, які з любові до неї не шкодують навіть свого життя. Вітаю з великим християнським святом увесь український народ і всіх українців, які перебувають за межами України на всіх континентах, але люблять Україну і допомагають їй.

Нехай Всемилостивий Господь, Який Своїм Воскресінням переміг смерть, дарує нам перемогу над усіма нашими зовнішніми і внутрішніми ворогами і нехай приведе всіх нас до миру і єдності, щоб наше життя відповідало тому, заради чого Син Божий став людиною, постраждав, помер і воскрес», — йдеться у привітанні патріарха УПЦ КП Філарета (Денисенка).

«Святкувати християнську Пасху означає для нас сьогодні бути здатними силою Воскреслого вставати і пробудитися до дії — бути здатними до особистої пасхальної самопожертви задля добра свого народу, його свободи та кращої долі. Дивлячись на обличчя наших українських воїнів-героїв, які принесли своє життя в жертву за рідний народ, можемо бути впевнені, що Небесний Отець приймає ці жертви в імені свого Сина. Саме у них через воскреслого Христа ми вже маємо перемогу над злом і зцілення душевних і тілесних ран.

Святкувати християнську Пасху означає для нас сьогодні бути носіями перемоги життя там, де панує смерть. Щиро визнавати те, що Христос «воістину воскрес», означає повірити, що завдяки нашому особистому рішенню та зусиллю є воістину можливим побороти корупцію і неправду в нашому суспільстві, що саме від нас залежить, яким буде наша країна: чи вона буде вмирати, віддана на поталу могутнім світу цього, чи встане, пробудиться, оновиться і воскресне до справжнього життя, гідного людини як образу Божого», — пише патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук).

Писанки бувають різні. Зокрема й такі, які до цьогорічних свят розписав 101 художник України.

Потрапити у справжню писанкову казку у ці великодні дні можна, завітавши в одеський торговельний центр, що на Середньофонтанській. Саме тут і представлена виставка писанок, кожна з яких заввишки до 60 сантиметрів.

Одночасно з нашим містом подібна виставка триває у Києві в рамках XII Всеукраїнського фестивалю писанок. Серед представлених робіт є і витвір одеської художниці Ольги Гладушевської.

Помилуватися неповторними символами Пасхи можна до 23 квітня включно.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

В італійському місті Лукка на початку цього тижня відбувся дводенний саміт міністрів закордонних справ семи провідних економічно розвинутих демократичних держав світу — G7. Від цього саміту чекали багато чого. Очікування не виправдалися. Міністри не домовилися щодо одного з головних питань — як реагувати на новий виклик Росії.

Спроба домовитися — не тортури, але дуже схожа на них

Беззастережну підтримку Кремлем президента Сирії Башара Асада, який застосовує хімічну зброю проти власного народу, новим викликом, що-правда, назвати складно. Цей виклик — продовження політики, яку сімдесят років проводив СРСР. Вона полягає в економічній і військовій підтримці союзника в будь-якому районі світу. Скільки б народу не перебив такий союзник у власній країні.

Росія «демократична» продовжила подібну політику, і тільки спільними зусиллями країн Заходу вдавалося усунути від влади найодіозніших головорізів. Таких як Саддам Хусейн або Муаммар Каддафі. Однак усунення кривавих диктаторів призводило не до політичних свобод у звільнених країнах, а до хаосу, громадянської війни і нового терору. Тож обережність президента Обами в сирійському питанні цілком зрозуміла.

Залп американських «Томагавків» по сирійському аеродрому поклав край обережності. Але мало хто на Заході (в тому числі президент Трамп, який віддав наказ стріляти, уявляє, як далі діяти щодо Башара Асада та його покровителя Володимира Путіна. По ядерній державі «Томагавками» не вистрілиш, а дія економічних санкцій щодо Росії в нинішньому обсязі не дає результатів. Їх треба розширювати та посилювати.

Як працюватиме на практиці безвізовий режим з Євросоюзом

Минулого четверга Європейський парламент з великим запасом голосів ухвалив рішення про безвізовий режим для України. Про це можна було говорити з певністю ще до голосування: в Європарламенті завжди була переконлива більшість на підтримку візової лібералізації. Проти виступають лише праві та частково ліві радикали, чимало з яких (сюрприз!) не приховують своєї лояльності до РФ.

Подальший календар схвалення безвізу також відомий. «Ми йдемо за графіком, залишилися лише формальності, але їх треба пройти», — кажуть європейські дипломати.

Отже, безвіз буде, і запрацює він у середині червня. Та це не знімає всіх питань. Головне з них — як безвіз працюватиме на практиці? Які документи доведеться брати за кордон? Кого не пустять у Європу, «завернувши» на кордоні? Що робити з довідками про доходи? Чи правда, що безвіз у нас — «неповний»?

Де міфи, а де правда? Питання безвізу Україні справді дуже міфологізоване, хоча часом, як у приказці, диму без вогню не буває. У цій публікації «Європейська правда» (www.eurointegration.com.ua) відповідає на запитання, що лунають найчастіше.

Першим питанням, розглянутим на щотижневій апаратній нараді, яку провів голова ОДА Максим Степанов, був стан виконання фітосанітарних заходів контролю на території Одещини. Доповідав виконувач обов’язків начальника обласного управління Держпродспожив-служби Сергій Поповський.

Чиновник, зокрема, запевнив, що фахівці управління відповідально скеровують свою ді-яльність на дотримання такого контролю та на виконання про-фільних міжнародних умов із фітосанітарії та безпеки харчових продуктів. Географія країн-партнерів, за його словами, з кожним роком розширюється, як і асортимент товарів, що завозяться. Торік спеціалісти служби оглянули та проінспектували понад 300 тисяч тонн вантажів, які підлягають фітоконтролю. Це переважно цитрусові, банани та овочі. Доповідач розповів про три виявлені випадки засмічення амброзією полинолистою насіння сої, яке прибуло зі США та 14 випадків попередження завезенню на наші землі європейської плодової мухи і латиноамериканської томатної молі. Говорив він і про проблемні експортні вантажі, зокрема зернові та олійні культури (понад 700 тисяч тонн), частину яких було відправлено на доочищення, адже їх не прийняли б країни, де діє суворий фітосанітарний контроль. Спеціалісти управління, сказав, не лише вибраковують сипучі вантажі, а й надають експертну допомогу при оформленні зерна та насіння на доочищення, а подеколи і на переробку.

Як розповів Сергій Поповський, з 28 по 31 березня в управлінні приймали делегацію з Єгипту, яка знайомилася з процедурами перевірки вантажів у наших портах. Кількома роками раніше працювали з китайською делегацією. Тоді підписали протоколи взаємних фітосанітарних вимог, що відкрило для нашої держави нові ринки збуту: лише торік ми туди продали 2,8 мільйона тонн сільгоспсировини, переважно кукурудзи, сої та ячменю.

Напередодні дня звільнення нашого міста від фашист-ських загарбників учасники програми «Місце зустрічі — діалог», що реалізується за підтримки фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє», зібралися у дружньому колі, щоб згадати про те, як жилося під час окупації, і про той світлий день 10 квітня 1944 року. Багато хто з присутніх народився і жив в Одесі у довоєнні та воєнні роки, тож охоче ділився дитячими спогадами. Ті, хто був тоді надто маленьким, переказували почуте від матерів.

Краєзнавець Валеріан Сирота досить чітко пам’ятає ті весняні дні 1944-го. П’ятирічним хлопчиком він дивився з вікна, як безперервним потоком вулицею Михайлівською тягнулися обози — то відступала румунська армія. Румуни рухалися на Білгород-Дністровський, на Маяки, лише тією дорогою можна було відійти безпечно, щоб не потрапити в казан.

— Мені, дитині, було цікаво, що за підводою бігло лошатко, і я сидів на вікні й мріяв — от би мені такого коника! Ніч з 9 на 10 квітня запам’яталася дуже добре. Румуни видали наказ, щоб городяни позачиняли всі віконниці, а двері та ворота тримали відчиненими. Ми ж зробили навпаки — ворота закрили, а віконниці залишили відкритими. Всі були у нервовій напрузі — відбувалася зміна влади, люди ховалися по закутках. У нашому будинку теж були схованки — під час окупації там пересиджували чоловіки. У нашій квартирі, піднявши дошку в підлозі, можна було сховатися в такий закуток, але мені, малому, батьки про це не говорили. Тієї ночі вся наша родина зібралася разом у темній кімнаті. Там була фальшива стінка, на якій розмістили полиці, а на них — різне начиння. За цією фальшстіною був вихід у підвал. Мама із сестрою почали сперечатися між собою — ховатися чи ні, а тим часом румуни, побачивши, що ворота зачинені, а вікна — навстіж, кинули у вікно гранату... Мене схопили на руки — і в підвал. Вибух подіяв і на сусідів. Усі побігли ховатися. Наступного дня вийшли і побачили, що вся вулиця запруджена згорілими автомобілями. Де-не-де ще виднілося полум’я, але румунів уже не було. Прийшли наші.

Відтепер одесити зможуть безкоштовно підвищувати свою фінансову грамотність і навчатися ефективно протидіяти корупції. За підтримки «Руху нових сил» у місті розпочав свою роботу Центр громадської освіти.

Велелюдне зібрання відкрив лідер ініціативної групи «Руху нових сил» Одеси, керівник міського офісу Артур Аміров:

— Хочу всіх привітати, адже, нарешті, у нас з вами є місце для зустрічі. Щодня, у будні та вихідні, ми матимемо можливість для спілкування, проводити час у колі друзів та однодумців. Партія «Рух нових сил» уже офіційно зареєстрована, звичайно ж, не без зусиль та складнощів. Тут ми тому, що нам не надто подобається, як ми зараз живемо. Ми розчаровані у сьогоднішніх наших політичних структурах, які багато чого обі-цяли, але насправді змушують нас знову шукати альтернативу.

Ми знаємо таку людину. Це — Міхеіл Саакашвілі, політик, який за своєю спиною має реальні справи, показав себе на ділі, нічого при цьому не наживши, крім вічних звинувачень, що є власником кількох «зайвих» костюмів та заарештованих у Грузії 70 квадратних метрів житла.

Що ми успадкували за більш ніж 25 років? Політичних хамелеонів, котрі кидаються з боку в бік. Був Майдан, після нього тисячі людей уже загинули, а змінилося мало що. Недавній приклад. У телекомпанії «Круг» забрали обладнання за вигаданими звинуваченнями, бо це один з небагатьох місцевих каналів, який конструктивно та послідовно критикував міського голову. Така ж ситуація у столиці. Лише на каналі «ЗІК» Саакашвілі отримав можливість виходити в ефір і бути почутим. Бо інші канали — кишенькові, під олігархами, і говоритимуть рівно те, що звелять їм хазяї через головних редакторів.

«Батьківщина» домоглася скасування абонентської плати на газ

Як відомо, 28 березня Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), затвердила розмір абонентської плати за підключення до системи газопостачання.

Згідно з цим рішенням, щомісячну абон-плату мали нараховувати з 1 квітня всім споживачам, незалежно від фактич-ного обсягу спожитого газу.

Таку «геніальну» ініціативу національного регулятора НКРЕКП на чолі з колишнім бізнес-партнером Петра Порошенка Дмитром Вовком інакше як останнім ударом по українському народові не назвеш. З цього меседжу почалася спеціально скликана прес-конференція Одеської обласної «Батьківщини».

«Саме рішення про запровадження абонентської плати за підключення до газових мереж — це справжнє знущання над громадянами України і свавілля НКРЕКП, яка діє винятково в інтересах газопостачальних компаній», — заявив на прес-конференції заступник керівника фракції «Бать-ківщина» в Одеській обласній раді Сергій Петровський.

10 квітня одесити вшанували пам’ять жертв катастрофи польського літака Ту-154. «Круглий стіл» «Наслідки трагедії під Смоленськом для безпеки країн Балто-Чорноморського простору» відбувся в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського.

Тоді у катастрофі загинули 96 осіб, серед яких — президент Польщі Лех Качин-ський з дружиною, очільники всіх родів військ, начальник генерального штабу, представники Сейму, канцелярії президента, останній президент Польщі у вигнанні Ришард Качаровський, полі-тики, громадські та релігійні діячі.

Саме на Смоленщині 1940 року злочинний радянський режим знищив десятки тисяч громадян ІІ Речі Посполитої — полонених офіцерів польської армії. У 1940-у, як і рівно через 70 років по тому, загинули найкращі представники польського народу. Не дарма катастрофа під Смоленськом має ще другу, неофіційну, назву —«Катинь-2».

Перед учасниками зібрання виступив Генеральний консул Республіки Польща в Одесі Даріуш Шевчик:

— Можливість спільно обговорювати актуальні проблеми є дуже корисною. Ми відзначаємо сьогодні вже сьомі роковини авіакатастрофи літака, на борту якого перебувало 96 людей. 

Це сталося під Смоленськом 10 квітня 2010-го. Чому цей літак туди летів, з якої нагоди?

11 квітня в рамках фестивалю «Французька весна» в Одеській національній науковій бібліотеці відбулася зустріч з французькими письменниками Патрисією Рєзніковою і Жераром де Кортанзом. Автори презентували роман «Тавро» і біографію «Фріда Кало. Безжальна врода». Обидва видання здійснені за підтримки програми сприяння видавничій справі «Сковорода» посольства Франції в Україні та Французького інституту в Україні (серія «Біографії»). Модератор зустрічі — директор «Альянс Франсез» в Одесі Паскаль Фурно.

Патрисія Рєзнікова і Жерар де Кортанз — подружня пара, яка не мислить себе поза творчістю, літературою. Гості розповіли про свої родоводи, виді-лили ключові біографічні моменти, розкрили зміст презентованих творів, а також повідали про методи роботи, які в кожного мають індивідуальні особливості. За всієї несхожості творчих підходів є один момент, що їх об’єднує: обоє у згаданих творах звернулися до образу жінки з драматичною долею — сильної натури, яка подолала важкі життєві випробування. Автори занурюються в минулі епохи, при цьому мислячи як люди ХХІ ст., з усім комплексом сучасних проблем.

Патрисія, автор багатьох романів, новел, поем і п’єс, окремі з яких отримали нагороди «France Culture», «Thyde Monnier» і «Charles Oulmont». «Я не впевнена, що живу у згоді з сучасним суспільством, — зазначила письменниця. У своїх творах я, швидше, створюю світ, який мені ближчий».

«Переміщення», або французькою мовою «Motion» — так називається балет з елементами брейкдансу, показаний 12 квітня на сцені Одеського академічного російського театру в рамках культурного проекту «Французька весна».

Французький хореограф-постановник Браім Бушелагем поєднав музику українського композитора R.ROO і майстерність дванадцяти українських танцюристів, багато з яких відзначені призами на змаганнях у Нью-Йорку та інших світових центрах хіп-хопу.

Прем’єра «Переміщення» відбулася в кінці лютого на сцені Київського театру оперети, а зараз вистава в рамках «Французької весни» мандрує великими містами України.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

Поет Розстріляного Відродження Гро Вакар

Нагадаємо, що талановитий поет Панько Педа, з яким Степан Олійник мешкав в одній кімнаті гуртожитку по вулиці Старопортофранківській (тодішній Комсомольській) в Одесі під час навчання в Інституті народної освіти, в 1937 році був безпідставно звинувачений, заарештований і знищений сталінським репресивним режимом. Після його реабілітації рішенням військового трибуналу Одеської військової округи від 1 березня 1957-го за відсутністю в діях складу злочину Степан Іванович доклав багато зусиль для повернення народу доброго імені розстріляного поета. Він відшукував вірші Панька Михайловича, публікував їх у періодиці, а потім впорядкував та видав книжку «Горять огні» (Київ, «Радянський письменник», 1961).

Після того як згодом незабутній декан філологічного факультету ОДУ ім. І.І. Мечникова професор Іван Михайлович Дузь в обласній та республіканській періодичній пресі, в літературних часописах, що виходили в Києві, Харкові та Одесі в 1920-х — на початку 1930-х років, віднайшов нові документи про життя та творчість Панька Педи, вийшла оновлена збірка пое-зій під назвою «Бринить весна» (Одеса, «Маяк», 1992, упорядник та автор передмови І.М. Дузь).

Цієї весни в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського було презентовано книжку Світлани Кучеренко та Ігоря Стамбола «Іван Липа. Юрій Липа» — біографічне дослідження про двох великих українців, чий життєвий і творчий шлях тісно поєднався з Одесою (хоч народились обидва за межами нашого міста). А цими днями в Українському домі Одеси відбулося представлення ще однієї книжки — «Восьмі Липівські читання».

Був час — і не так давно це було, вже в часах новітньої української держави, — коли ми, в переважній більшості своїй, нічого не знали про Івана та Юрія Лип, як не знали про багатьох інших видатних українців. Через це виростали цілі покоління малоросів, манкуртів, безбатченків з атрофованою національною та історичною пам’яттю. Їх ще й сьогодні в Україні більше, ніж можна було б споді-ватись, через те й дожилися до критичного стану країни.

Богу дякувати, тепер знаємо багато про батька й сина Лип. Але не вистачає знань глибоких, всебічних, які розширюють обрії світобачення, подаючи нам приклад і наснагу. Цю прогалину заповнюють Всеукраїнські Липівські читання, започатковані ще 2000 року Благодійним фондом ім. Івана та Юрія Лип (голова фонду та оргкомітету Галина Дольник). Спочатку в Одесі, а далі — розширюючи географію, залучаючи до участі науковців, липознавців з міст, з якими переплелися їхні життя і творчість. Нарешті, і до столиці дійшли. Й це вповні умотивовано. Адже саме тут на початку 1919 року Іван Липа працював міністром культів уряду Української Народної Республіки. А Юрій Липа присвятив українській столиці свою працю «Київ — вічне місто». У Києві до проведення восьмих Липівських читань долучилися Центр національного відродження ім. Степана Бандери та Науково-до-слідний інститут українознавства Міністерства освіти та науки.

Серед моїх земляків мало хто по-справжньому розуміє значущість творчості Людмили Шорнік щодо її впливу на розвиток поезії нашого благословенного і багатостраждального краю. Можливо, комусь таке судження видасться перебільшенням у зв’язку зі святом — Всесвітнім днем поезії, що відзначається щороку 21 березня. Але то справи не змінить, бо факт залишається фактом: саме тутешній люд назвав її своєю народною поетесою, яка вийшла на творчий простір зі своєї козацької Сьомої сотні й назавжди стала поетичним символом нашої милої сторони.

По-різному ставляться віршувальники до пошуку свого аlter ego у цій делікатній справі. І це добре. Головне — не забути про саму поезію, яка змушує людські серця стискатися, прискорювати чи уповільнювати рух крові. Тому коли читаєш поезії пані Людмили, завжди охоплює почуття, про яке геніальний український поет Олександр Олесь сказав:

З журбою радість обнялись,
В сльозах, як в жемчугах, 
мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я…

Дні летять на старість з роками наввипередки. Ніби вчора їздили з Віктором Марченком на риболовлю, а вже десять літ, як він почив у Бозі. Добрий був чоловік до людей і мудрий до землі — агроном.

Народився в селі Любашівського району, тому гордо називав себе Сином Землі. Закінчив Ананьївське ПТУ, потім — Одеський сільгоспінститут. Будучи чесним комуністом, пройшов безвідмовно складну школу життя: колгосп, райком — за розум, райком профспілки працівників сільського господарства, бо не колінкував ні перед ким. Після здобуття Україною незалежності капітан Марченко працював воєн-руком у своєму ПТУ, а після розвалу військової підготовки у школах — завучем з виховної роботи в Ананьївській школі-інтернаті. Огледівся лишень один раз — пенсія.

Якось прийшов до мене в гості з пляшкою оковитої, привітом з рідного села, заткнутою кукурудзяним качаном. Знав, що дружина в санаторії, син — у Києві, а донька — у турпоїздці. Його ж дружина поїхала до Польщі «за шмутками», а його з собою принципово не взяла. Мати мені саме дала на обід літровий слоїк дрібненької звареної картоплі, таку колись викидали свиням, присмаченої товченим часником з олією та золотисто-посмаженою цибулькою. Так її навчила подруга, тітка Ніна Осадча, дружина адмірала запасу Павла Осадчого, яка приїздила з Одеси до 90-річної матері на фазенду. Так ото Кононович глянув на оту дрібноту в посудині й спитав, посміхаючись:

— Що це? Хто мав час на чищення такої дрібноти? Можна, спробую?

Згідно з наказом начальника управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області встановлена заборона вилову водних біоресурсів у зв’язку з нерестом риб на підконтрольних водоймах у такі терміни:

на Дністровських водоймах:

• у р. Дністер з рукавом Турунчук та заплавних озерах — з 15 квітня по 15 червня (заборона не поширюється на спеціалі-зований промисел оселедця);
• у Дністровському лимані з плавнями — з 15 квітня по 31 липня (заборона не поширюється на спеціалізований промисел оселедця);
• у Кучурганському водосховищі — з 15 квітня по 15 червня;
• у Шаболатському лимані — з 15 квітня по 15 червня на срібного карася, що мігрує з Дністровського лиману;

Людству варто боятися не тільки дефіциту енергії, нафти або продуктів харчування, а й… піску.

Значна частина сучасної глобальної економіки залежить від піску. В основному він необхідний будівельному сектору, де використовується для виробництва бетону та асфальту. Менший об’єм дрібної фракції спрямовується на випуск скла та електроніки, а також, передусім в Америці, для добування нафти зі сланцевих пластів.

У зв’язку з цим не дивно, що з надр землі найбільше видобувається саме піску і гравію: за деякими оцінками, до 85 від-сотків від загальної ваги корисних копалин. За даними дослідницької фірми Freedonia Group, торік у світі було видобуто 13,7 мільярда тонн піску, 70 відсотків якого використано в Азії. Половина цього обсягу переробляється в Китаї, де, за інформацією уряду, з 2011 по 2015 роки було зведено 32,3 мільйона будинків і прокладено 4,5 мільйона кілометрів автомобільних доріг.

Британський королівський астроном сер Мартін Ріс в інтерв’ю виданню The Conversation описав образ інопланетян, з якими, ймовірно, колись зіткнеться людство.

На думку вченого, інопланетяни є або розумною формою органічного життя і відстають у розвитку від людини, або роботами з високорозвиненим штучним інтелектом. «Якщо ми виявимо інопланетний розум, він не буде таким, як ми. Він буде певного роду електронною сутністю», — сказав астроном.

Мартін Ріс вважає, що людство зараз перебуває на стадії переходу між цими двома формами розуму і, швидше за все, буде витіснене роботами. «Іншими словами, період часу, зайнятий органічним інтелектом, — це просто тоненька смужка між раннім життям і довгою ерою машин», — пояснив він, додавши, що подібна ера може проіснувати мільярди років.

Не можете знайти дружину? Нема проблем. Cтворіть робота й одружіться на ньому. 

Чжен Цзяцзя, 31-річний розробник штучного інтелекту з міста Ханчжоу, провінція Чжецзян, наприкінці минулого року створив жінку-робота. Інін (так він її назвав) може вимовляти прості слова, розпізнавати ієрогліфи, деякі образи і навіть сказати кілька простих фраз.

Як повідомляє South China Morning Post, Чжен одружився на Інін під час скромної весільної церемонії. За традиційним звичаєм, «наречена була одягнена в чорне плаття, а голова її була покрита червоною накидкою».

Інженер сподівається з часом модернізувати свою дружину-робота, зокрема навчити її рухатися, щоб та допомагала йому по господарству.

Напередодні Великодня рятувальники Одещини просять усіх бути максимально обережними у храмах, удома, в гостях, на святкових пікніках.

Представники головного управління ДСНС України в Одеській області дали спеціальний брифінг, на якому нагадали, що, за статистикою, основними причинами пожеж є недбале ставлення до елементарних правил безпеки та необережне поводження з відкритим вогнем.

Відтак рятувальники ще і ще раз закликають служителів культових споруд перевірити справність електрогосподарства та належне розташування (подалі від легкозаймистих речей) місць установлення свічок, подбати, аби доступними були первинні засоби пожежогасіння (вогнегасники, відра з водою та піском), а після кожної служби ретельно перевіряти, чи всі свічки та інші пристрої, в яких використовується відкритий вогонь, погашені, а електроприлади — вимкнені.