Кому — війна, а кому...
У парку (назви ніде не побачиш) стоїть уже три роки те, що залишилося від В. Леніна. Поруч, на майданчику для урочистостей, під «раз, два, три» випробовується мікрофон. Нарешті врубається російська шансонна пісня «По маленькой», підсилюється її звучання до 100 децибел, щоб не спали десятки тих, кому за 70, у кількох двоповерхівках — відзначають Масляну. За веселою російською — запальний молдовський танець і т. д.
На старечі голови з їхнім перемінним тиском ніхто не зважає, а пластикові вікна не рятують... Головне — щоб чули очільники, як проводить черговий захід ананьївська культура. З Богом! Терпимо, але дуже гучно. Наші волання десять років губляться в пустелі кабінетів РДА...
Згадався кінець травня 1990 року. Ми з дружиною привезли із Новосибірська дорогий вантаж «200» — сина. Супроводжували нашу дитину його наставник —старший лейтенант і двоє лейтенантів-однокашників по НВВПЗУ, які не встигли переодягти мундири і змінити курсантські погони на лейтенантські.
Майже цілий день на нас чекав автомобіль в Одеському аеропорту. Вийшли з літака — землетрус хитає Іл-86 із вантажем «200», а вантажники грають у доміно... Одеса. Й ось син востаннє приїхав додому з Росії, у цинковій упаковці... А в цей час у парку через дорогу — в розпалі дискотека. Тодішній керівник відділу культури Таїсія Зубкова, сусідка, якій нині 87 років, пішла до молоді й розповіла, кого щойно привезла вантажівка. Діти відмовилися від танців. Пізніше синові друзі, які супроводжували в Ананьїв, запишуть в інтернеті невеличкий фільм-реквієм пам’яті друга «2 рота ВДВ. НВВПЗУ». Один з них, потім полковник СБУ Сергій Пилипчук, зателефонує: «Батя, що змогли, але пам’ять бережемо. Наші ліжка стояли поруч...».
Не знаю, кого, але хочеться спитати: хіба не йде війна, хіба щодня не гинуть чиїсь діти? То чи не можна хоча б наполовину знизити звук вашої радості і кількість гучних свят під час війни? Мамине свято 8 березня можна нищити, а це?..
Дивна черствість. До влади прийшли на крові Майдану й Одеси, торгують з ворогом і заставляють інших радіти... Не хочеш за контрактом захищати Вітчизну, як мій онук, — сиди тихо і грай хоча б на 50 децибелів... А то в кафе — п’яні дебоші із стріляниною, у ресторанах — смертовбивство, по всіх трасах — п’яні багатії убивають і калічать… Таке ми проходили після 1945 року. В Одесі наводив порядок жорстокий маршал перемоги...
Борис ДРАЇМ,
77 років,
батько загиблого воїна.
м. Ананьїв.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
