Близькосхідна політика Дональда Трампа

Критикувати попередників завжди легше, ніж самому зробити щось краще. І для президента Д. Трампа та його команди настав час переходити від критики до дій і на ділі продемонструвати, що їхня політика на Близькому Сході буде ефективнішою, ніж політика попередників.

«Близькосхідна» команда

Команда президента Д. Трампа ще перебуває в стадії формування, але вже зараз у ній визначені чиновники, які тією чи іншою мірою братимуть участь у формуванні близькосхідної політики 45-го президента США.

Віце-президент Майк Пенс свого часу підтримав американське вторгнення в Ірак, схвалив повалення М. Каддафі і закликає розмовляти з президентом РФ В. Путіним з позиції сили. Він є «другом Ізраїлю» і неодноразово заявляв, що Єрусалим — вічна і неподільна столиця єврейської держави. Будучи губернатором штату Індіана, М. Пенс провів закон, що забороняє компаніям штату укладати угоди з компаніями, які бойкотують Ізраїль. Ставши членом парламентського комітету з міжнародних відносин, постійно виступав за збільшення військової допомоги Ізраїлю.

Головну роль у реалізації політики адміністрації Д. Трампа на Близькому Сході, природно, проводитиме новий глава Державного департаменту США Рекс Тіллерсон, який до цього обіймав посаду голови ради директорів найбільшої нафтової корпорації у світі ExxonMobil і за своїми службовими обов’язками встановлював співпрацю з багатьма нафтовидобувними країнами на Близькому Сході. На думку деяких американських експертів, Р. Тіллерсон розглядатиме багато регіональних проблем у світі, і перш за все на Близькому Сході, через призму енергетичної безпеки, тому не виключено, що США знову повернуться до «політики загравання» з багатими на енергоресурси монархіями Перської затоки, як це було до президента Б. Обами. Чимало американських ЗМІ неодноразово критикували Р. Тіллерсона за «тісні зв’язки» з В. Путіним, який у вересні 2012-го нагородив його «орденом дружби» за успіхи в розробці нафтових родовищ в російському секторі Арктики.

Значну роль у формуванні близькосхідної полі-тики США відіграватиме також міністр оборони генерал Джеймс Меттіс, оскільки десятки тисяч американських військовослужбовців зараз проходять службу на численних американських військових базах на Близькому Сході. Дж. Меттіс майже півстоліття прослужив у морській піхоті, брав участь в американській інтервенції в Іраку, був головою Центрального командування США (CENTCOM), яке відповідало за планування бойових операцій на Близькому Сході. Він також обіймав ключові позиції в командуванні НАТО. Ще до призначення на пост міністра оборони Дж. Меттіс виступив проти планів Д. Трампа відмовитися від ядерної угоди з Іраном, вважаючи, що цей крок може дискредитувати США перед союзниками.

Близький Схід завжди був зоною активних дій ЦРУ США. Таким воно залишиться і при новому керівнику — Майку Помпео, відомому американському політику, який представляв штат Канзас у Палаті представників Конгресу США (2011—2017). У 1986 році М. Помпео закінчив Військову академію США у Вест-Пойнті і прослужив у ЗС США до 1991-го, взявши участь у кінці служби у війні в Перській затоці.

Важливу роль у визначенні деяких напрямків близькосхідної політики Д. Трампа традиційно відіграє Рада з національної безпеки (РНБ) при Президентові США. Однак робота цієї структури почалася не дуже вдало. Не минуло й трьох тижнів після інавгурації Д. Трампа, як новопризначений керівник РНБ тризірковий генерал Майкл Флінн був змушений 13 лютого подати у відставку, оскіль-ки з публікацій у WP і The Wall Street Journal з’ясувалося, що ще до інавгурації він мав несанкціоновані контакти з послом РФ у Вашингтоні Сергієм Кисляком та обговорював з ним можливість пом’якшення санкцій проти Росії. Стало відомо також, що М. Флінн виступав за гонорари на прокремлівському телеканалі Russia Today, а в грудні 2015-го був помічений у компанії з В. Путіним.

20 лютого керівником РНБ Д. Трамп призначив 54-річного генерала Герберта Макмастера, випускника Військової академії «Вест-Пойнт», відомого як «архітектора майбутньої армії США». Він брав участь у багатьох боях у війні в Перській затоці. У 1997 році вийшла його книга «Невиконання обов’язків», у якій він критикував військове та політичне керівництво країни за погане командування під час війни у В’єтнамі. Ще у лютому 2015-го Г. Макмастер радив президентові Б. Обамі застосувати щодо Росії у зв’язку з її агресією проти України принцип «стримування на передових рубежах». Він також звинуватив Росію у веденні «гібридної війни» проти України. За деякими даними, Г. Макмастер радив президенту Д. Трампу прийняти Президента України П. Порошенка до його зустрічі з президентом РФ В. Путіним.

Певною мірою Близьким Сходом у команді Д. Трампа будуть займатися також наступні особи.

«Сірий кардинал» у команді Д. Трампа, який не має офіційної посади, історик, філософ, політолог, письменник і розвідник Майкл Ледін. За деякими даними, він відповідає за підбір кандидатів на важливі пости в адміністрації нового президента. Він є співавтором М. Флінна в написанні книги «Поле бою» (Field of Fight). Із 1990-х років М. Ледін постійно закликав усі попередні адміністрації США до війни проти Ірану. Схоже, що саме з його подачі Д. Трамп так затято налаштувався проти Тегерану.

Старший радник і стратегічний консультант президента Стівен Беннон, який із серпня 2016-го очолював передвиборний штаб Д. Трампа і запропонував призупинити прийом біженців з Близького Сходу. С. Беннон — ветеран морського флоту США, співробітник інвестиційного банку Goldman Sachs, кінорежисер-документаліст, лідер ультраправого руху alt-right movement.

Старший радник президента, кабінету міністрів та апарату Білого дому Джаред Кушнер, «онук білоруських партизанів і православний єврей», бізнесмен-мільйонер і зять Д. Трампа. Відомо, що Дж. Кушнер має міцні позиції в єврейській громаді США і курируватиме арабо-ізраїльські відносини.

24 січня новим постпредом США при ООН стала колишній губернатор Південної Кароліни Ніккі Хейлі, яка має репутацію «сильного прихильника Держави Ізраїль». Коментуючи «антиізраїльську» резолюцію РБ ООН від 23 грудня 2016 року, 

Н. Хейлі заявила: «Ніколи провал ООН не був більш послідовним і більш обурливим, ніж його упередження проти нашого близького союзника Ізраїлю». 2 лютого 2017-го на засіданні РБ ООН Н. Хейлі заявила, що санкції проти Росії не будуть зняті доти, поки та не поверне Крим Україні. У день вручення вірчих грамот генсеку ООН Антоніу Гутеррішу Н. Хейлі оголосила про нові принципи роботи американської делегації в ООН: «Настав час для США продемонструвати свою силу, зробити свою позицію помітнішою». А ще вона зазначила, що президент США Д. Трамп поставив перед нею завдання оцінити ефективність роботи ООН загалом.

Очевидно, адміністрація президента Д.Трампа буде також прислухатися до думки діючих і відставних високопоставлених дипломатів та експертів у сфері близькосхідної політики США. Так, двоє відомих фахівців-близькосхідників, колишніх дипломатів високого рангу Джеймс Джеффрі і Денніс Росс пропонують Д. Трампу такий план дій на Близькому Сході на найближчу перспективу: ізоляція Ірану та його шиїтських маріонеток; розгром «Ісламської держави» і нейтралізація інших радикальних сунітських угруповань; підтримка союзників та партнерів; застосування з обережністю військової могутності США; доповнення військової сили економічною та м’якою силою.

Першочергові завдання

Боротьба з тероризмом. 28 січня Д. Трамп підписав меморандум, згідно з яким Пентагон на чолі з генералом Дж. Меттісом у кооперації з іншими структурами має через 30 днів представити розширений план «знищення ІДІЛ». Хоча Д. Трамп і критикував військові вторгнення США в Ірак та Афганістан, однак, на наш погляд, це аж ніяк не означає, що завтра всі американські військові контингенти, дислоковані на Близькому Сході, повернуться в США, тим більше, що в згаданому вище меморандумі превалює саме силовий фактор.

Зрозуміло, в боротьбі з озброєними терористичними формуваннями без застосування військової сили не обійтися, але при цьому мають бути задіяні й інші методи: дії контррозвідки і розвідки, сил спеціальних операцій, проведення контрпропаганди та інформаційно-психологічних операцій (ІПО). За деякими даними, у підписаному Д.Трампом меморандумі контрпропаганда та ІПО практично не згадуються, але саме в цій сфері терористи проявляють найбільшу активність і переграють США, Туреччину та РФ.

На сайті Держдепартаменту США кожні два роки оновлюється перелік терористичних організацій (Designated Foreign Terrorist Organizations), переважна більшість яких діє в арабських країнах. На даний час у цьому переліку налічується 74 терористичні організації. За деякими даними, Держдепартамент збирався включити в цей перелік також іранський Корпус вартових ісламської революції (КВІР) та «Братів-мусульман». Однак Пентагон і ЦРУ порадили утриматися від цього, на їхню думку, «непродуманого кроку», в результаті чого остаточне рішення з цього питання було відкладене.

Справа в тому, що КВІР — це не тільки військова, а й бізнес-структура, яка має ділові зв’язки через підставні компанії з американськими та європейськими компаніями. Крім того, КВІР має великий вплив на іракські держструктури і практично негласно взаємодіє з військовим контингентом США у боротьбі проти ІДІЛ в Іраку. Що ж стосується «Братів-мусульман», то головними спонсорами цього руху є два союзники США на Близькому Сході — Туреччина і Катар. Тому внесення цієї організації до «чорного списку» може викликати ускладнення у відносинах США з Анкарою та Дохою. До того ж, у Марокко, Тунісі та Йорданії «Брати-мусульмани» є легальними партіями й офі-ційно присутні в парламентах.

(Далі буде).

Олексій ВОЛОВИЧ.